Постанова

від 20.02.2017 по справі 826/16095/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16095/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кузьмишиної О.М., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Новий стандарт ділових подорожей до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Новий стандарт ділових подорожей (надалі - позивач, ТОВ Новий стандарт ділових подорожей ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0005722207, № 0005732207 від 27.07.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем в порушення вимог законодавства було зазначено, що договори, які укладений між позивачем та контрагентами укладені без мети настання правових наслідків.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року позов задоволено повністю.

Скасувано податкові повідомлення-рішення №0005722207, № 0005732207 від 27.07.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, скасовуючи вказані рішення ВАС України зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ТОВ Реалторг-Плюс , ТОВ Вінтерсол та ТОВ Монрейн , не з'ясовано умов відповідних договорів, специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, умов надання послуг, не досліджено питання використання придбаних послуг та їх зв'язок з власною господарською діяльністю позивача, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, а також не перевірено належним чином доводи відповідача щодо заперечення засновником та керівником ТОВ Реалторг-Плюс ОСОБА_2 факту здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ухвали від 02 серпня 2016 року справу прийнято до провадження судді Окружного адміністративного суду м. Києва Шулежка В.П. та призначено її до судового розгляду.

Даною ухвалою сторонам запропоновано надати суду письмові пояснення та всі докази по суті позовних вимог, враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, які викладені в ухвалі від 06 липня 2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27.07.2015 р. № 0005722207 та № 0005732207.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, колегія суддів не у повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Новий стандарт ділових подорожей з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Реалторг-Плюс , ТОВ Вінтерсол та ТОВ Монрейн за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено акт від 09.07.2015 року №312/22-07/32553602 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначені наступні порушення:

- пп. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 201, Податкового кодексу України, а саме, занижено суму податку на додану вартість на суму 3 404 298, 00 грн.;

- пп. 138.2 ст. 138, пп.139.1 ст.139, пп.134 ст.134 Податкового кодексу України,а саме, заниження податку на прибуток на суму 3 272 542, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 27.07.2015 року № 0005722207, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 255 373, 00 грн., в т.ч. за основним платежем 3 404 298, 00 грн. та штрафні санкції 851 075, 00 грн.;

- від 27.07.2015 року, № 0005732207, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 4 090 677, 00 грн., в т.ч. за основним платежем 3 272 542, 00 грн. та штрафні санкції 818 135, 00 грн.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Новий стандарт ділових подорожей з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Реалторг-Плюс , ТОВ Вінтерсол та ТОВ Монрейн за весь період взаємовідносин.

Щодо взаємовідносин між позивачем (замовник) та ТОВ Реалторг-Плюс (код ЄДРПОУ 38688475) (виконавець) укладено договір від 01.06.2013 № 01-06/13 про обслуговування, а саме: підготовку заходу, зустріч та розміщення в готелях учасників заходу, оренди приміщення, обслуговування заходу.

На виконання умов договору оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період червень-грудень 2013 року на загальну суму 6 007 435, 52 грн., у т.ч. ПДВ 1 001 239, 28 грн.

Щодо взаємовідносин між позивачем (замовник) та ТОВ Вінтерсол (код ЄДРПОУ 38005932) (виконавець) укладено договір від 01.10.2012 № 01-10/12 про обслуговування (корпоративні зустрічі, тренінги, конференції, форуми тощо).

На виконання умов даного договору оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період жовтень 2012 року - травень 2013 року на суму 8 445 835, 50 грн., у т.ч. ПДВ 1 407 639, 25 грн.

Щодо взаємовідносин між позивачем (замовник) та ТОВ Монрейн (код ЄДРПОУ 38544965) (виконавець) укладено договір від 01.06.2013 № 01-06/13/01 про обслуговування, а саме: підготовку заходу, зустріч та розміщення в готелях учасників заходу, оренди приміщення, обслуговування заходу.

На виконання умов договору оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період червень-грудень 2013 року на суму 5 972 509, 35 грн., у т.ч. ПДВ 995 418, 22 грн.

Суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ Реалторг-Плюс , ТОВ Вінтерсол та ТОВ Монрейн на підставі вище зазначених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), включені ТОВ Новий стандарт ділових подорожей до складу свого податкового кредиту у відповідному періоді.

Однак колегія суддів звертає увагу на те, що ДПІ зазначає, що до перевірки не надано пояснення та документи, що пов'язані з предметом перевірки, а саме: банківські виписки з первинними платіжними документами, що свідчать про оплату послуг, відповідні бухгалтерські регістри, в яких відображені заборгованості, суми, дати виконаних послуг та їх оплати.

Крім того, ДПІ посилається на отримання листа ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014 р. №1409/7/2615071915, яким повідомлено, що старшим уповноваженим ОВС ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві 25.04.2014 р. проведено допит свідка ОСОБА_2 - засновника та керівника ТОВ Реалторг-Плюс , який надав пояснення про непричетність до ведення господарської діяльності даного товариства.

Також, ДПІ вказує на отримання листа СУФР ГУ ДФС у м. Києві від 16.02.2015 р. №3577/7/26-15-09-0214, яким повідомлено, що у провадженні першого відділу СУФР ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за №32013110000000265 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 205 КК України. У зазначеному кримінальному провадженні встановлено, що в період 2011-2014 років невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ Вінтерсол (код ЄДРПОУ 38005932), ТОВ Монрейн (код ЄДРПОУ 38544965) та ряд інших підконтрольних підприємств без мети ведення фінансово-господарської діяльності. Згідно протоколу допиту свідка від 14.12.2014 р. ОСОБА_3 - засновник, директор та бухгалтер ТОВ Вінтерсол , надав пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

До того ж, зазначається, що з матеріалами кримінального провадження надано акт від 29.04.2014 р. №1227/26-55-22-08/38544965 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Монрейн (код ЄДРПОУ 38544965) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2013 по 31.12.2013, складений ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Саме на підставі наведених обставини ДПІ робить висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Реалторг-Плюс , ТОВ Вінтерсол та ТОВ Монрейн .

За результатами проведення перевірки ДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем вимог:

-пп.138.2 п.138 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток на суму 3 272 542 грн., в т.ч. за 2012 рік - 403 825 грн., за 2013 рік - 2 868 717 грн.;

-п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість на суму 3 404 298 грн., в тому числі за жовтень 2012 - 69 072 грн., грудень 2012 - 315 523 грн., січень 2013 - 230 075 грн., лютий 2013 -220 676 грн., березень 2013 - 40 053 грн., квітень 2013 - 290 012 грн., травень 2013 - 242 228 грн., червень 2013 - 670 887трн., серпень 2013 - 189 157 грн., вересень 2013 - 252 435 грн., жовтень 2013 - 271 231 грн., листопад 2013 - 130 937 грн., грудень 2013 - 482 012 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.07.2015р.:

- № 0005722207, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 255 373, 00грн., в тому числі за основним платежем 3 404 298, 00грн. та штрафні санкції 851 075, 00грн.;

- № 0005732207, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 4 090 677, 00грн., в тому числі за основним платежем 3 272 542, 00грн. та штрафні санкції 818 135, 00грн.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця/продавця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод (формування сум витрат та податкового кредиту), зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

Як встановлено матеріалами справи, відносини позивача з ТОВ Вінтерсол та ТОВ Монрейн щодо надання послуг здійснювались на підставі договорів про обслуговування від 01.06.2013 року № 01-06/13, від 01.10.2012 року № 01-10/12 та від 01.06.2013 року № 01-06/13/01, копії яких залучено до матеріалів справи, за умовами яких ТОВ Вінтерсол та ТОВ Монрейн зобов'язувалися надати ТОВ Новий стандарт ділових подорожей послуги з організації заходів останнього (корпоративні зустрічі, тренінги, конференції тощо).

Всі зазначені вище договори є типовими.

Положеннями п.1.3 Договорів передбачено, що послуги, передбачені договорами, включають підготовку заходу, зустріч та розміщення в готелях учасників заходу, оренду приміщення, обслуговування заходу, проведення заходу.

Для виконання зобов'зань за даними Договорами Виконавець може залучати третіх осіб. При цьому Виконавець несе відповідальність перед Замовником за дії таких третіх осіб як за свої власні (п. 1.4 Договорів).

Відповідно до розділу 2 Договорів визначено, що розрахунок здійснюється шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок виконавця. Термін оплати - оплата з відстрочкою платежу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що факт виконання вказаних договірних зобов'язань ТОВ Вінтерсол та ТОВ Монрейн підтверджується наданими до матеріалів справи договорами, актами виконаних робіт (послуг), податковими накладними та відповідними розрахунковими документами, а також залученими до матеріалів справи: доказами проведення організації заходів (корпоративні зустрічі, тренінги, конференції); доказами розміщення осіб в готелях; доказами затвердження програм громадських заходів; заявками на розміщення, поселення, оренду конференц-залів готелів, на надання послуг з годування для груп туристів; доказами фото-фіксації виконання контрагентами своїх зобов'язань за укладеними договорами; іншими документами.

Наведені вище документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь контрагентів у виконанні обумовлених операцій. При цьому суд зазначає, що більш детальне визначення змісту наданих послуг зазначено у самих договорах про надання таких послуг.

Щодо взаємозв'язку спірних операцій із господарської діяльністю позивача, то позивач в ході розгляду справи пояснив, що у рамках своєї господарської діяльності надає послуги по проведенню та організації внутрішніх заходів, прес-конференцій, семінарів (тренування, педіатричні, кардіологічні семінари), конференцій, циклових нарад для своїх замовників.

Оскільки заходи, які замовляються, проводяться одночасно в різних місцях України (заходи різних замовників) позивач залучає до роботи по організації інших суб'єктів господарювання, які здійснюють організацію заходів безпосередньо в місці проведення (у т.ч. контрагентів).

Залежно від рівня заходу, підрядники (контрагенти) надають всі чи деякі із наступних послуг: замовлення оренди приміщення для заходу; організація кейтерингу; підготовка та роздача матеріалів, зразків продукції замовників; перевезення учасників заходу; організація екскурсій та зустрічей для учасників заходу тощо.

Наведене, як зазначає позивач, і зумовило необхідність у залученні для виконання вказаних робіт контрагентів ТОВ Вінтерсол та ТОВ Монрейн , які організовували вказані заходи в наступних містах: м. Київ, м. Вінниця, м. Львів, м. Одеса, м. Дніпропетровськ, м. Запоріжжя, м. Херсон, м. Кіровоград, м. Чернівці та інші.

Таким чином, наведені обставини підтверджують спрямованість спірних операцій на досягнення позитивного фінансово-економічного результату від вчинених угод; використання їх позитивного результату в господарській діяльності позивача; вчинення угод за наявності розумної впевненості в очікуваному позитивному результаті та в отриманні економічного ефекту від здійснення угод тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сукупність вказаних матеріалів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, підтверджує фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача, та не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

Окрім зазначеного вище, слід звернути увагу на доводи ДПІ про ненадання позивачем до перевірки банківських виписок з первинними платіжними документами, що свідчать про оплату послуг, відповідних бухгалтерських регістрів, в яких відображені заборгованості, суми, дати виконаних послуг та їх оплати, та не прийняв їх до уваги, оскільки відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду доказів витребування таких документів та відмови платника податків або його законних представників надати копії таких документів (акту відмови, складеного у відповідності до п.85.6 ПК України).

Водночас, як вже зазначено вище, до матеріалів справи залучено копії платіжних доручень, з яких вбачається проведення позивачем оплати за надання вказаних послуг ТОВ Вінтерсол та ТОВ Монрейн .

Як вбачається з позиції податкового орану, висновки ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтуються на наявності податкової інформації, яка зазначена в акті про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту, а також наявності показів посадових осіб підприємств (контрагентів позивача) про свою непричетність до діяльності та створення таких підприємств, наявність кримінальних проваджень тощо.

У зв'язку з вище наведеним колегія суддів зазначає наступне, що неможливість звірки свідчить про відсутність у податкового органу відомостей, а отже і про неможливість формування податкової інформації.

При неможливості звірки, відповідно, податковим органом не можуть формуватися висновки за аналогією висновків акту перевірки, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Щодо посилання ДПІ на лист СУФР ГУ ДФС у м. Києві від 16.02.2015 р. №3577/7/26-15-09-0214, яким повідомлено, що у провадженні першого відділу СУФР ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за №32013110000000265 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 205 КК України, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, у зазначеному кримінальному провадженні встановлено, що в період 2011-2014 років невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ Вінтерсол (код ЄДРПОУ 38005932), ТОВ Монрейн (код ЄДРПОУ 38544965) та ряд інших підконтрольних підприємств без мети ведення фінансово-господарської діяльності. Згідно протоколу допиту свідка від 14.12.2014 р. ОСОБА_3 - засновник, директор та бухгалтер ТОВ Вінтерсол , надав пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

До того ж, зазначається, що з матеріалами кримінального провадження надано акт від 29.04.2014 р. №1227/26-55-22-08/38544965 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Монрейн (код ЄДРПОУ 38544965) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2013 по 31.12.2013, складений ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тобто, у позивача були відсутні підстави вважати, що особа, яка представляє контрагента, є недоброчесним та неповноважним керівником зазначеної юридичної особи.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Щодо до показів посадових осіб підприємств (контрагентів позивача) про свою непричетність до діяльності та створення таких підприємств, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, правове значення для цілей з'ясування обставин можливої фіктивної діяльності підприємства має вирок суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 4 ст. 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2 ) або постановою про адміністративни проступок.

Відповідно, обставини, становлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, ухвалах про закриття провадження), не можуть розглядатись к обов'язкові відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України .

Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ааналогічн правова позиція викладена в окремій думці Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановленаКримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Самі по собі протоколи допиту чи наявність кримінального провадження не є достатніми та допустимими доказами фіктивної діяльності контрагентів, на що посилається ДПІ.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08, від 13.12.2016 р. у спрві № К/800/14793/15, від 24.03.2015 р. у справі № К/800/50383/14, від 24.03.2015 р. у справі № К/800/56237/14, від 02.02.2016 р. у справі № К/800/49973/15, від 26.01.2016 р. у справі № К/800/45046/15, від 08.06.2015 р. у справі № К/800/25364/14, від 18.05.2015 р. у справі № К/800/30107/14, від 13.07.2015 р. у справі № К/800/29078/14, від 16.03.2015 р. у справі № К/800/65762/13, від 08.06.2015 року у с праві № К/800/17290/14, від 05.10.2015 р. у справі № К/800/28280/14, від 30.11.2015 р. у справі № К/800/1327/14, 18.05.2015 р. у справі № К/800/64691/13, від 07.09.2013 р. у справі № К/800/8773/14, від 24.07.2014 р. у справі №. К/800/48786/13, ід 15.02.2016 р. у справі № К/800/19016/15, від 18.07.2016 р. у справі № К/800/53273/13, від 18.04.2016 р. у справі № К/800/236/14, від 30.03.2015 р. у справі К/9991/37531/12, від 16.11.2015 у справі № К/800/39765/13, від 07.12.2015 р. у справі № К/800/5194/13, від 30 червня 2015 року у справі № К/800/417/15

Під час розгляду даної справи слід також враховувати рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

А також слід зазначити, що вищезазначені первинні документи, податкова накладна видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти, а саме ТОВ Вінтерсол (код ЄДРПОУ 38005932), ТОВ Монрейн (код ЄДРПОУ 38544965), були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість, що не заперечується ДПІ та не спростовано в ході розгляду справи, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Таким чином, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

Наведені ж податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 КАС України.

На підставі вище наведеного, а саме, що стосується господарських відносин позивача з ТОВ Вінтерсол та ТОВ Монрейн , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в повній мірі не досліджено обставини справи у зв'язку з чим не надано достатньої правової оцінки посиланням ДПІ на отриманий лист ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014 р. № 1409/7/2615071915, яким повідомлено, що старшим уповноваженим ОВС ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві 25.04.2014 р. проведено допит свідка ОСОБА_2 - засновника та керівника ТОВ Реалторг-Плюс , який надав пояснення про непричетність до ведення господарської діяльності даного товариства.

Відповідно до вище зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку та не взяв до уваги долучену до матеріалів справи заяву про відсутність відношення до діяльності ТОВ Реалторг-Плюс , яка начебто складена гр. ОСОБА_2 мотивуючи це тим, що …оскільки вказана особа судом не встановлювалась, не приводилась до присяги та не попереджалась про кримінальнку ввідповідальність за завідомо неправдиві показання в порядку ст.. 141 КАС України, а відтак, відповідно, наведені у такій заяві доводи суд не може вважати достовірними. .

Так, під час судового засідання колегією суддів встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2016 р. у справі №761/2955/16-к закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100030000006 від 27.01.2016 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, звільнивши ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 КК Украни у зв'язку із закінченням строку давності.

Зазначена вище ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року у справі № 761/2955/16-к постановлена до ухвалення постанови суду першо інстанції, а саме до 18 жовтня 2016 року.

Тому судом першої інстанції не надано належної оцінки зазначеним матеріалам та обставинам у справі у зв'язку з чим дійшо до помилкового висновку, щодо задоволення позоних вимог в повноу обсязі.

Відповідно до вище зазначеного, надаючи правову оцінку, колегія суддів звертає увагу на те, що кримінальне провадження щодо директора контрагента позивача ТОВ Реалторг-Плюс ОСОБА_2 закрито з нереабілітуючих обставин.

Також, колегія суддів звертає увагу на Лист Верховного Суду України від 01.02.2004 року Про фактику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ , яким передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи, яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально - правових засобів примусового характеру.

Закриття справ щодо таких осіб є проявом загальної тенденції розвитку кримінального законодавства у напрямі пом'якшення відповідальності за злочини невеликої та середньої тяжкості, вчинені вперше, законодавчим втіленням державного гуманізму, наданням державою людині, яка оступилася, можливості виправитися.

Водночас звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи.

У тому числі, судом повинно бути з'ясовано всі визначені законом питання, зокрема, необхідно роз'яснити обвинуваченому підставу звільнення його від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави (ч. 2 ст. 71 КПК); з'ясувати, чи відшкодовано завдану злочином шкоду; заслухати думку учасників процесу з цього приводу тощо. Тільки після цього, в разі наявності законних підстав та за відсутності заперечень з боку зазначених осіб, справу може бути судом закрито, а особу - звільнено від кримінальної відповідальності, що і було зроблено судом при розгляді кримінальної справи.

Отже, на підставі зазначеного вище колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції досліджено не в повному обсязі обставини справи у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до помилковоо висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо наданих представником позивача додаткових пояснень та заперечення долучених до матеріалів справи, а саме актів, рахунків фактури, рахунків вартості послуг, розрахунків вартості послуг, ордерів, колегія суддіа звертає увагу на наступне.

Проте зазначає, що відповідно до наданих пояснень позивача та заперечень відповідача під час розгляду срави, що не заперечується самими сторонами у справі, надані вище документи, які долучено до матеріалів справи в 4-х томах (з а.с. 46-87 т. 10, а.с. 1-248 т.11, а.с.1-248 т. 12, а.с. 1-251 т. 12, а.с. 1-184 т.14 ) позивачем не надано під час проведення перевірки.

У зв'язку з зазначеним вище колегія суддів приходить до висновку, що надані документи не можуть бути підтвердженням господарських операцій позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи у зв'язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві - задоволити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Новий стандарт ділових подорожей до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27.07.2015 р. № 0005722207 з податку на додану вартість в частині на загальну суму 3 003 823, 97 грн. (у тому числі за основним платежем у розмірі - 2 403 058, 72 грн. та за штрафними санкціями у розмірі - 600 765, 25 грн.) та № 0005732207 з податку на прибуток підприємств в частині на загальну суму 2 901 705, 45 грн. ( у тому числі за основним платежем у розмірі - 2 321 364, 76 грн. та за штрафними санкціями у розмірі - 580 340, 69 грн.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 21 лютого 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Кузьмишина О.М.

Твердохліб В.А.