Постанова

від 13.02.2017 по справі 804/849/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 р. Справа № 804/849/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.

при секретарі - Музиці Я.І.

за участю:

представника позивача - Івановський Ю.О. представника відповідача - Лозової Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГ "Милих" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2017 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТГ "Милих" (далі - ТОВ "ТГ "Милих", позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.07.2016 №0002372205, №0002342205 та №0002352205 прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки вони не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТГ Милих з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ СТВ Сталь за період з 01.01.2013 по 30.04.2015.

За результатами перевірки складений акт перевірки №2000/04-63-14-01/35544103 від 15.06.2016, відповідно до якого встановлено, що у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого з ОВС 3-го ВКР СУ ФР МГУ ДФС - ЦО з обслуговування великих платників старшого лейтенанта податкової міліції Гейка О.В. від 27.05.2015 Про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ ТГ Милих (код ЄДРПОУ 35544103) у кримінальному провадженні №32014100110000233 від 23.06.2014 з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2013 по 30.04.2015 при проведенні фінансово-господарських операцій з підприємством ТОВ СТВ Сталь (код ЄДРПОУ 35739929) ДПІ відбулось проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТГ Милих та встановлено згідно висновків акту порушення: п.198.1, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст.200, п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (з змінами і доповненнями), а саме завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів/послуг на суму ПДВ 1 082 104грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1 082 104 грн., у тому числі: у січні 2013 року - 17 068 грн., у лютому 2013- 266 398 грн., у березні 2013 року - 228 586 грн., у квітні 2013 року - 129 295 грн., у травні 2013 року - 132 710 грн., у червні 2013 року - 45 877 грн., у липні 2013 року - 66 021 грн., у вересні 2013 року - 14 232грн., у жовтні 2013 року - 65 554грн., у грудні 2013 року - 12 881 грн., у січні 2014 року - 32 612 грн., у лютому 2014 року - 6 740 грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується у зменшення боргу (р.19 декларації) у серпні 2013 року на суму 64 130грн.; п.138.2, п. 138.6.ст.138, п.п.139.1.9., п.139.1, ст.139, п.149.1 ст.149, п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ внаслідок чого занижено податок на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за 2013р., 2014р. всього в сумі 1 027 660,00 грн. у т.ч. за 2013 рік - 1 021 594,00 грн.; за 2014 рік - 6 066,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 18.07.2016 №0002372205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 541 490 грн.; №0002342205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 365 875, 50 грн., №0002352205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 64 130 грн.

За результатами розгляду скарги Рішенням від 25.10.2016 №6769/10/04-36-10-01-09 ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомило позивача про залишення без змін податкових повідомлень - рішень від 18.07.2016 № 0002372205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі - 1 541 490 грн., від 18.07.2016 року № 0002342205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі - 365 875,50 грн. та від 18.07.2016 №0002352205 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 64 130 грн., а скарги без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд звертає увагу, що зміст Акту перевірки № 2000/04-63-14-01/35544103 від 15.06.2016 не містить посилань на недоліки або зауваження щодо оформлення договорів, видаткових/податкових накладних, акту здачі-приймання робіт, фактів оплати та отримання товарів/послуг позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ТГ Милих (Покупець) було укладено договір Поставки №2512/1 від 25.12.2012 з ТОВ СТВ Сталь (Постачальник), згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в Договорі, металопродукцію іменовану в подальшому Продукція асортимент, кількість, якість та ціна якої вказана у видаткових накладних або у рахунках-фактурі, який надається Постачальником Покупцю відповідно до умов цього Договору та є його невід'ємною частиною.

Постачальник відвантажує (передає) продукцію покупцю на умовах БСА склад Покупця та на кожну поставлену партію Продукції Постачальник надає Покупцеві наступні документи: рахунок; видаткова накладна; податкова накладна; сертифікат якості (відповідності) виробника, завірена печаткою Постачальника.

На виконання умов договору Постачальником поставлено ТМЦ у зв'язку із чим виписано видаткові та податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ ТГ Милих на розрахунковий рахунок ТОВ СТВ Сталь грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що в подальшому між ТОВ СТВ Сталь та ПП Металоіндустрія було укладено договір про відступлення права вимоги №04/08/14 від 04.08.2014, відповідно до якого ТОВ СТВ Сталь (Первісний кредитор) передає, ПП Металоіндустрія (Новий кредитор) приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за Договором №2512/1 від 25.12.2012, укладеним між Первісним кредитором та ТОВ ТГ Милих .

За цим Договором Новий кредитор одержує право вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором, а саме сплати заборгованості.

Придбану металопродукцію у ТОВ СТВ Сталь позивач використовував для подальшої реалізації своїм контрагентам, що підтверджується відповідними видатковими, товарно -транспортними накладними та довіреностями на отримання ТМЦ контрагентами.

У судовому засіданні було встановлено, що у позивача в наявності є всі первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, ТТН, які підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ ТГ Милих та відображають реальність господарської операції з ТОВ СТВ Сталь , яка є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Таким чином, як вбачається з установлених судом обставин справи, факт отримання товарів/послуг позивачем підтверджується наведеними вище первинними документами, які були досліджені судом під час судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки податковий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару/послуг.

Зазначені обставини залишились не спростованими в ході судового розгляду справи.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань державної податкової інспекції є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Висновки, які зроблені податковим органом на підставі програмного забезпечення судом до уваги не беруться, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, позивачем отримані вказані податкові накладні у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує реальність господарських відносин ТОВ ТГ Милих з ТОВ СТВ Сталь .

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини між позивачем та ТОВ СТВ Сталь , свідчить, що вони оформлювались в рамках виконання умов вказаних договорів на придбання продукції, їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд вважає, що Акт перевірки №2000/04-63-14-01/35544103 від 15.06.2016 не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема, вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах Йорданова та інші проти Болгарії та Ліндхайм та інші проти Норвегії .

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до вимог статті 94 КАС України, присудити Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГ "Милих" (код ЄДРПОУ 35544103) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 29572, 44 грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГ "Милих" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.07.2016 №0002372205, №0002342205 та №0002352205 прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити із Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГ "Милих" (код ЄДРПОУ 35544103) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 29572, 44 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2017 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 16.02.2017 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук-Борисенко Н.В. Захарчук-Борисенко В.В.Кухар