Рішення

від 17.02.2017 по справі 383/1006/16-ц

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1006/16-ц

Провадження №2/383/42/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря - Оверченко Л.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача ПП Проінтех - Гіріч Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судового засідання Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Приватного підприємства Проінтех про визнання недійсними договорів суборенди землі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Приватного підприємства Проінтех про визнання недійсними укладених між ОСОБА_2 і Приватним підприємством Проінтех двох договорів суборенди землі від 19.06.2015 року та трьох договорів суборенди землі від 22.03.2015 року. Позов обґрунтовує тим, що рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 28 липня 2015 року рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2015 року по справі №383/75/15-ц скасоване та ухвалено нове, яким стягнуто з стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на погашення боргу за договором позики від 01.12.2012 року 1998019,20 гривень, з яких борг - 832508 гривень; відсотки - 1165511 гривень; стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на погашення боргу за договором позики від 17.04.2013 року в сумі 656301 гривень, з яких 624381 гривень борг та 31920 гривень 3% річних. 31 серпня 2015 року Бобринецьким районним судом видано виконавчий лист. 03 вересня 2015 року винесено постанову про відкриття виконачого провадження ВП 48598008 та відповідачам надано строк до 09.09.2015 року на виконання рішення добровільно. 03 вересня 2015 року також накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2

В ході виконавчого провадження позивачеві стало відомо, що ОСОБА_2 орендувала земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 347,5436 га, що розташовані на території Володимиро-Іллінської та Новоградівської сільських рад Бобринецького району Кіровоградської області, які в червні 2015 року після винесення рішення судом першої інстанції, але до моменту набрання ним законної сили, ОСОБА_2 передає свої земельні ділянки, які вона орендувала та використовувала, Приватному підприємству Проінтех на підставі спірних договорів суборенди землі. Вказані обставини підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно НОМЕР_1 від 04.09.2015 року, копія якого додається. Позивач вважає, що Договори суборенди землі укладені між ОСОБА_2 та ПП Проінтех порушують його цивільні права й інтереси, за своїм змістом не відповідають вимогам закону, якладені з метою уникнути цивільної відповідальності ОСОБА_2 перед позивачем. Порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача полягає в тому, що відповідач ОСОБА_2 являється боржником позивача у виконавчому провадженні, ухилилась від своєї цивільно-правової відповідальності перед позивачем шляхом укладення з третьою особою (ПП Проінтех ) оскаржуваних договорів суборенди земельних ділянок. В протилежному випадку якби договори суборенди землі укладені не були б, органи Державної виконавчої служби реалізували б арештоване майно ОСОБА_2, а саме вирощений на земельних ділянках в 2015 році врожай сільськогосподарських культур, та задовольнили б вимоги позивача у виконавчому провадженні.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч.1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України. Позивач вважає, що ОСОБА_2 продовжує використовувати спірні земельні ділянки, обробляти їх, вирощувати на них сільськогосподарські культури, але, оскільки земельні ділянки оформлені в суборенду ПП Проінтех , це позбавляє юридичної можливості органи Державної виконачої служби здійснювати виконавчі дії щодо стягнення з ОСОБА_2 майна, а саме вирощеної на даних земельних ділянках сільськогосподарської продукції, в рахунок погашення її заборгованості перед позивачем по виконачому листу виданому 31 серпня 2015 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області.

В даному випадку, внутрішня воля обох сторін правочину (відповідачі по справі) на момент їх вчинення не була направлена на створення правових наслідків стосовно суборенди землі, що укладення договорів суборенди землі між відповідачами нічим економічно не обгрунтоване, оскільки розмір плати по договорам суборенди дорівнює розміру орендної плати по договорам оренди (5%). Відповідно ОСОБА_2 жодної економічної вигоди по договорам суборенди отримувати не може. Хоча до цього ОСОБА_2 з 2001 року та з 2010 року використовувала земельні ділянки, вирощуючи на них сільськогосподарські культури, які реалізовувала, отримуючи певний дохід. За 2015-2016 роки ПП Проінтех не звітувало до фіскальних органів, органів статистики про ведення діяльності на земельних ділянках, отриманих начебто в суборенду по спірним догорам суборенди землі. Укладення договорів суборенди здійснено в період розгляду судового спору з позивачем, що зайвий раз доводить умисел ОСОБА_2 уникнути своєї цивільно-правової відповідальності перед позивачем. Крім того, ОСОБА_2 в 2015 році на спірних земельних ділянках були посіяні сільськогосподарські культури, зокрема, посіяно кукурудзу на полі №2 площею 163,8 га, що знаходиться на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 03.09.2015 року. За рахунок даного майна позивач міг би задовольнити свої грошові вимоги до ОСОБА_2 у виконавчому провадженні, яке було відкрито 03.09.2015 року. Однак, уклавши в липні 2015 року договори суборенди ОСОБА_2 уникла звернення стягнення на своє майно (Т1 а.с.2-6).

08 лютого 2017 року в судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, за якою просив визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ПП Проінтех : договір суборенди землі від 19.06.2015 року, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_3 від 22.06.2015 року; договір суборенди землі від 19.06.2015 року, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_4 від 22.06.2015 року; договір суборенди землі від 22.06.2015 року, номери записів про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_2 від 23.06.2015 року, НОМЕР_5 від 23.06.2015 року, НОМЕР_6 від 23.06.2015 року (Т3 а.с.15).

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 позов підтримав з підстав наведених в позові, додатково пояснивши, що спірні договори суборенди землі укладені фіктивно, оскільки сторони спірних договорів на момент їх укладення не мали наміру вступати у орендні відносини, у ПП Проінтех відсутні технічні можливості для обробітку земельних ділянок і у 2015 році їх не використовувало, а посіяна у 2015 році кукурудза в спірних договорах не оговорена.

Відповідач ОСОБА_2 заперечила проти позову пояснивши, що не бажає обробляти земельні ділянки у зв'язку з чим передала їх в суборенду. Надала суду письмові заперечення згідно яких 22 грудня 2014 року звернулась до орендодавця з письмовими заявами про надання дозволу на передачу орендованих земельних ділянок в суборенду. Крім того, початкова редакція договору оренди не передбачала права на передачу земельних ділянок в суборенду, тому звернулась до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області з проханням внести зміни до договорів оренди, які б надали право передачі земельних ділянок в суборенду. Таким чином, твердження позивача, що спірні договори суборенди укладені з метою уникнути цивільної відповідальності перед позивачем вважає безпідставними, оскільки планувала передачу земельних ділянок в суборенду ще за довго до того, як ОСОБА_4 подав позов до суду про стягнення боргу. Щодо доводів позивача про те, що укладення спірних договорів суборенди економічно необґрунтовано зазначила, що згідно п.6 ст.288 Податкового кодексу України плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати. Також зазначила, що сторонами договорів суборенди дотримано всієї процедури оформлення договорів, правочини вчинені з дотриманням ст.203 ЦК України та є дійсними (Т.2 а.с.1-3).

Представник відповідачів Гіріч Ю.П. проти задоволення позову заперечила, вважає його безпідставним та необґрунтованим, а обставини позову не доведені доказами, додатково пояснила, що ПП Проінтех мало намір на отримання земельних ділянок в суборенду та з 2016 року здійснює на них вирощування сільськогосподарських культур через тривале оформлення спірних договорів та тим, що земельні ділянки 2015 році були засіяні, що перешкодило у 2015 році їх обробіток. Також надала письмові заперечення проти позову, рішення про передачу земельних ділянок в суборенду було прийнято задовгий час до того як було прийнято рішення щодо стягнення з неї боргу на користь позивача і жодним чином не пов'язане з її борговими зобов'язаннями. В 2016 році ПП Проінтех засіяно взяті в суборенду площі соняшником. Згідноспірних договорів було передано майно, а тому фіктивним не являється, а права позивча укладенням спірних договорів не порушено.

Суд, дослідивши докази в їх сукупності прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що між Новоградівською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі від 09 січня 2001 року, за яким останній надано в оренду земельну ділянку площею 255 га, що знаходиться на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області строком на 25 років (Т1 а.с.16-19). Даний договір зареєстрований у Бобринецькому районному відділі земельних ресурсів 17 квітня 2001 року за №2.

Між Новоградівською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі від 03 березня 2010 року, за яким ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 25,7382 га, що знаходиться на території Володимиро-Іллінської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області строком на 15 років (Т1 а.с.26-31). Даний договір зареєстрований у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр-ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 квітня 2010 року за №041036500002.

Між Бобринецькою районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі від 03 березня 2010 року про передачу в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 68,7474 га, що знаходиться на території Володимиро-Іллінської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області строком на 15 років (Т1 а.с.20-25). Даний договір зареєстрований у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр-ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 квітня 2010 року за №041036500001.

ОСОБА_2 звернулась до начальника головного управління Держземагенства у Кіровоградській області із заявами від 22.12.2014 року про внесення до вищевказаних договорів оренди землі, зареєстрованих 27 квітня 2010 року за № 041036500002, №041036500001, та 17 січня 2001 року за №2 змін щодо поділу земельних ділянок та передачі їх в суборенду, що підтверджується їх копіями (Т3 а.с.4-6).

ОСОБА_2 отримала згоду ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на передачу земельних ділянок площею 68,7474 га та 25,7382 га в суборенду ПП Проінтех , що підтверджується копіями відповідних листів від 11.06.2015 року (Т1 а.с.236, 237).

19 червня 2015 року ФОП ОСОБА_2 уклала договір про передачу земельної ділянки площею 68,7474 га в суборенду Приватному підприємству Проінтех на термін до 27 квітня 2025 року (Т1 а.с.192-193), за яким право суборенди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номер НОМЕР_4 від 22.06.2015 року (Т1 а.с.191). Згідно п. 3.1 цього договору суборендна плата вноситься суборендарем у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В червні 2015 року ФОП ОСОБА_2 за актом приймання-передачі вказана в договорі земельна ділянка передана ПП Проінтех , що підтверджується його копією (Т1 а.с.194).

19 червня 2015 року ФОП ОСОБА_2 уклала договір про передачу земельної ділянки площею 25,7382 га в суборенду Приватному підприємству Проінтех на термін до 27 квітня 2025 року (Т1 а.с.202-203), за яким право суборенди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номер НОМЕР_3 від 22.06.2015 року (Т1 а.с.201). Згідно п. 3.1 цього договору суборендна плата вноситься суборендарем у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В червні 2015 року ФОП ОСОБА_2 за актом приймання-передачі вказана в договорі земельна ділянка передана ПП Проінтех , що підтверджується його копією (Т1 а.с.204).

22 червня 2015 року ОСОБА_2 уклала договір про передачу земельних ділянок площею 162,0091 га, 36,8489 га та 54,2000 га в суборенду Приватному підприємству Проінтех на термін до 17 січня 2026 року (Т1 а.с.198-199), за яким право суборенди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номерами НОМЕР_6 від 23.06.2015 року, №10146529 від 23.06.2015 року та №10145950 від 23.06.2015 року відповідно (Т1 а.с.195-197). Згідно п. 3.1 цього договору суборендна плата вноситься суборендарем у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на рік. В червні 2015 року ОСОБА_2 за актом приймання-передачі вказані в договорі земельні ділянки передані ПП Проінтех , що підтверджується його копією (Т1 а.с.200).

При цьому судом встановлено, що ПП Проінтех свої зобов'язання щодо здійснення оплати за суборенду землі виконувала з липня 2015 року по грудень 2016 року, що підтверджується копіями платіжних доручень №82, 85, 87, 93, 100, 116, 115, 114, 117, 133, 132, 138, 137, 153, 152, 161, 162, 181, 182, 199, 198, 207, 206, 218, 217, 133, 134, 247, 248, 261, 262 (Т1 а.с.205-235) та копіями довідкок Апрелівської сільської ради Бобринецького району №21 від 30.01.2017 року про те, що ФОП ОСОБА_2 не має заборгованості по сплаті орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік по Апрелівській сільській раді та виконкому Новоградівської сілької ради №52 від 30.01.2017 року про те, що заборгованості по сплаті орендної плати станом на 30.01.2017 року ФОП ОСОБА_2, суборендар ПП Проінтех за використання земельної ділянки площею 253,058 га відсутня (Т3 а.с.7).

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Крім того, ПП Проінтех здійснювало сільськогосподарські роботи на переданій в суборенду землі, що підтверджується копіями договору №12 від 30 березня 2016 року, укладеним між ПП Проінтех (замовник) та ТОВ Альфа-Росс ЛТД (виконавець) на здійснення сільськогосподарських робіт на території с.Володимиро-Іллінка, с.Новоградівка Бобринецького району Кіровоградської області площею 398 га., актів приймання-передачі виконаних робіт від 21 листопада 2016 року, 16 грудня 2016 року, 18 квітня 2016 року, 8 липня 2016 року, 5 липня 2016 року, 06 травня 2016 року (Т3 а.с.24-30) та здійснювали збирання комбайном соняшника за послугою підрядника ФОП ОСОБА_6, що підтверджується копіями акту виконаних робіт від 27 жовтня 2016 року, рахунку-фактури №35 від 05 липня 2016 року, платіжним дорученням №229 та витягу з реєстру платників єдиного податку (Т3 а.с.31-34) та звітами №29-сг Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду , №37-сг Звіт про сівбу та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт , №4-сг Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016 року (Т1 а.с. 176-190).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2015 року по справі №383/75/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ТОВ Новоградівська ССФГ Степ на користь ОСОБА_4 40000 доларів США, що в еквіваленті становить 832508 гривень та 5 відсотків, що становить 56000 доларів США та в еквіваленті становить 1165511,20 гривень, згідно договору позики від 01.12.2012 року; стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ТОВ Новоградівська ССФГ Степ на користь ОСОБА_4 304000 доларів США, що в еквіваленті становить 6327060,80 гривень згідно договору позики від 23.11.2011 року; стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 30000 доларів США, що в еквіваленті становить 624381 гривень та 3 відсотки, що становить 31920 грн., згідно договору позики від 17.04.2013 року, що підтверджується його ксерокопією (а.с.7-12).

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 28 липня 2015 року рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2015 року по справі №383/75/15-ц скасоване та ухвалено нове, яким стягнуто з стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на погашення боргу за договором позики від 01.12.2012 року 1998019,20 гривень, з яких борг - 832508 гривень; відсотки - 1165511 гривень; стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на погашення боргу за договором позики від 17.04.2013 року в сумі 656301 гривень, з яких 624381 гривень борг та 31920 гривень 3% річних, що підтверджується ксерокопією виконавчого листа, виданого Бобринецьким районним судом Кіровоградської області 31 серпня 2015 року (Т1 а.с.13). 03 вересня 2015 року винесено постанову про відкриття виконачого провадження ВП 48598008 та відповідачам надано строк до 09.09.2015 року на виконання рішення добровільно (Т1 а.с.14). 03 вересня 2015 року також виконавцем постановою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 (Т1 а.с.15).

Відповідно до презумпції правомірності правочину, закріпленого ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови від 06 листопада 2009 року №9 ″Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними″ для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Таким чином, судом встановлено, що спірні договора суборенди виконуються, адже в червні 2015 року ОСОБА_2 передала, а ПП Проінтех прийняв земельні ділянки за актами приймання-передачі на підставі спірних договорів суборенди землі, та ПП Проінтех з часу укладення спірних договрів сплачує плату за суборенду землі та з 2016 року використовує земельні ділянки, передані в суборенду, що свідчить про реальне настання правових наслідків за спірними договорами та існування у сторін наміру на створення таких наслідків.

Стороною позивача не доведено належними і допустимими доказами наявність умислу всіх сторін спірних договір суборенди землі на укладення фіктивного правочину, що виключає можливість задоволення позову.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що саме по собі необробіток землі переданої в суборенду ПП Проінтех у 2015 році, на що посилається представник позивача, через те, що на ній було засіяне зерно орендодавця, не означає, що укладено фіктивний правочин тобто укладався без наміру створити правові наслідки, оскільки сторони в договорах узгодили істотні умови, зареєстрували право суборенди, ПП Проінтех на виконання спірних договорів в червні 2015 року прийняв земельні ділянки за актами приймання-передачі, відразу почав сплачувати суборендну плату та після звільнення земельної ділянки відразу відповідно до сезонності робіт тобто у 2016 році приступив до її обробітку, засіювання та збору врожаю.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однак визнання спірних договорів суборенди недійсними, за якими позивач не є стороною, не є ефективним та реальним способом захист прав позивача, оскільки позивач стороною за спірними договорами не являється, а отже визнання їх недійсними для позивача правових наслідків не потягне, адже на даний час обробіток та вирощування на вказаних земельних ділянках насіння здійснює ПП Проінтех , а врожай 2015 року на земельних ділянках, що перебувають в суборенді за спірними договорами у 2017 році вже не вирощується, що спростовує твердження позивача про можливість задоволення його вимог у разі визнання договорів суборенди землі недійсними за рахунок посіяного ОСОБА_2 на спірних земельних ділянках зерна урожаю 2015 року. Будь-яких даказів здійснення ОСОБА_2 господарської діяльності на переданих в суборенду земельних ділянках позивачем суду не надано. Посилання сторони позивача на відсутність у ПП Проінтех власної техніки в даному випадку на дійсність спірних договорів не впливає, оскільки ПП Проінтех для безпосереднього обробітку землі залучає ресурси інших суб'єктів господарювання (Т3 а.с.24-30, 31-34), що цивільним законодавством не заборонено. Припущення позивача про можливість задоволення своїх вимог у разі здійснення на вказаних земельних ділянках господарської діяльності безпосередньо ОСОБА_2, а не суборендарем, є помилковим, оскільки здійснення ОСОБА_2 господарської діяльності є правом особи, а не обов'язком. ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що припинила здійснення господарської діяльності на вказаних ділянках у зв'язку з чим передала їх в суборенду, а примушування ОСОБА_2 проти волі здійснювати на вказаних земельних ділянках сільськогосподарське виробництво суперечить ч.1 ст. 12 ЦК України, відповідно до якої особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд та свободі підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, закріпленої в п.4 ч.1 ст. 3 ЦК України, що відноситься до засад цивільного законодавства. А визнання недійсним спірних договорів за позовом особи, яка стороною договору не являється, та права якої спірним договором не порушуються, на шкоду та всупереч інтересам сторін договору ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України не передбачено.

Твердження про те, що ПП Проінтех за 2016 рік не звітувало до органів статистики про ведення діяльності на земельних ділянках, отриманих в суборенду по спірним догорам суборенди землі, спростовується звітами №29-сг Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду , №37-сг Звіт про сівбу та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт , №4-сг Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016 року (Т1 а.с. 176-190). Разом з тим сама по собі податкова звітність (Т2) значення не має, оскільки не є належним доказом (в розумінні ст. 58 ЦПК України) здійснення чи нездійснення товарного сільськогосподарського виробництва за наявності докуметального підтвердження ПП Проінтех обробітку землі та виробництва соняшника, а отже податкова звітність (Т2) судом оцінюються критично, оскільки значення для вирішення даного спору по суті не має.

Сам по собі факт укладення договорів суборенди в період розгляду судового спору по справі №383/195/15-ц не свідчить про умисел ОСОБА_2 на уникнення своєї цивільно-правової відповідальності перед позивачем, оскільки ОСОБА_2 звернулась до начальника головного управління Держземагенства у Кіровоградській області із заявами від 22.12.2014 року про внесення до договорів оренди землі змін щодо поділу земельних ділянок та передачі їх в суборенду (Т3 а.с.4-6) до предявлення до неї позову, що свідчить про дійсний намір ОСОБА_2 на передачу земельних ділянок в суборенду.

Згідно пункту 288.6 статті 288 Податкового кодексу України плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Отже, втановлення плати за суборенду в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є обґрунтованим, а посилання позивача на відсутність економічною вигодою ОСОБА_2 від укладення спірних договорів суборенди відноситься до ризиків ОСОБА_2 та права позивача не порушує, а отже і при вирішенні даного спору по суті значення не має.

Таким чином, підстав для визнання оспорюваного договору недійсним на підставі 234 ЦК України немає, оскільки позивачем всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не доведено викладені в позовній заяві обставини щодо фіктивності спірних договорів суборенди.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до остаточного висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог та необхідності відмови у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 203, 204, 215, 234 ЦК України, ст.1 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 3, 10, 11, 15, 58-60, 61, 79, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Приватного підприємства Проінтех про визнання недійсними договорів суборенди землі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги через Бобринецький районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Бондаренко