Ухвала

від 15.02.2017 по справі 757/53027/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №757/53027/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Ратнікової В.М.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Союз , третя особа: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, про стягнення заборгованості по заробітній платі,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/3028/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Бортницька В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О. в с т а н о в и л а :

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до Національного банку України, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Союз (далі по тексту - ПАТ КБ Союз ), третя особа: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, про стягнення заборгованості по заробітній платі повернуто позивачу.

Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про повернення позову, з тих підстав, що позовна заява, в порушення вимог ст. 96 ЦПК України не містить підтверджень того, що вона зверталась до суду з такими вимогами в порядку наказного провадження і їй було відмовлено у видачі судового наказу. Зазначає, що вона зверталась до суду з заявою про видачу судового наказу, проте, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року їй було відмовлено у прийнятті вказаної заяви, в зв'язку з тим, що заявлені вимоги мають розглядатися в позовному порядку, оскільки ст. 96 ЦПК України не передбачено солідарне стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати як з роботодавця, так і з іншої особи, яка не є роботодавцем заявника. Звертає увагу на те, що повертаючи позов, судом першої інстанції їй було створено штучні перешкоди для доступу до правосуддя. Також зазначає, що судом було застосовано положення п.3 ч.1 ст. 96 ЦПК України, яке не стосується вимог, викладених у позовній заяві про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з наведених в ній підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного банку України, ПАТ КБ Союз , третя особа: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, про стягнення заборгованості по заробітній платі.

01 листопада 2016 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог ст. 96 ЦПК України позовна заява не містить підтверджень того, що позивач зверталась з вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі в порядку наказного провадження, але їй було відмовлено у видачі судового наказу.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. п.1 ч.1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Згідно з ч.3 ст. 118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій ст. 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного банку України та ПАТ КБ Союз , в якому просила стягнути солідарно з них заробітну плату, нараховану їй ПАТ КБ Союз за роботу в ПАТ КБ Союз , і яка не була їй виплачена у зв'язку з відкликанням Національним банком України банківської ліцензії в ПАТ КБ Союз та відключенням останнього від системи електронних платежів.

Тобто, ОСОБА_1 заявила вимогу про солідарне стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати як з роботодавця, так і з іншої особи, яка не є роботодавцем ОСОБА_1, що не передбачено ст. 96 ЦПК України.

При вирішенні вимог, заявлених до Національного банку України та ПАТ КБ Союз , як солідарних відповідачів, підлягають з'ясуванню ступінь відповідальності кожного з відповідачів та сума, яка підлягає стягненню, що свідчить про наявність спору про право.

Національний банк України не є роботодавцем ОСОБА_1, а тому вимоги до нього не свідчать про безспірність вимог та не можуть розглядатися в наказному провадженні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву ОСОБА_1

Таким чином, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

В.М.Ратнікова