Постанова

від 15.02.2017 по справі 914/397/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2017 р. Справа № 914/397/16

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання Фака С.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність №34-вих-125 від 04.01.2017р.);

від відповідача: Наконечна О-А. Є.(довіреність від 10.07.2016р.);

третя особа: ОСОБА_4 (довіреність №99 від 15.02.2017);

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 науково-практичний центр «Біомед» б/н від 28.11.2016,

на рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2016, суддя - Яворський Б.І.,

у справі № 914/397/16

за позовом Сихівської районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради, м. Львів,

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 науково-практичний центр «Біомед» , м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 комунальне підприємство «Під Зуброю» , м. Львів,

про демонтаж самочинно встановленого збірно - розбірного металевого гаража на земельній ділянці між будинками на вул. Драгана, 4 -4б ,

В С Т А Н О В И В:

постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2016 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 та рішення господарського суду Львівської області від 25.04.2016 у справі № 914/397/16 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Вказана постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій фактично встановивши, що позивач не є особою, яка здійснює захист свого майнового права щодо земельної ділянки не зазначили, яким чином порушені його права в разі встановлення на чужій земельній ділянці збірно-розбірного металевого гаражу, який, за висновком цього ж суду, не є нерухомістю.

Судами не з'ясовано, яке саме інше право позивача підлягає захисту щодо розміщення рухомого майна на чужій земельний ділянці, якщо він виступає як юридична особа для захисту своїх майнових прав. Якщо позивач не є власником земельної ділянки та виступає як орган, наділений владними повноваженнями щодо нагляду за дотриманням законодавства, що регулює будівництво на відповідній території, і даний позов подано з метою здійснення відповідних владних повноважень щодо регулювання містобудівної діяльності (ст. 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні") судам слід вирішити питання, чи підвідомчий цей спір господарським судам.

Також, касаційний господарський суд звернув увагу на те, що суди обох інстанцій помилково застосували до спірних правових відносин ч. 1 ст. 376 ЦК України (а.с.102, 130), на яку позивач не посилався.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.11.2016 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю ЛНПЦ «Біомед» демонтувати самочинно встановлений збірно-розбірний металевий гараж, що розташований на земельній ділянці між будинками на вул. М. Драгана, 4-4б.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відносини між Сихівською районною адміністрацією ОСОБА_1 міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю Біомед є організаційно-господарськими, а спір про демонтаж тимчасової споруди є спором про право на розміщення тимчасової споруди, тому він підвідомчий господарському суду. Сихівська районна адміністрація звернулася до суду як юридична особа, реалізуючи свої повноваження у сфері благоустрою для захисту прав територіальної громади, на підставі Положення про Сихівську районну адміністрацію ОСОБА_1 міської ради. Оскільки спірний гараж (тимчасова споруда) встановлений без виготовлення відповідних документів, останній підлягає демонтажу. Суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що спірний гараж (тимчасова споруда) був встановлений на земельній ділянці, яка належить йому на праві приватної власності, посилаючись на те, що наявність власної земельної ділянки не дає останньому права здійснювати розміщення будь-яких споруд на ній без відповідного дозволу/погодження.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Сихівської районної адміністрації.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про використання позивачем спірної збірно-розбірної металевої конструкції для здійснення підприємницької діяльності не відповідає дійсним обставинам по справі. Оскільки спірна споруда встановлена не з метою провадження підприємницької діяльності, суд першої інстанції помилково застосував п. 1.1. та п. 2.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Вказує на необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо необхідності отримання дозвільного документу на встановлення тимчасової споруди для обслуговування будівлі медичного закладу на своїй власній земельній ділянці, оскільки такий обов'язок встановлений чинним законодавством. Місцевим господарським судом не взято до уваги роз'яснення Вищого господарського суду України, які викладені в постанові від 27.07.2016, що є обов'язковими для виконання після скасування судових рішень.

Також суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про наявність порушеного права позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2016 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки Сихівська районна адміністрація ОСОБА_1 міської ради звернулася з позовом не як суб'єкт владних повноважень, а як юридична особа для захисту прав територіальної громади, на підставі Положення про Сихівську районну адміністрацію. Оскільки спірний гараж (тимчасова споруда) встановлений без виготовлення відповідних документів, останній підлягає демонтажу. Суд першої інстанції прийняв до уваги, що спірний гараж (тимчасова споруда) був встановлений на земельній ділянці, яка належить відповідачу на праві приватної власності, посилаючись на те, що наявність власної земельної ділянки не дає останньому права здійснювати розміщення будь-яких споруд на ній без відповідного дозволу/погодження.

В судовому засіданні 15.02.2017 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2016 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні 15.02.2017 заперечили проти доводів викладених у апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2016 залишити без змін.

З ініціативи суду на обговорення сторін поставлено питання про припинення провадження по справі на підставі п.1) ч.1 ст.80 ГПК України.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників учасників процесу, що з'явились в судовому засіданні та думку сторін щодо припинення провадження по справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та припинення провадження у справі, відповідно і частковому задоволенню апеляційної скарги, з наступних підстав.

Судами встановлено, що предметом спору є позовні вимоги Сихівської районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради про демонтаж гаражу, що розміщений на земельній ділянці вул. М. Драгана, 4-4б у м. Львові товариства з обмеженою відповідальністю ЛНПЦ «Біомед» (а.с. 56, 57), право власності на яку підтверджено державним актом серії ЯМ №351756 від 19.12.2012 р. та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.03.2013р.

Отже, в даній справі, яка переглядається, Сихівська районна адміністрація ОСОБА_1 міської ради звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 науково-практичний центр Біомед (відповідача) про знесення самочинно збудованого гаража, на земельній ділянці, яка належить відповідачу.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 21.11.2016 у справі №464/5088/15-а відмовлено в позові товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 науково-практичний центр БІОМЕД до Сихівської районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради, за участю третьої особи Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків міського житлового комплексу Поступ про визнання незаконним та скасування розпорядження Сихівської районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради №268 від 10 червня 2015 року Про демонтаж самочинно встановленого збірно-розбірного металевого гаража на земельній ділянці між будинками на вул. М.Драгана, 4 - 4 б .

Отже, розпорядження Сихівської районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради №268 від 10 червня 2015 року Про демонтаж самочинно встановленого збірно-розбірного металевого гаража на земельній ділянці між будинками на вул. М.Драгана, 4 - 4 б є чинним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Нормами статті 31 України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності, а також державного контролю дотримання законодавства, затвердження містобудівної документації при плануванні і забудові відповідних територій зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів.

Згідно зі статтею 73 вищевказаного Закону, акти ради, сільського, селищного, міського голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та іншими організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з п. 4.50. Положення про Сихівську районну адміністрацію ОСОБА_1 міської ради, до компетенції Сихівської районної адміністрації належить розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

В силу пункту 5 статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Відповідно до пункту 3.1 Положення про врегулювання питань самочинного будівництва у місті Львові розгляд та вирішення питань щодо самочинного будівництва відноситься до повноважень районних адміністрацій.

Згідно з пунктом 5.1.3 Положення про врегулювання питань самочинного будівництва у місті Львові міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва, зокрема рішення про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка його здійснила (здійснює самочинне будівництво), за її кошти.

В постанові Вищого господарського суду України від 27.07.2016 зазначено, що якщо позивач не є власником земельної ділянки та виступає як орган, наділений власними повноваженнями щодо нагляду за дотриманням законодавства що регулює будівництво на відповідній території, і даний позов подано з метою здійснення відповідних владних повноважень щодо регулювання містобудівної діяльності (ст. 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні") судам слід вирішити питання того, чи підвідомчий цей спір господарським судам. Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що в даному випадку Сихівська районна адміністрація ОСОБА_1 міської ради звернулась з даним позовом не як суб'єкт владних повноважень, а як юридична особа для захисту майнових та немайнових прав та інтересів, проте даний висновок суду не ґрунтується на встановлених обставинах по справі та всупереч вказівкам Вищого господарського суду в тій частині, що судом не з'ясоване яке цивільне (майнове) право позивача порушено.

Таким чином, враховуючи, що ТОВ "ОСОБА_1 НПЦ "Біомед"" (відповідач) є власником земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. М. Драгана, 4б на якій розміщена спірна тимчасова споруда, позивач не може здійснювати захист свого майнового права щодо земельної ділянки, оскільки остання позивачу не належить, апеляційним судом не встановлено, що майнове право позивача діями відповідача порушено.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 2 Господарського кодексу України, за якою господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам роз'яснено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Також, в п.3.1. вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, роз'яснено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:- участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б рішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Отже, оскільки судом першої інстанції не наведено, апеляційним судом не встановлено, що діями відповідача порушено будь-яке майнове право позивача або територіальної громади, яке б підлягало захисту в порядку господарського судочинства, то провадження в справі підлягає припиненню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Припиняючи провадження у справі на підставі цієї норми, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, виходив з того, що даний спір виник із публічно-правових відносин у сфері здійснення органами місцевого самоврядування владних повноважень, на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень органу місцевого самоврядування, а тому відноситься до підвідомчості адміністративних судів.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу, що в даному випадку і встановлено апеляційним господарським судом.

Таким чином, враховуючи, що майнове право позивача або територіальної громади не порушене, а спірний гараж (тимчасова споруда) встановлений без виготовлення відповідних документів та підлягає демонтажу, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позивач звернувся з захистом публічно-правового інтересу як суб'єкт владних повноважень на виконання наданих йому повноважень в сфері публічно-правових відносин.

У відповідності до вимог ч. 7 ст. 49 ГПК України, в разі скасування рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат.

Таким чином, враховуючи, скасування рішення місцевого господарського суду судові витрати підлягаю новому розподілу.

Як вбачається з платіжного доручення №1087 від 29.11.2016 апелянтом сплачено 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що відповідав законодавчо визначеній ставці на час подачі апеляційної скарги.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга про скасування рішення суду першої інстанції задовольняється з інших підстав, ніж в ній зазначено, тому задовольняється апеляційним судом частково.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 науково-практичний центр «Біомед» задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2016 - скасувати.

Припинити провадження у справі № 914/397/16 за позовом Сихівської районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради до відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 науково-практичний центр «Біомед» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Львівське комунальне підприємство «Під Зуброю» про демонтаж самочинно встановленого збірно - розбірного металевого гаража на земельній ділянці між будинками на вул. Драгана, 4 -4б у м. Львові.

Стягнути з Сихівської районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради (м. Львів, пр.. ОСОБА_6, 66, 79049; код ЄДРПОУ 25258931) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 науково-практичний центр «Біомед» (м. Львів, вул. Драгана, 4-б; код ЄДРПОУ 19171744) 1515,80 грн. у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_2

Повний текст постанови виготовлений 20.02.2016