Ухвала

від 21.02.2017 по справі 805/2897/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року справа №805/2897/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ястребової Л.В.,

суддів Компанієць І.Д., Блохіна А.А.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі представника позивача Федорова Д.І.,

представників відповідача Пономарьова А.О., Кожиної Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Святогірське лісопаркове господарство на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року в справі № 805/2897/16-а за позовом Комунального підприємства Святогірське лісопаркове господарство до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, з урахуванням уточнених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2016 року № 0000142202; 0000132202; 0000571702; 0000581702; 0000601401, винесених на підставі Акту перевірки від 15.01.2016 № 40/15-002/02002026. В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що контролюючий орган допустив порушення при складанні Акту перевірки та прийнятих на підставі його, податкових повідомлень-рішень, а саме не зазначив в рішенні граничний термін сплати грошового зобов'язання, що передбачено формою Р , в назві платника допущена помилка, в акті перевірки не зазначено на підставі яких первинних документів збільшено суму грошового зобов'язання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у задоволені позовних вимог Комунального підприємства Святогірсье лісопаркове господарство до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій вони просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення та стягнути на користь позивача витрати на сплату судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції висновок про необґрунтованість вимог зроблено без належного дослідження доводів позивача та залишилося поза увагою суду. Вважає, що Акт перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення складено з чисельними порушеннями діючого законодавства, що унеможливлює його застосування як підстави їх складання.

Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Комунальне підприємство Святогірське лісопаркове господарство (код ЄДРПОУ 02002026, 84130, Донецька обл., місто Слов'янськ, місто Святогірськ, вулиця Куйбишева, будинок 70) зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом 16.06.1992 року.

23.12.2015р. по 31.12.2015 посадовими особами податкового органу проведена позапланова документальна виїзна перевірка Комунального підприємства Святогірське лісопаркове господарство та іншого законодавства, за період з 01.10.2012 року по 31.12.2015 року, з питань дотримання законодавства, щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету сум збору за першу реєстрацію транспортних засобів та інших податків за період з 01.09.2011 року по 23.12.2015 року правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.09.2011 року по 31.12.2015 року , за результатами якої складено акт №40/15-002/02002026 від 15 січня 2016 року.

Відповідно до висновків акту перевірки підприємством порушено:

пп. 135.5.5 п.135.5 ст. 135 п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 56133 грн., в тому числі по періодам: 4 квартал 2012 року - 25002 грн., 2013 рік - 27824 грн., 2014 рік - 3307 грн.;

ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму - 35182 грн., в тому числі: - за 2012 рік: жовтень 850 грн., листопад 271 грн., грудень 18397 грн.; за 2013 рік:січень 83 грн.; лютий 1780грн.; березень 113грн.;квітень 1238грн.; травень 468грн.; червень 2 060 грн.; липень 416грн.; серпень 402грн.: вересень 664грн.; жовтень 590 грн.; листопад 71грн.; грудень 4126 грн., - за 2014рік: січень 133 грн.; лютий 215 грн.; грудень 3305 грн.;

п. п. 269.1.1 п. п. 269.1.2 п. 269 ст. 269, п. п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. п. 271.1.1 п.271.1 ст. 271, п. 276.2 ст. 276 Податкового кодексу України в результаті чого занижено плата за землю за земельну ділянку площею 1,3333 га., що знаходиться за адресою: м. Святогірськ, вулиця Куйбишева, б. 70 Донецької області за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2015 р. у сумі 266514,00 грн.;

п. 329.1 ст. 329, п. п. 330.1.2 п. 330.1 ст. 330, п. 331.1 п. 331.4, п. 331.6, п. п. 331.7.1, п. 331.7 п. 331.10 ст. 331, п. 334.1 ст. 324 ПКУ, в результаті чого занижено збір за спеціальне використання лісових ресурсів за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р. у сумі 2685,38 грн., в тому числі: 4 кв. 2012 р. у сумі 686,50 грн., 1 кв. 2013 р. у сумі 499,72 грн.; 2 кв. 2013 р. у сумі 499,72 грн.; З кв. 2013 р. у сумі 499,72 грн.; 4 кв. 2013 р. у сумі 499,72 грн.;

п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, надання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків по податковому розрахунку доходу фізичних осіб за ф. 1ДФ;

ст. 24 Закону України від 24.03.95 №108/95-ВР Про оплату праці зі змінами та доповненнями, в частині не своєчасної виплати заробітної плати працівникам КП Святогірське лісопаркове господарство ;

ч. 3 ст. 15 Закону України від 24.03.95 №108/95-ВР Про оплату праці зі змінами та доповненнями, в частині порушення першочерговості виплати заробітної плати робітникам протягом періоду що перевірявся;

пп.14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.54.1, п.54.2 ст. 54, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст.168, п.п. е) п. 176.1 ст.176 ПКУ в частині несвоєчасного перерахування у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду, суми нарахованого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 50030,70грн.; у т.ч. січень 2013р. - 2211,10 грн., лютий 2013р. - 2566,04 грн., березень 2013р. - 2451,53грн,, квітень 2013р.- 2502,64 грн., травень 2013р. - 2784,99 грн., червень 2013р. - 4029,22 грн., липень 2013р. - 2119,57 грн., серпень 2013р. - 2735,41 грн., вересень 2013р. - 2235,75грн., жовтень 2013р. - 3249,96 грн., листопад 2013р. - 2452,59 грн., грудень 2013р. - 2039,36 грн., січень 2014р. - 3533,43 грн., лютий 2014. - 2566,04 грн., березень 2014 р. - 1622,34 грн., квітень 2014 р.- 1201,60 грн., травень 2014 р. - 1597,79 грн., червень 2014р. - 1724,79грн., липень 2014 р. - 1685,81 грн., серпень 2014 р. -2310,18грн., вересень 2014р. - 791,49 грн., жовтень 2014 р. - 782,31 грн., листопад 2014 р. - 870,63 грн., грудень 201 4р. - 25,37грн.

У відповідності до вимог п.п.129.1.3. п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України нарахована пеня за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб утриманого із заробітної плати

сумі 24519,05грн. (розрахунок пені наведено у додатку № 1 до акту);

- п. п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування у строки, встановлені П-КУ для місячного податкового періоду, суми військового збору у розмірі 494,11 грн., у т.ч. серпень 2014 р.- 189,70 грн., за вересень 2014 р.- 130,19 грн., за жовтень 2014 р. - 81,15 грн., за листопад 2014 р. - 90,53 грн., поточна заборгованість за грудень 2014 р. - 2,54 грн.

У відповідності до вимог п.п.129.1.3. п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України нарахована пеня за несвоєчасне перерахування військового збору утриманого із заробітної плати сумі 139,76 грн. (розрахунок пені наведено у додатку № 3 до акту). (а.с.77-86).

На заперечення позивача на Акт перевірки, 26 січня 2016 року Слов'янською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області листом №402/10/05-22-22-02-13-3 повідомлено про те, що висновки акту є правомірними.

На підставі вказаного Акту перевірки 27 січня 2016 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000142202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 70166,25 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 56133 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 14033,25 грн.

№0000132202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 43977,50 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 35182 грн., за штрафними санкціями 8795,50 грн.;

№0000571702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 37837,28 грн.,

№0000581702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 243,19 грн.;

Позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження.

7 квітня 2016 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення №1788/10/06-99-10-01-12-1 про результати розгляду скарги, відповідно до якого залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року №0000142202, №0000571702, №0000581702; скасовано податкове повідомлення-рішення №0000152202 від 27 січня 2016 року, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000132202 від 27 січня 2016 року у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 24397,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 19518 грн., штрафних санкцій - 4879,50 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення №0000162202 від 27 січня 2016 року в частині 17596,23 грн., в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, в скарга - без задоволення. (а.с.94-100)

13 червня 2016 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення №13085/6/99-99-11-02-01-15 про результати повторної скарги, відповідно до якого залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року №0000132202, №0000142202, №0000571702, №0000581702, та в зазначеній частині рішення ГУ ДФС у Донецькій області, прийняте за розглядом первинної скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000162202 про нарахування плати за землю та застосування штрафних санкцій у частині нарахованого грошового зобов'язання орендної плати за землю за грудень 2015 року та в зазначеній частині рішення ГУ ДФС у Донецькій області, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення з урахуванням рішення ГУ ДФС у Донецькій області, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги, залишає без змін, а повторну скаргу - задоволено частково.

15 серпня 2016 року на підставі рішення ДФС України про результати повторної скарги Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000601401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: плата за землю у розмірі 301852,58 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями у розмірі 241482,07 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 60370,51 грн.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України передбачено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

За приписами п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачає, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом п. 176.2. ст..176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Підпунктом 168.1.5 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України встановлено, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Апелянт посилається на те, що порушення, за яким винесено податкове повідомлення-рішення № 0000142202 від 27.01.2016, яким збільшено суму грошового зобов*язання з податку на прибуток та порушення, за яким винесено податкове повідомлення-рішення № 0000132202 від 27.01.2016, яким збільшено суму грошового зобов*язання з податку на додану вартість не встановлені в Акті перевірки, що спростовується наявними матеріалами справи.

Із Акту перевірки вбачається, що позивачем під час перевірки не було надано первинних бухгалтерських документів на підставі яких сформовано податковий кредит, податкове зобов*язання та визначені доходи підприємства, податкове зобов*язання та визначені доходи підприємства, визначено та сплачено орендну плату за землю, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за перевіряємий період. Доводи апелянта, що судом першої інстанції не були досліджені первинні документи бухгалтерського обліку не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Представником позивача не надано пояснень які саме документи надавалися для огляду та не були досліджені у суді першої інстанції.

По результатам розгляду скарги позивача було встановлено, що при визначенні податкових зобов*язань з податку на додану вартість не враховані вимоги ст.102 податкового кодексу України, внаслідок чого податковим органом зайво донараховано податок на додану вартість за жовтень-грудень 2012 року на загальну суму 19518 грн. та прийнято рішення про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132202 у частині збільшення суми грошового зобов*язання з податку на додану вартість на 24397,50 грн., у тому числі - 19518 грн. податку і 4879,50 грн. штрафних санкцій.

Таким чином, доводи апелянта в цій частині спростовуються матеріалами справи.

Посилання позивача на порушення при складанні Акту перевірки та неможливість його застування як підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом не приймаються до уваги, оскільки висновки Акту перевірки розглядалися неодноразово Держаною фіскальною службою України за скаргами позивача, порушення виявлені під час перевірки викладені і в рішеннях Державної фіскальної служби, прийнятих за результатами розгляду цих скарг.

Посилання позивача на Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236 є безпідставним, оскільки даний наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року N 1204.

Доводи апелянта стосовно відсутності у позивача обов*язку плати за землю, оскільки він не є а ні власником земельної ділянки, а ні користувачем. Крім того, апелянт посилається на норми ст.. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , внаслідок чого суб'кти господарювання, які здійснюють діяльність на території м. Слов'янськ (Слов'янська міська рада): Святогорськ (Святогірська міська рада), від сплати за користування ділянками державної та комунальної власності, на що колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Із матеріалів справи вбачається, що КП Святогірське лісопаркове господарство до податкового органу подані податкові декларації зі сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2012-2015 роки. Позивачем не оспорюється факт подання наведених податкових звітностей та самостійного визначення в них сум податкового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року.

На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 6 Закону№1669 (в редакції,чинної у спірний період) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Однак, порядок звільнення від сплати за використання земельними ділянками наведеною нормою не визначений.

Згідно до частини 3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до вимог п.п.30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п.30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п.30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обов'язком.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наказом Міністерства доходів і зборів України 30.12.2013 № 865 затв. форму Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), зокрема додаток 2 відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок.

Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності затв. наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року № 560, також містить в собі графи щодо пільг, у яких зазначається розмір пільги відповідно до законодавства та/або рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яким пільгу надано.

Колегія суддів вважає, що наведені норми Податкового Кодексу України не суперечать Закону України №1669, а тому підлягають застосуванню для спірних правовідносин.

Із матеріалів справи вбачається та підтверджено представником позивача під час апеляційного розгляду, що пільги по платі за землю рішеннями Святогірської міської ради за період 2012-2015 роки КУП Святогірське лісопаркове господарство не надавались. Враховуючи подані позивачем декларації, земельна ділянка площею 1,3333 га по вул.. Куйбишева, 70 у м. Святогірську фактично перебувала у користуванні позивача.

У п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно до вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Доказів подання уточнюючого розрахунку про зменшення задекларованої суми податкового зобо'язання з земельного податку позивачем не надано.

Відповідно до вимог п.38.1ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не підтверджені належними доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови не вбачається.

Повний текст ухвали складений 22 лютого 2017 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Святогірське лісопаркове господарство - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі № 805/2897/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

А.А. Блохін

І.Д. Компанієць