Ухвала

від 18.04.2017 по справі 826/631/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/631/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова О.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.,

за участю секретаря Панчук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі за позовом Дачного кооперативу інвалідів і ветеранів Великої Вітчизняної війни до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправними та скасування розпоряджень

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року Дачний кооператив інвалідів і ветеранів Великої Вітчизняної війни звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 20.01.2010 №42 та від 03.03.2011 №246.

Не погоджуючись з вказаною постановою, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуваною постановою суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки 31 власника земельних ділянок, без залучення їх до справи в якості третіх осіб та зазначає, що оскаржувані рішення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 20.01.2010 №42 та від 03.03.2011 №246 прийняті відповідачем в межах його повноважень та у відповідності до вимог законодавства, що діяло на час їх прийняття.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у даній справі є розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 20.01.2010 №42 Про передачу земельних ділянок у власність 26 громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та від 03.03.2011 №246 Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області .

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, виходячи з наступного.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1ч. 2 ст. 2 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, у тому числі, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З матеріалів справи вбачається, що Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області було винесено розпорядження від 20.01.2010 №42 Про передачу земельних ділянок у власність 26 громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та від 03.03.2011 №246 Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (том 1 а.с. 34-38).

На підставі вищезазначених розпоряджень, управлінням Держкомзему у Вишгородському районі було видано державні акти на право власності на земельні ділянки, що містяться в матеріалах справи (том 4 а.с. 7-38).

Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін також підтвердили факт оформлення фізичними особами права власності на передані у власність на підставі розпоряджень відповідача земельні ділянки.

На думку колегії суддів, спір у даній справі стосується права власності фізичних осіб на земельні ділянки, яке підтверджується відповідними державними актами про право власності, тобто цивільного права щодо володіння і користування земельними ділянками, які згідно державних актів на право власності на земельну ділянку передані у власність фізичним особам оскаржуваними рішеннями відповідача.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Така ж сама правова позиція була викладена в постановах Верховного суду України від 04.11.2015 № 21-3296а15, від 09 лютого 2016 року № 21-5465а15 від 22 листопада 2015 року № 532/15/15-а та від 26 квітня 2016 року у справі № 1705/1156/2012.

Відповідно до ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, у тому числі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст. ст. 157, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року- скасувати.

Провадження у справі за позовом Дачного кооперативу інвалідів і ветеранів Великої Вітчизняної війни до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправними та скасування розпоряджень - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Бєлова Л.В.