Рішення

від 16.02.2017 по справі 908/3480/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/162/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017 справа № 908/3480/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РИБПРОМ» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛЬВАР» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Димитрова, 1)

про стягнення 203000,00 грн. суми неповерненої фінансової допомоги за договором № 1407 від 14.07.2015 р. та 50750,00 грн. штрафних санкцій

Суддя В.В. Носівець

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2 від 01.02.2017 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 27.12.2016 р. звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ТД РИБПРОМ» з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛЬВАР» про стягнення 203000,00 грн. суми неповерненої фінансової допомоги за договором № 1407 від 14.07.2015 р. та 50750,00 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 29.12.2016 року порушено провадження у справі № 908/3480/16, присвоєно справі номер провадження 18/162/16, судове засідання призначене на 09 лютого 2017 року. Розгляд справи відкладався на 16.02.2017 р., здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений в судовому засіданні 16.02.2017 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Позивачем 11.01.2017 р. подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ТОВ Тальвар (у тому числі промислові судна для вилову риби), яку судом відхилено, про що винесено відповідну ухвалу 16.02.2017 р.

Позивач в судовому засіданні 16.02.2017 р. підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначені у позові. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачем та відповідачем 14.07.2015 р. укладено договір поворотної фінансової допомоги № 1407, який за своєю правовою природою є договором позики. На виконання умов договору 16.07.2015 р. платіжним дорученням № 681 позивач перерахував відповідачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 203000,00 грн. Відповідно до п. 4.1 договору відповідач зобов'язався повернути фінансову допомогу не пізніше 13.07.2016 р. Відповідач зобов'язання щодо повернення суми отриманої фінансової поворотної допомоги вчасно не виконав, отримані кошти станом на день подання позовної заяви позивачу не повернув. На підставі п. 5.1 договору, у зв'язку з неповерненням відповідачем фінансової допомоги у сумі 203000,00 грн. у строки, визначені договором, останній має сплатити на користь позивача штрафну санкцію у розмірі 25% від неповерненої суми, що становить 50750,00 грн. На адресу відповідача позивач направив вимогу від 10.11.2016 р. № 101 про повернення позивачу отриманої фінансової допомоги зі сплатою штрафної санкції. Вимога отримана відповідачем згідно повідомлення про вручення 30.11.2016 р., однак залишена без реагування. На підставі викладеного, посилаючись на ст. ст. 526, 611, 612, 1046 ЦК України, ст. ст. 216, 217 ГК України, позивач просив стягнути з відповідача 203000,00 грн. суми неповерненої фінансової допомоги за договором № 1407 від 14.07.2015 р. та 50750,00 грн. штрафних санкцій.

За клопотанням відповідача, яке надійшло до суду 06.02.2017 р., розгляд справи, призначений на 09.02.2017 р., відкладався. Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання 16.02.2017 р. за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про причини неявки суду не повідомив.

Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 16.02.2017 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД РИБПРОМ» (сторона-1, відповідач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛЬВАР» (сторона-2, позивач у справі) 14.07.2015 р. уклали договір поворотної фінансової допомоги № 1407 (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором , сторона-1 передає у власність стороні-2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору (надалі іменується поворотна фінансова допомога ), а сторона-2 зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

За даним договором стороні-2 надається поворотна фінансова допомога в значенні, передбаченому п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України (п. 1.2 договору).

Розмір поворотної фінансової допомоги становить 203000,00 грн. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору поворотна фінансова допомога передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок сторони-2; поворотна фінансова допомога вважається переданою стороні-2 в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок стороні-2 в повному обсязі.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 681 від 16.07.2015 р. (а.с. 11) перерахував на рахунок відповідача суму 203000,00 грн.

Розділом 4 договору сторони встановили порядок повернення поворотної фінансової допомоги. Відповідно до п. 4.1 договору сторона-2 зобов'язана повернути стороні-1 поворотну фінансову допомогу не пізніше 13 липня 2016 року. Сторона-2 має право повертати поворотну фінансову допомогу частинами (п. 4.2 договору). Сума поворотної фінансової допомоги підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок сторони-1, зазначений у цьому договорі (п. 4.3 договору). Днем повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) вважається день зарахування суми поворотної фінансової допомоги (її частини) на поточний рахунок сторони-1 (п. 4.4 договору).

Згідно п. 5.1 договору при простроченні повернення поворотної фінансової допомоги сторона-2 сплачує штрафну санкцію в розмірі 25% від простроченої суми на день прострочки.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту надання стороною-1 суми поворотної фінансової допомоги строні-2 та діє до 13 липня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання стороною-2 своїх зобов'язань за договором.

В порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 203000,00 грн.

Внаслідок неповернення відповідачем поворотної фінансової допомоги, на його адресу 11.11.2016 р. спрямована вимога № 101 від 10.11.2016 р. щодо повернення поворотної фінансової допомоги та сплати штрафної санкції за прострочення повернення поворотної фінансової допомоги в розмірі 25% від простроченої суми. Зазначена вимога отримана відповідачем 30.11.2016 р., однак залишена ним без відповіді.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги, позивач за захистом порушених своїх прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 203000,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 203000,00 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 203000,00 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

Вимогу про стягнення штрафної санкції в розмірі 50750,00 грн., позивач обґрунтовує з посиланням на п. 5.1 договору № 1407 від 14.07.2015 р., згідно якого при простроченні повернення поворотної фінансової допомоги сторона-2 (відповідач у справі) сплачує штрафну санкцію в розмірі 25% від простроченої суми на день прострочки.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Суд знаходить представлений розрахунок обґрунтованим, вимогу про стягнення штрафних санкцій в розмірі 50750,00 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача штрафу у розмірі 50750,00 грн. задовольняється судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів виконання зобов'язань за договором відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛЬВАР» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Димитрова, 1, ідентифікаційний код 37048074) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РИБПРОМ» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ідентифікаційний код 32846847) 203000,00 грн. (двісті три тисячі грн. 00 коп.) суми неповерненої фінансової допомоги, 50750,00 грн. (п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) штрафних санкцій за прострочення повернення фінансової допомоги та 3806,25 грн. (три тисячі вісімсот шість грн. 25 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22 лютого 2017 р.

Суддя В.В. Носівець