Рішення

від 14.02.2017 по справі 911/114/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. Справа № 911/114/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Акрілат-Хімконтракт , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс-Агромарс , Київська обл., с. Гаврилівка, в особі філії Київкомбікорм Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс , м. Київ

про стягнення 61 177,12 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.08.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №30/КАМ/Ю від 28.12.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

29.12.2016 Приватне акціонерне товариство Акрілат-Хімконтракт (далі - ПрАТ Акрілат-Хімконтракт /позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс-Агромарс в особі філії Київкомбікорм Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (далі - ТОВ Комплекс-Агромарс /відповідач) про стягнення 61 177,12 грн, з яких: 27 846,63 грн пені, 2 764,36 грн 3% річних та 30 566,13 грн інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №169/2016/КАМ/0 від 10.03.2016.

Відповідач позов не визнав та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2017 порушено провадження у справі №911/114/17, розгляд справи призначено на 30.01.2017.

30.01.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи.

У судовому засіданні 30.01.2017 оголошено перерву до 14.02.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2017 виправлено допущену технічну описку в ухвалі господарського суду Київської області від 13.01.2017 про порушення провадження у справі №911/3081/15, зазначивши вірну назву відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Агромарс» в особі філії «Київкомбікорм» Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

10.03.2016 між ПрАТ Акрілат-Хімконтракт (далі-постачальник) та ТОВ Комплекс-Агромарс в особі філії Київкомбікорм (далі - покупець) укладено договір поставки №169/2016/КАМ/0 (далі - договір), відповідно до п. 3.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник бере на себе зобовязання здійснити поставку товару та передати його у власність покупця, а покупець в свою чергу зобовязується прийняти такий товар та оплатити його вартість, на умовах обумовлених сторонами.

Відповідно до пп. 4.14. та 11.1. договору, право власності на товар, що поставляється переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю на його складі та підписання сторонами відповідних накладних.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Так, на виконання умов договору 28.07.2016 та 10.08.2016 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних:

- №75218 від 28.07.2016 на 343 199,76 грн;

- №75486 від 10.08.2016 на 145 599,90 грн;

- №75486-1 від 10.08.2016 на 168 479,88 грн. Копії відповідних видаткових накладних містяться в матеріалах справи.

До того ж, обставини здійснення відповідної поставки підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

В обґрунтування поданого позову позивач зауважив, що відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за отриманий товар 25.10.2016, тобто з порушенням погоджених сторонами строків оплати товару. В підтвердження відповідних обставин позивач надав суду банківську виписку по рахунку.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, що полягає у порушенні передбачених договором строків оплати вартості поставленого товару, поставленого протягом спірних періодів, позивач просить суд стягнути з відповідача 27 846,63 грн пені, 2 764,36 грн 3% річних та 30 566,13 грн інфляційних втрат, нарахованих:

- з 29.08.2016 по 25.10.2016 на 343 199,76 грн заборгованості за видатковою накладною №75218 від 28.07.2016;

- з 12.09.2016 по 25.10.2016 на 314 079,78 грн сукупної заборгованості за видатковими накладними №№75486 та 75486-1 від 10.08.2016.

Відповідач проти заявлених вимог заперечив з огляду на невірне визначення позивачем періодів обрахунку заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. ст. 530, 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% після оплати вартості замовленого товару на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 30 календарних днів, з дати поставки товару покупцю, підписання сторонами видаткових накладних за умови отримання оригіналів документів, визначених договором.

З огляду наведеного, підписання відповідачем 28.07.2016 та 10.08.2016 товарносупровідних документів без будь-яких заперечень щодо обсягу та якості поставленого товару свідчить про прийняття його відповідачем та, відповідно, породжує для останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі, у відповідності до п. 7.2. договору, до 30.08.2016 та 10.09.2016 відповідно.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Натомість, в порушення наведених законодавчих та договірних положень відповідач вартість отриманого товару оплатив повністю 25.10.2016, тобто з порушенням погоджених сторонами строків здійснення відповідних розрахунків, що свідчить про підставність вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до п. 8.2 договору, за несвоєчасну оплату отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Водночас, відповідно до приписів ст. 625 598, 599, 612 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З огляду наведеного, враховуючи передбачені умовами договором строки розрахунків та їх повне проведення відповідачем 25.10.2016, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати вартості переданої відповідачу продукції, у позивача виникло після спливу встановленого п. 7.2. договору строку оплати та припинилось повністю в день, що передує дню проведення повного розрахунку відповідно.

За таких обставин, враховуючи безпідставне включення позивачем до періодів обрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат дня, коли відповідач не вважався таким, що прострочив виконання зобов'язання, а також дня фактичної сплати заборгованості, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення відповідних сум коштів в межах вказаних позивачем періодів та з урахуванням законодавчих приписів наступним чином:

- з 30.08.2016 по 24.10.2016 на 343 199,76 грн заборгованості за видатковою накладною №75218 від 28.07.2016;

- з 12.09.2016 по 24.10.2016 на 314 079,78 грн сукупної заборгованості за видатковими накладними №№75486 та 75486-1 від 10.08.2016.

З огляду наведеного, оскільки арифметично вірний розмір пені та 3% річних, обрахованих судом з урахуванням вимог закону в межах вказаних позивачем періодів, становить 27 017,19 грн та 2 682,34 грн відповідно, вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 846,63 грн пені, 2 764,36 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 27 017,19 грн та 2 682,34 грн відповідно.

Водночас, оскільки розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат, обрахованих судом з урахуванням вимог закону в межах вказаних позивачем періодів, є арифметично вірним, суд дійшов висновку обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 566,13 грн інфляційних втрат та, відповідно, задоволення означеної вимоги.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, 14.02.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення, відповідно до якої ТОВ Комплекс-Агромарс просить суд виконання рішення суду у даній справі розстрочити на шість місяців. В обґрунтування відповідно поданої заяви відповідач посилається на значну кредиторську заборгованість ТОВ Комплекс-Агромарс , що загалом складає 14 мільйонів гривень.

Відповідач зауважив на тому, що він є одним із основних виробників сільськогосподарської продукції і продуктів харчування, у той час як примусове стягнення коштів може призвести до звільнення працівників ТОВ Комплекс-Агромарс , у тому числі і соціально незахищеної категорії - інвалідів.

До того ж, ТОВ Комплекс-Агромарс зазначило, що діяльність останнього спрямована на розширення виробництва та закупівлю сировини для виробництва комбікормів, що використовуються для годівлі птиці, а тому у товариства відсутні вільні грошові ресурси.

Відповідно до приписів ст. 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до пунктів 7.1.1 та 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, в силу ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, відповідачем, всупереч положенням статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, а також доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду у даній справі та сплату присуджених до стягнення коштів, а саме: доказів відсутності у ТОВ Комплекс-Агромарс коштів на банківських рахунках та майна, на яке можливо було б звернути стягнення, у той час як посилання на складний фінансовий стан, спричинений наявністю кредиторської заборгованості відповідача та специфікою його господарської діяльності, не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки покладені відповідачем в основу обґрунтування поданої заяви обставини не є винятковими у розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі, у той час як інших доказів на підтвердження вищезазначених обставин не надано, суд дійшов висновку, що заява ТОВ Комплекс-Агромарс про розстрочку виконання рішення суду у даній справі є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33-34, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 611, 612, 625, 692, 598, 599, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс-Агромарс (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) в особі філії Київкомбікорм Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 98, ідентифікаційний код 35367293) на користь Приватного акціонерного товариства Акрілат-Хімконтракт (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г, код ЄДРПОУ 24744461) 27 017 (двадцять сім тисяч сімнадцять) грн 19 коп. пені, 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн 34 коп. 3% річних, 30 566 (тридцять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн 13 коп. інфляційних втрат та 1 357 (одну тисячу триста п'ятдесят сім) грн 47 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 20.02.2017.

Суддя В.А. Ярема