Рішення

від 16.02.2017 по справі 910/1288/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017Справа №910/1288/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА ЗЕЛЕНИЙ РАЙ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРІУС 2С

про стягнення 70 251,77 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Гніденко О.М. (дов. №1 від 03.02.2016);

від відповідача не з'явився.

встановив :

25.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА ЗЕЛЕНИЙ РАЙ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРІУС 2С про стягнення суми основного боргу у розмірі 33 350,00 грн., пеню у розмірі 4 385,52 грн., відсотки в розмірі 29 181,25 грн., штраф у розмірі 3 335,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №1907-16 від 19.07.2016 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2017 порушено провадження у справі №910/1288/17, розгляд справи призначено на 16.02.2017.

Представник позивача в судове засідання 16.02.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 16.02.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 16.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

19.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА ЗЕЛЕНИЙ РАЙ (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАРІУС 2С (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №1907-16 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується на умовах, передбачених цим договором, поставляти та передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати рибу та рибну продукцію в асортименті, іменовані надалі - товар. Повне найменування товару, його опис і характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість партії в цілому і ін. параметри товару містяться в накладних і рахунках-фактурах та/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти товар покупцеві протягом 3 робочих днів з дати офіційного надання замовлення покупця (електронною поштою, факсимільним зв'язком або будь-який прийнятний для сторін спосіб), за умови наявності даного товару на складі постачальника. Замовлення на поставку приймається в робочому дні до 15.00 год.

За умовами п. 2.2.3 договору покупець зобов'язаний сплачувати вартість товару згідно виставленому рахунку (видаткової накладної) за отриману продукцію (вартість товару повинна бути узгоджена попередньо в специфікації до даного договору).

Згідно з п. 3.6 договору право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до покупця х моменту фактичної передачі товару. Моментом фактичної передачі товару є момент підписання накладної повноважним представником покупця. Датою поставки вважається дата фактичної передачі товару.

Вартість договору визначається загальною вартістю товару відповідно до накладних, що є невід'ємною частиною договору. Розрахунки проводяться в українській національній валюті - гривнях (п. 4.1 договору).

Покупець оплачує товар відповідно виставленого постачальником рахунку протягом терміну його дії (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов'язаний в такому випадку оплати товар протягом 7 банківських днів, з моменту фактично переданого товару, згідно п. 3.6 договору.

Оплата вартості товару проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.5 договору).

Згідно з п. 5.2 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення. Покупець також зобов'язується сплатити постачальникові відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару, а кожний календарний день, починаючи з дати закінчення строку оплати вартості поставленого товару, визначеного п. 4.3 даного договору та до дати фактичної оплати покупцем вартості поставленого товару в повному обсязі. Пеня та відсотки нараховується за весь період прострочення/користування до моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 5.3 договору у випадку порушення покупцем строку оплати вартості поставленого товару, визначеного п. 4.3 даного договору, більше ніж на 20 календарних днів, додатково до нарахованої пені та відсотків, покупець зобов'язується також сплатити постачальникові штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін, є укладеним на термін до 31.12.2017 та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором у повному обсязі. У випадку, якщо жодна зі сторін не попереджає письмово іншу сторону про розірвання договору (за 10 календарних днів до закінчення дії договору), дія договору вважається подовженою на наступний рік на діючих умовах (п.7.1 договору).

Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковою накладною №66 від 20.07.2016 на суму 33 350,00 грн., підписаною повноважними представниками сторін та скріпленою печаткою товариств.

Матеріали справи містять претензію позивача №07/10-2016 від 07.10.2016 про сплату заборгованості за отриманий товар на суму 33 350,00 грн., яка була надіслана на адресу відповідача 07.10.2016 відповідно до опису вкладення у цінний лист та копії фіскального чеку.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач не здійснив своєчасну оплату за поставлений товар, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 33 350,00 грн., а тому ним нараховано та заявлено до стягнення також пеню у розмірі 4 385,52 грн., відсотки в розмірі 29 181,25 грн. та штраф у розмірі 3 335,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, одержаного за договором поставки №1907-16 від 19.07.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.3 договору постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов'язаний в такому випадку оплати товар протягом 7 банківських днів, з моменту фактично переданого товару, згідно п. 3.6 договору.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки позивачем обумовленого договором товару за вказаною вище видатковою накладною №66 від 20.07.2016 на суму 33 350,00 грн.

Доказів неналежної поставки товарів, як і доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 33 350,00 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Крім того, у зв'язку із простроченням сплати заборгованості за договором поставки, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4 385,52 грн., відсотки в розмірі 29 181,25 грн. та штраф у розмірі 3 335,00 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 5.2 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення. Покупець також зобов'язується сплатити постачальникові відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару, а кожний календарний день, починаючи з дати закінчення строку оплати вартості поставленого товару, визначеного п. 4.3 даного договору та до дати фактичної оплати покупцем вартості поставленого товару в повному обсязі. Пеня та відсотки нараховується за весь період прострочення/користування до моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 5.3 договору у випадку порушення покупцем строку оплати вартості поставленого товару, визначеного п. 4.3 даного договору, більше ніж на 20 календарних днів, додатково до нарахованої пені та відсотків, покупець зобов'язується також сплатити постачальникові штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацом другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, відсотків та штрафу, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, в межах заявленого позивачем періоду, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 4 385,52 грн., відсотки в розмірі 29 181,25 грн. та штраф у розмірі 3 335,00 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРІУС 2С (02166, м. Київ, проспект Лісний, буд. 33, кв. 185, код 40448693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА ЗЕЛЕНИЙ РАЙ (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13, офіс 1, код 38748324) суму основного боргу у розмірі 33 350 (тридцять три тисячі триста п'ятдесят) 00 коп., пеню у розмірі 4 385 (чотири тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 52 коп., відсотки в розмірі 29 181 (двадцять дев'ять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 25 коп., штраф у розмірі 3 335 (три тисячі триста тридцять п'ять) 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене та підписане 21.02.2017

Суддя В.О. Демидов