Рішення

від 21.02.2017 по справі 922/4703/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р.Справа № 922/4703/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків до Харківської обласної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальний заклад охорони здоров'я "Харківській обласний клінічний онкологічний центр", м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Сердюк І.В. (довіреність № 01-37/32 від 10.01.2017 р.);

третьої особи - Татарінцев О.В. (довіреність № 01/21-1301 від 15.09.2016 р.)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір оренди комунального майна № 232 Н від 30.09.2014 р., укладений між нею та Харківською обласною радою (далі за текстом - відповідач).

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем під час укладення зазначеного договору Положень про порядок передачі в оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області , затвердженого рішенням Харківської обласної ради № 188-VI від 16.06.2011 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.12.2016 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2017 р.; залучено до участі в справі в якості третьою особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальний заклад охорони здоров'я "Харківській обласний клінічний онкологічний центр", м. Харків (далі за текстом - третя особа).

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 1343 від 16.01.2017 р.), в якому просить суд залишити позов без розгляду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, та звертає увагу суду на те, що поданий позов є зустрічним по відношенню до справи № 922/3855/16, яка вже досить тривалий час розглядається господарським судом Харківської області.

Крім того, відповідач надав суду інший відзив на позовну заяву (вх. № 1853 від 20.01.2017 р.) в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів останнього щодо порушення відповідачем при укладанні договору Положень про порядок передачі в оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області , затвердженого рішенням Харківської обласної ради № 188-VI від 16.06.2011 р.

Третя особа також надала суду відзив на позовну заяву (вх. № 2275 від 24.01.2017 р.) в якому підтримує позицію, викладену відповідачем у відзиві на позов, та просить суд в його задоволенні відмовити.

Позивач надав суду письмові пояснення від 14.02.2017 р. в яких наполягає на недоведеності відповідачем обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, та в зв'язку з цим просить суд заявлений позов задовольнити.

На судове засідання 21.02.2017 р. прибули представники відповідача та третьої особи, які просять суд в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_5 надав суду клопотання в якому просить суд відкласти розгляд справи на інший день, посилаючись на свою зайнятість в іншому судовому процесі, та необхідність ознайомлення з матеріалами справи.

Однак, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки представником позивача в його обґрунтування не надано відповідних доказів наявності певних обставин.

Зокрема, представник позивача ОСОБА_5 зазначаючи про те, що він є представником ОСОБА_6 в процесі розгляду справи № 826/25932/15 Київським апеляційним адміністративним судом, при цьому всупереч положенням ст. 32-34 ГПК України не надав суду доказів наявності відповідних обставин, зокрема доказів наявності в нього відповідної довіреності. Крім того, з заявленого клопотання взагалі не вбачається, чому представник ОСОБА_5 віддає пріоритет відвіданню судового засідання в Київському апеляційному адміністративному суді перед судовим засіданням в межах даної справи. До того ж, згідно з наданою останнім судовою повісткою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 р., явка представників на судове засідання не є обов'язковою.

Суд також зазначає, що в процесі розгляду даної справи позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тобто мав можливість реалізувати власні процесуальні права, в т.ч. щодо ознайомлення з матеріалами справи, надання доказів в обґрунтування власної правової позиції, та прибуття на судове засідання особисто, або шляхом направлення свого представника.

Суд зазначає, що нормами ГПК України передбачено строк вирішення спору судом. В даному випадку такий строк вже майже сплинув.

Крім того, статтею 22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, відповідні обов'язки стосуються і позивача. Останній у випадку неможливості прибуття на судове засідання свого представника не позбавлений можливості прибути на судове засідання особисто, або шляхом направлення іншого представника.

Однак, в діях представника позивача щодо заявлення клопотання про відкладення розгляду справи суд вбачає намагання затягнути розгляд справи, чим зокрема порушуються права інших сторін у справі на її розгляд в розумний строк.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 30.09.2014 р. між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, укладено договір оренди комунального майна № 232-Н (а.с. 24-29), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1 поверху загальною площею 35,69 м2, в тому числі місця спільного користування площею 0,89 м2, далі - майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КЗОЗ "Харківській обласний клінічний онкологічний центр", далі - Балансоутримувач, склад і вартість якого визначено відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності про незалежну оцінку Майна, складеного станом на 05.08.2014, вартість якого становить 100300,00 грн. (сто тисяч триста гривень 00 коп.) без урахування ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення суб'єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність з медичної практики (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1-3.2 договору стартова орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, та пропорцій її розподілу, затвердженої рішенням обласної ради від 01 березня 2012 року № 368-VІ, далі - Методика. За результатами конкурсу орендна плата за рік становить 50 150,00 грн. (п'ятдесят тисяч сто п'ятдесят гривень 00 коп.) без урахування ПДВ та індексів інфляції. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2014 року становить 4 212,60 грн. (чотири тисячі двісті дванадцять гривень 60 коп.) без урахування ПДВ та індексу інфляції за вересень 2014 року, який враховується при сплаті.

Ставка орендної плати (тариф) за конкурсними пропозиціями становить 50% за рік.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 5.3 договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 10.1. договору, даний договір діє з 30.09.2014 р. по 29.08.2017 р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем під час укладення договору оренди комунального майна № 232 Н від 30.09.2014 р. п. п. 3.1., 3.8. Положень про порядок передачі в оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області затвердженого рішенням Харківської обласної ради № 188-VI від 16.06.2011 р., якими встановлено строки публікації оголошення про намір передати майно в оренду, та право орендаря передати майно площею до 200 кв. м. на підставі прийнятого обласною радою рішення.

Зазначені порушення позивача вважає такими, що можуть бути підставами для виконання недійсним договору оренди комунального майна № 232-Н від 30.09.2014 р.

Обставини щодо визнання недійсним зазначеного договору в судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В пункті 2.1.-2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , зокрема зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Згідно з ст. 2-3 Закону України Про місцеве самоврядування , місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За умовами ст. ст. 43, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, які володіють, користуються та розпоряджаються об'єктами комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, вирішувати інші майнові питання. Доцільність, порядок та умови передачі в оренду об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

З дотриманням вище зазначених вимог закону рішенням Харківської обласної ради № 188- VI від 16.06.2011 р. затверджено Положення про порядок передачі в оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області (далі - Положення).

Згідно з п. 1.2. Положення, воно застосовується при передачі в оренду й укладання договорів оренди нерухомого майна комунальних підприємств (установ, організацій) що є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Згідно з ч. 4 п. 3.1. Положення, після прийняття обласною радою відповідного рішення протягом 15 днів у офіційному друкованому засобі масової інформації та на офіційному сайті обласної ради розміщується оголошення про намір передати майно в оренду або заявнику направляється лист про відмову в укладанні договору.

Згідно з п. 3.8. Положення, укладання договорів оренди нерухомого майна загальною площею до 200 кв. м. на одне комунальне підприємство (організацію, установу) здійснюється ними на підставі прийнятого обласною радою рішення.

Матеріали справи також свідчать про те, що Харківською обласною радою прийнято рішення від 24.04.2014 р. № 966-VI Про передачу в оренду об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та про внесення змін до додатку 1 до рішення обласної ради від 19.12.2013 р. № 902-VI , на підставі якого між позивачем та відповідачем і було укладено договір оренди комунального майна № 232 Н від 30.09.2014 р.

Як свідчить заявлений позивачем позов, в ньому останній пов'язує недійсність Договору з недотриманням Відповідачем встановленого у ч. 4 п. 3.1. Положення строку, який пройшов між прийняттям обласною радою Рішення від 24 квітня 2014 року №966-УІІ Про передачу в оренду об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та про внесення змін до додатку 1 до рішення обласної ради від 19 грудня 2013 року № 902-VІ та розміщенням оголошення про передачу вказаних у вищезазначеному рішенні об'єктів в оренду.

Таке твердження Позивача суд вважає безпідставним необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, після прийняття обласною радою вищевказаного рішення від 24.04.2014 року, з метою подання заяв особами, зацікавленими у отримання об'єктів нерухомості в тимчасове користування, 25.04.2014 р. року на офіційному веб-сайті Харківської обласної ради розміщено оголошення наступного змісту: Пропонується перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають передачі в оренду та в офіційному друкованому виданні Харківської обласної ради та Харківської облдержадміністрації газеті Слобідський край № 51 від 29.04.2014 року розміщено оголошення наступного змісту: На виконання рішення обласної ради від 24 квітня 2014 року № 966-VII Про передачу в оренду об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та про внесення змін до додатку 1 до рішення обласної ради від 19 грудня 2013 року № 902-VІ пропонується перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають передачі в оренду, а саме: ... нежитлові приміщення 1 поверху загальною площею 35,69 м. кв. (з урахуванням місць спільного користування площею 0,89 м. кв. .

В подальшому, протягом 10 днів відповідачем здійснено прийом заявок на оренду вищезазначених об'єктів. У зв'язку з надходженням на об'єкт оренди, а саме: нежитлові приміщення 1 поверху загальною площею 35,69 м. кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 двох заявок Управлінням з питань комунальної власності виконавчого апарату Харківської обласної ради було підготовлено доповідну записку про визначення попиту на ряд об'єктів нерухомості, що є власністю територіальних громад сіл, селищ та міст області.

На підставі рішення обласної ради від 24.04.2014 року № 966-VII Про передачу в оренду об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та про внесення змін до додатку 1 до рішення обласної ради від 19 грудня 2013 року № 902-VІ та вищевказаної доповідної записки 18.06.2014 головою обласної ради видано розпорядження № 64 Про визначення процедури та укладання договорів оренди об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області .

На виконання розпорядження голови обласної ради № 64 від 18.06.2014 року в офіційному друкованому виданні Харківської обласної ради та Харківської облдержадміністрації газеті Слобідський край № 77 від 28.06.2014 року було розміщено інформаційне повідомлення наступного змісту: На виконання розпорядження № 64 Про визначення процедури та укладання договорів оренди об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області , обласна рада оголошує конкурси на право оренди комунального майна: нежитлові приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Балансоутримувач: КЗОЗ "Харківський обласний клінічний онкологічний центр"…

В подальшому, 30.07.2014 р. було проведено засідання конкурсної комісії з передачі в оренду низки об'єктів комунального майна. За його результатами переможцем конкурсу з передачі в оренду нежитлових приміщень 1 поверху загальною площею 35,69 м. кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 було визнано Фізичну особи - підприємця ОСОБА_1, тобто позивача у даній справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідачем у даній справі - Харківською обласною радою в процесі вирішення питання про надання позивачу в оренду нежитлових приміщень 1 поверху загальною площею 35,69 м. кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 додержано вимог чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері оренди комунального майна та локальних нормативно-правових актів.

Стосовно тверджень Позивача щодо нібито порушення Харківською обласною радою при укладанні договору вимоги. 3.8. Положення суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.8. Положення, укладання договорів оренди нерухомого майна загальною площею до 200 кв. м на одне комунальне підприємство (організацію, установу) здійснюється ними на підставі прийнятого обласною радою рішення.

Системний аналіз зазначеного пункту Положення свідчить про те, що якщо обласною радою в оренду попередньо вже передано майно загальною площею більше ніж 200 кв. м. на одне комунальне підприємство, для передачі в оренду додаткових площ прийняття відповідного рішення не потребується.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, Відповідачем до укладення договору № 232 Н від 30.09.2014 р. з Позивачем, вже було укладено низку договорів оренди з іншими орендарями, загальна площа орендованих приміщень згідно з якими вже перевищила 200 кв. м.

Зокрема, до матеріалів справи залучено копії 11 договорів оренди, що укладені відповідачем з іншими орендарями та були дійсними на момент уклдадання договору № 232 Н від 30.09.2014 р., та предметом яких є оренда приміщень Комунального закладу охорони здоров'я "Харківській обласний клінічний онкологічний центр", м. Харків. Згідно з вказаними договорами, позивачем передано в оренду приміщення загальною площею 262,54 кв. м.

Відповідач та третя особа в процесі розгляду даної справи наголошують на тому, що кількість таких договорів не є вичерпною.

Таким чином, посилання позивача на укладання договору оренди № 232 Н від 30.09.2014 р. з порушенням п. 3.8. Положення та необхідність прийняття Харківською обласною радою окремого рішення для передачі йому майна в оренду є також безпідставними, та спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що Харківська обласна рада реалізуючи право територіальних громад щодо передачі об'єкта комунальної власності, а саме: нежитлових приміщень 1 поверху загальною площею 35,69 м. кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КЗОЗ "Харківський обласний клінічний онкологічний центр" у тимчасове користування позивачу діяла у законний спосіб, жодним чином не порушивши законних прав та інтересів Орендаря.

Суд також зазначає, що укладений між сторонами договір оренди № 232 Н від 30.09.2014 р. за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання зазначеного договору недійсним не підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32-36, 44, 49, 75, 80, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.І. Байбак