Рішення

від 14.02.2017 по справі 922/166/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р.Справа № 922/166/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Арена", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 65504,07 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №775/03 від 13.01.2017 року;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність №29 від 14.11.2016 року;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст - Арена" про стягнення заборгованості у розмірі 65504,07 грн., яка складається з заборгованості по договору оренди від 20.11.2013 № 95А-13 у розмірі 23597,00 грн., пені у розмірі 22220,98 грн., 3% річних у розмірі 1634,98 грн., інфляційних втрат у розмірі 18051,11 грн. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.01.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 14.02.2017 року об 11:30 год.

14 лютого 2017 року представником відповідача до канцелярії суду були надані заперечення на позов за вх. № 5143, які долучені судом до матеріалів справи.

В призначеному судовому засіданні 14.02.17 року представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача заперечує проти позову з підстав, викладених у запереченнях на позов за вх. №5143.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством Брокбізнесбанк (надалі - Орендар, Позивач або Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТАЛІСТ-АРЕНА (надалі - Орендодавець або Відповідач) укладено договір оренди від 20.11.2013 № 95А-13 (надалі - Договір) відповідно до якого Орендодавець передав Банку в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 168,55 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 65, літера В-3 , з метою розміщення відділення банку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 3.1 Договору передача приміщень Орендодавцем Орендарю оформляється Актом передачі приміщень в оренду.

19 грудня 2013 між АТ Брокбізнесбанк та ТОВ МЕТАЛІСТ-АРЕНА було підписано Акт передачі приміщень в оренду, відповідно до якого Банку було передано в оренду частину нежитлового приміщення площею 168,55 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 65, літера В-3 .

Відповідно до п. 8.1. Договору, забезпечувальний платіж - це сума, яку Орендар перераховує Орендодавцю у якості забезпечення, в порядку встановленому у цьому Договорі, виконання Орендарем його зобов'язань.

Згідно до пункту 8.2 Договору, розмір забезпечувального платежу дорівнює розміру орендної плати за один місяць, що становить 23597,00 грн.

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві забезпечувальний платіж в розмірі, зазначеному у п. 8.2 Договору, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами Акту передачі приміщень в оренду.

На виконання умов пункту 8.2 Договору, 20.11.2013 АТ Брокбізнесбанк на рахунок Відповідача було перераховано забезпечувальний платіж в розмірі 23597,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 111 від 20.11.2013 року.

31 липня 2014 між АТ Брокбізнесбанк та ТОВ МЕТАЛІСТ-АРЕНА було укладено Додаткову угоду № 1 про розірвання Договору з 31.07.2014. Цього ж дня Орендар повернув Орендодавцю орендовані приміщення, що було зафіксовано в Акті повернення приміщення з оренди від 31.07.2014 підписаного сторонами.

Відповідно до пункту 8.4 Договору, Орендодавець повертає Орендарю забезпечувальний платіж протягом 20 (двадцяти) банківських днів після закінчення строку оренди або дострокового припинення Договору.

Таким чином, Відповідач був зобов'язаний повернути Позивачу кошти у розмірі 23597,00 гри., сплачені як забезпечувальний платіж по Договору, у строк до 29.08.2014.

Проте, в порушення умов Договору, Відповідач не повернув Позивачу забезпечувальний платіж у розмірі 23597,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 65504,07 грн., яка складається з заборгованості по договору оренди від 20.11.2013 № 95А-13 у розмірі 23597,00 грн., пені у розмірі 22220,98 грн., 3% річних у розмірі 1634,98 грн., інфляційних втрат у розмірі 18051,11 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вище зазначено, відповідно до пункту 8.4 Договору, Орендодавець зобов'язаний повернути Орендарю забезпечувальний платіж протягом 20 (двадцяти) банківських днів після закінчення строку оренди або дострокового припинення Договору.

31 липня 2014 між АТ Брокбізнесбанк та ТОВ МЕТАЛІСТ-АРЕНА було укладено Додаткову угоду № 1 про розірвання Договору з 31.07.2014.

Тобто, з вищенаведеного вбачається, у відповідача виник обов'язок повернути Позивачу кошти у розмірі 23597,00 гри., сплачені як забезпечувальний платіж по Договору, у строк до 29.08.2014.

Доказів перерахування позивачу забезпечувального платежу у розмірі 23597,00 грн. після розірвання Договору оренди від 20.11.2013 року № 95А-13 до суду надано не було.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що позивач після розірвання договору оренди фактично продовжував користуватися нежитловими приміщеннями, а отже забезпечувальний платіж підлягає зарахуванню в якості орендної плати.

В спростування доводів відповідача, позивачем до матеріалів справи був наданий Акт повернення приміщення з оренди від 31.07.2014, який підписаний сторонами та скріплений печатками, а отже, є всі підстави вважати, що Орендар (позивач) повернув Орендодавцю (відповідачу) орендовані приміщення саме 31.07.2014 року.

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 23597,00 грн. заборгованості за Договором оренди від 20.11.2013 року № 95А-13.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1634,98 грн. за період з 01.09.2014 року по 19.12.2016 року та інфляційних втрат у розмірі 18051,11 грн. за період вересень 2014 - грудень 2016 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування здійснені позивачем, суд прийшов до висновку, що суми 3% річних у розмірі 1634,98 грн. за період з 01.09.2014 року по 19.12.2016 року та інфляційних втрат у розмірі 18051,11 грн. за період вересень 2014 - грудень 2016 року підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 22220,98 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, позивачем у даній справі було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 22220,98 грн., яка була нарахована на суму неповернутого забезпечувального платежу за період з 01.09.2014 року по 21.12.2016 року.

Відповідно до підпункту 13.5.2. пункту 13.5. Договору, Орендодавець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми забезпечувального платежу за кожен день затримки повернення забезпечувального платежу Орендарю у випадках, передбачених цим Договором.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що позивачем нараховано пеню за більший період, ніж встановлено ст. 232 ГК України.

За підрахунками суду за несвоєчасне повернення забезпечувального платежу стягненню з Відповідача підлягає пеня у розмірі 3252,51 грн. В частині стягнення пені у розмірі 18968,47 грн. - суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІСТ-АРЕНА" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 65, код ЄДРПОУ 34860423) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокінвестбанк" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489) заборгованість за Договором оренди від 20.11.2013 № 95А-13 у розмірі 23597,00 грн., пеню у розмірі 3252,51 грн., 3% річних у розмірі 1634,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 18051,11 грн., судовий збір у розмірі 978,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у розмірі 18968,47 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 20.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_5

справа № 922/166/17