Ухвала

від 17.02.2017 по справі 926/280/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"17" лютого 2017 р. Справа № 926/280/15

Суддя Господарського суду Чернівецької області Швець Микола Васильович розглянувши подання заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_1 про стягнення дебіторської заборгованості боржника шляхом звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, у справі де позивачПублічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Чернівці відповідачОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Метало-тарний завод простягнення заборгованості -3447600,88 грн.

Представники:

Від Відділу ПВР УДВС ГТУЮзаст. нач. ОСОБА_1 - довіреність від 11.01.2017р.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Чернівці звернулося з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Метало-тарний завод про стягнення заборгованості в сумі 3447600,88 грн. (у т.ч.: заборгованості за кредитною лінією - 3104114,73 грн., заборгованості за процентами - 57694,70 грн., 1090,70 грн. - заборгованості по комісії, 284700,75 грн. - пеня.).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.03.2015р. у справі № 926/280/15, позов задоволено частково, стягнуто з активів ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Метало-тарний завод (Чернівецька область, м. Хотин, вул. Незалежності, 49а; код 38514916) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (м. Київ, вул. Горького, 127; код 00032112; рахунок № НОМЕР_1, МФО 356271, ЗКПО 21420657) - заборгованість у сумі 3446597,06 грн. (у т.ч.: заборгованості за кредитною лінією - 3103110,91 грн., 57694,70 грн. - заборгованості за процентами, 1090,70 грн. - заборгованості по комісії, 284700,75 грн. - пені); - судовий збір в сумі 70758,94 грн., в решті позовних вимог (в частині стягнення заборгованості за кредитною лінією в сумі 1003,82 грн.) відмовлено.

На виконання рішення суду видано Наказ № 926/280/15 від 01.04.2015р.

17.02.2017р. заст. начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області - ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням вх. № 575 в порядку ст. 121 3 ГПК України, в якому просить звернути стягнення на належні боржнику ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Метало-тарний завод від ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрокон грошові кошти у сумі 828884,40 грн., як дебіторська заборгованість, що утворилася за договором постачання №04/07/13 від 04.07.2013 року із змінами до нього від 05.08.2014р.

На виконання ч. 2 ст. 121 3 ГПК України, з метою невідкладного розгляду заяви про вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, судом, телефонограмою від 17.02.2017р., було повідомлено заст. начальника Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області - ОСОБА_1 про час та місце розгляду його подання (заяви), а саме на 12:30 -17.02.2017р.

В судовому засіданні представник Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області, підтримав подання (заяву), просив його задовольнити та надав додаткові документи вх. № 576 від 17.02.2017р.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується подання (заява), дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду даної заяви та матеріали виконавчого провадження № 47212946, заслухавши представника заявника, суд встановив наступне:

09.04.2015р. головним державним виконавцем Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області - Верстюком Б.А. за заявою стягувача - ПАТ Державний експортно-імпортний банк України , відкрито виконавче провадження ВП № 47212946 з примусового виконання Наказу господарського суд Чернівецької області № 926/280/15 від 01.04.2015р.

22.05.2015р. до Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області подано клопотання стягувача №071-23/1050 про звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, яке отримане Відділом ПВР УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області 28.05.2015р.

10.07.2015р. Відділом ПВР УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області направлено до дебіторів боржника письмову вимогу № 1753/05-15 про надання відомостей про дебіторську заборгованість перед ТОВ МТЗ на даний час та існуючі невиконані грошові зобов'язання перед боржником.

На виконання зазначеної вимоги №1753/05-15 Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області, одним із дебіторів боржника - ТОВ Агрокон надано письмову відповідь від 21.07.2015р. №16, згідно якої станом на 21.07.2015р. ТОВ Агрокон має заборгованість перед ТОВ МТЗ (боржником) в сумі 828884,40 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 21.07.2015р.

25.11.2015р. Відділом ПВР УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області направлено лист № 2876/02-15 до ТОВ Агрокон в якому зазначено реквізити рахунку для сплати дебіторської заборгованості перед ТОВ МТЗ в сумі 828884,40 грн., запропоновано дебітору самостійно у 10-денний строк сплатити борг та попереджено дебітора про стягнення заборгованості на підставі ухвали суду у разі його відмови.

Однак, кошти в сумі 828884,40 грн. ТОВ Агрокон на розрахунковий рахунок ВПВР УДВС ГТУЮ в рахунок погашення дебіторської заборгованості перед ТОВ МТЗ у визначений строк не перераховано.

28.09.2016р. до Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області повторно подано клопотання стягувача №071-23/1572 щодо внесення до суду подання про зверненні стягнення на належні боржнику ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Метало-тарний завод від інших осіб - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрокон грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах в сумі 828884,40 грн.

24.11.2016р. Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області звернувся до Хотинського відділення Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області з письмовим запитом № 3116/02-16 про надання вичерпної інформації про наявність дебіторської заборгованості у ТОВ МТЗ . Однак, згідно письмової відповіді Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області від 16.01.2017 р. №154/9/24-07-12-007 будь - яка інформація про наявність у ТОВ МТЗ дебіторської заборгованості відсутня у зв'язку із неподанням боржником з листопада 2014 р. податкової звітності.

Згідно з ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень тарішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як унормовано у п. 1 ч. 1 ст. 10 приведеного Закону, заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Статтею 53 Закону визначено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 121 3 ГПК України питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що розміщені на рахунках таких осіб в установах банків та інших фінансових установах, під час виконання судових рішень вирішуються господарським судом за заявою державного виконавця, приватного виконавця. Господарський суд невідкладно розглядає заяву державного виконавця, приватного виконавця без виклику чи повідомлення сторін, інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка не пізніше наступного робочого дня надсилається органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю.

Відповідно до ст.ст. 192, 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, грошові кошти є річчю (майном). Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Як передбачено ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Згідно зі ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до п. 1.39 частини першої статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні примусове списання - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Отже, правовою гарантією на невтручання у право власності на кошти є рішення суду, що відповідає ст.41 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

При вирішенні поданої в порядку ст. 53 Закону України Про виконавче провадження заяви суд повинен враховувати, що звернути стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, можливо лише за умови безспірності права боржника на такі грошові кошти.

Разом з тим, як зміст поданого подання (заяви) так і документи долучені до нього достовірно та переконливо не підтверджують безспірність права боржника на грошові кошти в сумі 828884,40 грн.

Представлений акт звірки розрахунків від 21.07.2015р. не може бути прийнятий у якості доказу належності боржнику означених у них коштів за фактичними взаємовідносинами, оскільки цей документ не є первинним, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується саме первинними документами (видатковими накладними, рахунками тощо).

Крім того, акт звірки розрахунків не містить істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків сторін, підписання акту не впливає на майновий стан сторін, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін в наслідок звіряння розрахунків між ними не виникає, тобто функція актів звірки розрахунків носить суто інформаційний характер.

До того ж акт звірки розрахунків є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємств і не може вважатися доказом наявності або відсутності заборгованості.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені обставини та приписи чинного законодавства, господарський суд вважає подання (заяву) заступника начальника Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області ОСОБА_1 про стягнення дебіторської заборгованості боржника шляхом звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах (в порядку ст. 121 3 ГПК України) такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 86, 121 3 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні подання (заяви) заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_1 вх. № 575 від 17.02.2017р. про стягнення дебіторської заборгованості боржника шляхом звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах (в порядку ст. 121 3 ГПК України) - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Целана, 11).

Суддя ОСОБА_3