Рішення

від 23.02.2017 по справі 904/11893/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.2017 Справа № 904/11893/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Дистриб'юшн", м. Дніпро

до відповдіача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя", м. Запоріжжя

відповідача-2: Приватного підприємства "Файні корми", м. Дніпро

про стягнення 194 413 грн. 37 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, керівник;

від відповідача-1: ОСОБА_3, дов. № б/н від 10.06.2016р.;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Дистриб'юшн" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" заборгованість в розмірі 193 913 грн. 37 коп., з яких: 164 565 грн. 04 коп. - сума простроченого грошового зобов'язання, 16 850 грн. 81 коп. - пеня, 1 712 грн. - 3% річних, 10 785 грн. 52 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки від 18.04.2016р. №18/04-16;

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" та Приватного підприємства "Файні корми" заборгованість в розмірі 500 грн. 00 коп., відповідно до умов договору поруки від 18.04.2016р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачами своїх господарських зобов'язань за договором поставки від 18.04.2016р. №18/04-16 та договором поруки від 18.04.2016р.

Відповідач-1 відзив на позов та витребувані судом документи не надав. У судовому засіданні 16.02.2017р. представник відповідача-1 пояснив, що проти задоволення позовних вимог заперечує та надав клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи документів, проведення якої просив доручити судовим експертам Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що договір поставки, видаткові накладні та довіреність на ім'я ОСОБА_4І, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, підписані з боку ТОВ Інтер-Запоріжжя не уповноваженими особами.

Крім того, в судовому засіданні 16.02.2017р. представником відповідача-1 подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи, мотивоване тим, що ТОВ Інтер-Запоріжжя направлено на адресу Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву від 02.02.2017р. про визнання недійсним договору поставки від 18.04.2016р. №18/04-16.

Представник позивача проти задоволення заявлених відповідачем-1 клопотань заперечував.

Відповідач-2 явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

24.01.2017р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача-2 від 17.01.2017р. про розгляд справи без участі представника ПП Файні корми , в якому відповідач-2 зазначив, що проти позовних вимог не заперечує.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Дистриб'юшн" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" (покупець) укладено договір поставки №18/04-16 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного договору на підставі специфікації та/або накладних, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.1 Договору).

За умовами п. 9.1 Договору даний Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2016р., але, у будь - якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору

Згідно п. 1.2 Договору специфікація до договору оформлюється сторонами у вигляді документа, який містить асортимент та кількість товару, ціну, а також інші умови, обумовлені в інших пунктах даного договору. Заміна затверджених чи збільшення позицій товару зазначених у специфікації відбувається шляхом складання відповідного додатку або затвердження нової її редакції.

Найменування, кількість, одиниці виміру, ціна та інші додаткові умови товару зазначаються сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Договору оплата за товар здійснюється покупцем на умовах визначених у специфікації, у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений в Договорі.

Ціна кожної окремої партії, або партій товару визначається у специфікаціях та зазначається у видаткових накладних (п. 3.3 Договору).

Загальна ціна договору складає суму всіх цін товару, що поставлено на умовах та в порядку до даного договору та відповідних видаткових накладних (п. 3.4 Договору).

За умовами п. п. 4.2, 4.3 Договору передача товару здійснюється у місце визначене у специфікації; поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання специфікацій.

Згідно п. 4.4 Договору постачання кожної партії товару повинно супроводжуватися наступними товаросупроводжувальними документами: рахунок на оплату; видаткова накладна на партію товару; товарно-транспортна накладна на партію товару.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати товару, а ризик випадкового знищення товару з моменту його передачі. Датою поставки та приймання партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженими представниками сторін (п. 4.6 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав, а покупець прийняв у власність товар - висівки пшеничні у кількості 48,52 т на загальну суму 165 065 грн. 04 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними:

- № 799 від 04.08.2016р. про поставку товару: висівки пшеничні у кількості 26,66 т на загальну суму 90 697,32 грн. з ПДВ (ціна за 1 т - 3 402,00 грн. з ПДВ) (а.с. 17);

- № 800 від 08.08.2016р. про поставку товару: висівки пшеничні у кількості 21,86 т на загальну суму 74 367,72 грн. з ПДВ (ціна за 1 т - 3 402,00 грн. з ПДВ) (а.с. 18);

З вказаних накладних вбачається, що товар отримано представником відповідача-1 ОСОБА_5 на підставі довіреності № 483, виданої 04.08.2016р. менеджеру з закупівель ОСОБА_5 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Дистриб'юшн" цінностей: висівки пшеничні у кількості 50 т (а.с. 19).

Відповідач-1 свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті поставленого товару не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 165 065 грн. 04 коп.

За умовами п. 6.1 Договору у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність у відповідності із чинним законодавством України.

Згідно п. 6.2 Договору у разі несвоєчасної оплати товару в термін, зазначений у Договорі, покупець сплачує постачальнику договірну санкцію за кожний день прострочення платежу у розмірі 1% від несплаченої суми боргу, із урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних від несплаченої суми.

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача-1 пеня за загальний період з 08.08.2016р. по 15.12.2016р., із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, розрахована за кожною накладною окремо, у загальному розмірі 16 850 грн. 81 коп.

Із посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача-1 3 % річних в розмірі 1 712 грн. 00 коп. за загальний період з 08.08.2016р. по 15.12.2016р. та інфляційні втрати в розмірі 10 785 грн. 52 коп. за період з серпня по листопад 2016р.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача-1 із претензією від 18.10.2016р. № 18/10-1, в якій вимагав сплати заборгованість за поставлений товар в сумі 165 065 грн. 04 коп. Вказана претензія отримана відповідачем-1 20.10.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 6909504511375, але залишена без відповіді та задоволення (а.с. 20, 21).

Заборгованість відповідача-1 підтверджується: Договором з додатками, копіями видаткових накладних, довіреністю на отримання товару, двостороннім актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.08.2016р. по 29.11.2016р. обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем-1 сторонами до матеріалів справи не надано.

Крім того, в забезпечення належного виконання зобов'язань відповідача-1 за договором поставки від 18.04.2016р. №18/04-16 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Дистриб'юшн" (кредитор) та Приватним підприємством "Файні корми" (поручитель) було укладено договір поруки (надалі - Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" (код ЄДРПОУ 24912705), в подальшому іменується "боржник", по договору поставки №18/04-16 від 18.04.2016р., укладеному між кредитором та боржником (в подальшому іменується основний договір ) (п. 1.1 Договору поруки).

За умовами п. 7.1 Договору поруки даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017р.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору поруки підставою зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором, є основний договір, предметом якого є: постачання висівок у кількості вказаної в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Згідно п. 2.3 Договору поруки строк виконання зобов'язання, забезпеченого даним договором, настає протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання поручителем відповідної вимоги.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором включає:

- зобов'язання здійснити поставку товару за основним договором (основне зобов'язання);

- зобов'язання відшкодувати кредитору шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням основного зобов'язання (зобов'язання з відшкодування шкоди);

- зобов'язання сплатити кредитору неустойку за порушення основного зобов'язання боржником (зобов'язання зі сплати неустойки);

- зобов'язання сплатити кредитору проценти за користування чужими грошовими коштами за не виконання основного зобов'язання,

За умовами п. 3.2 Договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором у випадках передбачених п. 3.1. обмежується сплатою поручителем кредитору грошових коштів у розмірі 500,00 грн.

Поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором на умовах, в порядку та строки, що визначені в основному договорі (п. 4.1 Договору поруки).

Згідно п. 4.3 Договору поруки до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Пунктом п. 6.1 Договору поруки встановлено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань по основному договору.

На виконання умов п. 3.2 Договору поруки позивач звертався до відповідача-2 з вимогою від 07.12.2016р., яка отримана представником відповідача-2, про що свідчить підпис у нижньому лівому куті вказаної вимоги, проте залишена без відповіді та задоволення.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачем-2 перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки та договору поруки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється з припинення забезпеченого нею зобов'язання. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч. 1, 4 ст.559 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 3.1 Договору поставки оплата за товар здійснюється покупцем на умовах визначених у специфікації. Проте, відповідна специфікація сторонами не укладалася, але за усною домовленістю із покупцем було встановлено строк у 3 дні на оплату отриманого товару. Тобто за поставку товару від 04.08.2016 р. термін сплати припадав на 08.08.2016р., а за поставку від 08.08.2016р. відповідно на 12.08.2016р.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки сторонами в Договорі не узгоджений конкретний строк оплати покупцем поставленого постачальником товару, а специфікація сторонами не укладалась, наявність у відповідача-1 зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар за спірним договором випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Таким чином, строк оплати за спірними поставками є таким, що настав в день отримання відповідачем-1 товару відповідно до видаткових накладних.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені та 3% річних судом встановлено, що в межах визначеного позивачем періоду нарахування розмір пені та 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем. Проте, господарський суд позбавлений права виходити за межі зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань. Пред'явлення вимог у меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги про стягнення з відповідача-1 пені та 3% річних у заявленому позивачем розмірі.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному, а також не враховано, що у серпні 2016р. мала місце дефляція. Згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні в сумі 10 785 грн. 52 коп.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідачі не виконали свої договірні зобов'язання, чим порушили умови укладених із позивачем договору поставки й договору поруки та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 500 грн. 00 коп. заборгованості та вимоги щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача 165 065 грн. 04 коп. основного боргу, 16 850 грн. 81 коп. пені, 1 712 грн. 00 коп. 3% річних та 10 785 грн. 52 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача-1, оскільки спір було доведено до суду з його вини.

Водночас, з урахуванням встановлених обставин справи, господарський суд не вбачає підстав для задоволення поданих відповідачем-1 клопотань про призначення почеркознавчої та технічної експертизи документів та зупинення провадження у даній справі з огляду на наступне.

Так, у постанові Пленуму від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» Вищий господарський суд України роз'яснив, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-1 та призначення експертизи по справі, оскільки з урахуванням всіх встановлених обставин справи, господарський суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем-1 заперечень щодо не поставки спірного товару та спростування таких доводів наявними доказами у справі.

Крім того, в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у даній справі відповдаччем-1 не надано належних доказів порушення господарським судом провадження у справі за позовом ТОВ Інтер-Запоріжжя до ТОВ ОСОБА_1 Дистиб'юшн про визнання недійсним договору поставки від 18.04.2016р. №18/04-16.

Разом з тим, господарський суд зауважує, що порушення провадження у справі, предметом спору у якій є визнання недійсним договору поставки від 18.04.2016р. №18/04-16, не перешкоджає з'ясуванню обставин у даній справі, в якій предметом спору є стягнення заборгованості за вказаним договором, оскільки господарський суд, встановивши, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить чинному законодавству, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Водночас, у межах справи, що розглядається, суд не вбачає перешкод для самостійної оцінки доказів у сукупності з метою винесення законного і об'єктивного рішення.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська/ОСОБА_6, 39/6, код ЄДРПОУ 24912705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Дистриб'юшн" (49068, м. Дніпро, пл. Дзержинського, буд. 3, офіс 7, код ЄДРПОУ 39932669) 164 565 грн. 04 коп. (сто шістдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят п'ять грн.. 04 коп.) основного боргу, 16 850 грн. 81 коп. (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят грн.. 81 коп.) пені, 1 712 грн. 00 коп. (одну тисячу сімсот дванадцять грн.. 00 коп.) 3% річних, 10 785 грн. 52 коп. (десять тисяч сімсот вісімдесят п'ять грн.. 52 коп.) інфляційних втрат, 2 916 грн. 20 коп. (дві тисячі дев'ятсот шістнадцять грн.. 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська/ОСОБА_6, 39/6, код ЄДРПОУ 24912705) та Приватного підприємства "Файні корми" (49000, м. Дніпро, пр. Свободи, буд. 203, офіс 5, код ЄДРПОУ 39558146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Дистриб'юшн" (49068, м. Дніпро, пл. Дзержинського, буд. 3, офіс 7, код ЄДРПОУ 39932669) 500 грн. 00 коп. (п'ятсот грн. 00 коп.) заборгованості.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_7

Повне рішення складено - 21.02.2017