Рішення

від 16.02.2017 по справі 910/24021/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017Справа №910/24021/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Правочін

до Публічного акціонерного товариства Київський радіозавод

про стягнення 122 808,52 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Давиденко О.Л. - по дов. № б/н від 14.11.2016

від відповідача Чубук Е.А. - по дов. № 765/51 від 28.01.2016

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Правочін про стягнення з Публічного акціонерного товариства Київський радіозавод 122 808,52 грн., з яких: 98 219,21 грн. основного боргу, 16 366,30 грн. пені, 6 119,41 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 2 103,60 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору по наданню послуг з організації та виконанню контрольно-пропускного режиму на промисловому майданчику ВАТ Київський радіозавод № 4/12-05 від 30.12.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2016 порушено провадження у справі № 910/24021/16 та призначено її до розгляду на 24.01.2017.

Відповідач у поданому 12.01.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе за договором зобов'язанням та збільшенням кількості крадіжок відповідачем було надіслано позивачу листа № 700/216 від 01.06.2016 про розірвання договору. Також у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідач припинив підписувати акти виконаних робіт і як наслідок оплачувати виставлені рахунки. Звертає увагу на те, що позивач перевищував ліміт на використання електроенергії.

Відповідач у поданих 23.01.2017 до відділу доповненнях до відзиву зазначає, що відповідачу стало відомо, що у позивача анульовано ліцензію серії АВ № 582317 від 11.04.2011 на провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною власності та громадян. Дана обставина також стала підставою для не підписання з боку відповідача актів виконаних робіт.

В судовому засіданні 24.01.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 02.02.2017.

Позивачем 31.01.2017 до відділу діловодства суду подано додаткові обґрунтування позовних вимог.

В судовому засіданні 02.02.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.02.2017.

Позивачем 13.02.2017 до відділу діловодства суду подано пояснення щодо суми позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні 16.02.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 16.02.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 16.02.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.12.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю Правочін (виконавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством Київський радіозавод (власник, відповідач) було укладено договір по наданню послуг з організації та виконанню контрольно-пропускного режиму на промисловому майданчику ВАТ Київський радіозавод № 4/12-05 (далі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору власник доручає виконавцю організувати та здійснювати контрольно-пропускний режим на КПП, що належить ВІТ Київський радіозавод за адресою: вул. Бориспільська, 9 (прохідна) та по вул. Вереснева (в'їздні ворота) згідно діючого положення № 700/220-КПР.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за надані у період з березня 2015 року по вересень 2016 року послуги.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг визначається згідно рахунку-фактури, що подається виконавцем замовнику наприкінці кожного місяця.

Додатковою угодою № 21 від 28.02.2014 доповнено розділ 3 договору та визначено, що вартість наданих послуг пропускного режиму з 01.03.2014 без урахування індексу інфляції складає 4 720,95 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата за виконання контрольно-пропускного режиму здійснюється щомісячно платіжним дорученням власника до 10 числа наступного місяця після підписання акту виконання робіт.

В матеріалах справи наявні наступні акти здачі-прийняття закінченої роботи (етапу), які з боку відповідача не підписані:

№ 3 за березень 2015 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 4 за квітень 2015 року на суму 4 720.95 грн.,

№ 5 за травень 2015 року на суму 4 720,985 грн.,

№ 6 за червень 2015 року на суму 4 7290,95 грн.,

№ 7 за липень 2015 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 8 за серпень 2015 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 9 за вересень 2015 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 10 за жовтень 2015 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 11 за листопад 2015 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 12 за грудень 2015 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 1 за січень 2016 року на суму 1 640,80 грн.,

№ 2 за лютий 2016 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 3 за березень 2016 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 4 за квітень 2016 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 5 за травень 2016 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 6 за червень 2016 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 7 за липень 2016 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 8 за серпень 2016 року на суму 4 720,95 грн.,

№ 9 за вересень 2016 року на суму 2 675,21 грн.

Також позивачем подано за відповідні місяці наступні рахунки-фактури:

№ СФ-0000322 від 20.03.2015 на суму 4 720,95 грн.,

№ СФ-0000438 від 15.04.2015 на суму 4 720,95 грн.,

№ СФ-0000592 від 19.05.2015 на суму 4 720,95 грн.,

№ ПР-0000698 від 16.06.2015 на суму 4 720,95 грн.,

№ ПР-0000806 від 17.07.2015 на суму 4 720,95 грн.,

№ ПР-0002293 від 17.08.2015 на суму 4 720,95 грн.,

№ СФ-0001022 від 17.09.2015 на суму 4 720,95 грн.,

№ ПР_0001127 від 16.10.2015 на суму 4 720,95 грн.,

№ ПР_0001228 від 17.11.2015 на суму 4 720,95 грн.,

№ ПР-0002711 від 17.12.2015 на суму 4 720,95 грн.,

№ ПР-0000093 від 17.01.2016 на суму 1 640,80 грн.,

№ ПР-0000200 від 16.02.2016 на суму 4 720,95 грн.,

№ СФ-0000302 від 17.03.2016 на суму 4 720,95 грн.,

№ СФ-0000407 від 18.04.2016 на суму 4 720,95 грн.,

№ ПР-0000506 від 17.05.2016 на суму 4 720,95 грн.,

№ ПР-0000608 від 14.06.2016 на суму 4 720,95 грн.,

№ ПР-0000804 від 31.07.2016 на суму 4 720,95 грн.,

№ ПР-0000805 від 01.08.2016 на суму 4 720,95 грн.

Всі перелічені акти (окрім акту № 9 за вересень 2015 року) та рахунки було надіслано позивачем відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладень у цінний лист та поштовими квитанціями.

Акт № 9 за вересень 2015 року вручено відповідачу 24.09.2015 про що свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача та зареєстрований останнім за № 434.

Проте, відповідач зазначені акти не підписав та не повернув позивачу.

Додатковою угодою № 28 від 27.04.2016 сторони дійшли згоди щодо проведення додаткових заходів, вартість яких визначено в розмірі 10 584,00 грн., які мають бути сплачені шляхом 100% передоплати.

Позивачем подано акт здачі-прийняття закінченої роботи (етапу) згідно додаткової угоди № 28 від 27.04.2016 на суму 10 584,00 грн., який підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Згідно з п. 7.2 договору при розірванні достроково договору за ініціативою власника власник зобов'язується повідомити охорону не пізніше ніж за три місяці та відшкодувати виконавцю пов'язані з цим витрати, згідно вимог КЗпП України.

Листом № 700/216 від 07.06.2016 відповідач повідомив позивача про розірвання договору.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Порядок приймання-передачі наданих послуг прямо не визначений у законодавстві. В такому випадку слід звернутись до аналогії закону за ст. 8 Цивільного кодексу України та застосувати до законодавчо неврегульованих відносин ті норми права, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Так ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що акт, підписаний однією стороною, є належним доказом виконання роботи, за умови, що судом не визнано мотиви відмови від підписання іншою стороною обґрунтованими.

Відповідачем доказів в підтвердження не надання позивачем послуг за договором не подано. Також відповідачем не подано доказів того, що відповідач отримавши зазначені вище акти надавав позивачу обґрунтовані відмови або зауваження щодо якості наданих послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що послуги є такими, що надані позивачем та прийняті відповідачем без зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих у період з березня 2015 року по вересень 2016 року послуг у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка за розрахунками суду становить 95 162,16 грн.

В іншій частині суми основного боргу позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач за надані послуги згідно акту № 1 за січень 2016 року визначає боргу в сумі 4 720,95 грн., тоді як згідно вказаного акту вартість наданих послуг становить 1 640,80 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 95 162,16 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 3.2.1 договору у разі несвоєчасної плати за послуги виконавця власник зобов'язаний сплатити на користь виконавця 0,5% заборгованості за кожний день прострочення платежу.

З урахуванням положень ст. 549 Цивільного кодексу України пунктом 3.2.1 договору передбачена відповідальність власника за неналежне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги та позивачем при зверненні до суду при здійсненні розрахунку пені застосовано подвійну облікову ставку НБУ.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками суду становить 14 758,84 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 14 758,84 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині нарахованої пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Слід зазначити, що позивачем за надані послуги згідно акту № 1 за січень 2016 року пеню нараховану на суму боргу в розмірі 4 720,00 грн., тоді як згідно вказаного акту вартість наданих послуг становить 1 640,80 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 6 119,41 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 103,60 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6 119,41 грн. збитків від зміни індексу інфляції (за обґрунтованими розрахунками).

За результатами здійснення судом власного перерахунку 3% річних складають 1 740,02 грн. та позов підлягає задоволенню в цій частині.

В іншій частині нарахованих 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на те, що позивач перевищував ліміт на використання електроенергії не приймається судом до уваги, оскільки за умовами п. 2.3.1 договору власник зобов'язаний забезпечити виконавця комунальними послугами. При цьому умовами договору не визначено лімітів споживання позивачем комунальних послуг.

З приводу посилання відповідача на те, що у позивача анульовано ліцензію серії АВ № 582317 від 11.04.2011 на провадження діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною власності та громадян слід зазначити, що відповідачу про це стало відомо ще травні 2012 року з листа ВАТ Телевізійний завод Славутич № 714/150 від 24.05.2012. Більше того, згідно листа МВС України № 10/9-2252 від 09.04.2013 вбачається, що позивачу поновлено вказану ліцензію.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Правочін є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Київський радіозавод (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 30722314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Правочін (03110, м. Київ, вул. І.Клименка, 25, корп. 1, код ЄДРПОУ 32154148) 95 162 (дев'яносто п'ять тисяч сто шістдесят дві) грн. 16 коп. основного боргу, 14 758 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 84 коп. пені, 6 119 (шість тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 41 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 740 (одна тисяча сімсот сорок) грн. 02 коп. - 3% річних, 1 766 (одна тисяча сімсот шістдесят шість) грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 22.02.2017.

СуддяВ.В. Сівакова