Рішення

від 21.02.2017 по справі 917/1969/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017 р.                                                                      Справа № 917/1969/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна”, вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, 08301

до Лікувально-консультаційного фармацевтичного центру “Альфамед”, вул. Молодіжна, 12, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800

про стягнення 33 554,77 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні:

від позивача: відсутні

від відповідача           відсутні

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства "Альба Україна” до Лікувально-консультаційного фармацевтичного центру “Альфамед” про стягнення 33 554,77 грн., з яких: 17474,45 грн. - основного боргу за договором купівлі-продажу №83 ХФ/11 від 01.01.2011 року, 1360,25 грн. - 3% річних, 14720,07 грн. - інфляційних.

Сторони представництво в судове засідання не забезпечили.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, підтвердженням чого є поштове повідомлення про вручення останньому ухвали від 07.02.2017 року (а.с. 72).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Лікувально-консультаційний фармацевтичний центр “Альфамед” зареєстрований як юридична особа за адресою: вул. Молодіжна, б.12, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800. На дану адресу надсилалися судові ухвали від 15.12.2016 року та від 07.02.2017 рокув цій справі, однак вони повернуті поштовим відділенням із відміткою «за зазначеною адресою на проживає» та залучені до матеріалів справи (а.с. 53-55, 73-75).

Судом враховується, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином (див. ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо; господарський суд повідомляв належним чином сторони про дату, час і місце судового розгляду; строк розгляду спору, визначений ст.69 ГПК України, закінчується, а сторонами не подано клопотання про його продовження, справа розглядається без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

01.01.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна” (позивач, продавець) та Лікувально-консультаційним фармацевтичним центром “Альфамед” (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 83 ХФ/11 (а.с. 7-8).

Також сторони уклали додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 83 ХФ/11 від 01.01.2011 року (а.с. 9-11), в якій домовились, що поставка товару здійснюється централізовано - кільцевим перевезенням товару транспортом постачальника, визначали адресу доставки, матеріально-відповідальних осіб, що приймають товар, за відповідною адресою доставки та зразки печаток (штампів), якими матеріально-відповідальні особи завіряють свій підпис на супровідних документах на товар (п. 1, 2 додаткової угоди).

Згідно умов договору купівлі-продажу № 83 ХФ/11 від 01.01.2011 року позивач зобов'язався передавати (поставляти) товар – вироби медичного призначення у власність відповідача, а відповідач зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2 договору товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Відповідно до розділу 2 договору купівлі-продажу № 83 ХФ/11 від 01.01.2011 року сторони узгодили наступні істотні умови договору (в редакції договору):

- п. 2.1 – постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження заказу покупця;

- п. 2.3 – кожна товарна партія формується шляхом узгодження заказу. Узгодження заказу відбувається шляхом погодження наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, ціну, місце поставки, термін поставки. Підтвердження виконання заказу Продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомці-передачі партії товару;

- п. 2.4 – ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами заказом і зазначаються у видаткових накладних;

- п. 2.6 – одержувачем товару за цим договором можуть бути, окрім покупця, належним чином уповноважені від його імені особи.

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 474,45 грн., а відповідач його отримав, підтвердженням чого є відмітки представників сторін на видаткових накладних, які залучені до матеріалів справи (а.с. 12-39).

Згідно з п. 4.2 договору покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору. Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

Відповідач прийняті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав, внаслідок чого заборгованість Лікувально-консультаційного фармацевтичного центру “Альфамед” перед Приватним акціонерним товариством "Альба Україна” за договором купівлі-продажу № 83 ХФ/11 від 01.01.2011 року склала 17474,45 грн.

Також позивач заявив до стягнення з відповідача 1360,25 грн. три відсотки річних та 14720,07 грн. інфляційних втрат (розрахунок залучений до матеріалів справи, а.с. 6).

При прийнятті рішення суд входив з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У судовому засіданні 07.02.2017р. судом було оглянуто оригінали договору купівлі-продажу, додаткової угоди та видаткових накладних, встановлено, що останні містять усі необхідні реквізити та підтверджують факт передачі товару у розмірі та на суму, зазначену у позові. Відповідачем факт нявності заборгованості чи її розмір не спростовано.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17474,45 грн. правомірними та обгрунтованими, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1360,25 грн.3% річних та 14720,07 грн. інфляційних втрат.

У розділі 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку є перший за ним робочий день.

Судом перевірено нараховані позивачем інфляційні втрати в сумі 14720,07 грн., дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку та обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення (перерахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, суд встановив, що позивачем допущені помилки, які вплинули на розмір, що підлягає до стягнення (зокрема, не враховано приписи ст.253,254 ЦК України). Отже, суд визнає правомірними та такими, що підлягають до стягнення 1358,91 грн. - 3% річних (перерахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3"). В іншій частині позовні вимоги про стягнення річних задоволенню не підлягають у зв'язку з неправильним обрахуванням.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Відповідач жодних заперечень проти позову не надав.

За викладеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17474,45 грн. основного боргу, 1 358,91 грн. річних та 14 720,07 грн. інфляційних втрат.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 33, 43, 75, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Лікувально-консультаційного фармацевтичного центру “Альфамед” (вул. Молодіжна, 12, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, ідентифікаційний номер юридичної особи 30693011) на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, Київська область, 08301, ідентифікаційний номер юридичної особи 22946976) – 33 553,43 грн., з яких: 17474,45 грн. - основний борг, 1358,91 грн. - три проценти річних та 14720,07 грн. - інфляційні втрати.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

          Суддя                     О.С.Мацко