Ухвала

від 22.02.2017 по справі 750/9816/16-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 750/9816/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповністю встановлено обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 квітня 2016 року між Дочірнім підприємством УкрСіверБуд Закритого акціонерного товариства ДСК (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с 8-9), предметом якого було нерухоме майно - паркомісце, загальною площею 17,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Нерухоме майно, що є предметом цього договору, розташоване на земельній ділянці площею 0,4240 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1.

16 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Чернігівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування паркомісця (а.с 14).

Листом № 3562 від 01 червня 2016 року за підписом начальника Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомлено позивачу, що правових підстав для включення вищезазначеного питання до проекту рішення міської ради немає (а.с 15).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати відмову Чернігівської міської ради від 01.06.2016 року в наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування паркомісця;

- зобов'язати Чернігівську міську раду розглянути на пленарному засіданні клопотання про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування паркомісця та винести з цього питання мотивоване рішення.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення по порушеному позивачем питанню не приймалося на пленарному засіданні Чернігівської міської ради, що не відповідає вимогам Земельного кодексу України, а тому це є безумовною підставою для зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування паркомісця, і у разі відмови в задоволенні цієї заяви - ухвалити мотивоване рішення з належним обґрунтуванням причини такої відмови.

При цьому, суд зазначив, що суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про визнання незаконною і скасування відмови Чернігівської міської ради у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки позивач фактично просить скасувати відповідь на його звернення за підписом начальника Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, так як рішення по його заяві компетентний орган не приймав

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач в апеляційній скарзі заперечує виключно рішення суду першої інстанції в частині, якою позов було задоволено, то колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про доцільність переглядати рішення суду першої інстанції саме в цій частині.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України (далі -ЗК) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою має вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР формування порядку денного сесій ради належить до повноважень сільського, селищного, міського голови.

Згідно ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що питання, порушене позивачем, про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою не було включено до порядку денного пленарного засідання ради та, відповідно, не було розглянуто і не прийнято жодне з можливих рішень: про надання або відмову у наданні такого дозволу.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що лист начальника управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 01.06.2016 № 3562 є як відповіддю на заяву позивача в порядку звернення громадян, так і висновком виконавчого органу міської ради щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, на підставі пп. 8 п. б ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон № 280/97-ВР).

У зв'язку із цим, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є зверненням у розумінні Закону України Про звернення громадян від 02.10.1996 № 393/96-ВР, та має розглядатися в порядку ст. 123 ЗК. Окрім того, посилання позивача на пп. 8 п. б ч. 1 ст. 33 Закону № 280/97-ВР, є необґрунтованим, оскільки наведені положення передбачають повноваження виконавчого органу міської ради щодо надання висновку про передачу або вилучення земельної ділянки, проте у даному випадку позивач просив виключно надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. Слід відмітити, що Закон № 280/97-ВР не наділяє виконавчі органи міської ради повноваженнями з вирішення питань надання згоди на розробку проектів землеустрою в обхід його вирішення місцевою радою на пленарному засіданні.

Доводи апеляційної скарги, що стосуються відсутності підстав для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою судова колегія відхиляє, оскільки це питання ще не вирішувалося у встановленому законом порядку уповноваженим на це органом, а позивачем на заявлялося відповідних позовних вимог щодо зобовязання надання йому такого дозволу.

Підсумовуючи викладені обставини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в частині визнання протиправною бездіяльності Чернігівської міської ради та її зобов'язання розглянути на пленарному засіданні заяву (клопотання) позивача щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та винести з цього питання мотивоване рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.