Постанова

від 15.02.2017 по справі 908/2637/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

П о с т а н о в а

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

15.02.2017 справа № 908/2637/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2О , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 03.10.2016, від відповідача:ОСОБА_5 за довіреністю № 4 від 03.01.2017, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуГоловного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 у справі№ 908/2637/16 (суддя Зінченко Н.Г.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр землеустрою та геодезії", м. Запоріжжя, доГоловного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, простягнення 176 864, 45 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Центр землеустрою та геодезії (далі - ТОВ Центр землеустрою та геодезії ) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області) про стягнення 176 864, 45 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 у справі № 908/2637/16 позовні вимоги ТОВ Центр землеустрою та геодезії задоволено у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 у справі № 908/2637/16 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, а також неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин, що мають значення для справи. Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що відхиливши доводи відповідача у даній справі, суд першої інстанції не навів правове обґрунтування, з огляду на яке ці доводи не було взято до уваги судом.

В апеляційній скарзі наведені й іншій мотиви, які на думку відповідача є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на неї, та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи і заперечення, викладені в апеляційній скарзі, та просить її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд -

В С Т А Н О В И В :

Між ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - Замовник) та ТОВ Центр землеустрою та геодезії (далі - Виконавець) 11.12.2013 було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 89 (далі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язується у 2013 році надати Замовникові послуги, зазначені в п.п. 1.2 Договору, а Замовник - прийняти і оплатити зазначені послуги (а. с. 10-15).

Згідно пункту 1.2 Договору найменування послуг: підготовка лотів до проведення земельних торгів у формі аукціону щодо продажу прав (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (виконання робіт із землеустрою та оцінки земель на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності) згідно додатку до Договору № 2.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна цього Договору відповідно до рішення конкурсної комісії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 03 грудня 2013 р. протокол № 3, становить: 97 798, 80 грн., у тому числі: ПДВ - 16 299, 80 грн. Протокол погодження договірної ціни (Додаток 1, а. с. 14-15) є невід'ємною частиною Договору і є підставою для розрахунку (пункт 3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки по Договору здійснюються на підставі частини першої статті 49 Бюджетного кодексу України та наявного бюджетного фінансування. Розділом 4 Договору також передбачено, що оплата по договору здійснюється після передачі виконаних послуг (по кожній земельній ділянці окремо) Замовнику та підписання ОСОБА_6 приймання-передачі.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк надання послуг за цим Договором становить 15 календарних днів з моменту укладення цього Договору.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання взятих ОСОБА_6 зобов'язань, але не пізніше 31 грудня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Виконавцем Замовнику у належний строк були надані послуги на суму 97 798, 80 грн., про що свідчить підписаний 24.12.2013 уповноваженими представниками ОСОБА_7 приймання-передачі наданих послуг (а. с. 21).

ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області свої зобов'язання за Договором не виконав у зв'язку з чим перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги у сумі 97 798, 80 грн.

За таких обставин ТОВ Центр землеустрою та геодезії направило на адресу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області лист (вих. № 57/1 від 23.07.2015) з проханням надати письмову відповідь про дату оплати заборгованості по Договору (а. с. 22).

Відповідач на вказаний вище лист надав письмову відповідь (вих. № 32-8-0.8-2453/25-15 від 21.08.2015, а. с. 23), в якій повідомив, що у зв'язку із зменшенням бюджетних асигнувань Головного управління Держземагенства у Запорізькій області у 2015 році, сплата боргу на теперішній час неможлива. Відтак, оплата вищезазначеної заборгованості буде проведена після доведення бюджетних асигнувань та фінансування по бюджетній програмі Проведення земельної реформи .

У подальшому позивач повторно звернувся з листом (№ 96/2 від 15.12.2015, а. с. 24) до відповідача з проханням надати письмову відповідь про дату оплати заборгованості по Договору.

Відповідач надав письмову відповідь (№ 28-8-0.6-423/2-16 від 21.01.2016, а. с. 25), в якій зокрема повідомив, що тимчасовим кошторисом на 2016 рік Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (правонаступник Головного управління Держземагенства у Запорізькій області) по бюджетній програмі Проведення земельної реформи кошти не передбачені. Оплата вищезазначеної заборгованості буде проведена після доведення бюджетних асигнувань та фінансування по вказаній бюджетній програмі.

ТОВ Центр землеустрою та геодезії у зв'язку з не оплатою наданих послуг відповідачем звернулося до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з останнього 176 864, 45 грн., а саме основного боргу у сумі 97 798, 80 грн., 3% річних у розмірі 7 965, 91 грн. та інфляційних втрат у сумі 71 099, 74 грн., який рішенням суду задоволений у повному обсязі.

Відповідач не погодившись з прийнятим рішенням подав апеляційну скаргу.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, виходячи з такого.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абзац 2 частини першої статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що за правовою природою спірний договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Місцевим господарським судом було встановлено, що на виконання умов Договору Виконавцем Замовнику були надані послуги, зазначені в п.п. 1.2 Договору, на суму 97 798, 80 грн. та у відповідності до умов спірного договору, про що свідчить підписаний 24.12.2013 уповноваженими представниками ОСОБА_7 приймання-передачі наданих послуг (а. с. 21).

Оскільки в строк, визначений умовами договору відповідач вартість наданих йому послуг не сплатив, позивач звернувся до нього з листами від 23.07 та від 15.12.2015, у яких просив сплатити заборгованість за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 89 від 11.12.2013.

Відповідач листами від 21.08.2015 та від 21.01.2016 повідомив позивача, що розрахунок по договору про закупівлю послуг за державні кошти № 89 від 11.12.2013 буде проведено відразу після надходження бюджетних коштів, при цьому не заперечивши наявність заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також у розділі 11 Договору зазначено, що зміни та доповнення до укладеного договору здійснюються виключно в разі зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодження зменшення ціни договору, у письмовій формі за взаємною згодою сторін і є його невід'ємною частиною.

Апеляційний господарський суд встановив, що змін чи доповнень до спірного договору які б зменшували обсяги закупівлі чи ціну Договору укладено не було.

Крім того, розділом 4 Договору передбачено, що оплата по договору здійснюється після передачі виконаних послуг (по кожній земельній ділянці окремо) Замовнику та підписання ОСОБА_6 приймання-передачі.

Враховуючи викладене колегія суддів також зазначає, що наявність боргу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області перед позивачем підтверджується з підписаного представниками обох сторін та скріпленого печатками підприємств акту звірки розрахунків від 01.03.2016 (а. с. 26), та не заперечувалося представником відповідача.

Відтак, судова колегія приходить до висновку, що заборгованість відповідача яка утворилась внаслідок невиконання своїх зобов'язань за спірним договором перед позивачем у сумі 97 798, 80 грн. підтверджена доказами наявними у матеріалах справи та не спростована, а тому рішення суду першої інстанції стосовно її стягнення є правомірним і таким що відповідає вимогам чинного законодавства.

Твердження апелянта стосовно того, що ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області діє виключно в межах бюджетних зобов'язань, а також що здійснення Замовником оплати за надані послуги залежить від надходження бюджетних коштів, виділених під оплату бюджетного зобов'язання, взятого за даним договором до уваги апеляційним господарським судом не приймаються з огляду на таке.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки по Договору здійснюються на підставі частини першої статті 49 Бюджетного кодексу України та наявного бюджетного фінансування.

У відповідності до вимог статті 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг, відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, яке здійснює платежі за наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету, наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми, наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань у встановленому порядку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказана норма Бюджетного кодексу України визначає лише порядок здійснення платежів Казначейства України за дорученнями розпорядників бюджетних коштів, а не звільняє відповідача від виконання зобов'язання за спірним договором.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного і статтею 193 Господарського кодексів України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення відповідача щодо несплати заборгованості у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України, а також з урахуванням позицій які викладені у наведених постанові Верховного Суду України № 3-28гс12 від 15.05.2012 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005, відсутність бюджетних асигнувань не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

У апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області також вказує на те, що відхиливши доводи відповідача у даній справі, суд першої інстанції не навів правове обґрунтування, з огляду на яке ці доводи не було взято до уваги судом. Отже на думку скаржника це є прямим порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення є порушенням принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судова колегія відхиляє зазначені вище доводи заявника зважаючи на їх безпідставність та з огляду на те, що питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, тому слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (ця позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України від 12.06.2008).

Відтак, відповідачу було надано можливість в судах як першої так і апеляційної інстанції довести відсутність його вини, спростувати надані позивачем докази і заперечити проти їх використання, а тому посилання апелянта на відсутність правового обґрунтування та встановлення усіх фактичних обставин у даній справі є таким, що не відповідає дійсності.

Крім стягнення основної заборгованості у сумі 97 798, 80 грн. за надані послуги відповідно до умов спірного договору, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних за період з 25.12.2013 по 26.09.2016 у розмірі 7 965, 91 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2014 року по серпень 2016 року у сумі 71 099, 74 грн. за порушення грошових зобов'язань за Договором.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем було заявлено до стягнення менші суми 3 % річних та інфляційних втрат, ніж визначено апеляційним судом, а за відсутності відповідного клопотання справа розглядається у межах позовних вимог, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних за період з 25.12.2013 по 26.09.2016 у розмірі 7 965, 91 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2014 року по серпень 2016 року у сумі 71 099, 74 грн., які заявлені у позові.

На підставі вищевикладеного судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 у справі № 908/2637/16 підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 у справі № 908/2637/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 у справі № 908/2637/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Д.О. Попков

ОСОБА_3