КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2016 року 826/631/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дачного кооперативу інвалідів і ветеранів Великої Вітчизняної війни до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, про визнання протиправними та скасування розпоряджень
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся Дачний кооператив інвалідів і ветеранів Великої Вітчизняної війни з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, в якому просить скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 20.01.2010 №42 та від 03.03.2011 №246.
При цьому позивачем заявлено клопотання про поновлення строку для звернення до суду, яке судом задоволено. Ухвалою від 30.06.2015 визнано поважною причину пропуску кооперативом строку звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваними розпорядженнями відповідачем неправомірно передано у власність іншим особам земельні ділянки, що межують із земельними ділянками кооперативу та підлягають виділенню саме кооперативу, зважаючи на його звернення до відповідача ще у 2006 році про виділення земель, що межують з кооперативом, у зв'язку із збільшенням розміру сімей інвалідів і ветеранів.
Також позивач стверджує про відсутність погодження меж спірних земельних ділянок із сусідами - членами кооперативу, що є порушенням ст. 198 ЗК України, оскільки передача спірних земельних ділянок в тому числі унеможливлює користування земельними ділянками, які є у власності членів кооперативу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №826/631/15.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2015 адміністративну справу № 826/631/15 передано до Київського окружного адміністративного суду.
19.05.2015 в результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду справа передана на розгляд судді Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2015, адміністративну справу прийнято до провадження суддею Київського окружного адміністративного суду Кушновою А.О. та призначено до судового розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області правонаступником - Управлінням Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області.
Під час судового розгляду справи представник відповідача Вишгородська районна державна адміністрація Київської області позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що Вишгородська РДА для здійснення діяльності в сфері земельних відносин користується відомостями, які надає управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області, в тому числі при наданні земельних ділянок на території Вишгородського району у власність або в користування.
При цьому відповідачем наголошено, що при прийнятті рішень про формування нової земельної ділянки в порядку відведення, Вишгородська районна державна адміністрація для перевірки можливості надання її у власність або користування відповідно до ст. 50 Закону України Про землеустрій кожного разу отримує в складі проекту від управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області довідку з державної статистичної звітності форми №6-зем Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності для з'ясування, чи перебуває земельна ділянка у власності чи користуванні інших осіб, або рахується в землях, не наданих у власність або користування.
З-поміж іншого, представник відповідача зауважує, що Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначено ряд пільг для ветеранів війни, в тому числі і першочергове отримання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, однак, як йдеться у запереченнях, цим законом не визначено як підставу надання земельної ділянки розширення сім ї ветеранів війни, в той же час чіткий порядок надання земельних ділянок встановлено Земельним кодексом України.
Третя особа - Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області - позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Так, в обґрунтування правової позиції у справі третьою особою зазначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність відповідно до розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 20.01.2010 №42 та від 03.03.2011 №246 для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради були погодженими Управлінням земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області, оскільки відповідали нормам чинного на час відведення земельних ділянок земельного законодавства.
Вказані проекти, як йдеться у запереченнях, розроблялися у відповідності до норм Закону України Про землеустрій (в редакції 2009-2010 років), ст.ст. 118, 121, 128 Земельного кодексу (в редакції 2009-2010 років), Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 №677 (в редакції 2009-2010 років), в яких не зазначено обов'язковість погодження меж з власниками/користувачами суміжних земельних ділянок.
В судових засіданнях по справі 02.06.2015, 16.06.2015, 30.06.2015, 18.08.2015, 10.09.2015, 06.10.2015, 10.11.2015, 01.12.2015, 26.01.2016, 11.02.2016, 10.03.2016, 22.03.2016, 13.10.2016 представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні по справі 30.06.2015, проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи був присутнім в судовому засіданні по справі 26.01.2016, 11.02.2016, 10.03.2016, 22.03.2016, проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
До судового засідання 13.10.2016 уповноважені представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, поряд з цим представником позивача попередньо направлено до суду клопотання про продовження розгляду справи без його участі.
Відтак, зважаючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, суд
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженнями Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 09.02.2006 №57 та від 10.05.2006 №285 передано у власність земельні ділянки членам Дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни для ведення дачного будівництва.
Так, відповідно до Розпорядження Вишгородської РДА Київської області від 09.02.2006 №57 Про затвердження матеріалів інвентаризації та передачу у власність земельних ділянок членам Дачного кооперативу інвалід та ветеранів Великої Вітчизняної війни затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки Дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни площею 8,6258 на, з них: під дачними ділянками 7,6297 га, землі загального користування 0,9961 га; затверджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на землю членами Дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни, розроблені Вишгородським районним відділом №11 Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру; Вишгородському районному відділу №11 Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру доручено виготовити акти на право власності на землю членам дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни (т.1, а.с.26).
Розпорядженням Вишгородської РДА Київської області від 19.05.2006 №285 Про передачу у власність земельних ділянок членам Дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни затверджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки членам Дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни; передано безкоштовно у власність земельні ділянки членам Дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни для ведення дачного будівництва згідно додатку №1; доручено Вишгородському відділу №11 Київської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України , виготовити членам Дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, що знаходяться на території Лебедівської сільської ради за межами населеного пункту (т.1, а.с.30).
Право власності на земельні ділянки, що передані членам Дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни, підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки (т.4, а.с.38-59).
В той же час суд зазначає, що відповідно до Розпорядження Вишгородської РДА Київської області від 20.01.2010 №42 Про передачу земельних ділянок у власність 26 громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений ТОВ Три Ленд та передано у власність земельні ділянки 26 громадянам України загальною площею 2,6000 га , з них землі запасу, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі у т.ч. кемпінгів, будинків для відпочинку 2,6000 га для індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту згідно з додатком (т.1, а.с.34).
Розпорядженням Вишгородської РДА Київської області від 03.03.2011 №246 Про затвердження проекту із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений ТОВ Три Ленд та передано громадянам безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 1,3000 га , з них для кемпінгів, будинків для відпочинку або для проведення відпусток 1,3000 га для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту) згідно додатку (т.1, а.с.37).
Відповідно до додатку до вищевказаного розпорядження від 03.03.2011 №246 Список громадян України, яким передаються у власність земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області вбачається, що розпорядженням Вишгородської РДА від 03.03.2011 №246 передано у власність земельні ділянки площею по 0,1000 га кожна 13-ти особам (т.1, а.с.38).
Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особам, вказаним у додатку до розпорядження від 03.03.2011 №246, затверджений начальником управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області, начальником відділу містобудування та архітектури, ЖКГ та розвитку інфраструктури, головним спеціалістом міжрайонного відділу природних ресурсів північного регіону - заступником голови робочої групи, головним державним санітарним лікарем Вишгородського району Київської області, заступником начальника управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації (т. 2, а.с. 173).
Судом встановлено, що на підставі розпоряджень Вишгородської РДА Київської області від 20.01.2010 №42 та від 03.03.2011 №246 видано такі державні акти на право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва :
- НОМЕР_1 від 22.06.2011, кадастровий номер НОМЕР_2, власник ОСОБА_3 (т.4, а.с.7);
- НОМЕР_3 від 22.06.2011, кадастровий номер НОМЕР_4, власник ОСОБА_4 (т.4, а.с.8);
- НОМЕР_5 від 22.06.2011, кадастровий номер НОМЕР_6, власник ОСОБА_5 (т.4, а.с.9);
- НОМЕР_7 від 22.06.2011, кадастровий номер НОМЕР_8, власник ОСОБА_6 (т.4, а.с.10);
- НОМЕР_9 від 02.03.2010, кадастровий номер НОМЕР_10 власник ОСОБА_7 (т.4, а.с.11);
- НОМЕР_11 від 02.03.2010, кадастровий номер НОМЕР_12, власник ОСОБА_8 (т.4, а.с.12);
- НОМЕР_13 від 02.03.2010, кадастровий номер НОМЕР_14, власник ОСОБА_9 (т.4, а.с.13);
- НОМЕР_15 від 02.03.2010, кадастровий номер НОМЕР_16, власник ОСОБА_10 (т.4, а.с.14);
- НОМЕР_17 від 02.03.2010, кадастровий номер НОМЕР_18, власник ОСОБА_11 (т.4, а.с.15);
- НОМЕР_19 від 02.03.2010, кадастровий номер НОМЕР_20, власник ОСОБА_12 (т.4, а.с.16);
- НОМЕР_21 від 02.03.2010, кадастровий номер НОМЕР_22 власник ОСОБА_13 (т.4, а.с.17);
- НОМЕР_23 від 02.03.2010, кадастровий номер НОМЕР_24, власник ОСОБА_14 (т.4, а.с.18);
- НОМЕР_25 від 02.03.2010, кадастровий номер НОМЕР_26, власник ОСОБА_15 (т.4, а.с.19);
- НОМЕР_27 від 02.03.2010, кадастровий номер НОМЕР_28, власник ОСОБА_16 (т.4, а.с.20);
- НОМЕР_29 від 02.03.2010, кадастровий номер НОМЕР_30, власник ОСОБА_17 (т.4, а.с.21);
- НОМЕР_31 від 02.04.2010, кадастровий номер НОМЕР_32, власник ОСОБА_18 (т.4, а.с.22);
- НОМЕР_33 від 02.04.2010, кадастровий номер НОМЕР_34, власник ОСОБА_19 (т.4, а.с.23);
- НОМЕР_35 від 02.04.2010, кадастровий номер НОМЕР_36, власник ОСОБА_20 (т.4, а.с.24);
- НОМЕР_37 від 02.04.2010, кадастровий номер НОМЕР_38, власник ОСОБА_21 (т.4, а.с.25);
- НОМЕР_39 від 02.04.2010, кадастровий номер НОМЕР_40, власник ОСОБА_22 (т.4, а.с.26);
- НОМЕР_41 від 02.04.2010, кадастровий номер НОМЕР_42, власник ОСОБА_23 (т.4, а.с.27);
- НОМЕР_43 від 02.04.2010, кадастровий номер НОМЕР_44, власник ОСОБА_24 (т.4, а.с.28);
- НОМЕР_45 від 06.08.2010, кадастровий номер НОМЕР_46, власник ОСОБА_25 (т.4, а.с.29);
- НОМЕР_47 від 06.08.2010, кадастровий номер НОМЕР_48, власник ОСОБА_26 (т.4, а.с.30);
- НОМЕР_49 від 06.08.2010, кадастровий номер НОМЕР_50, власник ОСОБА_27 (т.4, а.с.31);
- НОМЕР_51 від 06.08.2010, кадастровий номер НОМЕР_52, власник ОСОБА_28 (т.4, а.с.32);
- НОМЕР_53 від 06.08.2010, кадастровий номер НОМЕР_54, власник ОСОБА_29 (т.4, а.с.33);
- НОМЕР_55 від 06.08.2010, кадастровий номер НОМЕР_56, власник ОСОБА_30 (т.4, а.с.34);
- НОМЕР_57 від 06.08.2010, кадастровий номер НОМЕР_58, власник ОСОБА_31 (т.4, а.с.35);
- НОМЕР_59 від 22.06.2011, кадастровий номер НОМЕР_60, власник ОСОБА_32 (т.4, а.с.36);
- НОМЕР_61 від 22.06.2011, кадастровий номер НОМЕР_62, власник ОСОБА_33 (т.4, а.с.37).
Так, позивач зазначає, що відповідно до відомостей публічної кадастрової карти України йому стало відомо, що впритул до меж кооперативу та земельних ділянок, які були надані позивачу розпорядженнями Вишгородської РДА від 09.02.2006 №57 та від 10.05.2006 №285, розташовані земельні ділянки, які передані у власність третім особам згідно спірних розпоряджень Вишгородської РДА від 20.01.2010 №42 та від 03.03.2011 №246 , які частково накладаються на земельні ділянки членів Дачного кооперативу інвалідів і ветеранів Великої Вітчизняної війни.
Крім того, позивач зазначає, що по території, яка виділена розпорядженнями Вишгородської РДА від 20.01.2010 № 42 та від 03.03.2011 №246, проходить кабель 10000 вольт від підстанції Морська до Дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни і водовід вод артсвердловини.
При цьому, як зауважено позивачем, на момент спірних правовідносин цей кабель та водовід опинились під ділянками з кадастровими номерами №3221884000:32:042:0304 та №3221884000:32:042:03252, в той час, коли відповідно до проектної документації на відведення земельних ділянок згідно спірних розпоряджень Вишгородської РДА від 20.01.2010 №42 та від 03.03.2011 №246 не передбачена дорога вздовж ділянок Дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни, чим порушено ДБН Б.2.4-1-94 п. 12.7.
Позивач стверджує, що земельні ділянки, передані у власність відповідно до розпоряджень Вишгородської районної держадміністрації від 20.01.2010 № 42 та від 03.03.2011 №246, були предметом неодноразових звернень позивача до Вишгородської РДА, починаючи з 2006 року, з метою отримання таких земельних ділянок для розширення Дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни. Однак, як наголошено представником позивача, такі звернення залишались без розгляду, в той час означені земельні ділянки були передані зовсім іншим особам згідно наведеного вище переліку.
Таким чином, позивач стверджує, що земельні ділянки, передані у власність оскаржуваними розпорядженнями, створюють перешкоди для вільного та безперешкодного використання вже належних позивачу земельних ділянок, що надані згідно розпоряджень Вишгородської РДА Київської області від 20.01.2010 №42 та від 03.03.2011 №246, окрім цього, за переконанням позивача, винесення спірних розпоряджень призвело до порушення права членів Дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни на отримання у встановлений законом спосіб у землекористування чи власність цих земельних ділянок.
Надаючи правову оцінку розпорядженням Вишгородської РДА Київської області від 20.01.2010 №42 та від 03.03.2011 №246, на підставі яких з числа земель, що межують із земельними ділянками, які були надані розпорядженнями Вишгородської РДА від 09.02.2006 №57 та від 10.05.2006 №285 Дачному кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни, та передані у власність третім особам загальною площею 3,9000 га землі, суд зазначає наступне.
Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III.
Статтею 81 Земельного кодексу України (тут і надалі - у редакції, чинній на 20.01.2010 ) передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Розпорядження землями державної власності в межа, визначених цим кодексом, відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України, належить до компетенції місцевих державних адміністрацій.
Частинами 2 та 3 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 4, 5 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, а надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у ст. 118 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до ч. 6 вказаної статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно до ч. 8 цієї статті розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).
Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9).
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10).
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 11).
З аналізу наведених положень Земельного кодексу України вбачається, що безоплатно у власність земельні ділянки із земель державної або комунальної власності передаються зацікавленим особам у тому разі, якщо вказані земельні ділянки є вільними , тобто не перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб.
Натомість, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, можуть бути передані у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Слід також зауважити, що згідно до норми ст. 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
В той же час окремі випадки припинення права користування земельною ділянкою закріплені у ст. 141 Земельного кодексу України, відповідно до якої підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
В контексті наведених правових норм доцільно звернути увагу також на положення ст. 91 Земельного кодексу України, відповідно до яких власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів ; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон ; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.
Частиною 1 ст. 153 Земельного кодексу України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
При цьому власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (ч. 2 ст. 103 Земельного кодексу України).
Згідно до ч. 1 ст. 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації (ч. 1 ст. 107 Земельного кодексу України).
Так, забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки, застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок, а також запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності є у відповідності до ст. 195 Земельного кодексу України основними завданнями ведення державного земельного кадастру.
З-поміж іншого державний земельний кадастр включає згідно до п. б) ч. 1 ст. 196 Земельного кодексу України включає кадастрові зйомки (комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок), невід'ємною складовою яких у відповідності до п. б) ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Як повідомлено позивачем, Дачний кооператив інвалідів і ветеранів Великої Вітчизняної війни створений за розпорядженням Ради міністрів України від 25.05.1978 №289 для 90 інвалідів і ветеранів ВВВ.
Згідно наявної у справі копії статуту (т. 1, а.с. 12-24), Дачний кооператив інвалідів і ветеранів Великої Вітчизняної війни (далі - Кооператив) розташований в районі с. Лебедівка Вишгородського району Київської області на території Вище-Дубечанського лісдержгоспу в кварталах 227, 228 на земельній ділянці, що надана кооперативу згідно із рішенням виконкому Київської обласної ради народних депутатів від 10.04.1978 р. та затвердженим розпорядженням Ради Міністрів УССР від 25.05.1978 №289-р, кооператив, має державну реєстрацію, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25564672.
Так, згідно заяви від 21.10.2006 №7/6-2 (т. 1, а.с. 105) Кооператив звернувся до Голови Вишгородської райдержадміністрації Лавренюка О.А., в якій зазначено, що за часи існування кооперативу сім'ї інвалідів та ветеранів збільшилися і, незважаючи на їх уже більше похилий вік, необхідні умови для відпочинку та зміцнення здоров'я постійно погіршуються. При цьому нагальним, як йдеться у заяві, стало питання про розширення кооперативу та надання новим його членам земельних ділянок для будівництва дачних будинків, що створило б більш сприятливі умови для довголіття ветеранів. З огляду на наведене, кооператив просив надати дозвіл на виділення земельної ділянки загальною площею 13 га на оформлення відповідних документів за рахунок лісових площ Вищедубечанського держлісгоспу та площ, що підпорядковані відповідним сільським радам.
При цьому у справі наявна копія договору про спільне використання земельної ділянки держлісфонду Ровжівського лісництва в кварталі 120, виділ 4; кварталі 122, виділи 4, 5, 8, 9; 123 виділи 5, 6, 9, 13, 14; Пирнівського лісництва в кварталі 145 виділи 2, 4, 5, 7; в кварталі 146 виділ 3, 4, 5, 6; загальною площею 17,9 га, укладеного між ДП Вищедубечанське лісове господарство як постійним лісокористувачем та Кооперативом про спільне взаємовигідне використання земельної ділянки лісового фонду без вилучення у постійного лісокористувача для культурно-оздоровчих цілей з метою покращення їх рекреаційних властивостей (т.1, а.с. 103-104).
Договір укладено на 25 років з моменту його реєстрації в органах місцевого самоврядування та набирає чинності з моменту його підписання. Зареєстровано цей договір Лебедівською сільською радою Вишгородського району Київської області 06.09.2006 за №01 (т. 1, а.с. 103).
В той же час листом від 11.01.2007 №32 ДП Вищедубечанське лісове господарство повідомлено позивачу, що рішення про виділення земельної ділянки площею 13 га для розширення кооперативу за рахунок земель Державного лісового фонду, у даному випадку наданих у користування ДП Вищедубечанське лісове господарство , може прийняти тільки Кабінет Міністрів України , дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження надається Вишгородською РДА (т. 2, а.с 27).
У листі від 09.01.2007 №06 Управлінням земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області, адресованому позивачу у відповідь на його звернення щодо виготовлення акту вибору земельної ділянки площею 16 га за рахунок земель ДП Вищедубечанське лісове господарство на території Лебедівської сільської ради, зазначено, що оскільки згідно до статті 149 Земельного кодексу України та статті 27 Лісового кодексу України вилучення більше 1 га земель лісового фонду та зміна їх цільового призначення відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України, акт вибору можливо виготовляти після отримання згоди землекористувача (т. 2, а.с. 23).
Поряд з цим листом від 29.01.2007 №7-14/164 Вишгородською райдержадміністрацією за підписом Голови ОСОБА_34 у відповідь на звернення від 21.10.2006 №7/6-2 повідомлено позивачу, що оскільки кооператив розташований на території Лебедівської сільської ради за межами населеного пункту , надання земельних ділянок для дачного будівництва (землі рекреаційного призначення) за рахунок лісового фонду є компетенцією Київської обласної державної адміністрації (т. 2, а.с. 21).
Так, листом від 12.02.2007 №1/2 кооператив звернувся на адресу Голови Київської обласної державної адміністрації з проханням надати дозвіл на виділення для розширення земельні ділянки загальною площею 14 га та на оформлення відповідних документів за рахунок Вищедубечанського держлісгоспу та площ, що підпорядковані відповідним сільським радам (т. 2, а.с. 25).
Відповідь надано листом від 27.03.2007 №11-18-12083, в якому йдеться, що відповідно до статті 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ліси площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки рекреаційного призначення (т. 2, а.с. 26).
Згідно ж листа від 06.08.2007 №7-15/1849 Вишгородською райдержадміністрацією повідомлено, що кооперативу необхідно надати документи, що обґрунтовують розмір земельної ділянки, згоду землекористувача - ДП Вищедубечанське лісове господарство та висновок Київського обласного управління лісового господарства щодо доцільності вилучення 16 га земель лісового фонду. При цьому також наголошено, що вилучення земель лісового фонду площею більше 1 га для нелісогосподарських потреб проводиться Кабінетом Міністрів України (т. 2, а.с. 34).
Подібну за змістом відповідь щодо повноважень Кабінету Міністрів України надано позивачу також листом від 19.09.2007 №14-17-10/4372 (т. 2, а.с. 37-38).
Враховуючи наведене, як вбачається з матеріалів справи (т. 2, а.с. 28 - 33, а.с. 35 - 36), представники кооперативу звернулися із проханням надати дозвіл вилучити 16 га земель лісового фонду для розширення меж кооперативу до Віце-прем'єр міністра (звернення від 16.06.2007 №38 та від 20.08.2007 №51)
Так, згідно листа Державного комітету лісового господарства України від 28.09.2007 №02-19/4065 на виконання доручення Секретаріату Кабінету Міністрів України від 29.08.2007 №41-Б-025139/26П-1 комітет розглянув лист кооперативу щодо розширення територій кооперативу за рахунок земель лісогосподарського призначення, комітет вважає за можливе розширення дачного кооперативу за умови отримання кооперативом згоди землекористувача (ДП Вищедубечанський лісгосп ) та територіальних органів центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища в Київській області (т. 1, а.а. 101).
Листом від 12.10.2007 №11-18-17500 першим заступником Голови Київської обласної державної адміністрації за дорученням Секретаріату Кабінету Міністрів України повідомлено позивачу, що клопотання про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок, які вилучаються та надаються Кабінетом Міністрів України, подаються до облдержадміністрації, до клопотання додаються при цьому матеріали погодження місця розташування об'єкта та документи, що обґрунтовують її (ділянки) розмір (т. 2, а.с 40).
Також до суду надано копію листа від 06.11.2007 №65, яким Голові Вишгородської райдержадміністрації надіслано примірник листа Київської обласної державної адміністрації від 12.10.2007 №11-1817500 (т. 2, а.с. 43).
У листі від 08.11.2007 №66 позивач просив Управління земельних ресурсів Вишгородського району виготовити акт вибору земельної ділянки відповідно до листа Київської обласної державної адміністрації від 12.10.2007 №11-18-17500 (т. 2, а.с. 46).
З-поміж іншого у справі наявні копії листів кооперативу від 29.11.2007 №69, адресовані Вищедубечанському держлісгоспу та Голові Вишгородської райдержадміністрації, в яких позивач просить надати погодження щодо розширення кооперативу на 16 га, зазначивши при цьому умови вилучення цієї ділянки із лісового фонду та місце її розташування (т. 2, а.с. 41-42, 44-45).
Так, у відповідь листом від 18.12.2007 №1419 директор ДП Вищедубечанське лісове господарство надав згоду кооперативу на розширення його території на 16 га за рахунок лісових площ лісгоспу Рожівського лісництва: в кварталі 120 - видів 4; в кварталі 122 - виділи 4,5,8,9; в кварталі 123 - виділи 2,3,4,5,6,7,8,9,13,14,15 в межах Пірнівської сільської ради та Пірнівського лісництва: в кварталі 145 - виділи 2,4,5,7; кварталі 146 - виділи 4,5,6,7,8,10,12 в межах Лебедівської сільської ради, однак при умові оформлення матеріалів згідно чинного законодавства (т. 2, а.с. 50).
В той же час листом від 24.12.2007 №7-14/3467 (на лист від 06.11.2007 №65) Головою адміністрації ОСОБА_34 повідомлено, що за результатами розгляду звернення правління кооперативу щодо розширення його територій за рахунок земель ДП Вищедубечанське лісове господарство на територіях Лебедівської сільської ради (кв. 146) та Пірнівської сільської ради (кв. 122, кв. 123), керуючись ст. 27 Лісового кодексу України, за згодою землекористувача Вишгородська РДА не заперечує щодо припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 16 га лісогосподарського призначення та переведення їх до категорії земель рекреаційного призначення з послідуючою передачею у власність членам дачного будівельного кооперативу (т. 1, а.с. 102).
Стосовно виділення згаданої земельної ділянки кооператив звертався також до голови Вишгородської райдержадміністрації Ольшанського А.І. (лист від 01.04.2008 №82 - т. 2, а.с. 56-57).
Листом від 12.05.2008 б/н Вишгородською райдержадміністрацією повідомлено позивачу, що надання дозволу на складання проекту відведення у приватну власність земельної ділянки загальною площею 16 га лісогосподарського призначення кооперативу не входить до повноважень райдержадміністрації, адже набуття права оренди таких земельних ділянок здійснюється виключно на аукціонах (т. 2, а.с. 58-59).
Окрім наведеного, у справі наявні копії звернень кооперативу зі спірного питання до високопосадових осіб таких, як: прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України, тощо.
Водночас Міністерством охорони навколишнього природного середовища України листом від 07.08.2008 №10440/21/10-08 повідомлено позивачу, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживання у цій сфері.
Окрім наведеного, цим розпорядженням відкликано раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства. З огляду на що, Міністерством зазначено, що питання надання запитуваних кооперативом ділянок за рахунок земель ДП Вищедубечанське лісове господарство на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області може бути вирішене після законодавчого врегулювання процедури розпорядження земельними лісовими ділянками (т. 2, а.с. 63).
Подібну за змістом відповідь надано позивачу й Державним комітетом України із земельних ресурсів листом від 26.03.2009 №14-11-12/2994 (т.2, а.с. 64-65).
Поряд з цим листом від 28.08.2008 №11-18-11187 у відповідь на звернення позивача від 17.01.2008 №74 (клопотання про надання дозволу на складення проекту відведення земельної ділянки - т. 2, а.с. 55) Київською обласною державною адміністрацією повідомлено кооперативу про можливість набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, та в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі. Однак, як наголошено у листі, порядок проведення аукціону законодавчо не визначений, відтак, передача запитуваної позивачем земельної ділянки в оренду кооперативу можлива лише за умови законодавчого визначення такого порядку (т. 2, а.с. 52).
Як вбачається з матеріалів справи, кооперативом направлено на адресу начальника Держземагентства у Вишгородському районі Київської області звернення від 05.08.2013 вих.№51, в якому позивач просив терміново внести зміни в існуюче рішення щодо надання земельних ділянок та видати довідки їх власникам про існуючі обмеження використання землі по трасі проходження високовольтного кабелю напругою 10кВт від ПС Морська до КТП - 882 (т. 1, а с. 100).
З-поміж іншого під час судового розгляду справи встановлено, що позивач ще неодноразово протягом 2009 - 2012 років звертався із зверненнями на предмет виділення означених земельних ділянок членам кооперативу до різних органів, як-то: Державний комітет із земельних ресурсів (т. 2, а.с.66-67). Вишгородської райдержадміністрації (т. 2, а.с. 68 - 69), прем'єр - міністра України (т. 2, а.с. 70-71, а.с. 73-74, 82-85), Президента України (т. 2, а.с. 78-79), Державного комітету лісового господарства України тощо (т. 2, а.с. 80-97), однак такі звернення залишались без задоволення з огляду на розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р, про яке згадувалось вище, а також на розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2008 №318-р, яким зупинено погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватись відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам.
Поряд з цим чергову відмову у виділенні запитуваної земельної ділянки отримано позивачем також від Вишгородської райдержадміністрації (лист від 08.09.2013 №Б-7-80/555 - т. 2, а.с. 103), від Відділу Держземагентства у Вишгородському районі Київської області (лист від 12.08.2013 №1577 - т. 2, а.с. 104).
В той же час листом від 03.03.2014 р. №02-07/44 Вишгородською райдержадміністрацією повідомлено кооператив, що земельними ділянками на території Лебедівської сільської ради РДА не розпоряджалася і відповідних рішень не приймала (т. 2, а.с. 105).
Однак, як пояснено представником позивача, після публікації кадастрової карти України, кооперативом встановлено, що впритул до межі кооперативу розміщені нові земельні ділянки, у зв'язку із чим позивачем було направлено запит про надання копій розпоряджень про виділення цих земель.
Натомість у відповідь листом від 28.04.2014 №7-14/1001 Вишгородською райдержадміністрацією (за підписом в.о. голови В.В. Савенок) повідомлено кооператив про відсутність запитуваних рішень про виділення земельних ділянок (т. 2, а.с. 107, 111).
Передував цій відповіді також лист Вишгородської райдержадміністрації від 07.04.2014 №7-15/813, яким відповідачем за дорученням Київської облдержадміністрації щодо надання копій рішень про виділення земельних ділянок, що межують з ділянками членів дачного кооперативу, повідомлено позивача, що вищезазначені рішення не приймались (т. 2, а.с. 108, 112).
З огляду на що, позивачем направлено клопотання від 28.05.2014 (вх. №7-14/1591) на виділення кооперативу земель, що межують з його територією.
Однак у відповідь на вказане звернення позивачем отримано відповідь від Вишгородської райдержадміністрації (за підписом того ж в.о. голови В.В. Савенок) про те, що означені позивачем земельні ділянки вже передані у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва відповідно до розпоряджень відповідача від 03.03.2011 №246 та від 20.01.2010 №42 (т. 2, а.с. 110).
В той же час суд звертає увагу, що попередньо листом від 03.04.2014 №11-18/11948 Київською облдержадміністрацією у відповідь на запит кооперативу щодо надання копії рішення про виділення земельних ділянок на території колишньої бази відпочинку Енергобуд повідомлено, що згідно листа Головного управління Держземагентства у Київській області від 03.04.2014 №13-10-041-2266/2-14 в архіві управління відсутня документація із землеустрою (!!!) на земельні ділянки під існуючою базою відпочинку Енергобуд , як і відсутня інформація про рішення щодо виділення таких земельних ділянок (т. 2, а.с. 106, 113).
З цього приводу головою кооперативу направлено звернення прокурору Київської області (т. 2, а.с. 121-123), котре, як вбачається, переадресовано до розгляду прокуратурі Вишгородського району Київської області (т. 2, а.с. 124), яка в свою чергу направила звернення позивача за належністю начальнику державної інспекції сільського господарства в Київській області (т. 2, а.с. 116).
З метою об'єктивного встановлення дійсних обставин справи судом ухвалами від 30.06.2015 та від 18.08.2015 витребувано від Управління Держземагентства у Вишгородському району Київської області копії проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які були затверджені оспорюваними розпорядженнями відповідача, а від відповідача - докази щодо створення комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Положення на дану комісію та інформацію про її персональний склад (станом на день видання оспорюваних розпоряджень); копії всіх позитивних висновків, на підставі яких були затверджені проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок; копії розпоряджень про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок (т. 2, а.с. 146-146, 154-155).
На виконання вимог суду Вишгородською райдержадміністрацією надано копії оскаржуваних розпоряджень, заяв ТОВ Три ленд та гр. ОСОБА_22 про виділення земельних ділянок, пояснювальних записок до проекту розпоряджень, листа начальника Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області від 07.02.2011 №0191 про необхідність підтримання звернення директора ТОВ Три ленд , а також висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише особам, вказаним у додатку до розпорядження від 03.03.2011 №246 (т. 2, а.с. 176-188).
Поряд з цим Управлінням Держземагентства у Вишгородському району Київської області листом від 03.09.2015 №1006-1010-0.2-1254/2-15 направлено до суду засвідчену копію проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, громадянам у власність для ведення індивідуального дачного будівництва, затвердженого розпорядженням від 20.01.2010 №42, заразом повідомивши, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, громадянам у власність для ведення індивідуального дачного будівництва, що затверджений розпорядженням від 03.03.2011 №246, до архіву Управління на зберігання не передавався (т. 3, а.с. 1- 223).
Окрім цього Управлінням Держземагентства у Вишгородському району Київської області листом від 30.09.2015 №1006-1010-0.4-1333/2-15 на виконання вимог суду надано копії державних актів на право власності на земельні ділянки, які видані громадянам на підставі розпоряджень Вишгородської райдержадміністрації від 20.01.2010 №42 та від 03.03.2011 №246, зазначивши, що інформацію щодо накладення земельних ділянок членів кооперативу згідно наданих попередньо судом кадастрових номерів із земельними ділянками, котрі передані у власність громадянам на підставі розпоряджень від 20.01.2010 №42 та від 03.03.2011 №246, надати неможливо з тих підстав, що в кадастрових номерах не вказано зону, квартал та номер земельної ділянки (т. 4, а.с. 4-59).
В той же час на виконання вимог суду Управлінням Держземагентства у Вишгородському району Київської області надано витяги з Державного земельного кадастру на земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_63, НОМЕР_64 НОМЕР_65, НОМЕР_66, НОМЕР_67 (т. 4, а.с. 151 - 228), а також координати вказаних земельних ділянок (т.5, а.с. 4-29).
Що ж до земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:32:044:0032, 3221884000:32:044:0042, то Управлінням Держземагентства у Вишгородському району Київської області пояснено про неможливість надання витягів з Державного земельного кадастру, так як відомості щодо вказаних земельних ділянок були відсутніми в Державному реєстрі земель, а документація із землеустрою щодо зазначених земельних ділянок до фонду документації із землеустрою Управління не передавалася та відповідно відомості щодо цих земельних ділянок автоматично не були перенесеними до Державного земельного кадастру (т. 5, а.с. 2- 3).
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 у справі №826/631/16 задоволено клопотання Дачного кооперативу інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни про забезпечення позову в частині накладення заборони на продаж 31 земельної ділянки, а також призначено судову земельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі №826/631/15 до одержання результатів судової земельно-технічної експертизи.
Так, зокрема, на вирішення експерта судом поставлено питання: Чи відповідає Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,6000 га громадянам у власність для ведення індивідуального дачного будівництва, розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений ТОВ "Три Ленд" та затверджений розпорядженням Вишгородської РДА Київської області №42 від 20.01.2010 вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації, що були чинними на момент прийняття розпорядження Вишгородської РДА Київської області №42 від 20.01.2010 (т. 5, а.с. 120 - 121).
29.09.2016 на адресу Київського окружного адміністративного суду із супровідним листом №7282/16-41 від 30.08.2016 надійшов висновок експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою від 30.08.2016 №7282/16-41 разом з матеріалами адміністративної справи №826/631/15 (т. 5, а.с. 182 - 185).
Згідно вказаного висновку Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення індивідуального дачного будівництва, розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастрова справа ПВ-1221, затверджений розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 20.01.2010 № 42, не відповідає вимогам законодавства, чинного станом на дату його затвердження.
Так, зокрема, як встановлено експертизою та підтверджується матеріалами справи, Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення індивідуального дачного будівництва, розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастрова справа ПВ-1221 (далі - Проект землеустрою ПВ-1221), затверджений розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 20.01.2010 № 42 (т. 1 а.с. 34, т. 3 а.с. 169). У зв'язку з цим експертиза Проекту землеустрою ПВ-1221 проведена щодо його відповідності вимогам законодавства чинного станом на 20.01.2010.
Проект землеустрою ПВ-1221 розроблений на підставі розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 27.05.2009 №№ 484-487, 499, 500-503, 508-513, від 28.05.2009 №№ 521, 522, від 17.07.2009 №№ 824-832, з метою безоплатної передачі громадянам земельних ділянок (за межами населеного пункту) для індивідуального дачного будівництва.
Згідно ж до ч. 3 ст. 122 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України станом на 27.05.2009, 28.05.2009 та 17.07.2009 до повноважень районних державних адміністрацій у сфері земельних відносин належало надання на їх території, за межами населених пунктів, земельних ділянок для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, ліси площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, та надання земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, та надання земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель.
Тобто, за висновком експерта, з яким погоджується суд, станом на 27.05.2009, 28.05.2009 та 17.07.2009 надання земельних ділянок для дачного будівництва не належало до повноважень районних державних адміністрацій . Тобто, Проект землеустрою ПВ-1221 розроблений без належних на те підстав.
Окрім наведеного, згідно висновку експертизи, в наявній в складі судової справи копії Проекту землеустрою ПВ-1221 відсутні обов'язкові в даному випадку документи та відомості: копії заяв громадян до відповідного органу про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою; дозвіл відповідної ради (адміністрації) на розробку проекту землеустрою ; умови відведення земельної ділянки, надані державним органом земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області; технічне завдання, затверджене замовниками; матеріали вибору місця розташування земельних ділянок.
Також в результаті дослідження Проекту землеустрою ПВ-1221 встановлені наступні невідповідності за змістом.
Проект землеустрою ПВ-1221 затверджений розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 20.01.2010 №42. При цьому, наявні в складі Проекту землеустрою ПВ-1221 акти про встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок та передачу на зберігання межових знаків складені 22.01.2010 .
Тобто, Проект землеустрою ПВ-1221 затверджений розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 20.01.2010 № 42 до оформлення вказаного проекту землеустрою в повному обсязі.
З-поміж іншого, за висновком експерта, в Проекті землеустрою ПВ-1221 зазначена суперечлива інформація щодо розташування земельних ділянок, які відводяться у власність громадянам за вказаним проектом землеустрою.
За результатами дослідження Проекту землеустрою ПВ-1221 за правилами оформлення , встановлено, що акти про встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок та передачу на зберігання межових знаків підписані представником Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області. При цьому, в зазначених актах не вказана посада і прізвище та ініціали представника Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області, що унеможливлює визначити, чи належить цей підпис представнику Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області та чи мав цей представник права підпису вказаних актів від імені державного органу земельних ресурсів.
Виходячи із наведеного, Проект землеустрою ПВ-1221, копія якого наявна в матеріалах адміністративної справи № 826/631/15 і завірена печаткою та підписом заступника начальника Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області, не відповідає вимогам законодавства, чинного станом на 20.01.2010.
Поряд з цим, у справі наявний висновок від 15.06.2016 №7/16-зтд за результатами експертного земельно-технічного дослідження, проведеного ПП Центр судових досліджень Експерттранссервіс за зверненням Дачного кооперативу інвалідів і ветеранів Великої Вітчизняної війни (т. 5, а.с. 130 - 152).
Дослідженню у вказаному висновку підлягали дані листів Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області від 18.05.2016 №19-1010-99.2-1502/2-16 та від 09.03.2016 №1006-1010-0.4-248/2/16 з додатками - каталогами координат кутів зовнішніх меж землекористування.
Так, зокрема, за результатами аналізу і обчислення координат поворотних точок (кутів), наданих листом Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області від 18.05.2016 №19-1010-99.2-1502/2-16 меж земельних ділянок, розташованих за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада, що належать на правах власності членам дачного кооперативу інвалідів і ветеранів Великої Вітчизняної Війни, та координат поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, наданих листом Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області від 09.03.2016 №1006-1010-0.4-248/2-16, встановлено наступне.
Межі земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий НОМЕР_68 перетинаються з межами земельної ділянки площею 0,0905 га, кадастровий №3221884000:32:044:0029. Площа перетину становить 0,18 кв.м.
Межі земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий НОМЕР_69 перетинаються з межами наступних земельних ділянок:
а) земельною ділянкою площею 0,0358 га, кадастровий НОМЕР_70. Площа перетину становить 11,97 кв.м.
б) земельною ділянкою площею 0,0400 га, кадастровий НОМЕР_71. Площа перетину становить 55,20 кв.м.
в) земельною ділянкою площею 0,0943 га, кадастровий НОМЕР_72. Площа перетину становить 68,57 кв.м.
г) земельною ділянкою площею 0,0892 га, кадастровий НОМЕР_73 Площа перетину становить 69,62 кв.м.
д) земельною ділянкою площею 0,0972 га, кадастровий НОМЕР_74. Площа перетину становить 29,47 кв.м.
Межі земельної ділянки площею0,1000 га, кадастровий НОМЕР_75 перетинаються з межами наступних земельних ділянок:
а) земельною ділянкою площею0,0429 га, кадастровий НОМЕР_76. Площа перетину становить3,30 кв.
б) земельною ділянкою площею 0,0405 га, кадастровий НОМЕР_77. Площа перетину становить 0,25 кв.м.
Межі земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий НОМЕР_78 перетинаються з межами наступних земельних ділянок:
а) земельною ділянкою площею 0,0405 га, кадастровий НОМЕР_77. Площа перетину становить 12,56 кв.м.
б) земельною ділянкою площею 0,0426 га, кадастровий НОМЕР_79. Площа перетину становить 7,94 кв.м.
Межі земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий НОМЕР_80 перетинаються з межами наступних земельних ділянок:
а) земельною ділянкою площею 0,0426 га, кадастровий НОМЕР_79. Площа перетину становить 15,90 кв.м.
б) земельною ділянкою площею 0,0915 га, кадастровий НОМЕР_81. Площа перетину становить 20,14 кв.м.
При цьому графічно площі перетину детально зображені в дослідницькій частині висновку. В той же час в додатках №№ 1, 2, 3 до висновку графічно зображені земельні ділянки згідно наданих на дослідження координат з відповідними вимірами між поворотними точками.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок від 15.06.2016 №7/16-зтд, складений судовим експертом ПП Центр судових досліджень Експерттранссервіс за результатами експертного земельно-технічного дослідження, оформлений не за результатами експертизи, призначеної судом, а за зверненням позивача, в той же час, будь-яких доводів та доказів на спростування викладених в цьому висновку тверджень відповідачем та третьою особою під час судового розгляду справи не надано, а судом таких не встановлено.
Виходячи із наведеного, надаючи оцінку цьому висновку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також у взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами у їх сукупності, враховуючи при цьому, що перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку, визначений у статті 140 Земельного кодексу України, є вичерпним, суд задля захисту порушеного права позивача вважає необхідним відновити порушені межі описаних у висновку від 15.06.2016 №7/16-зтд належних членам кооперативу земельних ділянок з урахуванням їх установлених розмірів згідно державних актів шляхом скасування розпоряджень про передачу у власність земельних ділянок, межі яких фактично перетинають (накладаються на) земельні ділянки членів кооперативу.
Поряд з цим, приймаючи рішення по суті заявлених у справі позовних вимог, суд наголошує на неодноразовому витребуванні ухвалами у Вишгородської райдержадміністрації Київської області копії Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 1,3000 га у власність для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений ТОВ "Три Ленд" та затверджений розпорядженням Вишгородської РДА Київської області від 03.03.2011 №246.
Відтак, вживши фактично всіх допустимих КАС України засобів та способів збирання доказів у справі, судом не отримано від суб єкта владних повноважень, на якого покладається обов язок доказування у справі, запитуваного Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого розпорядженням Вишгородської РДА Київської області від 03.03.2011 №246, з огляду на що з незалежних від нього обставин суд позбавлений можливості здійснити дослідження такого проекту в рамках розгляду даної адміністративної справи та надати йому оцінку у сукупності та взаємозв язку з іншими доказами у справі, а тому згідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних у ній доказів на час постановлення судового рішення.
Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (далі - Постанова №7), розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.
Відповідно до пункту 8 Постанови №7, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК.
У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. Питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.
Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК України перелік підстав для цього є вичерпним.
Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.
Оскільки наявними в справі письмовими доказами підтверджується факт того, що земельні ділянки, видані у власність третім особам спірними розпорядженнями, порушують права членів кооперативу на володіння і користування належними їм земельними ділянками, а всупереч пункту б частини 2 ст. 198 Земельного кодексу України погодження меж земельних ділянок, наданих у власність з суміжними власниками, якими є члени кооперативу, не здійснювалось, отже, за переконанням суду, розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 20.01.2010 №42 та від 03.03.2011 №246 є протиправними та підлягають скасуванню.
Слід відмітити, що Верховний Суд України у низці своїх рішень (№21-5421а15, №21-3296а15, №21-551а14, №21-34а15, №21-228а13, №21-493а14, №21-308а14, №21-544а14) висловлював правову позицію, суть якої зводиться до того, що орган державної влади у відносинах розпорядження землями державної власності є суб'єктом цивільного права і не здійснює у цих правовідносинах владних управлінських функцій, і що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Суд вважає за необхідне відступити від вказаних висновків Верховного Суду України, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів визначається за суб'єктом правовідносин (обов'язковим їх учасником є суб'єкт владних повноважень) та змістом правовідносин (це відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням владних управлінських функцій).
Відповідно до статті 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Статтею 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Таким чином, є очевидним, що місцеві державні адміністрації є суб'єктами владних повноважень.
Владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , пунктом а частини 1 статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності.
Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.
За змістом частин 6, 7, 8, 9 статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян включає: звернення громадянина, зацікавленого у безоплатній приватизації, з відповідним клопотанням до районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки; розгляд клопотання та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою висновку щодо погодження проекту або відмови у його погодженні; затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність
З аналізу вказаних норм випливає, що управління та розпорядження землями державної власності, є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - місцевих державних адміністрацій, які здійснюють її шляхом прийняття актів (розпоряджень) з дотриманням встановленої процедури.
Місцева державна адміністрація, при розпорядженні земельними ділянками державної власності діє виключно як суб'єкт владних повноважень. Здійснюючи відповідні повноваження, місцева державна адміністрація забезпечує можливість фізичним та юридичним особам реалізувати своє право власності (користування), при цьому розпоряджаючись об'єктами не приватної власності, а власності публічної.
Цим правовідносинам не притаманна рівність сторін, диспозитивність і свобода волі. Положеннями Земельного кодексу України окреслений чіткий порядок отримання громадянами та юридичними особами земельних ділянок у власність або користування, а дискреція як місцевих державних адміністрацій, так і органів місцевого самоврядування у питаннях виділення земельних ділянок істотно звужена та не допускає свободи розсуду. Зокрема, закон передбачає виключні випадки відмови у погодженні і затвердженні проекту землеустрою, що є передумовою виділення земельної ділянки у власність/користування приватним особам.
З урахуванням викладеного, виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність у переданому на вирішення суду спорі необхідних ознак справи адміністративної юрисдикції.
Слід зауважити, що проблема визначення юрисдикції при переданні на розгляд спорів у сфері земельних відносин, де однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, у судовій практиці не є новою, а відповідні висновки з цього питання були сформовані Конституційним Судом України у своєму рішенні від 01.04.2010 №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Хоча за суб'єктним складом дане рішення стосується органів місцевого самоврядування, суд не вбачає підстав не брати до уваги наведені у ньому висновки, позаяк Земельний кодекс України не передбачає принципових відмінностей у повноваженнях органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій у відносинах розпорядження землею. Фактично відмінність полягає лише у тому, що органи місцевого самоврядування уповноважені законом здійснювати розпорядження (у тому числі передачу у власність) земельними ділянками, що знаходяться у власності відповідних територіальних громад, тоді як місцеві державні адміністрації здійснюють розпорядження землями, що перебувають у державній власності (стаття 122 Земельного кодексу України).
В аспекті конституційного подання Конституційний Суд України вирішив, що положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції , слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень .
Положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб , надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.
Положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів , на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності .
Пунктом 2 частини 1 статті 150 Конституції України встановлено, що до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Згідно з вимогами частини 2 цієї статті з питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Статтею 69 Закону України Про Конституційний Суд України передбачено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів також наголошено, що правила визначення юрисдикції адміністративних судів, викладені у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010, поширюються і на земельні спори за участю місцевих державних адміністрацій.
В цьому контексті суд також враховує правовий висновок, що міститься у постанові Верховного Суду України у постанові від 19.01.2016 у справі №824/167/15-а за позовом прокурора Сокирянського району Чернівецької області в інтересах держави до Михалківської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області, ОСОБА_20, про визнання протиправним та скасування рішення.
Так, предметом у даній справі були вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Сільради від 07.11.2014 № 342/35-14 Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду , яким особі надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель комунальної власності для будівництва, експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами.
Проаналізувавши положення Земельного кодексу України, якими врегульовані питання порядку, строків передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та визначено органи, уповноважені розглядати ці питання (статті 122-123 ЗК України) Верховний Суд України зазначив, що висновок судів про те, що орган місцевого самоврядування при винесенні рішення, яким надав дозвіл на розробку відповідного проекту не здійснював владні управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55476515).
Частиною 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Порушені права землекористувачів підлягають захисту в порядку, передбаченому статтею 152 Земельного Кодексу з урахуванням обов'язкового дотримання норм чинного законодавства. Згідно із цими нормами захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що кореспондується з вимогами частини 2 статті 55 Конституцій України і частини 3 статті 43, статті 50 Закону України Про місцеві державні адміністрації .
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної влади є окремим способом захисту права, пов'язаним з їх діяльністю як суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції. В іншому ж випадку (наприклад, оспорювання формування волі власника) виокремлення цього способу захисту було б позбавлено сенсу. Особа, яка реалізує своє суб'єктивне право через прийняття суб'єктом владних управлінських функцій відповідного рішення, чи вчинення ним дій, вступає з ним в публічно-правові відносини і має право на захист свого права в адміністративному суді.
Так, визнання протиправними та скасування (визнання незаконними - в редакції статті 16 Цивільного кодексу України) рішень органів державної влади є окремим способом захисту цивільних прав та інтересів, порушених зазначеними органами під час реалізації ними своїх повноважень. Наведення цього способу захисту в Цивільному кодексі України свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень можуть не лише призводити до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, але й порушувати цивільні права особи, що виникли з інших підстав.
Водночас, це не впливає на визначення судової юрисдикції спору, оскільки вона визначається виключно процесуальним законодавством, в даному випадку - статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Кодекс адміністративного судочинства України відносить спір до публічно-правового та, відповідно, підсудного адміністративним судам, виходячи з природи дій суб'єкта владних повноважень, який повинен здійснювати у спірних правовідносинах владні управлінські функції. Реалізація у цих правовідносинах суб'єктивних прав фізичних і юридичних осіб, що передбачені нормами приватного права, не переводить такий спір у категорію приватноправового.
Віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів не ставиться в залежність від об'єкта захисту, яким може бути і приватний інтерес. У земельних спорах - це, зокрема, право користування землею.
Згідно з вимогами частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Отже, у випадку, якщо правовий акт органу державної влади суперечить актам законодавства і порушує права або інтереси фізичних чи юридичних осіб, він може бути скасований у судовому порядку.
Зазначена позиція суду також відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10.06.2015 у справі № 6-162цс15.
У розглядуваній справі відповідач як суб'єкт владних повноважень реалізував у спірних правовідносинах свої функції у сфері управління щодо здійснення розпорядження (у тому числі передачу у власність) землею, що перебуває у державній власності шляхом видання оспорюваного розпорядження, оскарження якого відносить цей спір до юрисдикції адміністративного суду.
За своїм змістом повноваження відповідача розпоряджатися землею є виконавчими і розпорядчими, що підтверджує їх владну природу.
Враховуючи викладене, зважаючи на факт порушення прав позивача у зв'язку з прийняттям відповідачем оскаржуваних розпоряджень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для захисту прав позивача у спосіб, заявлений позивачем.
Той факт, що обраний позивачем спосіб захисту не є таким, що забезпечує повний захист його порушеного права з мотивів наявності у третіх осіб правовстановлюючих документів на земельні ділянки, виданих на підставі оскаржуваних розпоряджень, на переконання суду, за наявності факту порушення права позивача з боку відповідача у сфері публічно-правових відносин, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки особа самостійно обирає спосіб захисту свого порушеного права та, у даному випадку, може в подальшому звернутися до відповідного суду з позовом про визнання недійсними правовстановлюючих документів з мотивів протиправності рішень, на підставі яких такі документи видано.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 73,08 грн. на підставі квитанції від 12.01.2015 №10815298 та 413,40 грн. на підставі квитанції від 23.03.2016 №1292310003, оригінали яких знаходяться у матеріалах справи (т. 1, а.с. 4, т.5, а.с.60), підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської районної державної адміністрації Київської області.
Керуючись статтями 94, 117, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 20.01.2010 №42 та від 03.03.2011 №246.
3. Стягнути судовий збір у сумі 486,48 грн. (чотириста вісімдесят шість грн. 48 коп.) на користь Дачного кооперативу інвалідів і ветеранів Великої Вітчизняної війни (ідентифікаційний код 25564672, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 23569369, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, пл.Шевченка, будинок 1).
4. Заходи забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №826/631/15, які були вжиті ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, - залишити в силі до набрання постановою суду законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кушнова А.О.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.10.2016 |
Оприлюднено | 24.02.2017 |
Номер документу | 64856399 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Кушнова А.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні