Постанова

від 20.02.2017 по справі 815/7179/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/7179/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю СНАБ-РЕЗЕРВ до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001681402,

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю СНАБ-РЕЗЕРВ до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області в якому позивач просив суд:

1.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 10 листопада 2016 року № 0001681402 про збільшення грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю СНАБ-РЕЗЕРВ код ЄДРПОУ 37609282 з податку на додану вартість на суму 478 817,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 239 409,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провела позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ СНАБ-РЕЗЕРВ з питань правильності та повноти декларування податку на прибуток, податку на додану вартість.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 27.10.2016 р. № 5453/15-53-14-02/37609282, згідно з висновками якого позивач порушив низку статей ПК України.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 10.11.2016 року № 0001681402 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ СНАБ-РЕЗЕРВ з податку на додану вартість.

Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 10.11.2016 року неправомірним та таким, що належить до скасування. Оскільки, оскаржуване повідомлення - рішення прийняте на підставі висновків податкового органу, які є упередженими та ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені необхідними доказами, а також на неправильному тлумаченні норм діючого законодавства.

Позивач позовній заяві позовні вимоги просив задовольнити (а.с.4-9).

Представник позивача у судове засідання не з'явився 30.01.2017 року через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача у порядку письмового провадження (а.с.230).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та завчасно.

01.02.2017 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких він просив у задоволенні позову відмовити (т.2 а.с.45).

Представник відповідача у запереченні зазначив, що перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства а саме, відповідно до наданих до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та податкової звітності встановлено, що ТОВ СНАБ-РЕЗЕРВ було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно з податкових накладних отриманих від ТОВ МАКСИМА КОНСАЛДІНГ за березень 2015 року, ТОВ БЕНІТЕКС ЛТД за квітень-червень 2015 року, ТОВ КК КОНТРАКТ за травень - липень 2015 року, ТОВ КАЛЛІФЕЯ за травень 2015 року оформлені з порушенням вимог податкового законодавства. Та свідчать про не реальність вчинених господарських операцій, які вказані в таких податкових накладних оскільки не підтверджені документально зустрічними звірками, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Таким чином, позивач на думку відповідача включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості робіт (послуг) згідно податкових накладних, які складені з порушенням порядку їх заповнення, що не є підставою для нарахування податкового кредиту (як наслідок фактично не підтверджено документально), в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 478817 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ СНАБ-РЕЗЕРВ зареєстроване 06.04.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради та взято на податковий облік 07.04.2011 року за № 126005 у ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

ТОВ СНАБ-РЕЗЕРВ здійснює операції з оптової торгівлі, реалізації (поставки) товарно-матеріальних цінностей сантехнічної водопровідної , опалювальної групи (шарові, крани, нососні групи, колектори, гідравлічні розподільники, система трубопроводів, радіатори, трубопровідна арматура, каналізаційна установка, централізоване тепло забезпечення, котли, прилади автоматики, теплообмінники, теплоізоляція, інше (клапан, різьбовий патрубок, труба, коліно, муфта, перехідник, з'єднувач, кільце натяжне, трійник, заглушка, адаптер,ін ), обладнання, устаткування та інші будівельні матеріали , а також операції зі здійснення гарантійних робіт.

На підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 10.10.2016 року №1140 Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ СНАБ-РЕЗЕРВ та на підставі направлення № 000551/1337 від 10.10.2016 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ СНАБ-РЕЗЕРВ з питання правильності та повноти декларування податку на прибуток, податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року.

За результатами перевірки відповідач склав акт від від 27.10.2016 року № 5453/15-53-14-02/37609282 (а.с.17-60) згідно з висновками якого позивач порушив вимоги ПК України а саме:

-пп.14.1.178 пп.14.1.181, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44 п.188.1 ст.188, п.198.1 п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 п.201.10 ст.201 ПК України , що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка належить до нарахування на загальну суму 478817,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення № 0001681402 від 10.11.2016 року , яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ СНАБ-РЕЗЕРВ з податку на додану вартість на суму 478817,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 239409,00 грн.

З огляду на акт перевірки, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало висновки відповідача: про завищення податкового кредиту на загальну суму 478817,00 грн. щодо не реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ БАЛАНС ПРОДАКШН , ТОВ МАКСИМА КОНСАЛДІНГ , ТОВ БЕНІТЕКС ЛТД , ТОВ КК КОНТРАКТ , ТОВ КРІМ ТІМ 20 , ТОВ КАЛЛІФЕЯ .

Відповідач висновки зробив на підставі податкової інформації а саме:

-лист податкова інформація від 07.07.2015 № 10006/10/10-06-22-01/39477130 Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області по взаємовідносинах ТОВ МАК СИМА КОНСАЛДІНГ з підприємствами - постачальниками та підприємствами-покупцями за період з 01.11.2014 року по 31.03.2015 року;

-лист податкова інформація від 12.10.2015 року № 3127/7/10-06-2201 Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо ТОВ БЕНІТЕКС ЛТД за звітні періоди декларування ПДВ червень, липень 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами -покупцями за період з 01.06.2015 року по 31.07.2015 року;

-лист податкова інформація від 11.08.15 № 24391/1553-22-05 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо ТОВ КК КОНТРАКТ за звітні періоди декларування ПДВ травень-червень 2015 року з питань проведення фінансово - господарських операцій;

-лист податкова інформація від 07.09.2015 року № 16261/7/15-51-22-01 ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо ТОВ КАЛЛІФЕЯ за звітний період декларування ГІДЕ березень - травень 2015 з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами за період березень - травень 2015 р.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно - аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Згідно з ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до ч.72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків.

Згідно з пп.14.1.171 п.14.1 ст.14 ПКУ термін податкова інформація використовується у ПКУ у значенні, визначеному Законом України Про інформацію .

Статтею 16 Закону України Про інформацію визначено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПКУ. Правовий режим податкової інформації визначається ПКУ та іншими законами.

Порядок отримання та збору податкової інформації визначений ст.72,73 ПКУ. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що вказана інформація відображена у відповідних документах, наданих платником податку або іншими особами. Відповідно до пп.72.1.5 п.72.5 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Оскільки способами здійснення податкового контролю відповідно до ст.62 ПКУ є у тому числі інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів, то у співвідношенні ст.72,73,62 ПКУ до пп.72.1.5 п.72.5 ПКУ відноситься інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, а саме: ведення обліку платників податків; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно з вимогами Податкового кодексу України платник податків не має права включати до складу податкового кредиту суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. З Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року № 996-ХІУна даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. .

В той же час, згідно з приписами пп. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20 ПКУ Контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Впродовж судового розгляду справи суд встановив, що між позивачем та його контрагентами ТОВ МАКСИМА КОНСАЛДІНГ , ТОВ БЕНІТЕКС ЛТД , ТОВ КК КОНТРАКТ , ТОВ КАЛЛІФЕЯ здійснено господарські операції, в підтвердження надано суду первинні документи.

Зокрема, позивач уклав агентський договір №1 від 01.12.2014 року з ТОВ МАКСИМА КОНСАЛДІНГ (а.с.99-104). Відповідно до умов вказаного договору ТОВ МАКСИМА КОНСАЛДІНГ здійснювало пошук покупців продукції ТОВ СНАБ-РЕЗЕРВ , сприяло укладанню договорів купівлі продажу відповідної продукції, проводило маркетингові дослідження.

У зв'язку з виконанням умов договору сторонами оформлений акт прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг №1 від 31.03.2015 року (а.с.188) та ТОВ МАКСИМА КОНСАЛДІНГ складено звіт про надання послуг від 31.03.2015 року за період 09.02.2015 р. - 24.02.2015 р. (а.с.189)

Позивач у відповідності до складеного акту прийому - передачі виконаних робіт, наданих послуг прийняв відповідні послуги та здійснив відповідні розрахунки з ТОВ МАКСИМА КОНСАЛДІНГ у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №1786 від 08.04.2015 р. на суму 68940,00 грн. №1821 від 28.04.2015 р. на суму 300000,00 грн., №1860 від 21.05.2015 р. на суму 275713,21 грн. (а.с.217-219).

Позивач уклав агентський договір № 1 від 27.02.2015 року з ТОВ БЕНІТЕКС ЛТД (а.с.68-70). Відповідно до умов вказаного договору ТОВ БЕНІТЕКС ЛТД здійснювало пошук покупців ТОВ СНАБ-РЕЗЕРВ , сприяло укладанню договорів купівлі-продажу відповідної продукції, проводило маркетингові дослідження.

За результатами виконання умов договору, сторонами оформлені акти прийому - передачі виконаних робіт, наданих послуг №1 від 30.04.2015 року ,№ 2 від 29.05.2015 року, №3 від 30.06.2015 року та ТОВ БЕНІТЕКС ЛТД складено звіти про надання послуг від 30.04.2015 року за період 25.03.2015 р. - 09.04.2015 р. від 29.05.2015 року за період 20.04.2015 р. - 22.04.2015 р., від 30.06.2015 р. за 06.05.2015р. (а.с.71,72,74,75,77,78).

ТОВ СНАБ-РЕЗЕРВ у відповідності до складених актів прийому - передачі виконаних робіт, наданих послуг прийняло відповідні послуги та здійснило відповідні розрахунки у безготівковій формі на підставі платіжних доручень № 1843 від 08.05.2015 року на суму 60100,00 грн., № 1873 від 03.06.2015 року на суму 100000,00 грн., №1883 від 09.06.2015 року на суму 38630,00 грн. №1911 від 01.07.2015 року на суму 200000,00 грн. №1920 від 06.07.2015 року на суму 3675,00 грн., №1958 від 23.07.2015 року на суму 300000,00 грн., №1994 від 10.08.2015 року на суму 228428,65 грн. (а.с.201-207)

У зв'язку з здійсненням вказаної господарської операції постачальником виписані та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №132 від 30.04.2015 року, №58 від 29.05.2015 року, № 55 від 30.06.2015 року. На підставі отриманих від контрагента податкових накладних ТОВ СНАБ-РЕЗЕРВ включило до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 155138,94 грн., в тому числі за квітень 2015 року на суму 91050,81 грн., за травень 2015 року на суму 58524,21 грн., за червень 2015 року на суму 5563,92 грн. (а.с.73,76,79).

Позивач уклав агентський договір №1 від 02.03.2015 року з ТОВ КК КОНТРАКТ . Згідно з умов договору ТОВ КК КОНТРАКТ здійснювало пошук покупців продукції, сприяло укладанню договорів купівлі-продажу відповідної продукції, проводило маркетингові дослідження (а.с.83-85).

За результатами виконання умов договору, сторонами оформлені акти прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг №1 від 29.05.2015 р., №2 від 30.06.2015 р., №3 від 01.07.2015р., №4 від 15.07.2015р. та ТОВ КК КОНТРАКТ складено звіти про надання послуг від 29.05.2015 року за період 09.04.2015 р. - 20.04.2015р., від 30.06.2015 року за період 22.04.2015 р. - 05.05.2015 р., від 01.07.2015 року за період 05.05.2015 р. - 18.05.2015 р. від 15.07.2015 р. за період 13.05.2015 р. - 10.06.2015 р (86,87,89-91,93,96,97).

Позивач у відповідності до складених актів прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг прийняло відповідні послуги, та здійснило відповідні розрахунки у безготівковій формі на підставі платіжних доручень №1884 від 09.06.2015 року на суму 32520,00 грн. № 1919 від 06.07.2015 року на суму 241030,00 грн., №1922 від 07.07.2015 року на суму 32130,00 грн., №1946 від 16.07.2015 року на суму 38700,00 грн., №2027 від 27.07.2015 року на суму 200000,00 грн., №2054 від 03.09.2015 року на суму 192260,75 грн., №2142 від 12.10.2015 року на суму 150000,00 грн., №2213 від 26.10.2015 року на суму 200000,00 грн., №2297 від 19.11.2015 року на суму 225804,72 грн. (а.с.208-216).

У зв'язку з здійсненням вказаної господарської операції постачальником виписані та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №23 від 29.05.2015 р., №28 від 30.06.2015 р., №1 від 01.07.2015 р., №14 від 15.07.2015 р. На підставі отриманих від контрагента податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 218740,92 грн., в тому числі за травень 2015 року на суму 49268,46 грн., за червень 2015 року на суму 62166,16 грн., за липень 107306,30 грн. (а.с.88,92,95,98).

Суд встановив, що позивач з ТОВ КАЛЛІФЕЯ здійснив одну господарську операцію, а саме придбання баку водопостачання 80 л., що підтверджується рахунком №77/12 від 07.05.2015 року , видатковою накладною №0705/1 від 12.05.2016 року , податковою накладною №6 від 07.05.2015 року (а.с.80-82).

Також суд встановив, що позивач перед укладанням договорів вчинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ МАКСИМА КОНСАЛДІНГ , ТОВ БЕНІТЕКС ЛТД , ТОВ КК КОНТРАКТ , ТОВ КАЛЛІФЕЯ , а саме позивач здійснив запит та отримав від контрагентів документи , які свідчать про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи-контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується виписками з зазначеного реєстру, свідоцтвами про реєстрацію платників ПДВ (а.с.220-229).

Таким чином, позивач вжив всі необхідні від нього заходи стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності його контрагентів в офіційно оприлюднених даних щодо анульованої реєстрації платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

Суд зауважує, що господарські операції з ТОВ МАКСИМА КОНСАЛДІНГ , ТОВ БЕНІТЕКС ЛТД , ТОВ КК КОНТРАКТ , ТОВ КАЛЛІФЕЯ безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, а саме з оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, оптовою торгівлею залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

Таким чином, суд робить висновок, що господарські операції позивача із зазначеним вище контрагентом підтверджені усіма необхідними первинними документами.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, отриману від Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, ДПІ у Приморському районі м. Одеса, ДПІ у Київському районі м. Одеси стосовно контрагентів позивача. Оскільки суд вважає, що використання перевіряючими для викладення своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства у якості податкової інформації та налізу бази даних АІС щодо не підтвердження реальності реалізації товару та послуг контрагентами позивача, не відповідає поняттю податкової інформації у розумінні ст.83 ПКУ.

Саме податкову інформацію відносно контрагента позивача використовувала інша ДПІ та викладала свої висновки про неможливість підтвердження реалізації товарів та послуг, що є підставою для направлення запиту та при інших умовах перевірки саме вказаних платників податків, тобто контрагентів позивача, а не його самого. В даній інформації, яка визначена як податкова інформація, не міститься жодних доказів щодо порушення податкового законодавства саме позивачем, а наявні лише припущення.

При цьому при наявності підстав для перевірки контрагентів позивача висновки цих перевірок відносно самого позивача можливо було б використати тільки за умовою прийняття податкових повідомлень - рішень відносно цих контрагентів за результатами їх перевірок

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача та ТОВ МАКСИМА КОНСАЛДІНГ , ТОВ БЕНІТЕКС ЛТД , ТОВ КК КОНТРАКТ , ТОВ КАЛЛІФЕЯ є недоведеними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо і контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таку ж думку висловив і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 02.09.2010р. по справі №07/5012а, та, в свою чергу, зазначив, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

До того ж, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини.

В рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. Так, у справі Булвес Ад проти Болгарії (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши всі наявні докази в даній адміністративній справі, суд дійшов висновку, що відповідач не довів нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, відповідно не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення шляхом скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа .

На підставі викладеного керуючись Конституцією України, ст. ст. 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити .

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 10 листопада 2016 року № 0001681402 про збільшення грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю СНАБ-РЕЗЕРВ код ЄДРПОУ 37609282 з податку на додану вартість на суму 478 817,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 239 409,00 грн.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса ГУДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю СНАБ_РЕЗЕРВ судовий збір у розмірі 10773,39 (десять тисяч сімсот сімдесят три), 39 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.Я. Бойко