Ухвала

від 09.02.2017 по справі 320/2692/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №320/2692/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Бахаєв І.М.

Провадження №22-ц/778/1072/17 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство Австралія на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство Австралія , про визнання договору недійсним та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ Агенство Австралія , про визнання договору недійсним та стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначала, що наприкінці 2014 року вирішила працевлаштуватись на роботу в ОСОБА_4. В мережі інтернет знайшла сайт australia-europe.org. Інформація розміщена на цьому сайті, а також заходи її відображення створювали у позивача враження, що відповідач надає послуги з працевлаштування за кордоном - безпосередньо в Австралії.

28 травня 2015 року вона уклала шляхом електронного листування з відповідачем Договір про надання інформаційно-консультативних послуг.

На виконання умов договору сплатила відповідачу 89280 грн. 11 травня 2016 року директор ТОВ Агенство Австралія ОСОБА_6 повідомила, що їй відмовлено в оформлені візи до Австралії і на цьому їх договірні стосунки вичерпано.

На пропозицію повернути сплачені гроші директор ТОВ Агенство Австралія відповіла відмовою, оскільки підприємство свої зобов'язання за договором виконало.

Враховуючи вищевикладене просила суд визнати недійсним договір №75-28/05-15 про надання інформаційно-консультативних послуг від 28.05.2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агенство Австралія ; стягнути з відповідача на її користь сплачені за договором кошти в розмірі 89280 грн., та судові витрати в сумі 1719, 6 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір №75-28/05-15 про надання інформаційно-консультативних послуг від 28.05.2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агенство Австралія .

Стягнуто з ТОВ Агенство Австралія на користь ОСОБА_3 збитки в розмірі 89 280 грн. та судовий збір в сумі 1719,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ Агенство Австралія подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

До початку розгляду справи апелянт ОСОБА_3, посилаючись на стан здоров'я та через погодні умови, і представник відповідача ОСОБА_4, посилаючись на відрядження, подали клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч.1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Приймаючи до уваги, що апелянти на підтвердження викладених в клопотанні обставин поважності причин будь яких документальних підтверджень не додали, судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так в ході розгляду справи встановлено, що 28 травня 2015 року позивач ОСОБА_3 та ТОВ Агенство Австралія уклали шляхом електронного листування Договір № 75-28/05-15 про надання інформаційно-консультативних послуг, (а.с.14-15).

Відповідно до п.1.2 Договору № 75-28/05-15 Виконавець зобов'язується надати інформаційно-консультативні послуги щодо можливого працевлаштування Замовника в Австралії, а саме: інформує Замовника шляхом надання для ознайомлення детального описання програми працевлаштування Фермерська програма , здійснює підбір для замовника потенційних роботодавців в Австралії, консультує з питань умов працевлаштування за спонсорською програмою Фермерська програма , здійснює інформаційну і правову підтримку по збору та оформленню документів та направлення їх до Австралії, надає допомогу у підготовці та організації співбесід.

Згідно до п.2.1, 2.3, 2.4 Договору № 75-28/05-15 визначено вартість послуг за Договором в розмірі 135000 грн. без ПДВ, що є еквівалентом 6000 доларів США. Першій платіж в розмірі 45000 грн. сплачується в день підписання Договору, як вартість першої частини послуг. При цьому перша частина послуг вважається наданою після отримання Змовником інформаційного листа від спонсора щодо можливості працевлаштування та направлення повного пакету документів міграційному агенту.

Відповідно до п.2.5 та 2.6 Договору друга частина послуг становить 45000 грн. та сплачується протягом 60 днів після подачі пакету документів на номінацію на візу до Департаменту імміграції Австралії. Друга частина послуг вважається наданою після подачі Виконавцем пакету документів на номінацію на візу до Департаменту імміграції Австралії.

Відповідно до п.2.7 та 2.8 Договору № 75-28/05-15 третя частина послуг становить 45000 грн. та сплачується не пізніше трьох банківських днів після отримання Виконавцем рішення від Департаменту імміграції Австралії щодо візової заяви Замовника. Третя частина послуг вважається наданою після повідомлення Замовника щодо підсумкового висновку (рішення) Департаменту імміграції щодо візової заяви Замовника.

Згідно квитанцій : від 29.01.2015 року позивачем сплачено на розрахунковий рахунок ТОВ Агенство Австралія 4080,00 грн., від 24.06.2015 року сплачено 41000 грн., від 01.09.2015 року сплачено 44200 грн., (а.с.16-21).

Аналізуючи вказані положення договору, зокрема п.2.3,2.4,2.5,2.6,2.7 та 2.8 Договору № 75-28/05-15 суд встановив, що вказані положення договору не містять переліку послуг, які надаються позивачу з визначенням їх складових частини та вартості кожної наданої послуги окремо та в їх сукупності. Зазначене унеможливлює встановити, які саме послуги зобов'язався надати відповідач в перші, другій та третій частині дії договору ,чи надано ці послуги чи ні , та яка вартість кожної наданої послуги в межах договору та їх дійсна сукупна вартість. Зазначені положення Договору № 75-28/05-15 лише встановлюють при настінні якої обставини частина послуг вважається наданою та на розкривають зміст цих послуг та їх кількість. Крім того, оцінюючі у взаємозв'язку п.2.6 та 2.8 Договору № 75-28/05-15 суд бере до уваги, що п.2.6 визначена обставина, коли друга частина послуг вважається - наданою - подача Виконавцем пакету документів на номінацію на візу до Департаменту імміграції Австралії, П.2.8 визначена обставина коли третя частина послуг вважається наданою - отримання відповіді з Департаменту імміграції Австралії за наслідками розгляду документів, які Виконавець, зобов'язаний подати в п.2.6 Договору. Тобто, суд приходить до висновку, що третя частина послуг вартістю 45000 грн., складається з очікування Виконавцем відповіді з Департаменту імміграції Австралії.

Отже судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку , що умови Договору № 75-28/05-15 - п.2.1, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7, та 2.8 є несправедливими за своєю ціною, так як всупереч принципу добросовісності створюється істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Так відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5"Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послуг) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг). Аналогічне положення міститься у ч. 9 ст. 15 Закону № 1023-XII. , а саме під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Відповідно до ч.1 та 2 тст..18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Статтями 18 і 19 Закону України Про захист прав споживачів передбачено підстави для визнання договору недійсним: укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики.

Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами визначений у ч. 3 ст. 18 Закону № 1023-XII. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті цей перелік не є вичерпним. Поняття "нечесна підприємницька практика" означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 19 цього Закону нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до п.3.3 Договору № 75-28/05-15 на Замовника (Позивача) покладаються, зокрема обов'язки проходити інтерв'ю з представником спонсора і представником потенційного роботодавця; ознайомитись та підписати наданий спонсором документ Умови працевлаштування ; дотримуватись умов працевлаштування та виконувати всі вимоги та рекомендації спонсора; в триденний термін після прибуття до місця роботи в Австралії повідомити спонсору свою адресу фактичного місця проживання; інформувати спонсора про всі зміни підчас дії 402-візи.

Отже суд вірно визначив, що інформація яку містить в п.3.3 Договору № 75-28/05-15 викладена в нечіткій, двозначний спосіб, яка створювала у позивача оманливе враження щодо послуги, який зобов'язується надати відповідач, а саме щодо працевлаштування позивача в Австралії та вплинула на здійснення позивачем вибору і спонукала укласти спірний Договір.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару, а також його ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно з ч.5 та п.2 ч.6 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: договір може бути визнаним недійсним у цілому

Відповідно до ст..216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про наявність всіх підстав для задоволення позову.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 305 , 312, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство Австралія відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: