Постанова

від 31.05.2017 по справі 910/1288/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р. Справа№ 910/1288/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Гніденко О.М. - представник, дов. № 1 від 03.02.2016;

від відповідача: Ярошенко А.В. - представник, дов. б/н від 23.02.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харіус 2С"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017

у справі № 910/1288/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Зелений Рай"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харіус 2С"

про стягнення 70 251,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі № 910/1288/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 33 350,00 грн., пеню у розмірі 4 385,52 грн., відсотки в розмірі 29 181,25 грн., штраф у розмірі 3 335,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харіус 2С" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного з поважних причин строку для подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі № 910/1288/17 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 28 010,00 грн., пеню у розмірі 4 067,02 грн., відсотки в розмірі 26 745,00 грн., штраф у розмірі 3 335,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Харіус 2С" строк на апеляційне оскарження рішення та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харіус 2С" прийнято до провадження і розгляд апеляційної скарги призначено на 25.04.2017 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. на лікарняному судове засідання призначене на 25.04.2017 не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харіус 2С" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі № 910/1288/17 призначено на 25.05.2017.

На підставі ст. ст. 77, 99 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/1288/17 до 31.05.2017.

Також представниками сторін, на підставі ст. 69 ГПК України, подали заяву про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

У зв'язку із відрядженням судді-учасника колегії Коротун О.М., відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.05.2017 було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Сулім В.В. , Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 прийнято матеріали справи № 910/1288/17 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харіус 2С" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі № 910/1288/17 до свого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2017 надав пояснення по суті справи та погодився із тим, що відповідачем 28.10.2016 сплачено позивачу частину заборгованості на суму у розмірі 5 340,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.05.2017 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі № 910/1288/17 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 28 010,00 грн., пеню у розмірі 4 067,02 грн., відсотки в розмірі 26 745,00 грн., штраф у розмірі 3 335,00 грн.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.07.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 1907-16, відповідно до п.п. 1.1 якого позивач, за договором постачальник, зобов'язується на умовах, передбачених цим договором, поставляти та передавати у власність відповідачу, за договором покупцю, а відповідач зобов'язується приймати й оплачувати рибу та рибну продукцію в асортименті, іменовані надалі - товар; повне найменування товару, його опис і характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість партії в цілому і ін. параметри товару містяться в накладних і рахунках-фактурах та/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно із п.п. 2.1.1, 2.2.3 договору позивач зобов'язується поставляти товар відповідачу протягом 3 робочих днів з дати офіційного надання замовлення відповідача (електронною поштою, факсимільним зв'язком або будь-який прийнятний для сторін спосіб), за умови наявності даного товару на складі позивача; замовлення на поставку приймається в робочому дні до 15.00 год.; відповідач зобов'язаний сплачувати вартість товару згідно виставленому рахунку (видаткової накладної) за отриману продукцію (вартість товару повинна бути узгоджена попередньо в специфікації до даного договору).

Відповідно до п. 3.6 договору право власності на товар, що поставляється, переходить від позивача до відповідача з моменту фактичної передачі товару; моментом фактичної передачі товару є момент підписання накладної повноважним представником відповідача; датою поставки вважається дата фактичної передачі товару.

Пунктами 4.1-4.3 договору встановлено, що вартість договору визначається загальною вартістю товару відповідно до накладних, що є невід'ємною частиною договору; розрахунки проводяться в українській національній валюті - гривнях; відповідач оплачує товар відповідно виставленого позивачем рахунку протягом терміну його дії; позивач має право відвантажити товар без попередньої оплати, а відповідач зобов'язаний в такому випадку оплати товар протягом 7 банківських днів, з моменту фактично переданого товару, згідно п. 3.6 договору.

Факт постачання позивачем відповідачу товару згідно із умовами договору та одержання товару відповідачем підтверджується підписаною представниками позивача та відповідача видатковою накладною № 66 від 20.07.2016 на суму 33 350,00 грн., належним чином засвідчена копія якої наявна у матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи умови п. 4.3 договору, відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем товар до 29.07.2016.

Позивач у претензії від 07.10.2016 № 07/10-2016 повідомив відповідача, що, оскільки видаткова накладна № 66 підписана 20.07.2016, відповідач мав сплатити грошові кошти у розмірі 33 350,00 грн. в термін до 29.07.2016, що станом на 07.10.2016 заборгованість відповідача перед позивачем складає 33 350,00 грн. та просив відповідача сплатити заборгованість.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів повної оплати за поставлений відповідно до видаткової накладної № 66 від 20.07.2016 позивачем товар згідно із договором у розмірі 33 350,00 грн. відповідачем не надано.

Як вбачається із вхідного штампу Господарського суду міста Києва позивачем подано позовну заяву - 25.01.2017.

Як зазначає відповідач та не заперечує позивач, 28.10.2016 згідно із платіжним дорученням № 28 за договором, відповідачем було здійснено оплату у розмірі 5 340,00 грн.

Таким чином, враховуючи платіжне доручення № 28 від 28.10.2016, яке свідчить про часткову у розмірі 5 340,00 грн. сплату відповідачем заборгованості за поставлений позивачем товар до пред'явлення позову, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 340,00 грн. слід відмовити.

Доказів оплати відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 28 010,00 грн. відповідачем не надано.

Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості до звернення позивача до суду, встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 28 010,00 грн. за поставлений позивачем відповідно до видаткової накладної № 66 від 20.07.2016 товар, згідно із договором, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення стороною зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи умови договору та як вбачається із матеріалів справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що строк проведення повного розрахунку за отриманий товар за видатковою накладною № 66 від 20.07.2016, на час як подання позову, так і прийняття рішення у справі, для відповідача є таким, що настав.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР із змінами і доповненнями, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 5.2 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач сплачує на користь позивач пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення; відповідач також зобов'язується сплатити позивачу відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару, за кожний календарний день, починаючи з дати закінчення строку оплати вартості поставленого товару, визначеного п. 4.3 даного договору та до дати фактичної оплати покупцем вартості поставленого товару в повному обсязі; пеня та відсотки нараховується за весь період прострочення/користування до моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку порушення відповідачем строку оплати вартості поставленого товару, визначеного п. 4.3 даного договору, більше ніж на 20 календарних днів, додатково до нарахованої пені та відсотків, відповідач зобов'язується також сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 385,52 грн. за період з 30.07.2016 по 20.01.2017.

Здійснивши розрахунок пені, суд апеляційної інстанції встановив, що правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача є сума пені у розмірі 4 325,40 грн., а саме: за період з 30.07.2016 по 27.10.2016 - сума заборгованості 33 350,00 грн., сума пені 2 503,98 грн. та за період з 28.10.2016 по 20.01.2017 - сума заборгованості 28 010,00 грн. (28.10.2016 часткова сплата відповідачем заборгованості на суму 5 340,00 грн.), сума пені 1 821,42 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3 335,00 грн. за порушення строку оплати вартості поставленого товару, визначеного п. 4.3 договору, більше, ніж на 20 календарних днів.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що сума штрафу у розмірі 3 335,00 грн. є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами за визначеною договором ставкою 0,5% у розмірі 29 181,25 грн.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати; договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Здійснивши розрахунок суми процентів за користування чужими грошовими коштами, суд апеляційної інстанції встановив, що правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача є сума відсотків річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 26 745,00 грн., а саме: за період з 30.07.2016 по 27.10.2016 - сума заборгованості 33 350,00 грн., сума відсотків 14 840,75 грн. та за період з 28.10.2016 по 20.01.2017 - сума заборгованості 28 010,00 грн. (28.10.2016 часткова сплата відповідачем заборгованості на суму 5 340,00 грн.), сума відсотків 11 904,25 грн.

Відповідачем 24.04.2017 подано до Київського апеляційного господарського суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку із тим, що розмір штрафних санкцій перевищує розмір основної заборгованості за договором поставки.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Однак, при дослідженні матеріалів справи, суд апеляційної інстанції встановив, що підстави для задоволення клопотання відсутні, у зв'язку із тим, що основна заборгованість за договором не була повністю погашена відповідачем, відповідачем не надано доказів свого майнового стану, а також не доведено, що порушення ним зобов'язання не завдало збитків позивачу.

Одна лише додана до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій копія фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, не може бути підставою для задоволення зазначеного клопотання.

Згідно із п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання; необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК).

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача належним чином про час і місце засідання суду.

Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про повідомлення судом першої інстанції відповідача про час та місце судового засідання, що є порушенням норми процесуального права, а приписами п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, то колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та, враховуючи доведеність факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової сплати відповідачем у розмірі 5 340,00 грн., факту прострочення відповідачем зобов'язання за договором, прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача 28 010,00 грн. основного боргу, 4 325,40 грн. пені, 26 745,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 3 335,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харіус 2С" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі № 910/1288/17 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Зелений Рай" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харіус 2С" (02166, м. Київ, проспект Лісний, буд. 33, кв. 185; код 40448693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Зелений Рай" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13, офіс 1; код 38748324) суму основного боргу у розмірі 28 010,00 грн., пеню у розмірі 4 325,40 грн., відсотки в розмірі 26 745,00 грн., штраф у розмірі 3 335,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Зелений Рай" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13, офіс 1; код 38748324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харіус 2С" (02166, м. Київ, проспект Лісний, буд. 33, кв. 185; код 40448693) 196,32 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/1288/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 21.06.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич