Рішення

від 20.02.2017 по справі 389/796/16-ц

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.02.2017

ЄУН № 389/796/16-ц

Провадження № 2/389/267/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого- судді Берднікової Г.В.

секретаря Чуканової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма Хлібодар , третя особа: реєстраційна служба Знам'янського МРУЮ в Кіровоградській області, про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ Агрофірма Хлібодар , в якому просить визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 27 листопада 2013 року, укладену між померлим ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Хлібодар і зобов'язати відповідача повернути йому як спадкоємцю орендодавця, вказану земельну ділянку.

Вимоги обгрунтував тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, успадкував після смерті свого батька ОСОБА_3, який помер 11 січня 2015 року, земельну ділянку, кадастровий номер 3522286300:02:000:0034, площею 3,04 га, розташовану на території Суботцівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, що належала батькові на підставі Державного акту на право приватної власності на землю.

Вже як власник земельної ділянки звернувся до ТОВ Агрофірма Хлібодар для отримання будь-яких документів, які є підставою для користування агрофірмою земельною ділянкою. Йому було видано додаткову угоду до договору оренди без номеру від 27 листопада 2013 року, на підставі якої батько нібито надав у строкове платне користування вказану вище земельну ділянку ТОВ Агрофірма Хлібодар строком на 7 років. Дослідивши додаткову угоду з'ясував, що вона підписана не його батьком, а іншою особою. З цих підстав вважає додаткову угоду недійсною.

Вказав, що направляв до ТОВ Агрофірма Хлібодар письмове звернення, в якому вказував, що додаткова угода є недійсною, оскільки підписана не ОСОБА_2 і до уваги слід брати основний договір оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчився у 2016 році. Проте відповіді так і не отримав. До того ж вказав, що у додатковій угоді зменшено розмір орендованої земельної ділянки.

Позивач та його представник в ході судового розгляду позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позові. Разом з цим, позивач уточнив, що оспорювану додаткову угоду знайшов після смерті батька у його документах.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказав, що додаткова угода підписана особисто ОСОБА_2 Площа належної позивачу земельної ділянки становить 3,0361 га, відомості про яку містяться у державному земельому кадастрі, відповідає площі 3,04 га, що зазначена в державному акті на право власності на земельну ділянку. Різниця полягає лише в тому, що в останньому значення площі округлене до другого знаку після коми. Інформація про площу земельної ділянки, зазначену в додатковій угоді (3,0361 га) отримано з офіційного джерела - витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, отримання якого було обов'язковим для реєстрації відповідного речового права.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 лютого 2016 року позивачу ОСОБА_1 видане свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2, померлого 11 січня 2015 року. Спадщина, на яку видано зазначене свідоцтво, складається з земельної ділянки, кадастровий номер 3522286300:02:000:0034, загальною площею 3,0361 га в межах згідно з планом, що розташована на території Суботцівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області. Вказана земельна ділянка була передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно рішення Суботцівської сільської ради від 25 січня 2001 року №156, й належала спадкодавцеві на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР №007021, виданого 04 квітня 2001 року Суботцівською сільською радою Знам'янського району Кіровоградської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актівна право приватної власності на землю за №21 (а.с.9).

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522286300:02:000:0034 загальною площею 3,0361 га в межах згідно з планом, що розташована на території Суботцівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, 08 лютого 2016 року зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 08 лютого 2016 року (а.с. 10).

Відповідно до приписів ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За умовами договору оренди земельної ділянки зареєстрованого у Знам'янському відділі Державного підприємства Кіровоградської регіональної філії центру державного кадастру при Держкомземі України 17 грудня 2009 року, ОСОБА_2 передав ТОВ Агрофірма Хлібодар в оренду земельну ділянку загальною площею 3,04 га в межах згідно з планом, що розташована на території Суботцівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522286300:02:000:0034 строком на п'ять років.

Згідно додаткової угоди до вказаного договору оренди від 27 листопада 2013 року, зареєстрованої у РС Знам'янського МРУЮ 29 квітня 2014 року за №5511274, ОСОБА_2 надав в оренду ТОВ Агрофірма Хлібодар земельну ділянку кадастровий номер 3522286300:02:000:0034, загальною площею 3,0364 га в межах згідно з планом, що розташована на території Суботцівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, строком на сім років.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 18), вбачається, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ Агрофірма Хлібодар на підставі укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Хлібодар договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2009 року та додаткової угоди до цього договору від 27 листопада 2013 року. Строк дії оренди до 29 квітня 2021 року. Дата реєстрації 29 квітня 2014 року, номер запису - 5511274.

Відповідно до п.40 додаткової угоди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі тощо.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини можуть вчинятися в усній або письмовій формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України ).

Згідно з положеннями ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підписів підтверджує наміри учасників правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин.

Частиною 1 ст.14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За клопотанням позивача ухвалою суду від 21 вересня 2016 року у справі призначалась судова почеркознавча експертиза з метою з'ясування питання належності підпису в оспорюваній додатковій угоді орендодавцю ОСОБА_2, ідентифікації виконавця, яким вчинено рукописний текст в графі "підписи сторін" від імені орендодавця. Отже, на вирішення експерту було поставлено такі питання: чи виконано підпис на останній сторінці додаткової угоди до договору оренди землі від 27 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Хлібодар , від імені орендодавця ОСОБА_2 і так само в акті прийому-передачі земельної ділянки в оренду, що додається до додаткової угоди, самим ОСОБА_2 чи іншою особою; чи виконано рукописний текст на останній сторінці додаткової угоди до договору оренди землі від 27 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Хлібодар , від імені орендодавця ОСОБА_2 і так само в акті прийому-передачі земельної ділянки в оренду від орендодавця ОСОБА_2, що додається до додаткової угоди, а саме наступний текст Грузин самим ОСОБА_2 чи іншою особою; чи виконано рукописний текст на останній сторінці додаткової угоди до договору оренди землі від 27 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Хлібодар , від імені орендодавця ОСОБА_2 і так само в акті прийому-передачі земельної ділянки в оренду від орендодавця ОСОБА_2, що додається до додаткової угоди, а саме наступний текст Грузин в незвичайному стані/умовах, навмисно зміненим почерком або під впливом збиваючих факторів (а.с. 77).

У висновку експерта КВ ОНДІСЕ №1990 судово-почеркознавчої експертизи складеному 10 січня 2017 року зазначено, що вирішити питання поставлені перед експертною установою в частині належності підпису/рукописного тексту в додатковій угоді та в акті прийому-передачі земельної ділянки в оренду, виконаного від імені ОСОБА_2 останньому, не виявилося можливим, оскільки не було задоволено клопотання експерта - не надано додаткові вільні зразки почерку ОСОБА_2 Зі змісту експертного висновку вбачається, що складність експертного дослідження була обумовлена, зокрема, не співставимістю транскрипцій досліджуваних підписів й підписів-зразків та відсутністю у розпорядженні експерта достатньої кількості вільних зразків почерку ОСОБА_2 - на дослідження наданий лише один документ, який містить зразки почерку ОСОБА_2 у вигляді одного рукописного запису його прізвища. (а.с. 102-103).

У Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (із змінами), зазначено, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв'язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням даної експертизи.

У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).

Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів.

Судом у позивача витребовувалися документи та інші папери, з рукописними текстами та підписами ОСОБА_2, однак останній наголошував, що жодних зразків почерку батька у нього не має. Тож, у суду була відсутня можливість надіслати на експертизу інші документи ніж ті, що були знайдені та надіслані до експертної установи первісно.

Відповідно до принципу диспозитивності судового процесу закріпленому у ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст.10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь -які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.57 ЦПК України ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Твердження позивача про те, що спірна додаткова угода підписана не його батьком ОСОБА_2, а іншою особою, суд вважає бездоказовим, оскільки на його обґрунтування не надано жодного належного і допустимого доказу. Разом з цим пояснення позивача щодо того, що вказану додаткову угоду він знайшов після смерті батька у його документах, свідчить на користь протилежного.

Доводи позивача щодо невідповідності зазначення в оспорюваній додатковій угоді розміру площі земельної ділянки на додаткову увагу не заслуговують внаслідок їх необгрунтованості.

Оскільки обставини, за наявності яких правочин підлягає визнанню недійсним, не встановлені, суд немає правових підстав для застосування до спірних правовідносин норми статей 203, 207, 215 ЦК України, у зв'язку з чим додаткова угода до договору оренди землі від 27 листопада 2013 року не може бути визнана судом не дійсною, з підстав що заявлені позивачем, тому у задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати суд відносить наи рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 3,10,11,57,59,60,88,213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма Хлібодар про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та повернення земельної ділянки - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача, залишивши їх по фактично ним понесеним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через даний суд до Апеляційного суду Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Берднікова