Рішення

від 13.02.2017 по справі 902/1071/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2017 р. Справа № 902/1071/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця

до: Управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації, м. Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закритого акціонерного товариства по агропромисловому розвитку "Погребище райагробуд", м. Погребище, Вінницька область

про стягнення заборгованості 394 939 грн 51 коп.

За участю секретаря судового засідання Павлової Т.С.

За участю представників:

позивача: Тишківський С.Л., договір про надання правової допомоги № 16412 від 04.12.2016 р., посвідчення адвоката № 627 від 26.01.2009 р.

відповідача: Шевчук О.В., довіреність б/н від 03.02.2017 р.

третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації про стягнення 394 939 грн 51 коп. заборгованості з яких 46 974 грн боргу, 224 718 грн 57 коп. інфляційних втрат, 16 660 грн 53 коп. 3 % річних та 106 586 грн 31 коп. пені.

Ухвалою суду від 13.12.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1071/16 та призначено до розгляду на 25.01.2017 р. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство по агропромисловому розвитку "Погребище райагробуд".

25.01.2017 р. від представника Управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації до суду надійшли пояснення від 23.01.2017 р. № 04-14-4 по суті спору.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, третьої особи та неподання ними витребуваних доказів відповідно до ухвали суду від 25.01.2017 р. розгляд справи відкладено до 13.02.2017 р.

10.02.2017 р. на адресу суду від Управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву від 01.02.2017 р. (вх. № 06-52/1220/17 від 10.02.2017 р.) в якому останнє позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити з мотивів наведених у ньому.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство по агропромисловому розвитку "Погребище райагробуд" в судове засідання повторно не з'явилося, хоча про дату, час та місце судового засідання останнє було повідомлено завчасно та належним чином-ухвалою суду від 25.01.2017 р., яка надсилалася йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що є ідентичною тій яка міститься в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та адресою, яка значиться в субпідрядному договорі № 1/58 від 11.12.2013 р. При цьому суд зазначає, що адресована останньому ухвала від 25.01.2017 р. підприємством зв'язку не повернута.

Як слідує з пошукової інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, ухвали від 25.01.2017 р. значиться "врученою за довіреністю". Крім того про факт обізнаності третьої особи про розгляд даної справи в суді свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі №2220000179113, яке знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації нею права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, третя особа своїм правом на участь у засіданні суду не скористалася, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду третьої особи або її представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленої про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 13.02.2017 р. у межах дня судом оголошувалась перерва.

По закінченню перерви представником Управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації подано заяву від 13.02.2017 р. (вх. № 06-52/1263 від 13.02.2017 р.) про залучення Головного управління Державної казначейської служби України в якості третьої особи на стороні відповідача за результатами розгляду якої суд дійшов висновку про її відхилення виходячи з таких міркувань.

Згідно із ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Як роз'яснено у абз. 5 п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у вирішенні питання про наявність юридичного інтересу у третьої особи, суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Таким чином, з аналізу положень статті 27 ГПК України слідує, що підставою для залучення до розгляду справи третьої особи є якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. При цьому заявник повинен навести на яких саме підставах його слід залучити до участі у розгляді справи.

Разом з тим наведення Управлінням капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації у даній заяві наявності юридичного інтересу Головного управління Державної казначейської служби України до розгляду даної справи оцінюється судом критично, позаяк твердження про те, що розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, управління ліквідністю субрахунків єдиного казначейського рахунка безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду здійснює державна казначейська служба, а тому рішення у справі, стороною у якій є Управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації може вплинути на права та обов'язки останнього, з огляду на те, що в процесі процедури припинення рахунки відповідача закриті не свідчить про те, що в даному разі Головне управління Державної казначейської служби України буде наділене новими правами чи покладено на нього нові обов'язки, або змінено його наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви та письмових пояснень вих. № 1415 від 09.12.2016 р. (вх. № 06-52/11912/16) позивач посилається в якості підстави позовних вимог на те, що ним на виконання умов субпідрядного договору №1/58 від 11.12.2013 р. виконано роботу з загально-будівельних робіт по будівництву середньої школи в с.Гопчиця Погребищенського Вінницької області, які відповідачем згідно актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідок про їх вартість форми КБ-3 прийняті, однак оплачені частково, з огляду на що у останнього виникла заборгованість по оплаті зазначених підрядних робіт.

Відтак, посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 394 939 грн 51 коп. з яких 46 974 грн боргу, 224 718 грн 57 коп. інфляційних втрат, 16 660 грн 53 коп. 3 % річних та 106 586 грн 31 коп. пені.

Відповідач у своїх усних поясненнях по суті спору та у поданих до суду поясненнях вих. № 04-14-4 від 23.01.2017 р. (вх. №06-52/641/17 від 25.01.2017 р.), відзиві на позов від 01.02.2017 р. (вх. № 06-52/1220/17 від 10.02.2017 р.) позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі та просить в його задоволенні відмовити посилаючись на такі обставини:

- відомості про припинення Управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09.10.2014 р. Поряд з цим п. 5 розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 24.09.2014 р. № 544 "Про утворення Департаменту будівництва, містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації та внесення зміни до розпорядження голови облдержадміністрації від 29.12.2012 р. № 750" установлено 2-х місячний строк заявлення кредиторами своїх вимог до Управління, з дня опублікування відповідного повідомлення, а відтак двохмісячний термін для заявлення вимог кредиторами закінчився;

- відсутність вини Замовника у своєчасному надходженні коштів з бюджету звільняє Управління від відповідальності у вигляді неустойки, інфляційних втрат та 3 % річних позаяк згідно із п.п. 50, 58 субпідрядного договору фінансування робіт здійснюється за рахунок державних коштів по мірі їх надходження із джерел фінансування; у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування. При цьому управлінням подано, а Головним управління Державної казначейської служби України зареєстровано та взято на облік зобов'язання у розмірі 262 324 грн 46 коп. - 23.12.2013 р., тобто Управлінням своєчасно подано Державній казначейській службі необхідні документи для оплати;

- роботи були виконані з порушенням умов Договору, а саме строку їх виконання, а тому неможливо нараховувати штрафні санкції та вказує, що примірник акту виконаних робіт та довідки про вартість робіт, які наявні у відповідача, відрізняються від примірників які надані позивачем суду підписантом;

- відповідач звертає увагу на наявність відкладальної умови по оплаті акту виконаних робіт від 19.12.2013 р. пов'язаної із затримкою бюджетного фінансування та вказує, що по актах виконаних робіт від 25.12.2013р. і 25.05.2014 р. позивачем не пред'являлися вимоги по оплаті, натомість останній звернувся в порядку позовного провадження лише в січні 2017 р., чим спровокував виникнення додаткового навантаження на відповідача у вигляді нарахованих штрафних санкцій.;

- відповідач у відзиві зазначає, що позивачем за вимогою про стягнення пені пропущено строк позовної давності.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 11.12.2013 р. між Управлінням капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації (Замовник, Відповідач), Закритим акціонерним товариством по агропромисловому розвитку "Погребище райагробуд" (Генпідрядник, Третя особа) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Субпідрядник, Позивач) укладено субпідрядний договір № 1/58 на виконання загальнобудівельних робіт по будівництву середньої школи в с. Гопчиця, Погребищенського район (Договір) (а.с.26-29, т. 1).

Відповідно до п.п.1.2. Договору Субпідрядник в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними силами і коштами всю передбачену замовленням роботу з загально-будівельних робіт по будівництву середньої школи в с.Гопчиця Погребищенського району Вінницької області, усуває недоробки в межах гарантійних строків експлуатації об'єкта, що виникли внаслідок неякісно виконаних робіт. Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Субпідряднику, визначені проектною документацією і можуть бути переглянуті в процесі будівництва у разі внесення змін до проектної документації у порядку, зазначеному у п. 53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 (Загальні умови).

Згідно із п.п.3., 4. Договору строки виконання робіт: початок - жовтень 2013 року; закінчення - грудень 2013 року. Початок та закінчення робіт визначається календарним графіком виконання робіт. При несвоєчасному початку, з вини Субпідрядника, виконання робіт, відставанні його руху від графіків, Замовник попереджає Субпідрядника про порушення ним умов договору і, якщо у місячний термін не відбудеться істотних змін, може розірвати Договір і вимагати відшкодування збитків.

Договірна ціна робіт, що доручені виконати Субпідряднику, визначається згідно з кошторисом і розрахунком договірної ціни, і складає 311,42977 тис. грн. (триста одинадцять тис. чотириста двадцять дев'ять грн. сімдесят сім коп.). Розрахунок Договірної ціни додається і є невід'ємною частиною Договору (п.7. Договору).

Відповідно до п. 29 Договору Генпідрядник має право залучити до виконання спеціальних робіт субпідрядні організації.

Фінансування робіт здійснюється за рахунок державних коштів по мірі їх надходження із джерел фінансування (п. 50 Договору).

За змістом п.п.51, 52. Договору розрахунки за виконані роботи з Субпідрядником здійснюються Замовником. Розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі Акту виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, помісячно проміжними платежами в міру виконання робіт та надходження коштів з джерел фінансування.

Відповідно до п.53. Договору Субпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідь документи і подає їх для підписання Замовнику за 5 днів до завершення звітного періоду. Замовник зобов'язаний підписати подані Субпідрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 днів з дня підписання документів Замовником.

Згідно із п.69. Договору Замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань (немотивовану відмову або несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів, інших платежів при наявності коштів на рахунку Замовника) неустойку у розмірі облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за весь час прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його укладення. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п.п. 80., 81. Договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань із загально-будівельних робіт по будівництву середньої школи в с. Гопчиця Погребищенського району Вінницької області позивачем виконано, а відповідачем прийнято підрядних робіт на суму 297 662 грн 23 коп. , що стверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 19.12.2013 р. типова форма № КБ-2в за грудень 2013 р. на суму 262 324 грн 46 коп., яка згідно акту коригування від 28.05.2014 р. зменшена на 11 636 грн 23 коп. і становить 250 688 грн 23 коп. , актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 25.12.2013 р. типова форма № КБ-2в за грудень 2013 р. на суму 35 420 грн 78 коп. та актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 28.05.2014 р. типова форма № КБ-2в за травень 2014 р. на суму 11 553 грн 22 коп. (а.с. 30-40, т. 1).

Крім того, факт виконання підрядних робіт на вищезазначену суму підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт /витрати/ примірна форма № КБ-3, які містяться в справі.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо здійснення оплати за виконані підрядні роботи, за виконанні роботи розрахувався частково в сумі 250 688 грн 23 коп. , що підтверджується наявними у справі виписками по рахунку ФОП ОСОБА_1 за період 02.09.2015 р. - 02.09.2015 р. (а.с. 34, т. 1) та за період з 01.01.2013 р. до 05.01.2017 р.

Таким чином у нього перед позивачем виникла заборгованість по оплаті виконаних підрядних робіт в сумі 46 974,00 грн.

Непроведення відповідачем розрахунку за виконані роботи у відповідності до умов Договору слугувало підставою звернення позивача даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст субпідрядного договору № 1/58 від 11.12.2013 р. суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, з договору будівельного підряду, регулювання яких здійснюється главою 61 "Підряд" § 3 "Будівельний підряд", ст.ст.875-886 ЦК України.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником- за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось судом вище умовами Договору, а саме п. 52., 53. передбачено, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі Акту виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3., помісячно проміжними платежами в міру виконання робіт та надходження коштів з джерел фінансування. Субпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідь документи і подає їх для підписання Замовнику за 5 днів до завершення звітного періоду. Замовник зобов'язаний підписати подані Субпідрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 днів з дня підписання документів Замовником.

З врахуванням того, що акт приймання виконаних будівельних робіт типова форма № КБ-2в за грудень 2013 р. та довідку про їх вартість виконаних будівельних робіт /витрати/ примірна форма № КБ-3 підписано 19.12.2013 р. кінцевим строком проведення розрахунків за виконані підрядні роботи є 24.12.2013 р. Аналогічно й по акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 25.12.2013 р. типова форма № КБ-2в за грудень 2013 р. кінцевим проведення розрахунків за виконані підрядні роботи є 30.12.2013 р. та актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 28.05.2014 р. типова форма № КБ-2в за травень 2014 р. - 02.06.2014 р.

Таким чином, починаючи з 25.12.2013 р., 31.12.2013 р. та 03.06.2014 р. (окремо по кожному акту приймання будівельних робіт) останній є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 46 974,00 грн , яка фактично являється сумою виконаних робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт від 25.12.2013 р. та від 28.05.2014 р., правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення 106 586 грн 31 коп. пені за порушення зобов'язань по Договору заявлену останнім окремо по кожному акту виконаних будівельних робіт (враховуючи оплату підрядних робіт згідно акту за грудень 2013 р. - 02.09.2015 р.), суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 69. Договору Замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань (немотивовану відмову або несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів, інших платежів при наявності коштів на рахунку Замовника) неустойку у розмірі облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені за Договором є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Разом з тим, як вказувалось вище відповідачем у відзиві відносно вимоги про стягнення пені подано заяву про застосування строку позовної давності з врахуванням чого суд зазначає наступне.

В абзаці 7 п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказано, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Оскільки клопотання відповідача про застосування строку позовної давності висловлене у відзиві на позовну заяву, воно враховується судом при розгляді справи.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтями 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила також за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків . Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем .

В п.4.3 цієї постанови вказано, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову , якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором ).

Пунктом 4.4.1 цієї постанови визначено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами .

Як вбачається із матеріалів справи, кінцевим терміном виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт за Договором є 24.12.2013 р., 30.12.2013 р. та 02.06.2014 р. (окремо по кожному акту виконаних будівельних робіт), тобто з 25.12.2013 р., 30.12.2013 р. та 02.06.2014 р. відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Із змісту укладеного між сторонами договору не вбачається погодження ними продовження строку позовної давності та терміну нарахування штрафних санкцій.

З огляду на вказане, позивач вправі був нараховувати відповідачу пеню за порушення виконання грошового зобов'язання, період нарахування якої, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України повинен становити: з 25.12.2013 р. по 25.06.2014 р., з 30.12.2013 р. по 30.06.2014 р. та з 02.06.2014 р. по 02.11.2014 р. (окремо по кожному акту виконаних будівельних робіт). При цьому строк позовної давності наданої позивачу для звернення із позовом про стягнення вказаної пені до суду сплинув 25.06.2015 р., 30.06.2015 р. та 02.11.2015 р. відповідно.

Поряд з цим позовну заяву подано позивачем до відділення поштового зв'язку 09.12.2016 року , що підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті в якому до суду надійшла позовна заява та заявлено періоди нарахування пені з 25.12.2013 р. по 31.08.2015 р., з 31.12.2013 р. по 05.12.2016 р. та 03.06.2014 р. по 05.12.2016 р.

Таким чином нарахування позивачем пені в розмірі 106 586 грн 31 коп. здійснено після спливу строків позовної давності, наданої позивачу для звернення із позовом про стягнення вказаної суми пені до суду. При цьому також вказано періоди нарахування пені без урахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 106 586 грн 31 коп. слід відмовити як заявленої поза межами строку позовної давності.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 660 грн 53 коп. 3 % річних та 224 718 грн 57 коп. інфляційних (окремо по кожному акту виконаних будівельних робіт) суд зазначає, що вказані вимоги є правомірними оскільки відповідають чинному законодавству, а саме ч.2 ст.625 ЦК України відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат судом виявлено помилки допущені позивачем при визначенні кінцевої суми нарахувань.

Зокрема судом при перерахунку отримано 226 335,21 грн інфляційних втрат та 16 681,14 грн 3 % річних однак усунення наведених помилок призвело б до збільшення розміру позовних вимог у цій частині, однак з огляду на те, що визначення сум простроченої заборгованості та періодів прострочення належить до виключної прерогативи позивача перевірка розрахунку здійснювалась судом відповідно до вказаних у ньому позивачем показників з огляду на що до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних та інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Заперечення відповідача щодо позову судом оцінюються критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

Посилання відповідача про внесення запису про припинення Управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09.10.2014 р. не може слугувати підставою від звільнення відповідальності за порушення цивільно-правового зобов'язання.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності в той час як на момент прийняття рішення у даній справі такого запису відносно відповідача не внесено.

Також судом не береться посилання відповідача на наявність відкладальної умови по оплаті акту виконаних будівельних робіт від 19.12.2013 р. пов'язаної із затримкою бюджетного фінансування та те, що розрахунок за Договором. проводиться за наявності бюджетних коштів на рахунку Замовника, оскільки за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 ).

Крім того положення Цивільного кодексу України, що регулюють будівельний підряд та субпідряд, не передбачають такої підстави для звільнення від виконання договірного зобов'язання як відсутність коштів у замовника.

При цьому суд також враховує, що частина друга статті 218 ГК України не допускає віднесення до категорії непереборної сили порушення зобов'язань контрагентами боржника (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 р. у справі № 3-216гс 15 ).

Також залишається поза увагою твердження відповідача щодо відсутності підстав для нарахування штрафних санкцій у зв'язку із порушенням позивачем строків виконання робіт за Договором, оскільки вказаний факт може оцінюватись лише при розгляді питання про відповідальність Генпідрядника за допущене правопорушення та не свідчить про те, що роботи виконувались не в рамках укладеного між сторонами Договору.

Крім того, судом оцінюються критично доводи відповідача відносно того, що примірник акту виконаних робіт та довідки про вартість робіт, які наявні у відповідача, відрізняються від примірників які надані позивачем суду підписантом, оскільки на останніх присутній відбиток печатки відповідача, доказів втрати чи викрадення якої суду не надано. При цьому в ході розгляду справи відповідач був вправі заявити клопотання про призначення експертизи підписів сторін присутніх на зазначених документів чого ним зроблено не було. Більше того, як слідує з матеріалів справи зауваження щодо якості та обсягу виконаних робіт у відповідача відсутні.

Твердження відповідача що по актах виконаних робіт від 25.12.2013р. і 25.05.2014 р. позивачем не пред'являлися вимоги по оплаті, натомість останній звернувся в порядку позовного провадження лише в січні 2017 р., чим спровокував виникнення додаткового навантаження на відповідача у вигляді нарахованих штрафних санкцій судом також не беруться до уваги оскільки між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України. Відтак підписавши акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про їх вартість без будь-яких заперечень та зауважень, відповідач погодився з видами та обсягом виконаних робіт, їх вартістю та як наслідком із виникненням у нього обов'язку щодо їх оплати, позаяк вказані акти містять посилання на укладений між сторонами договір, а тому строки проведення оплати за роботами, які виконані навіть і з порушенням календарного графіку виконання робіт регулюються положеннями договору сплив яких свідчить про настання прострочення боржника у зобов'язанні.

Окрім того згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами; встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

А тому відповідач вправі звернутись до суду з позовом за захистом свого порушеного права, не застосовуючи при цьому заходи досудового врегулювання спору.

Інші доводи відповідача не спростовують факт виконання робіт позивачем та не можуть нівелювати встановлений ст. 837 ЦК України обов'язок відповідача по їх оплаті.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів.

Також при прийнятті рішення судом розглянуто вимоги про стягнення 20 000 грн витрат на послуги адвоката за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 04.12.2016 р. між адвокатом Тишківський С.І., який діє на підставі ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 627 від 26.01.2009 р. та ФОП ОСОБА_1 укладено договір (угоду) № 16412 про надання правової допомоги відповідно до п. 1.1 якого за цим договором адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого договором виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також всі понесені адвокатом фактичні витрати, пов'язані з виконання договору. Характер та зміст прийнятого адвокатом доручення: складання позовної заяви, представництво в якості позивача в суді першої інстанції за позовом до Управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості за виконаними роботами.

В п.п. 1.2., 1.3. цього Договору погоджено сума гонорару за прийнятим дорученням: 20 000,00 грн Порядок оплати гонорару: готівкою.

Також суду надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 2/12 від 05.12.2016 р., довідку № 2/12 від 05.12.2016 р. про те, що адвокат Тишківський С.Л. як само зайнята особа не має банківського рахунку, довідку № 1/12 від 05.12.2016 р. про те, що клієнтом ФОП ОСОБА_1 повністю внесено готівкою адвокату Тишківському С.Л. суму гонорару за договором № 16412 від 04.12.2016 р. в розмірі 2 000 грн та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 627 від 26.01.2009 року видане Тишківському С.Л.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними.

Однак при розподілі витрат на оплату послуг адвоката суд звертає увагу на п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" наголошується на тому, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2004 р. № 04/079 зі справи № 36/207 також наголошується на необхідності обґрунтування у розгляді справи витрат на оплату адвоката.

Враховуючи викладене вище в сукупності суд дійшов висновку про обмеження розміру суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката до 3 000 грн 00 коп. з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи.

При цьому судом взято до уваги ціну позову, нескладність справи (стягнення боргу за договором субпідряду), допущення помилок при розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат та те, що адвокат брав участь лише в одному судовому засіданні тощо.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

13.02.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації, вул.Театральна, 14, м. Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 04011383) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) - 46 974 грн 00 коп. - боргу, 224 718 грн 57 коп. - інфляційних втрат, 16 660 грн 53 коп. - 3 % річних та 4 325 грн 30 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору, 3 000 грн 00 коп. відшкодування витрат на послуги адвоката.

3. У стягненні 106 586 грн 31 коп. пені відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 20 лютого 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2, 3 - третій особі - вул.Б.Хмельницького, 73, м.Погребище, Вінницька область, 22200. вул.Коцюбинського, 9, м.Погребище, Вінницька область, 22200.