Рішення

від 21.02.2017 по справі 909/1064/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 р. Справа № 909/1064/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного підприємства "МВМ-ІФ",

вул. Ясна, 9, м.Івано-Франківськ, 76018;

до відповідача: Державної організації "Резиденція Синьогора",

вул. Зарічна,4, с.Гута, Богородчанський район,

Івано-Франківська область, 77745;

про: стягнення 976 675,27грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - юрист, (довіреність №1 від 04.01.2017р.);

від відповідача: ОСОБА_2 - провідний юрисконсульт, (довіреність №65 від 20.02.2017р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "МВМ-ІФ", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - Державної організації "Резиденція Синьогора" 976 675,27грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.16р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_1 та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору підряду №224 від 31.12.12р., на виконання умов якого, позивач за завданням відповідача, розробив проектно-кошторисну документацію вольєра для утримання ведмедів та влаштував вольєр для утримання ведмедів в урочищі "Дуплянка", площею 0,32га, на території ДО "Резиденція Синьогора", загальною вартістю 999 985,93грн., що підтверджує акт приймання-передачі виконаної роботи за серпень 2014р.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, зокрема, п.2.2. Договору, яким обумовлено порядок здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого, неоплаченою залишились вартість виконаних робіт на суму 976 675,27грн.;

- звернення до відповідача з вимогою вих№6 від 05.06.14р., про оплату вартості виконаних робіт в розмірі 976 675,27грн., яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- норми ст.ст. 509, 530 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, наявність неоплаченої вартості виконаних позивачем робіт, обумовлених Договором підряду №224 від 31.12.12р., в сумі 976 675,27грн. - визнав в повному обсязі, вказуючи при цьому, на відсутність бюджетного фінансування для здійснення розрахунків (відзив на позов №66 від 20.02.17р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між Державною організацією "Резиденція Синьогора" (Замовник/відповідач) та Приватним підприємством "МВМ-ІФ" (Підрядник/позивач) укладено Договір підряду №224 від 31.12.12р.

Згідно п. 1.1. Підрядник зобов"язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, на свій ризик виконати за завданням Замовника, наступну роботу: - розробити проектно-кошторисну документацію вольєра для утримання ведмедів; влаштувати вольєр для утримання ведмедів в урочищі "Дуплянка" площею 0,32га на території ДО "Резиденція Синьогора", а Замовник зобов"язується оплатити виконану роботу.

Загальна вартість Договору складається із сум використаних матеріалів, суми всіх виконаних робіт та затрат (п.2.1.Договору).

Пунктом 2.2. Договору обумовлено, що оплата за виконані роботи по даному Договорі проводиться на підставі двохстороннього акту здачі - приймання виконаних робіт за рахунок коштів Спеціального фонду бюджету.

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач за завданням відповідача, розробив проектно-кошторисну документацію вольєра для утримання ведмедів та влаштував вольєр для утримання ведмедів в урочищі "Дуплянка", площею 0,32га, на території ДО "Резиденція Синьогора", загальною вартістю 999 985,93грн. Даний факт підтверджує належним чином оформлений, підписаний без жодних зауважень та скріплений печатками сторін акт приймання-передачі виконаної роботи за серпень 2014р. (а.с.11).

Позивач звертався до відповідача з вимогою вих№6 від 05.06.14р., про оплату вартості виконаних робіт в розмірі 976 675,27грн. (а.с.12). У відповідь на яку, відповідач вказував на відсутність необхідних коштів для здійснення розрахунків (лист №202 від 12.08.14р.).

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт несплати коштів за виконані роботи, обумовлені Договором підряду №224 від 31.12.12р., в сумі 976 675,27грн.

Станом на 21.02.17р., в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище зазначеної суми коштів.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір підряду №224 від 31.12.12р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А відтак, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання. За змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_3, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач позовні вимоги визнав.

Таким чином, на основі вище викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 976 675,27грн., правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст.33, 34, 43, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Державної організації "Резиденція Синьогора", вул. Зарічна,4, с.Гута, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77745 (ідентифікаційний код 31075296) на користь Приватного підприємства "МВМ-ІФ", вул. Ясна, 9, м.Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 34844490) 976 675,27грн. (дев"ятсот сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят п"ять грн. 27 коп.) - заборгованості, 14 650,13грн. (чотирнадцять тисяч шістсот п"ятдесят грн. 13 коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.17р.

Суддя С.Кобецька