Рішення

від 17.02.2017 по справі 404/8638/15-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/8638/15-ц

Номер провадження 2/404/130/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря - Чайка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» , ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Марвелос» , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про витребування квартири із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» , ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Марвелос , яким просила витребувати квартиру № 36 за адресою: вул. Миру, 6 у місті Кіровограді , загальною площею (кв.м.): 55,05, житловою площею (кв.м.): 32,1 із незаконного чужого володіння ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Марвелос» придбану за договором купівлі-продажу квартири за номером 1204 від 08.05.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

На обгрунтування заявлених вимог зазначала, що 01.04.2008 року між ВАТ Сведбанк та нею, ОСОБА_4В.( нині ОСОБА_1), був укладений кредитний договір №030/04.08/71-446 К, згідно до умов якого їй надано кредит в сумі 45 500,00 доларів США, із кінцевим поверненням до 31.03.2033 року, включно. В забезпечення виконання умов договору кредиту від 01.04.2008 року між банком та нею також було укладено іпотечний договір на придбану квартиру №36 за адресою вул. Миру, 6 у місті Кіровограді та внесено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у відповідний реєстр відомості про заборону відчуження нерухомого майна та зареєстровано в реєстрі за №1100. У березні 2013 року до неї звернулися представники ТОВ ФК Вектор плюс та повідомили , що ПАТ Сведбанк викупив її кредит про що між банком був укладений договір відступлення права грошової вимоги, про який її ніхто не повідомив, та запропонували їй укласти угоду про припинення зобов язання переданням відступного. Нічого не розуміючи 21.03.2013 року була укладена угода щодо передання зобов язання відступного, згідно умов якого відступними були грошові кошти у ромірі 35 521,79 доларів США , що станом на 20.03.2013 року дорівнювало 284 449,25 грн. У 2013 році нею виконувались зобов язання та на рахунок ТОВ ФК Вектор плюс було перераховано 40 000,00 грн., але в зв язку з фінансовою кризою та підвищенням курсу долара надалі вона не змогла виконувати перед банком свої зобов язання . 22.09.2015 року коли її не було вдома , невідомі особи заволоділи її квартирою, змінили замки та заборонили їй нею користуватися. Після виклику працівників міліції їй стало відомо , що її квартира продана 08.05.2015року одному з відповідачів, зокрема ТОВ»Марвелос» . Після консультацій з юристами вона зрозуміла, що дані шахрайські дії вчинили працівники ТОВ»ФК»Вектор плюс» , тому з метою захисту своїх прав змушена звертатися до суду. Вказує на те, що майно вибуло із її володіння іншим шляхом поза її волею, тому воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно. Це ж правило діє і тоді , коли річ вибула з володіння особи, якій власник передав її за договором. Тобто, договір купівлі-продажу від 08.05.2015 року суперечить нормам чинного законодавства та моральним принципам та фактично волевиявленням учасників , так як вона не здійснювала дій направлених на продаж її квартири , а також даний правочин не може бути спрямований на настання реальних правових наслідків, так як кінцевим бенефіціарним власником ТОВ»ФК»Вектор плюс» та ТОВ»Марвелос» є одна й та ж фізична особа ОСОБА_6, який фактично між собою уклав договір і не є добросовісним набувачем. Крім того, переуступка права вимоги за договором факторингу , що є у матеріалах справи відбулася незаконно. Разом з цим, її не було повідомлено про дострокове повернення кредиту , так як відповідачем не доведено факт вручення їй повідомлення банку . Відповідач не надав нотаріусу будь-які документи, що підтверджують правонаступництво і наявність права вимоги за кредитним договором в ТОВ»ФК»Вектор плюс» ( т.1, а.с. 3-5, 242-243).

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити, пославшись на обставини, які викладені у позовній заяві та доповненнях до неї.

Відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» , його представник судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити, вважає їх безпідставними, необгрунтованими. Зазначає , що Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Укладання такого договору жодним чином не зачіпає права позивача . Відповідно не може вплинути на дійсність правочинів нового кредитора з підстав пов»язаних з його укладенням. ТОВ »Марвелос» набуло право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 08.05.2015 року , який судом не визнавався недійсним. Крім того, відсутні підстави стверджувати, що іпотекодержатель ТОВ»ФК»Вектор плюс» не мав права відчужувати спірну квартиру на користь будь-якої особи ( т.2 , а.с. 41-45).

Відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Марвелос» , його представник в судове засідання не з»явився, повідомлявся.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, повідомлявся, подав заяву про розгляд справи у його відсутності ( т.2, а.с.72, 86).

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» , дослідивши матеріали справи, в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог, з наступного.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України). Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Судом встановлено, що 01 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Сведбанк , правонаступником якого по всіх правах та зобов'язаннях виступає Публічне акціонерне товариство Сведбанк та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 030/04.08/71-446 К, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 45 500, 00 доларів США, на строк до 31.03.2033 року.

В забезпечення виконання зобов'язання по зазначеному кредитному договору 01 квітня 2008 року Відкрите акціонерне товариство Сведбанк та ОСОБА_4, уклали іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_4 передала ВАТ»Сведбанк» в іпотеку належну їй на праві власності квартиру №36, що знаходиться в будинку №6 по вул. Миру, в м. Кіровограді, та яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу 01.04.2008 року по реєстру №1084 та зареєстровано в реєстрі правочинів за №2800111.

ПАТ Сведбанк , яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк» , яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» , на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012 року, відступило ТОВ Факторингова компанія "Вектор плюс» право вимоги заборгованості за Кредитним договором №030/04.08/71-446К від 01.04.2008 року та набула статусу іпотекодержателя за договором іпотеки від 01.04.2008 року квартири №36, що знаходиться в будинку №6 по вул. Миру, в м. Кіровограді.

01 серпня 2013 року в зв»язку з реєстрацією шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_1 , про що свідчить актовий запис №447 ( а.с. 6).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

08.05.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчено договір купівлі-продажу квартири , який укладений між ТОВ Факторингова компанія "Вектор плюс» (продавець) та ТОВ »Марвелос» (покупець) , та зареєстровано в реєстрі за №1204. Згідно умов зазначеного договору продавець , діючи відповідно до ст. 38 Закону України »Про іпотеку» продав, а покупець купив квартиру №36, що знаходиться в будинку №6 по вул. Миру, в м. Кіровограді, загальною площею 55,05 кв.м., в т.ч. житловою- 32,1 кв.м. Право на відчуження вказаної квартири будь-якій особі належить продавцю на підставі іпотечного договору, посвідченого 01.04.2008 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу 01.04.2008 року , та зареєстрованого в реєстрі за №1099 ( т.1, а.с.81); Договору відступлення прав за іпотечним договором , посвідченим 28.11.2012 року за реєстровим №6970 ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ( т.1, а.с. 89-91); Договору факторингу №15 від 28.11.2012 року, укладеного між АТ»Сведбанк» , яке є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» , та ТОВ»ФК»Вектор плюс» ( т.1, а.с. 92-102) .

Звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось згідно умов договору іпотеки (п.12 Договору) та ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Умовами іпотечного договору сторони передбачали звернення стягнення іпотекодержателя на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за іпотечним договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором. Звернення стягнення передбачалось на підставі: рішення суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно п.п.12.3, 12.3.1 Договору іпотеки, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту Договору. Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України " Про іпотеку". Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3 Договору, договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладення шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (ч.2 ст. 37 Закону України Про іпотеку ).

Проте, рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, згідно ч.2 ст. 37 Закону України Про іпотеку та 12.3.1 договору іпотеки, позивачем не оскаржувалось.

Тому, зважаючи на перехід права власності на квартиру за умовами п.12 Договору та ст. 37 Закону України Про іпотеку , вказане право вважається припиненим по відношенню до позивача згідно ст. 346 ЦК України.

Положеннями статті 346 ЦК України встановлено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; тощо.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в повному обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобовязанні згідно зі ст. 516 ЦК України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обовязку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.

Згідно з ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент предявлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обовязок до предявлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відбувся перехід до відповідача усіх прав та обов'язків за іпотечним договором, на підставі вищезазначених договорів, тобто ТОВ ФК Вектор Плюс скористалось добровільним (позасудовим) врегулюванням щодо звернення стягнення на предмет іпотеки-звернулося до приватного нотаріуса та зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки.

Разом з цим, договір купівлі-продажу квартири від 08.05.2015 року , який укладений між ТОВ Факторингова компанія "Вектор плюс» (продавець) та ТОВ »Марвелос» (покупець) , та зареєстрований в реєстрі за №1204 не оскаржувався й питання про визнання його недійсним станом на час розгляду справи сторонами, третіми особами не ставиться.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору є фактор і клієнт (стаття 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж.

Крім того, відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України певні вимоги, які випливають із факторингових операцій щодо надання фінансових послуг стосуються фактора та клієнта, а не боржника.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Оскільки , добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки, яким була належна позивачу квартира, відбулось у відповідності з вимогам ст. 37 Закону України Про іпотеку та умов Договору іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності на квартиру за іпотекодержателем, а також Договір купівлі-продажу квартири, укладений між ТОВ Факторинова компанія Вектор Плюс та ТОВ Марвелос іпотекодавцем не оскаржувались, будь-які докази, які вказували б на те, що позивач у незаконний спосіб позбавлена спірного майна - квартири № 36, розташованої за адресою: місто Кіровоград, вул. Миру, 6, й те, що відповідач є незаконним власником майна, матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави для витребування вказаного нерухомого майна у ТОВ Марвелос , оскільки товариство є його законним власником, відтак вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у їх задоволенні слід відмовити.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3,10,11,60, 88, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» , ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Марвелос» , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про витребування квартири№ 36 за адресою: вул. Миру, 6 у місті Кіровограді , загальною площею (кв.м.): 55,05, житловою площею (кв.м.): 32,1 із незаконного чужого володіння ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Марвелос» придбану за договором купівлі-продажу квартири за номером 1204 від 08.05.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда