Рішення

від 21.02.2017 по справі 549/364/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 549/364/16-ц Номер провадження 22-ц/786/353/17Головуючий у 1-й інстанції Крєпкий С. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_5 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_5О звернулася до місцевого суду з вказаним позовом, уточненим у ході судового розгляду справи, до СТОВ Вишневе-Агро , посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5325155100:00:039:0031, яка розташована в адміністративних межах Чорнухинської селищної ради Чорнухинського району Полтавської області і перебуває в оренді у відповідача відповідно до Договору, укладеного з ТОВ Повстинагроальянс , правонаступником якого є СТОВ Вишневе-Агро .

Зазначає, що влітку 2015 року представник ТОВ Повстинагроальянс запропонував їй підписати додаткову угоду до Договору з метою оформлення збільшення розміру орендної плати, на що вона погодилася. Проте, як нею з ясувалося згодом, в додатковій угоді Договір було викладено у новій редакції, до якого були внесені і інші зміни, які з нею не узгоджувалися, зокрема, й щодо продовження строку дії Договору та передачу її земельної ділянки в суборенду без її згоди.

Вказує, що своєї згоди на продовження строку дії Договору не надавала, маючи намір після закінчення оренди розпорядитися своїм майном з максимальною вигодою для свого сімейного бюджету, а підписала документ під впливом обману.

Вважає, що договір набуває чинності з моменту укладення, а тому додаткові угоди до нього були укладені поза строком дії самого договору.

Окрім того, зазначає, що зі змісту самого договору не вбачається права укладати сторонами додаткові угоди до нього.

З урахуванням наведеного прохала визнати недійсною додаткову угоду від 04.06.2015 року до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2012 року, укладену між ОСОБА_5 та ТОВ Повстинагроальянс , правонаступником якого є СТОВ Вишневе-Агро , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325155100:00:039:0031, яка розташована в адміністративних межах Чорнухинської селищної ради Чорнухинського району Полтавської області та належить ОСОБА_5

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

З вказаним рішенням не погодилась позивач, яка в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення та неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що договір є укладеним з моменту його підписання, а не реєстрації, а тому вважає, що дія укладеного 30.04.2007 року договору оренди землі припинилась 30.04.2012 року. З урахуванням наведеного вказує, що укладення 10.08.2011 року (зареєстрована 28.05.2012 року) та 04.06.2015 року (зареєстрована 22.07.2016 року) додаткових угод було здійснено поза межами дії самого договору оренди землі від 30.04.2007 року.

Відповідно до вищевикладеного вважає, що додаткові угоди до договору оренди землі від 30.04.2007 року є недійсними, оскільки зміни можна внести лише до діючого договору.

У поданих суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 зазначає, що, відповідно до вимог законодавства (чинного на час підписання та державної реєстрації Договору оренди землі) та до умов Договору оренди землі (які було узгоджено між сторонами), він набирає чинності після його державної реєстрації. Тобто, тільки після державної реєстрації вступають в дію всі умови Договору оренди землі, у сторін виникають певні права та обов'язки, передбачені правочином, який укладено сторонами, в тому числі і умова щодо строку дії договору. А тому вважає, що твердження апелянта про те, що Договір оренди землі діяв до 30.04.2012 року та що додаткові угоди до нього були зареєстровані після закінчення строку його дії, є безпідставними.

Вказує, що посилання позивача на ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не заслуговують на увагу, оскільки право оренди земельної ділянки, відповідно до вимог законодавства, підлягає державній реєстрації з 01.01.2013 року, а до цієї дати державній реєстрації підлягали договори оренди земельних ділянок.

На думку представника відповідача, твердження позивача про те, що Додаткова угода не містить істотних умов, є безпідставним, адже додатковою угодою вносились зміни лише до деяких умов Договору оренди землі, а сам договір містить усі істотні умови, визначені ЗУ Про оренду землі як обов'язкові.

З урахуванням наведеного прохала, апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду змінити в частині зміни висновку суду, викладеної в мотивувальній частині рішення та у п.2 резолютивної частини ухвали про виправлення описки від 19.12.2016 року щодо визначення дати закінчення строку дії Договору оренди землі, виклавши зазначений висновок в наступній редакції: Таким чином, строк визначений цим договором в 5 років, закінчився 04.06.2012 року .

У судовому засіданні представник позивача доводи, наведені в апеляційній скарзі підтримав, та прохав її задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували та прохали її відхилити.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам рішення місцевого суду не відповідає.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_5, на підставі розпорядження голови Чорнухинської райдержадміністрації від 05.05.2005 року №81, є власником земельної ділянки площею 3,3600 га. у межах згідно з планом, яка розташована в Полтавській області, Чорнухинський р-н., Чорнухинська селищна рада (за межами населеного пункту), цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.7,76).

30.04.2007 року між ОСОБА_5, як орендодавцем, та ТОВ Повстинагроальянс , правонаступником якого є СТОВ Агрофірма Вишневе-Агро , як орендарем, підписано договір оренди землі №171, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться - Полтавська обл.., Чорнухинський р-н., Чорнухинська селищна рада, ділянка № 4 (а.с.54).

Пунктом 7 Договору визначено, що його укладено на 5 років.

Згідно з пунктом 38 Договору, він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований у Чорнухинському районному відділу Полтавської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2007 року №040754500171.

На виконання умов договору оренди 30.04.2007 року ОСОБА_5 та ТОВ Повстинагроальянс було складено Акт визначення та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.55).

Окрім того, 30.04.2007 року між сторонами договору, було складено акт приймання-передачі земельної ділянки, яка знаходиться на території Чорнухинської селищної ради Чорнухинського району Полтавської області (а.с.56).

10.08.2011 року між ОСОБА_5 та ТОВ Повстиагроальянс було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 30.04.2007 року, реєстраційний номер 040754500171 (а.с.57).

Даною додатковою угодою було внесено зміни до договору оренди землі від 30.04.2007 року, зокрема, в частині строку його дії, та визначено, що його укладено строком до 30.04.2017 року та збільшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою.

Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що вона набирає чинності для Сторін з моменту її державної реєстрації.

Додаткову угоду до договору оренди землі зареєстровано у Відділі Держкомзему у Чорнухинському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.05.2012 року за №532510004002147.

04.06.2015 року між ОСОБА_5 та ТОВ Повстинагроальянс було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 30.04.2007 року, зареєстрованого 04.06.2007 року за № 040754500171 (а.с.58-60).

Даною додатковою угодою було внесено зміни до договору оренди землі від 30.04.2007 року, зокрема, визначено, що об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 3,36 га, у тому числі рілля - 3,36 га., встановлено кадастровий номер земельної ділянки - 5325155100:00:039:0031.

Окрім того, визначено строк дії договору - до 28.05.2027 року та збільшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою.

Пунктом 3 даної додаткової угоди визначено, що вона набирає чинності для Сторін з моменту її підписання Сторонами та державної реєстрації.

Також, як установлено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, державна реєстрація даної додаткової угоди від 04.06.2015 року була здійснена 22.07.2016 року.

04.06.2015 року ОСОБА_5 та ТОВ Повстинагроальянс було складено Акт визначення та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із зазначенням її кадастрового номеру, а саме: 5325155100:00:039:0031 (а.с.62).

Окрім того, 04.06.2015 року між сторонами договору (додаткової угоди), було складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, згідно договору оренди землі №б/н від 04.06.2015р., яка знаходиться на території Чорнухинської селищної ради з кадастровим номером 5325155100:00:039:0031 (а.с.61).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що договір оренди землі №171 укладено сторонами 30.04.2007 року, тобто сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах та з цього часу розпочався строк його дії та на час укладення додаткових угод від 10.08.2011 року та 04.06.2015 року, строк дії Договору оренди №171 не закінчився, а спірний правочин укладений щодо сформованої земельної ділянки. Окрім того, в рішенні зазначалось, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірну додаткову угоду було вчинено під впливом помилки чи обману, що вплинуло на волевиявлення позивачки.

Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на нормах матеріального права, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом і таким законом є Закон України "Про оренду землі", яким визначено істотні умови договору оренди земельної ділянки та порядок продовження договору.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладення Договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладення Договору), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 18.01.2017 року при розгляді цивільної справи №6-2777цс16 відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення .

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

З урахуванням зазначених норм матеріального права строк дії спірного договору не закінчився, він є чинним, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про витребування землі.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір оренди землі №171 було укладено 30.04.2007 року та 04.06.2007 року його було зареєстровано у Чорнухинському районному відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у державному реєстрі земель вчинено запис за №040754500171.Пунктом 7 Договору визначено, що його укладено на 5 років та згідно п.38, він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

На підставі наведених норм колегія суддів приходить до висновку, що спірний договір оренди землі №171 від 30.04.2007 року набув чинності з моменту його державної реєстрації, а саме з 04.06.2007 року.

У подальшому, 10.08.2011 року між ОСОБА_5 та ТОВ Повстинагроальянс було укладеного Додаткову угоду до договору оренди землі від 30.04.2007 року, яку зареєстровано в реєстрі 28.05.2012 року, якою строк дії договору продовжено до 30.04.2017 року. Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що вона набирає чинності для Сторін з моменту її державної реєстрації.

04.06.2015 року між тими самими сторонами було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 30.04.2007 року, яку зареєстровано в реєстрі 22.07.2016 року, якою, зокрема, визначено строк дії договору до 28.05.2027 року. Пунктом 3 даної додаткової угоди встановлено, що вона набирає чинності для Сторін з моменту її підписання Сторонами та державної реєстрації.

Тобто, спірний договір оренди землі від 30.04.2007 року набув чинності з моменту реєстрації, а саме з 04.06.2007 року, та саме з цього часу почали діяти права та обов'язки по договору, тобто договір став правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін, та мав закінчитись 04.06.2012 року.

Додаткова угода від 10.08.2011 року, якою строк дії договору продовжено до 30.04.2017 року, була зареєстровано в реєстрі 28.05.2012 року, та, відповідно до п.3 даної додаткової угоди, вона набрала чинності для Сторін саме з цього моменту.

Оскільки дія спірного договору тривала саме до 04.06.2012 року, а додаткова угода від 10.08.2011 року набрала чинності з 28.05.2012 року, то посилання в апеляційній скарзі на те, що її було зареєстровано після закінчення строку дії самого договору, є безпідставними.

Окрім того, оскільки додатковою угодою від 10.08.2011 року (яка зареєстрована 28.05.2012 року) строк дії договору оренди землі №171 від 30.04.2007 року (зареєстрованого в реєстрі 04.06.2007 року) продовжено до 30.04.2017 року, то укладення другої додаткової угоди від 04.06.2015 року, яка набула чинності з 22.07.2016 року (з моменту реєстрації) відбулося в межах дії договору оренди землі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що укладення додаткових угод від 10.08.2011 року та від 04.06.2015 року відбулося в межах строку дії Договору оренди землі №171 від 30.04.2007 року.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що договір є укладеним з моменту його підписання, а не реєстрації, та, оскільки дія укладеного 30.04.2007 року договору оренди землі припинилась 30.04.2012 року, а державна реєстрації додаткових угод від 10.08.2011 року та 04.06.2015 року була здійснено поза межами дії самого договору оренди землі, то дані додаткові угоди є недійсними, оскільки зміни можна внести лише до діючого договору, не заслуговують на увагу суду, оскільки є безпідставними, не обґрунтовані нормами права та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам , особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом , правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 229 ЦК України передбачені правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки.

Частиною 1 даної статті встановлено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно частина 2 статті 229 ЦК України, у разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Статтею 230 ЦК України визначено, що коли одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Зі змісту даних статей вбачається, що правові засади визнання недійсним правочину в якому має місце невідповідність між внутрішньою волею сторони правочину і її зовнішнім волевиявленням, спричинена не внутрішнім його психічним чи фізичним станом, а хибним (помилковим) сприйняттям обставин, обумовленим їх властивостями.

У ч.1 ст.229 розкривається також зміст помилки, яка може призвести до недійсності правочину. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Причини помилки в цьому випадку ролі не грають. Так, помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, невірного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, невірного тлумачення закону, дій третіх осіб тощо. Помилка є підставою для визнання недійсними правочинів як фізичних, так і юридичних осіб.

З аналізу ст.230 ЦК України вбачається. що обман має місце тоді, коли одна сторона навмисне вводить в оману іншу сторону правочину стосовно природи правочину, прав та обов?язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Окрім того, обман має місце тоді, коли сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчує їхнє існування. Отже, для визнання правочину недійсним байдуже, чи здійснюються обманні дії в активній формі (повідомлення неправдивих відомостей) або ж виражаються у бездіяльності (навмисне замовчування обставин, знання яких може перешкодити здійсненню правочину). Обман має місце і тоді, коли неправильні відомості про обставини, що мають значення для укладення правочину, повідомляються третіми особами з відома або на прохання сторони правочину.

Згідно пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року №9, відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Відповідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що обов'язок доказування наявності вчинення правочину під впливом обман, помилки лежить на особі, щодо якої були вчинені неправомірні дії, тобто на позивачу. Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про вчинення спірного правочину під впливом помилки, а тому дані позовні вимоги ОСОБА_5 також не підлягають до задоволення.

Спірна додаткова угода підписана сторонами, що свідчить про розуміння пунктів угоди, усвідомлення правих наслідків таких дій, погодженні з її умови, - які не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що вказані в позовній заяві та апеляційній скарзі обставини не можуть бути підставою для визнання додаткової угоди від 04.06.2015 року недійсною з заявлених позивачем підстав.

Відповідно до ч.1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 4 даного Кодексу визначено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Зі змісту п.2.2 додаткової угоди від 04.06.2015 року вбачається, що кадастровий номер земельної ділянки - 5325155100:00:039:0031. Окрім того, 04.06.2016 року ОСОБА_5 та ТОВ Повстинагроальянс було складено Акт визначення та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із зазначенням її кадастрового номеру, а саме: 5325155100:00:039:0031 та того ж дня між сторонами договору (додаткової угоди), було складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, згідно договору оренди землі №б/н від 04..06.2015р., яка знаходиться на території Чорнухинської селищної ради з кадастровим номером 5325155100:00:039:0031.

З наведеного вбачається, що посилання позивача на те, що спірний правочин у 2015 році було укладено щодо несформованої земельної ділянки, що суперечить нормам закону, є безпідставним, оскільки земельна ділянка, відповідно до положень ст.ст.79, 79-1 ЗК України, на момент укладення правочину була сформованою, що підтверджується вищевикладеним.

Згідно з п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до п.п.3.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, - задовольнити частково.

Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2016 року , - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро про визнання недійсною додаткової угоди договору оренди землі, -відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_6

/підпис/ ОСОБА_7

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1