Рішення

від 13.02.2017 по справі 922/4323/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р.

Справа № 922/4323/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом

Заступника прокурора Харківської області м. Харків 3-я особа - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області , м. Харків

до

1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Віртус", м. Харків , 3. Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків

про

скасування рішення, визнання недійсним рішення

за участю представників:

прокурора - Чирик В.Г., посвідчення № 036688 від 11.12.2015року;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - ОСОБА_1, довіреність від 01.09.2015 року;

третього відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, ОК «ЖБК «Віртус» та Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання незаконним та скасування п. 5 додатку до рішення Харківської міської ради «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об’єктів» від 17.04.2013 №1094/13; визнання незаконним та скасування п.п.14, 14.1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва об’єктів» від 03.07.2013 № 1195/13; визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,1998 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0354 від 25.10.2013 № 7201825; визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,8384 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0355 від 25.10.2013 № 7205493; зобов’язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування записів про право власності № 3057615 та № 3059043 від 25.10.2013; зобов’язання ОК «ЖБК «Віртус» повернути земельні ділянки площею 0,1998 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0354 та площею 0,8384 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0355 у власність територіальної громади м. Харкова.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2016 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року, у справі № 922/4323/15 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2016 року рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року прийняті у справі № 922/4323/15 скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Сусловій В.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2016 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.12.2016 року об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2016 року відкладено розгляд справи на 11.01.2017 об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2017 року розгляд справи відкладено на 30.01.2017 року об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2017 року задоволено клопотання другого відповідача про продовження строку розгляду спору, продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 14.02.2017 року (включно), розгляд справи відкладено на 06.02.2017 року об 12:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2017 року розгляд справи було відкладено на 13.02.2017 року.

В призначеному судовому засіданні були присутні представники прокуратури та другого відповідача.

Третя особа, перший та третій відповідачі своїх представників в судове засідання не направили.

Прокурор в судовому засіданні наполягає на задоволенні позову.

Представник другого відповідача також заперечує проти позову.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, з‘ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 5 додатку до рішення Харківської міської ради "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об‘єктів" від 17.04.2013р. № 1094/13 ОК "ЖБК "Віртус" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення додаткових земельних ділянок площею, орієнтовно, 0,1993 га (ділянка №1), площею, орієнтовано, 0,8415 га (ділянка №2), які належать територіальній громаді м. Харкова, (категорія земельної ділянки - житлова та громадська забудова, класифікація видів цільового призначення земель - для колективного житлового будівництва (02.02) для будівництва житлової забудови по Білгородському шосе, 34 та подальшої експлуатації об'єкту.

Надалі відповідно до п.п.14, 14.1 додатку 1 до рішення 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва об‘єктів" від 03.07.2013р. № 1195/13 ОК "ЖБК "Віртус" надано у власність земельні ділянки, які належать територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 0,1998 га (кадастровий номер 6310136600:10:001:0354); площею 0,8384 га (кадастровий номер 6310136600:10:001:0355) для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по Білгородському шосе, 34.

Державним реєстратором реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:10:001:0354 від 25.10.2013р. №11567166. Згідно вказаного свідоцтва прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 25.10.2013р. №7205493, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 25.10.2013 р. №3059043.

Крім цього, державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:10:001:0355 від 25.10.2013р. №11561786. Згідно вказаного свідоцтва прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 25.10.2013р. № 7201825, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 25.10.2013р. №3057615.

Зі змісту Статуту ОК "ЖБК "Віртус" вбачається, що датою його державної реєстрації є 16.02.2009 р.

В підпункті 1 пункту 1 Статуту ОК "ЖБК "Віртус" зазначено, що він створений його засновниками на добровільних засадах базуючись на нормах Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР, на підставі Закону України "Про кооперацію" та у відповідності із чинним законодавством України, на підставі рішення загальних зборів засновників. За напрямом діяльності кооператив є житлово-будівельним кооперативом.

Прокурор у позовній заяві зазначає про те, що вищевказані спірні рішення Харківської міської ради прийнято всупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст. ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлового-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Постанова Верховної Ради України Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР №1545-ХІІ від 12.09.1991 врегулювала порядок тимчасового застосування законодавства Радянського Союзу на території незалежної, суверенної республіки Україна.

Цією постановою встановлено, що до прийняття, відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Постанова Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" № 1545-ХІІ від 12.09.1991, що дозволила дію норм ЖК УРСР та інших актів Союзу РСР на території незалежної, суверенної республіки Україна, обмежила їх дію часом та колом питань, які законодавством України не врегульовано, до їх врегулювання, зосередившись на частині, що Конституції і законам України не суперечить. Тобто, норми ЖК УРСР та Примірного статуту можуть застосовуватися у житловій сфері лише у частині, що не суперечить вимогам чинної Конституції та законам України, проте всі норми щодо порядку організації кооперативів (статті 133, 134, 135 та 137 ЖК УРСР і пункти 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8 Примірного статуту відповідно) суперечать вимогам чинного законодавства України.

Статті 133 та 134 ЖК УРСР обмежуючи право громадян на добровільне об‘єднання для ведення спільної господарської діяльності, з метою соціальних потреб, встановлюють, що вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру можуть лише громадяни, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на відповідному обліку. Статті 135 та 136 кодексу, встановлюючи умови прийому громадян до членів житлово-будівельного кооперативу, дискримінаційно обмежують коло таких громадян тими, хто постійно проживає у певному населеному пункті, і запроваджують черговість прийому членів до кооперативу.

У статті 137 цього ж кодексу закріплено обов'язок виконавчих комітетів Рад народних депутатів організовувати житлово-будівельні кооперативи, затверджувати списки осіб, що вступають до нього, витребувати рекомендації комітетів комсомолу та трудових колективів для прийняття осіб у члени таких кооперативів. Примірний статут повторює вказані нормативні приписи, додатково передбачаючи обов‘язок виконавчих комітетів Рад народних депутатів реєструвати статути кооперативів та встановлює в якості часу набуття кооперативом прав юридичної особи дату реєстрації її статуту (пункти 1 - 10).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавчі органи місцевого самоврядування діють на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 N 280/97-ВР, з дня прийняття якого втратив чинність ОСОБА_3 РСР "Про місцеві Ради народних депутатів ОСОБА_3 РСР та місцеве самоврядування" від 07.12.1990 П533-ХІІ.

Так у відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 42 ЗУ РСР "Про місцеві Ради народних депутатів ОСОБА_3 РСР та місцеве самоврядування" до повноважень Виконавчого комітету міської (міста обласного підпорядкування) Ради, крім повноважень, перелічених у пункті 1 цієї статті, зокрема, відносилось прийняття рішень про організацію житлово-будівельних і гаражних кооперативів, здійснення контролю за їх діяльністю.

Відповідних повноважень виконавчим органам відповідно до ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" надано не було.

Починаючи з 2003 року, правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні, як системи кооперативних організацій, до яких відносяться кооперативи та кооперативні об'єднання, регулюються Законом України "Про кооперацію" № 1087-ІУ від 10.07.2003. До законодавства про кооперацію віднесено норми Конституції України, ЦК України, цього Закону та інших нормативно-правових актів з питань кооперації і закріплено пряму вказівку усім кооперативам, створеними до набрання чинності цим Законом, привести свої статути у відповідність із ним.

Згідно із преамбулою цього Закону визначено, що цей ОСОБА_3 визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

У статті 5 Закону України "Про кооперацію" визначено законодавство про кооперацію, до якого віднесено норми Конституції України, Цивільного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів з питань кооперації. Розділ УІІ Прикінцеві положення цього Закону містить пряму вказівку на приведення усіма кооперативами та кооперативними об'єднаннями, створеними до набрання чинності цим Законом, своїх статутів у відповідність із цим Законом (пункт 2). На період до приведення кооперативів своїх статутів у відповідність із цим Законом, надано можливість кооперативам керуватися положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить Закону України "Про кооперацію" (пункт 3).

Як вбачається з матеріалів справи, ОК "ЖБК "Віртус" діє на підставі Статуту, прийнятого відповідно до вимог діючого законодавства, державну реєстрацію юридичної особи було проведено в установленому законом порядку.

Статтею 2 Закону України "Про кооперацію" визначено термін обслуговуючий кооператив. Так обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Статтею 5 Закону визначено, що законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Отже законом передбачено ієрархію законодавчих актів, що регулюють діяльність кооперативів.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Отже створюючи кооператив його засновники повинні визначитись із типом та напрямом діяльності кооперативу.

Суд вважає, що твердження прокурора про те, що ОК "ЖБК "Віртус" не є житлово-будівельним кооперативом, а є тільки обслуговуючим кооперативом є помилковим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію" відповідно до завдань та характеру діяльності кооператив може бути обслуговуючим, а за напрямом діяльності - житлово-будівельними. Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію" ОК "ЖБК "Віртус" може бути одночасно і житлово-будівельним і обслуговуючим, що не суперечить, а ні ЖК УРСР, а ні Примірному статуту ЖБК.

Статтею 7 Закону врегульоване питання створення кооперативу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону, кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Відповідно до ч. 2 ст. 7 засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Відповідно до ч. 3 ст. 7 рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Відповідно до ч. 5 ст. 7 чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. Відповідно до ч. 6 ст.7 при створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Статтею 8 Закону України "Про кооперацію" передбачені вимоги до статуту Кооперативу, та визначено, що статут є правовим документом, що регулює його діяльність.

Відповідно до ст. 19-1 Закону врегульовані права членів кооперативу на його майно.

Так, член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Суд акцентує увагу на тому, що норми Закону України "Про кооперацію", на відміну від норм ЖК УРСР, по-іншому врегулювали правовідносини щодо створення та діяльності кооперативів, зокрема, обслуговуючих, що за напрямами діяльності віднесено до типу житлово-будівельних. Право створювати споживчі, виробничі та обслуговуючі кооперативи із певним напрямком діяльності, як-то, дачний, туристичний, медичний чи житлово-будівельний, на добровільних засадах, ОСОБА_3 України "Про кооперацію" надає не тільки громадянам України, а й іноземцям, особам без громадянства, юридичним особам України і навіть іноземним державам (стаття 7). При цьому, право на створення кооперативу ОСОБА_3 не пов'язує ані з певним місцем проживання чи переважного перебування особи, ані із необхідністю поліпшення власних житлових умов, усуваючи такі критерій дискримінаційного характеру, як місце проживання, віковий та майновий ценз, що закріплювалися у нормах статей 133, 134, 135 та 136 ЖК УРСР.

Прокурором також не враховано, що на сьогодні, місцеві Ради народних депутатів, як органи місцевого самоврядування, не існують і не можуть існувати та припинили свою діяльність без жодного правонаступництва у зв‘язку із втратою чинності Законом ОСОБА_3 РСР Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування у 1997 році. Тобто місцеві ради, створені згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", не можна ототожнювати із Радами народних депутатів, які діяли раніше.

Отже, Харківська міська рада, при прийнятті оскаржуваного рішення, врахувала те, що питання створення та діяльності кооперативів, метою яких є забезпечення економічних, соціальних та інших потреб їх членів, що, частково, регулювалися Житловим Кодексом ОСОБА_3 РСР та Примірним Статутом, вже врегульовано чинним законодавством України, зокрема, шляхом прийняття як кодифікованих нормативно-правових актів таких як Цивільний кодекс України (2003), так і законів України, зокрема, Закону "Про кооперацію" (2003) та Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (2003).

Також, прокурор не звернув уваги на те, що норми ЖК УРСР та Примірного статуту в частині створення житлово-будівельних кооперативів суперечать не тільки ЗУ "Про кооперацію", але і спеціальному нормативно-правовому акту який вже був чинним на дату реєстрації ОК "ЖБК "Віртус" та дату прийняття спірного рішення Харківською міською радою - ОСОБА_3 України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 755-ІV від 15.05.2003, який є спеціальним та повинен застосовуватися до правовідносин, пов'язаних з реєстрацією будь-якої юридичної особи, у т.ч. ЖБК, та який не передбачає обмежень, що встановлені ЖК УРСР та Примірним статутом.

Вищенаведеним спростовуються доводи прокурора щодо співвідношення Житлового Кодексу ОСОБА_3 РСР та Примірного статуту і Закону України "Про кооперацію" між собою.

Інформацію про ОК "ЖБК "Віртус" внесено до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що свідчить про державну реєстрацію цієї юридичної особи і відповідність її статутних документів вимогам чинного законодавства України.

Згідно зі статтею 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, та регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Стаття 3 цього ж Закону поширює сферу його дії на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Отже, саме ОСОБА_3 УКраїни "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальним законом, який врегульовує порядок засвідчення фактів створення юридичних осіб, за результатами перевірки порядку їх створення вимогам чинного законодавства.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлений ч. 2 ст. 4 та ст. 25 Закону, передбачає здійснення ряду заходів, зокрема: відбувається перевірка комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; здійснюється перевірка документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; здійснюється внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлюється і видається виписка з Єдиного державного реєстру.

Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено підстави для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, серед яких, невідповідність установчих документів вимогам ч. 3 ст. 8 цього Закону (щодо відповідності змісту установчих документів юридичної особи чинному законодавству) та/або порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом; невідповідність найменування вимогам закону.

За правилами ч. З ст. 25 Закону державний реєстратор вносить запис до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації юридичної особи виключно за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

Так, на підтвердження правового статусу як зареєстрованої юридичної особи Обслуговуючим кооперативом "ЖБК "Віртус" було надано до Харківської міської ради виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що цілком відповідає вимогам ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Отже, Харківська міська рада, перевіряючи правовий статус та правосуб‘єктність кооперативу керувалася приписами ст. ст. 18, 20 та 21 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", за якими відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб га фізичних осіб - підприємців є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також, ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, зокрема, термін модельний статут - типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних організаційно- правових форм, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов'язки та відносини, які пов'язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб.

Згідно із ч. 4 ст. 56 Господарського кодексу України суб‘єкт господарювання може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

Згідно із ч. 5 ст. 56 Господарського кодексу України якщо суб'єкт господарювання створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про його найменування, мету і предмет господарської діяльності, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.

Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про затвердження модельного статуту житлово-будівельного кооперативу.

До того ж, прийняття модельного статуту, його застосування у діяльності певного кооперативу віднесено до компетенції засновників юридичної особи і не є обов'язковим.

У зв'язку з цим, застосування Примірного статуту не може бути визнано обов'язковим, а його положення повинні відповідати нормам діючого законодавства України.

Отже як вбачається, з огляду на приписи ст. ст. 2. 6. 19-1, 41 Закону України "Про кооперацію", цей закон регулює в тому числі діяльність житлово-будівельних кооперативів. З огляду на приписи ч. ч. 2, 3 ст. 41 статути кооперативів мають відповідати вимогам цього Закону.

Таким чином, оскільки норми ст. 133, 135, 137 ЖК та Примірного статуту суперечать нормам Закону України "Про кооперацію", то необхідно застосовувати до спірних правовідносин саме ОСОБА_3 України "Про кооперацію".

Згідно із п. 1 Положення про Міністерство юстиції України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 N 228, Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до листа заступника міністра - керівника апарату Міністерства Юстиції України від 05.05.2015 № К-6462/8.1 "Щодо застосування чинного законодавства України стосовно діяльності житлово-будівельного кооперативу" примірний статут має рекомендаційний характер, оскільки у примірних статутах відповідні уповноважені органи виконавчої влади можуть саме рекомендувати їх орієнтовні умови.

У свою чергу 10 липня 2003 року набрав чинності ОСОБА_3 України "Про кооперацію", який є спеціальним законом, що визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Твердження прокурора про те, що ОК "ЖБК "Віртус" не є житлово- будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом є помилковим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію" відповідно до завдань та характеру діяльності кооператив може бути обслуговуючим, а за напрямом діяльності - житлово-будівельними. Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію" ОК "ЖБК "Віртус" може бути одночасно і житлово-будівельним і обслуговуючим, що не суперечить, а ні ЖК УРСР, а ні Примірному статуту ЖБК, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, а саме КВЕД.

Статтею 2 Закону України "Про кооперацію" визначено термін обслуговуючий кооператив. Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торгівельно-закупівельними. транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Таким чином, поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрям діяльності кооперативу та не можуть підмінятися.

Відповідно до п. 3.3.1 "Державного класифікатору України класифікація організаційно-правових форм господарювання", затвердженого Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97, визначено, термін Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торгівельно - закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Отже найменування визначає його тип та напрям діяльності відповідно до різновидностей юридичних осіб організаційно-правових форм кооперативи, що узгоджується із п. 1.2. "Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу" зазначені у ст. 143, 145, 146 ЖК УРСР.

Також, нормами ст. 133 ЖК УРСР закріплено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду (стаття 34), а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається Радою Міністрів ОСОБА_3 РСР і ОСОБА_3 республіканською радою професійних спілок.

Таким чином, особою, яка потребує поліпшення житлових умов, вважається особа, яка має право бути взятою на облік, але це не означає, що вона обов'язково має перебувати на такому обліку.

Згідно із ч. 2 ст. 135 ЖК УРСР та абз.1 п. 8 Примірного статуту до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і ОСОБА_3 РСР) і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово- будівельного кооперативу або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу.

Коментована норма ч. 2 ст. 135 ЖК УРСР взагалі не передбачала наявності необхідності поліпшення житлових умов, як передумову вступу до кооперативу, а отже прокурором було здійснено довільне тлумачення цих норм.

Крім цього, як вже зазначено вище, відповідно до ст. 7 Закону України "Про кооперацію", кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах та Законом не вимагається отримання будь-яких дозвільних документів або передумов для створення кооперативу та прийняття рішення щодо його заснування, або наявність певного статусу у його членів.

Проаналізувавши норми Глави 5 ЖК УРСР та зміст Примірного статуту із дотриманням принципу верховенства права, як пріоритету прав та свобод людини і громадянина, суд дійшов висновку, що вимоги статей 133, 135 та 137 цього кодексу та приписи Примірного статуту суперечать як нормам Конституції України, так і вимогам Цивільного і Господарського кодексів України, Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", що унеможливлює їх застосування та свідчить про їх застарілість.

Отже, всі вищезгадані норми цих актів, в частині встановлення ними порядку створення і діяльності житлово-будівельних кооперативів, як частини системи кооперації, створеної на Україні, суперечать вимогам чинного законодавства.

Крім того, як було зазначено вище, державним реєстратором реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:10:001:0354 від 25.10.2013р. №11567166. Згідно вказаного свідоцтва прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 25.10.2013р. №7205493, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 25.10.2013 р. №3059043.

Також, державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:10:001:0355 від 25.10.2013р. №11561786. Згідно вказаного свідоцтва прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 25.10.2013р. № 7201825, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 25.10.2013р. №3057615.

Таким чином, рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання “Про надання юридичним та фізичним особам ділянок для будівництва об’єктів” від 03.07.2013 № 1195/13, відповідно до якого Харківська міська рада передала у власність 2-му відповідачу спірну земельну ділянку, як ненормативний акт було реалізовано шляхом реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за 2-м відповідачем – ОК "ЖБК "Віртус".

Заступником прокурора в Харківській області у даній справі були заявлені вимоги про визнання незаконними та скасування п. 5 додатку до рішення Харківської міської ради "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об‘єктів" від 17.04.2013р. № 1094/13 та п.п. 14, 14.1 додатку 1 до 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання “Про надання юридичним та фізичним особам ділянок для будівництва об'єктів” від 03.07.2013 №1195/13.

Втім, як встановлено судом, оскаржувані рішення, як ненормативний акт було реалізовано ОК "ЖБК "Віртус", а тому вичерпали свою дію, що робить неможливим задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року, справа № 3-514гс16, відповідно до якої ВСУ зазначив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб’єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв’язку з прийняттям суб’єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Отже, розпорядження РДА, згідно з яким зазначеним підприємствам передано в оренду земельні ділянки, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Враховуючи викладене, позов, предметом якого є визнання недійсним розпорядження органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу в оренду земельних ділянок, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке розпорядження органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для орендарів земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Окрім цього, в судовому засіданні другим відповідачем було зазначено, що на спірній земельній ділянці, яка була надана ОК ЖБК "Віртус" у власність, останнім були збудовані житлові будинки для членів кооперативу.

Так, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень на житлові будинки на спірній земельній ділянці зареєстровані наступні об’єкти нерухомого майна:

- об’єкт житлової нерухомості, житловий будинок літ. "А-1", загальна площа 28,9 кв.м., житлова площа – 16,5 кв.м., що знаходиться за адресою м. Харків, Білгородське шосе, 24-В, право власності зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу за реєстраційним номером 1157;

- об’єкт житлової нерухомості, літ. "А-2"- житлова будівля, літ. "а" - гано, літ. "А1" - ганок - ганок, літ. "а2" - тамбур, літ. "а3" - балкон, загальна площа 293,3 кв.м., житлова площа – 142,6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Харків, Білгородське шосе, 24-А, право власності зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі договору купівля-продажу за реєстровим номером 1144;

- об’єкт житлової нерухомості, житловий будинок літ. "А-2", з підвалом літ. "Ап", ганком літ. "а", загальна площа 349,9 кв.м., житлова площа – 110,7 кв.м., що знаходиться за адресою м. Харків, Білгородське шосе, 24-Б, право власності зареєстроване за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу за реєстровим номером 1125.

Відповідно до відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що всі власники вище перелічених житлових будинків, що знаходяться на спірній земельній ділянці по Білгородському шосе у м. Харкові, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в свою чергу є засновниками Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Віртус".

Таким чином, вказане ще раз підтверджує, що ОК "ЖБК "Віртус" за напрямком діяльності є житлово-будівельним кооперативом, який створювався з метою будівництва житла для членів кооперативу.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що згідно з нормами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Так, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2016 року, підставою для направлення справи №922/4323/15 на новий розгляд до господарського суду Харківської області стало те, що Харківським апеляційним господарським судом та господарським судом Харківської області не було належним чином проаналізовано застосування норм Конвенції та Першого протоколу, а саме при розгляді справи не було розглянуто дану справу через призму рішення ЄСПЛ від 23.02.1982 в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення ЄСПЛ від 21.02.1986 в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 «Щокін проти України», рішення ЄСПЛ від 07.07.2011 «Серков проти України», рішення ЄСПЛ від 23.11.2000 «Колишній король Греції та інші проти Греції», рішення ЄСПЛ від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії», рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 «Трегубенко проти України», рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 «Еаst/West Alliance » проти України».

Вищевказані рішення Європейського суду з прав людини містять три правила, які слід застосовувати при розгляді питання про вилучення майна, а саме: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Також, даними рішеннями Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержало.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Разом з цим, Заступником прокурора Харківської області в позовній заяві не було зазначено співрозмірність інтересів держави (суспільства) з інтересами особи, яка володіє спірним майном, а саме не було вказано, чим саме володіння Відповідачем -2 спірною ділянкою загрожує інтересам суспільства, та як саме суспільство планує використовувати дане майно.

Як було вище зазначено, право власності на спірні земельні ділянки було зареєстровано за другим відповідачем у встановленому Законом порядку, окрім того, на спірній земельній ділянці знаходяться житлові будинки членів кооперативу, що належать останнім на праві власності, а отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що повернення спірних земельних ділянок до територіальної м. Харкова, а також скасування державної реєстрації та права власності на спірні земельні ділянки, може призвести до порушення прав та законних інтересів власників майна.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 14, 124, 129, 144 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 33, 34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 20.02.2017 р.

Суддя

ОСОБА_8

справа № 922/4323/15