Рішення

від 21.02.2017 по справі 920/1206/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.02.2017 Справа № 920/1206/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 М , м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Роменський завод Тракторозапчастина , м. Ромни Сумської області

про стягнення 19 879 грн. 77 коп.

Суддя Джепа Ю.А.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 03.01.2017)

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 03.01.2017)

За участю секретаря судового засідання - Галашан І.В.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 19 879,77 грн. боргу, у тому числі: 1717,85 грн. - суму 3% річних, 18159,92 грн. інфляційних збитків, нарахованих за неналежне виконання умов договору на автоперевезення вантажів № 08/10-13АП від 08.10.2013, а також 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, проти вимог позивача заперечує та зазначає, що позивач невірно нарахував йому до сплати суми 3% річних та інфляційні збитки. Крім того, у відзиві відповідач наполягає на застосуванні позовної давності до спірних правовідносин.

20.02.2017 до суду додатково надійшов відзив на позовну заяву із контррозрахунком нарахованих позивачем до стягнення сум.

Представником позивача були надані для огляду в судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Судом вказані оригінали документів були оглянуті та повернуті представнику позивача.

Також представник позивача подав до суду письмове обґрунтування позовних вимог від 21.02.2017, у яких наполягав на задоволенні позову та заперечив проти застосування позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 М (виконавцем, позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством Роменський завод Тракторозапчастина (замовником, відповідачем у справі) був укладений договір на автоперевезення вантажів № 08/10-13АП, предметом якого є надання послуг по перевезенню вантажу автомобілями за маршрутом: м. Дніпропетровськ - м. Ромни.

За умовами пункту 3.1 укладеного договору ціна перевезення становить 200,00 грн. за одну тону перевезеного вантажу.

Відповідно до пункту 3.3 договору оплата за перевезення вантажу проводиться на протязі трьох банківських днів з моменту виписки документів по факту вивантаження автомобіля з вантажем на складі замовника.

Договір № 08/10-13АП підписний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору, згідно товарно-транспортної накладної від 09.10.2013 ТОВ ОСОБА_1 М доставлено відповідачеві вантаж до місця вивантаження: м. Ромни, вул. Гетьмана Мазепи, 2-В.

09.10.2013 сторонами у справі був складений Акт №АИ-0000001 здачі-прийняття робіт (послуг) про те, що виконавцем були проведені наступні роботи (надані послуги) за договором №08/10-13АП від 08.10.2013 - послуги по перевезенню вантажу за маршрутом смт. Партизанське Дніпропетровської області - м. Ромни. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ склала 6887,60 грн. Сторони претензій одна до одної не заявляли.

09.10.2013 позивачем виставлено рахунок-фактуру №АИ-0000134 на суму 6887,60 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної від 18.10.2013 ТОВ ОСОБА_1 М доставлено вантаж до місця вивантаження: м. Ромни, вул. Гетьмана Мазепи, 2-В.

18.10.2013 між сторонами складено Акт №АИ-0000002 здачі-прийняття робіт (послуг) про те, що виконавцем були проведені роботи (надані послуги) за договором №08/10-13АП від 08.10.2013 - послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ - м. Ромни. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 6195,80 грн. Сторони претензій одна до одної не заявляли.

18.10.2013 позивачем відповідачеві виставлено рахунок-фактуру №АИ-0000135 на суму 6195,80 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної від 01.11.2013 ТОВ ОСОБА_1 М за замовленням ПАТ Роменський завод Тракторозапчастина доставлено вантаж до місця вивантаження: м. Ромни, вул. Гетьмана Мазепи, 2-В.

01.11.2013 між сторонами складено Акт №АИ-0000003 здачі-прийняття робіт (послуг) про те, що виконавцем були проведені роботи (надані послуги) за договором №08/10-13АП від 08.10.2013 - послуги по перевезенню вантажу по маршруту м. Дніпропетровськ - м. Ромни. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 5603,80 грн. Сторони претензій одна до одної не заявляли.

01.11.2013 позивач виставив для оплати відповідачу рахунок-фактуру №АИ- 0000138 на суму 5603,80 грн.

Однак, відповідач у строк, визначений умовами договору (пунктом 3.3), оплату за надані позивачем послуги не здійснив, чим порушив права позивача та змусив останнього звернутись за їх захистом до суду.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а

кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 526 вказаного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Дослідивши у судовому засіданні документи, надані представником позивача на підтвердження заявлених ним вимог, суд приходить до висновку, що відповідач мав невиконане зобов'язання в частині оплати вартості наданих позивачем послуг з перевезення вантажу.

Так, як зазначає відповідач у відзиві на позов, за послуги, надані позивачем за договором № 08/10-13АП, ним були сплачені кошти: 6950,00 грн. згідно платіжного доручення № 3315 від 26.09.2014, 6050,00 грн. згідно платіжного доручення № 3416 від 02.10.2014, а також 48946,15 грн. згідно платіжного доручення № 1692 від 18.11.2016.

При цьому, у вказаних платіжних дорученнях у призначенні платежу зазначені інші підстави для сплати коштів. Однак, присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що при складанні платіжних доручень були допущені технічні помилки в частині призначення платежу, а насправді всі проплати здійснювались за договором № 08/10-13АП від 08.10.2013.

Таким чином, суд робить висновок, що мало місце прострочення платежу з боку відповідача з 13.10.2013 (за Актом здачі-прийняття робіт (послуг) №АИ-0000001 від 09.10.2013), з 22.10.2013 (за Актом здачі-прийняття робіт (послуг) №АИ-0000002 від 18.10.2013), з 05.11.2013 (за Актом здачі-прийняття робіт (послуг) №АИ-0000003 від 01.11.2013).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

У відзиві відповідач заперечує правомірність нарахування позивачем йому суми 3% річних, оскільки, на його думку необхідно було нараховувати 0,3% річних згідно умов пункту 3.5 договору.

Однак, суд вважає такі заперечення безпідставними, оскільки пунктом 3.5 договору № 08/10-13АП передбачена сплата пені у розмірі 0,3% річних від простроченої суми за порушення термінів розрахунків, у той час як сплата 3% річних за положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання, яку кредитор має право застосовувати незалежно від умов договору.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про правомірність вимог у частині стягнення з відповідача сум 3 % річних у загальній сумі 886,00 грн. та інфляційних збитків у загальній сумі 7 664,03 грн. за період з 13.10.2013 по 25.09.2014 (за Актом здачі-прийняття робіт (послуг) №АИ-0000001 від 09.10.2013), з 22.10.2013 по 01.10.2014 (за Актом здачі-прийняття робіт (послуг) №АИ-0000002 від 18.10.2013), з 05.11.2013 по 17.11.2016 (за Актом здачі-прийняття робіт (послуг) №АИ-0000003 від 01.11.2013) та задовольняє позовні вимоги у цій частині. У решті позовних вимог суд відмовляє.

Заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статей 251, 252 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частина ж п'ята зазначеної статті встановлює, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини з перевезення вантажів виникли між сторонами у справі у жовтні та листопаді 2013 року. Відтак, обов'язок відповідача по оплаті вказаних послуг виник у ці періоди.

07.07.2015 та 15.11.2016 між сторонами у справі були складені акти звірки взаємних розрахунків, у яких відображено заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 48 946 грн. 15 коп.

За положенням частини першої статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому, у відповідності до абзаців 1, 2 пункту 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

За таких обставин суд вважає, що підписанням сторонами вищезазначених актів звірки розрахунків було перервано строк позовної давності, а тому звернення позивача з даним позовом до господарського суду у грудні 2016 року відбулось у межах загального строку позовної давності.

До того ж, присутні у судовому засіданні представники сторін підтвердили факт проведення оплати відповідачем наданих йому за договором № 08/10-13АП позивачем послуг 26.09.2014 та 02.10.2014.

За вказаних обставин у суду відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Роменський завод Тракторозапчастиина (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Гетьмана Мазепи, 2-В; код ЄДРПОУ 00235890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 М (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, офіс 3/3; код ЄДРПОУ 38605907) 886 грн. 00 коп. - суму 3% річних, 7664 грн. 03 коп. інфляційних збитків, 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.02.2017.

Суддя Ю.А.Джепа