Рішення

від 13.02.2017 по справі 902/1076/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2017 р. Справа № 902/1076/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України, м.Київ

до: Дочірнього підприємства "Автотрейдінг - Вінниця", м.Вінниця

про стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки

За участю секретаря судового засідання Павлової Т.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 758 від 15.03.2016 р., службове посвідчення СВ № 003966 дійсне до 31.12.2019 р.

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 10/01/2017 від 10.01.2017 р., службове посвідчення серії МВ № 033870 видане 24.06.2015 р.

ОСОБА_4, заступник керівника, паспорт серії КР № 103749 виданий Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області 04.09.1996 р.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України заявлено позов до Дочірнього підприємства "Автотрейдінг - Вінниця" про стягнення штрафних санкцій в сумі 161 307 грн 50 коп. за невиконання умов договору поставки № 124/16 від 24.03.2016 р., з яких 158 452 грн 05 коп. пені за період з 05.05.2016 р. по 05.11.2016 р. та 2 855,00 грн 10 % штрафу.

Ухвалою суду від 14.12.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1076/16 та призначено до розгляду на 25.12.2016 р.

17.01.2017 р. на адресу суду від представника Дочірнього підприємства "Автотрейдінг - Вінниця" надійшов відзив на позовну заяву вих. № 01 від 11.01.2017 р. (вх. №06-52/418/17) в якому останній позовні вимоги вважає необґрунтованими і просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ухали суду від 25.01.2017 р. відкладено слухання справи до 13.02.2017 р. у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів у повному обсязі та необхідністю у витребуванні нових доказів.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви та пояснень вих. № б/н від 13.02.207 р. (вх. № 06-52/1241/17) позивач в якості підстави позовних вимог посилається на те, що за результатами проведення ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України закупівлі через систему електронних торгів переможцем аукціону визначено Дочірнє підприємство "Автотрейдінг - Вінниця" з яким ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України укладено договір № 124/16 від 24.03.2016 р. відповідно до якого відповідач зобов'язується у 2016 р. в м. Києві передати у власність позивача запчастини до транспортних засобів спеціального призначення за ціною, що визначена у специфікації, а позивач прийняти і оплати їх вартість на умовах Договору.

Натомість, за твердженням позивача, Дочірнім підприємством "Автотрейдінг - Вінниця" надіслано ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України товар, який не відповідає визначеним Договором умовам, зокрема вказані в Специфікації до Договору каталожні номери (артикули) автозапчастин не співпадали із номерами (артикулами) зазначеними на упаковках надісланих на адресу позивача.

Неодноразові звернення ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України до відповідача із заявками що постачання товару визначеного у специфікації до Договору залишилися безрезультатними, товар визначений умовами Договору ДП "Автотрейдінг - Вінниця" не поставлено позивачу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача сумі 161 307 грн 50 коп. за невиконання умов договору поставки № 124/16 від 24.03.2016 р., з яких 158 452 грн 05 коп. пені за період з 05.05.2016 р. по 05.11.2016 р. та 2 855,00 грн 10 % штрафу.

Відповідач у своїх усних поясненнях по суті спору та відзиві на позовну заяву вих. 01 від 11.01.2017 р. (вх. № 06-52/418/17 від 17.01.2017 р.) позов ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України не визнає в повному обсязі та просить в його задоволенні відмовити зазначаючи, що ДП "Автотрейдінг - Вінниця" неодноразово пояснював замовнику, що товари відмінні (14 позицій) по специфікації договору повністю відповідають якості та придатності (належності) і абсолютно ідентичні замовленим в силу чого відповідач бере на себе повну гарантійну відповідальність за якість поставленої продукції в цілому та абсолютно дотримується необхідного замовнику асортименту товару. Зауваження щодо недотримання асортименту товарів направлених замовнику не визнається відповідачем в цілому, так як поняття асортимент запасних частин передбачає їх вид, тип, модель та інше, але ніяк не виробник запасної частини.

Стверджувати про сумнівну якість нових запасних частин, на думку відповідача, можна після отримання кваліфікованого висновку, який є підставою для настання негативних наслідків за вищевказаним договором для ДП "Автотрейдінг - Вінниця", але ніяк не визначивши якість запасних частин при перегляді накладних.

Що стосується 14 позицій товарів відмінних від зазначених в сертифікації відповідач вказує, що якщо таке посилання є необхідним воно повинно бути обґрунтованим, а специфікація повинна містити вираз "або еквівалент". Також відносно видачі замовлення не на власному складі в м. Києві в присутності представника ДП "Автотрейдінг - Вінниця" зазначає, що замовлення надіслане на адресу позивача "Новою поштою" за усною домовленістю в умовах термінової необхідності замовника. При цьому, як зазначає останній у своїх усних поясненнях, автозапчастини, які направлялися вперше відповідали заявленим кодам та до моменту оформлення позивачем письмової заявки, були вже реалізовані та відсутні.

Крім того, відповідач зазначає, що розрахунок та нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну поставку замовлення на адресу ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України з боку ДП "Автотрейдінг - Вінниця" є абсолютно безпідставним, так як представники позивача умисно, без причин передбачених Договором та нормами, які регулюються ЗУ "Про державні закупівлі" припинили співпрацю з постачальником не отримавши жодного замовлення.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 19.01.2016 р. ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України в систему електронних закупівель викладено оголошення про проведення закупівлі автомобільних запчастин до транспортних засобів - код за ДК 016-2010-22.19.7 "Вироби з вулканізованої гуми, н. в. і. у.; гума тверда; вироби з твердої гуми", що відповідає коду СРV 19500000-1 (кількість товару: 104 шт., місце надання товарів: склад постачальника м. Київ; строк надання товарів: протягом 2016 р.) технічні (якісні) вимоги до якого викладено в додатку №1 до оголошення (а.с. 110-113, т. 1).

14.03.2016 р. проведено аукціон за результатами якого переможцем визнано дочірнє підприємство "Автотрейдінг - Вінниця" з пропозицією 28 550,00 грн про що складено протокол про визначення переможця від 14.03.2016 р. (а.с. 121).

24.03.2016 р. між ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України (надалі Позивач, Покупець) та дочірнім підприємством "Автотрейдінг - Вінниця" (надалі Відповідач, Продавець) укладено договір № 124/16 (Договір) відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується у 2016 р. в м. Києві передати у власність покупця запчастини до транспортних засобів спеціалізованого призначення: - код за ДК 016-2010-22.19.7 "Вироби з вулканізованої гуми, н. в. і. у.; гума тверда; вироби з твердої гуми", що відповідає коду СРV 19512000-8 "Вироби з невулканізованої гуми" за ціною, що визначена у специфікації (додаток №1 до Договору) (товар), а покупець - прийняти і сплатити їх вартість на умовах Договору (а.с. 12-13, т. 1).

Продавець зобов'язується забезпечити належну якість, маркування та упаковку товару, відповідно до вимог ДСТУ та інших чинних стандартів і технічних умов, сертифікатів якості та вимог заводу виробника (п. 2.1. Договору).

Згідно із п.3.1. Договору ціна договору становить 28 550,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п.4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом: оплати здійснюється за фактично отриманий товар згідно рахунку-фактури та видаткової накладної протягом 10 робочих днів із дня отримання товару і можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року.

Строк поставки товару (передачі товару) становить 1 робочий день (день отримання заявки Покупця), але в будь-якому разі до 25.12.2016 р. (п. 5.1. Договору).

Згідно із п.5.2. Договору передача товару може здійснюватись партіями. Асортимент та обсяг поставки кожної конкретної партії визначаються в письмових заявках Покупця, наданих у письмовій формі (поштою, факсом, електронною поштою) або в усній формі по телефону.

Відповідно до п.п.5.3., 5.4. Договору Продавець здійснює видачу товару на власному складі в м. Києві та забезпечує постійну наявність на складі Продавця товару в необхідному асортименті та кількості. Отримання Покупцем товару оформлюється видатковою накладною. Передача товару здійснюється Продавцем представнику Покупця, повноваження якого підтверджується довіреністю встановленого зразка.

Умовами п.п.6.1.1., 6.1.2., 6.3.1. Договору визначено, що Покупець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі в оплати поставлений товар, прийняти даний товар за наданими Продавцем видатковими накладними, тоді як Продавець зобов'язаний забезпечити поставку товару відповідно до умов Договору.

Договір діє з моменту підписання сторонами до 31.12.2016 р. щодо виконання бюджетних зобов'язань, а стосовно інших зобов'язань, взятих сторонами за цим договором - до їх повного виконання (п. 10.1. Договору).

Також сторонами підписано додаток № 1 до Договору (Специфікація) в якому останніми погоджено назву товару, каталожний номер запчастин (або артикул), кількість товару, ціну за одиницю та суму товару (а.с.14-15, т. 1).

Як вбачається з матеріалів позову та підтверджується сторонами, позивачем відповідно до п. 5.2. Договору в телефонному режимі здійснено усну заявку на поставку товару визначеного Договором, який відповідачем було відправлено до одного з відділень "Нової пошти" у м.Києві.

Втім, як слідує з позову, при здійсненні працівниками позивача огляду поштового відправлення було виявлено невідповідність індивідуальних ознак частини товару ознакам, визначеним специфікацією (окремі товари мали каталожні номери запчастин (або артикули) відмінні від каталожних номерів (артикулів), визначених специфікацією (додаток № 1 до Договору), у зв'язку з чим останні, за неможливістю з'ясувати причини невідповідності за відсутністю представника відповідача, відмовились від отримання надісланого поштовим відправленням товару.

21.04.2016 р. на адресу позивача надійшов лист відповідача вих. № 19 від 19.04.2016 р. з проханням повідомити офіційну причину відмови від отримання товару, який надсилався 14.04.2016 р. ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України (а.с. 20, т. 1).

У відповідь на вказаний лист відповідача ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України надіслано на його адресу лист-заявку вих. № 16/3/1169 від 22.04.2016 р. з проханням терміново повідомити місце (склад ДП "Автотрейдінг - Вінниця" у м. Києві) та час передачі товарів згідно з додатком до даного листа-заявки, крім того, прізвище та ім'я співробітників ДП "Автотрейдінг - Вінниця", які компетентні у специфікації товару та будуть присутні при здійсненні передачі. Крім того зазначено, що вказаний лист слід вважати заявкою Покупця відповідно до розділу 5 Договору "Порядок поставки товарів" (а.с. 21-24, т. 1).

Листом вих. № 24 від 04.05.2016 р. на заявку позивача від 22.0.4.2016 р. № 16/3/1169 відповідачем повідомлено, що згідно Договору від 24.03.2016 р. № 124/16 ДП "Автотрейдінг - Вінниця" готове до поставки запчастин визначених у заявці, яка може бути здійсненна зі складу в м. Києві та зазначено, що на даний час ДП "Автотрейдінг - Вінниця" готове виконати заявку на поставку згідно листа за винятком 14 позицій запчастин, які замінені на аналогічні іншого виробника, належної якості, згідно додатку 1. До надісланого листа відповідачем додано специфікацією по заміні каталожного номеру запчастини або артикулу (а.с.25-26, т.1).

12.05.2016 р. ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України повторно направлено на адресу ДП "Автотрейдінг - Вінниця" лист-заявку вих. №16/3/1283 від 11.05.2016 р. на поставку запчастин до транспортних засобів спеціалізованого призначення та повідомлено відповідача, що станом на 11.05.2016 р. поставка відповідно до попередньої заявки (від 22.04.2016 р. № 16/3/1169) ним не здійснено, тоді як строк поставки товару відповідно до умов становить 1 робочий день, але в будь-якому разі до 25.12.2016 р. (а.с. 27-29, т. 1).

На вказану заявку відповідачем листом вих. 22 від 20.05.2016 р. повторно повідомлено позивача, що згідно Договору від 24.03.2016 р. № 124/16 ДП "Автотрейдінг - Вінниця" готове до поставки запчастин вказаних у заявці, яка може бути здійсненна зі складу в м. Києві та зазначено, що на даний час ДП "Автотрейдінг - Вінниця" готове виконати заявку на поставку згідно листа за винятком 14 позицій запчастин, які замінені на аналогічні іншого виробника, належної якості, згідно додатку № 1 (а.с. 30-31).

17.06.2016 р. позивач звернувся з претензією до відповідача вих. № 5/3/1018 ПБ від 15.06.2016 р. із вимогою перерахувати на користь ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України пеню, штраф в загальній сумі 34 545 грн 50 коп. та здійснити поставку товару належної якості відповідно до умов Договору (а.с. 32-36, т. 1).

Листом вих. № 38 від 05.07.2016 р. у відповідь на претензію ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України відповідачем зазначено, що дана претензія не підлягає задоволенню оскільки в Договорі не застосовується поняття "аналог" та/або інший виробник, а тому врахувати як достатню причину для відмови від отримання замовлення, заміну деяких позицій на товари аналогічної якості іншого виробника не можливо, так як надісланий товар повністю відповідає п. 2.1. Договору. Крім того вказано, що вимоги щодо якості товару є безпідставними, оскільки якість товару може бути визначена лише спеціалізованим установами (а.с. 37-38, т. 1).

23.08.2016 р. позивачем повторно направлено на адресу відповідача претензію вих. № 5/3/1420 ПБ від 22.08.2016 р. із вимогою перерахувати на користь ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України пеню, штраф та здійснити поставку товару належної якості відповідно до умов Договору у відповідь на яку відповідачем повідомлено вих. № 63 від 20.09.2016 р., що дана претензія не підлягає задоволенню з підстав вказаних у відповіді на попередню претензію за вих. № 38 від 05.07.2016 р. (а.с. 39-44, т. 1).

Непоставка Відповідачем (Постачальником) за характеристиками визначеними Договором, стала підставою звернення Позивача (покупця) з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із ч.5 ст.179 ГК України, зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

Таким чином, сторони погодили умови поставки товару на вказаних умовах акцептованої тендерної пропозиції, про що й укладено Договір № 124/16 від 24.03.2016 р., яким не передбачено будь-яких змін, до умов закупівель.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами по справі Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст.264, ч. 1, 2 ст. 265 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. За договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем (ч.ч. 2, 5 ст. 267 ГК України).

Із аналізу наведених норм законодавства слідує, що істотними умовами договору поставки є предмет , ціна та строк дії договору.

Згідно із ч. 4 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет , ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку , з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

За змістом ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічні положення передбачено і у ч.6 ст.265 ГК України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу (частина 1 статті 663 ЦК України).

Відповідно до ст.671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами . Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Частинами 1, 2 статті 672 ЦК України встановлено, що якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось судом вище умовами Договору, а саме п.п. 1.1., 5.2. Договору передбачено, що продавець зобов'язується у 2016 р. в м.Києві передати у власність покупця запчастини до транспортних засобів спеціалізованого призначення: - код за ДК 016-2010-22.19.7 "Вироби з вулканізованої гуми, н. в. і. у.; гума тверда; вироби з твердої гуми", що відповідає коду СРV 19512000-8 "Вироби з невулканізованої гуми" за ціною, що визначена у специфікації (додаток № 1 до Договору) (товар), а покупець - прийняти і сплатити їх вартість на умовах Договору. Передача товару може здійснюватись партіями. Асортимент та обсяг поставки кожної конкретної партії визначаються в письмових заявках Покупця , наданих у письмовій формі (поштою, факсом, електронною поштою) або в усній формі по телефону.

Специфікацією до Договору (додаток № 1) сторонами погоджено назву товару, каталожний номер запчастин (або артикул) , кількість товару, ціну за одиницю та суму товару.

Умовами п. 5.1. Договору передбачено, що строк поставки товару (передачі товару) становить 1 робочий день (день отримання заявки Покупця ), але в будь-якому разі до 25.12.2016 р. (п. 5.1. Договору).

Натомість, як встановлено судом, Відповідачем (Продавцем) в порушення умов Договору та вимог вище перелічених норм чинного законодавства не виконано взяті на себе зобов'язання щодо поставки асортименту товару вказаного Позивачем (Покупцем) у заявці щодо його поставки та погодженої сторонами у Специфікації до Договору, яка згідно із п. 12.2. Договору є його невід'ємною частиною.

Зокрема, Відповідачем надіслано товар, який не відповідав Специфікації до Договору та умовам Заявки щодо його поставки (визначені у Специфікації до Договору каталожні номери (артикули) автозапчастин по 14-ти позиціях товару не співпадали із номерами (артикулами) зазначеним на упаковках надісланих на адресу Позивача (Покупця) предметів). Невідповідність надісланого товару умовам Договору підтверджується листуванням сторін щодо його поставки.

У зв'язку із непоставкою товару у визначений Договором строк відбулось прострочення поставки товару Відповідачем (Продавцем).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З огляду на вищевикладені обставини позивачем заявлено до стягнення з відповідача 158 452 грн 05 коп. пені за період з 05.05.2016 р. по 05.11.2016 р. та 2 855,00 грн 10 % штрафу .

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент проведення судового засідання матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем визначеного Договором товару.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 7.2. Договору сторонами передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань по договору Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 3 % від вартості товару , з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % відсотків вказаної вартості.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Таким чином, ці види штрафної договірної відповідальності мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, як спосіб забезпечення, ще й повинні мати компенсаційний характер санкції за порушення господарсько-правових зобов'язань. Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції.

Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Окрім того, у ч.2 ст.4 Господарського кодексу України встановлено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим кодексом.

Таким чином в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та ч. 1 ст.549 ЦК України, що передбачають можливість стягнення пені за прострочку виконання не грошового договірного зобов'язання в розмірі, обумовленому сторонами в договорі згідно норм ст.627 Цивільного кодексу України, яка передбачає свободу договору, а тому заявлені позивачем вимоги про стягнення пені в є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, враховуючи, що згідно із ст.193 ГК України господарські санкції, зокрема штраф , застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, суд вважає, що вказана вимога позивача є правомірною та такою, що ґрунтується на діючому законодавстві та умовах Договору.

Таким чином заявлені позивачем вимоги про стягнення 158 452 грн 05 коп. пені за період з 05.05.2016 р. по 05.11.2016 р. та 2 855,00 грн 10 % штрафу є правомірними та обґрунтованими, таким що відповідають умовам Договору та вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою за допомогою калькулятора штрафних санкцій інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" правильності розрахунку пені та штрафу судом не виявлено помилок.

Разом з тим, оцінивши надані сторонами докази наявні в матеріалах справи, стосовно вимог про стягнення пені та штрафу, суд дійшов висновку про зменшення її розміру враховуючи наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому-четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

У п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки .

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, суд взяв до уваги збиткову діяльність відповідача, що підтверджується балансом (фінансовим звітом) станом на 31.12.2016 р., звітом про фінансові результати за 2016 р. з яких слідує, що відповідач за наслідками 2016 року отримав 1 844 000,00 грн збитку, а в 2015 році 764 000,00 грн, неспівмірність заявленої вимоги ( 158 452 грн 05 коп. пені за період з 05.05.2016 р. по 05.11.2016 р. та 2 855,00 грн 10 % штрафу, загалом 161 307,50 грн) сумі (розміру) непоставленого товару Відповідачем (Продавцем) - 28 550,00 грн , що перевищує вартість непоставленого товару більше ніж в 5,5 разів .

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені до 5 000 грн та штрафу до 1 000 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення наведені відповідачем у відзиві оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують факту непоставки товару Відповідачем (Продавцем) визначеного умовами Договору, зокрема його Специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору.

Доводи відповідача стосовно того, що вперше товар, який ним надсилався "Новою Поштою", ним поставлено у повній відповідності з умовами Договору судом не беруться до уваги, оскільки належні та допустимі докази на підтвердження зазначеного факту в матеріалах справи відступні.

Зокрема із долучених відповідачем до справи експрес накладних ТОВ "Нова пошта" неможливо встановити кількісні та якісні характеристики товару, що надсилався Позивачу (Покупцю).

Більше того, з останніх взагалі неможливо встановити найменування товару, який надсилався позивачу позаяк вказана накладна містить запис "Інші запчастини".

Варто зауважити, що позивачем також не надано належним та допустимих доказів надіслання відповідачем товару, який не відповідав переліку визначеному у специфікації до Договору, однак подальше листування між сторонами, якому надавалась відповідна юридична оцінка вище переконливо свідчить про непоставку обумовленого сторонами товару позивачу.

Інші заперечення відповідача не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України. При цьому суд враховує п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

13.02.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Автотрейдінг - Вінниця", вул.Київська, 175, м.Вінниця, 21022 (ідентифікаційний код - 31983209) на користь ОСОБА_1 зовнішньої розвідки України, вул.Нагірна, 24/1, м.Київ, 04107 (ідентифікаційний код - 33240845) - 5 000 грн 00 коп. - пені, 1 000 грн 00 коп. - штрафу та 2 419 грн 61 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в частинні стягнення 153 452 грн 50 коп. пені, 1 855 грн 00 коп. штрафу відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 лютого 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.