Ухвала

від 22.02.2017 по справі 814/3438/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/3438/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК ТЕХНОЛОГІЇ" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК ТЕХНОЛОГІЇ" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23 березня 2015 року №0002262208 в частині нарахування ТОВ податку на додану вартість на суму 912439,00 грн. та штрафних санкцій на суму 456 219,50 грн..

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 березня 2015 року ДФС за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за звітні періоди з 01 січня 2011 по 31 грудня 2014 роки складено акт від 05 березня 2015 року №180/14-03-22-08/36486467.

Згідно висновків акта перевірки контролюючим органом визначені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього 1564225,00 грн. та п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.п.138.8.1 п.138.8, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 681729, 00 грн.

23 березня 2015 року платнику податків ТОВ вручено податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2015 року №0002262208 про нарахування податку на додану вартість на суму 1564225,00 грн. та штрафних санкцій на суму 782112,50 грн., і податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2015 року №0002272208 про нарахування податку на прибуток на суму 681729,00 грн. та штрафних санкцій на суму 170432,25 грн..

01 квітня 2015 року ТОВ було подано до ГУ ДФС у Миколаївській області скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення.

03 квітня 2015 року ДФС прийнято рішення №4 щодо застосування податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 "Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України по податковому повідомленню - рішенню від 23 березня 2015 року № 0002262208 на суму нарахованого ПДВ у розмірі 651786,00 грн., по податковому повідомленню-рішенню від 23 березня 2015 року №0002272208 на суму нарахованого податку на прибуток у розмірі 681729 грн..

21 квітня 2015 року за № 945/10/14-29-10-05-10 ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги ТОВ від 01 квітня 2015 року №120 до 31 травня 2015 року включно.

22 червня 2015 року ТОВ від ГУ ДФС у Миколаївській області отримано рішення про результати розгляду скарги від 26 травня 2015 року № 6/ж/10/14-29-10-06-10, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2015 року №0002262208 в частині оскарження грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1368658,50 грн. ( в т.ч. основний платіж - 912 439,00 грн., штрафна санкція - 456 219,50 грн.), а скарга від 01 квітня 2015 року № 120 в цій частині без задоволення.

Вважаючи протиправним винесення податкового повідомлення-рішення від 23 березня 2015 року №0002262208 в частині грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1368658,50 грн. ( в т.ч. основний платіж - 912439,00 грн., штрафна санкція - 456219,50 грн.), ТОВ звернулось з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що відповідні вимоги законодавства ТОВ по взаємовідносинам з ПП Євроальянсбуд, ПП БК Атріум-Сервіс, ПП Київбудтранс-Сервіс, ТОВ Юкатан Груп, дотримані, всі наявні первинні документи бухгалтерського обліку складені належним чином та підтверджують обставини реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками, належними доказами підтверджено отримання товарів/робіт/послуг від постачальників в межах господарської діяльності та мета їх отримання для використання у власній господарській діяльності. Також судом було зазначено, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження того, що ТОВ при здійсненні господарських операцій з вищеназваними контрагентами-постачальниками дотримано приписи правових норм Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ та ПП Євроальянсбуд було, зокрема, укладено договір про надання послуг від 01 січня 2014 року №7m, договір про надання послуг від 07 травня 2014 року №90m, договір від 05 травня 2014 року №85/м на поставку товарів від ПП Євроальянсбуд (придбано бентоніт та полімер). Також, між позивачем та ПП Атріум-Сервіс було укладено договір на виконання підрядних робіт від 02 липня 2014 року №14/35, договори на виконання підрядних робіт від 04 липня 2014 року №14/36 та від 04 липня 2014 року №14/37. Між позивачем та ПП "КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС" було укладено договори підряду від 19 серпня 2014 року №14/41 та від 01 вересня 2014 року №14/45. Окрім іншого, ТОВ укладало з ТОВ Юкатан Груп договір підряду від 02 жовтня 2014 року №14/50к, договір підряду від 03 жовтня 2014 року №14/51к, договір підряду від 04 листопада 2014 року №14/54, договір підряду від 10 листопада 2014 року №14/56. Також, позивач у ТОВ Тана-Торг на підставі договору-заявки на перевезення вантажу від 25 червня 2014 року №250614 було придбано транспортну послугу.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09 січня 2014 року №18, від 13 січня 2014 року №19, від 15 січня 2014 року №20, від 17 січня 2014 року №21, від 20 січня 2014 року №22, від 16 травня 2014 року №430, від 19 травня 2014 року №431, від 22 травня 2014 року №432, від 27 травня 2014 року №433, від 29 травня 2014 року №435; довідкою за Ф. КБ-3 за липень 2014 року про вартість виконаних будівельних робіт від 17 липня 2014 року, актом №58 за Ф. КБ-2 від 17 липня 2014 року, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10 липня 2014 року №448, від 18 липня 2014 року №453, від 25 липня 2014 року №457; довідкою за Ф. КБ-3 за серпень 2014 року про вартість виконаних будівельних робіт від 21 серпня 2014 року, актами №69 за Ф. КБ-2 від 21 серпня 2014 року, №81 за Ф. КБ-2 від 22 жовтня 2014 року, довідкою за Ф. КБ-3 за жовтень 2014 року про вартість виконаних будівельних робіт від 15 жовтня 2014 року, актом №82 за Ф. КБ-2 від 15 жовтня 2014 року, довідкою за Ф. КБ-3 за жовтень 2014 року про вартість виконаних будівельних робіт від 29 жовтня 2014 року, актом №83 за Ф. КБ-2 від 29 жовтня 2014 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26 червня 2014 року №ОУ-260614 та іншими документами.

Переміщення товару за відповідними правочинами підтверджується товарно-транспортними накладними від 05 травня 2014 року №000000012, від 08 травня 2014 року №000000015, від 12 травня 2014 року №000000019, від 14 травня 2014 року №000000021, від 16 травня 2014 року №000000023, від 19 травня 2014 року №000000027, від 21 травня 2014 року №000000030.

На вимогу ТОВ та з метою формування останнім податкового кредиту контрагентами позивача були виписані податкові накладні, зокрема від 09 січня 2014 року №2, від 13 січня 2014 року №32, від 15 січня 2014 року №68, від 17 січня 2014 року №92, від 20 січня 2014 року №101, 05 травня 2014 року №6, від 08 травня 2014 року №32, від 12 травня 2014 року №39, від 14 травня 2014 року №56, від 16 травня 2014 року №82, від 19 травня 2014 року №128, від 21 травня 2014 року №155; від 10 липня 2014 року №67, від 18 липня 2014 року №137, від 25 липня 2014 року №188, від 31 липня 2014 року №241; від 17 липня 2014 року №126; від 17 липня 2014 року №127; від 22 серпня 2014 року №167, від 26 серпня 2014 року №194, від 30 вересня 2014 року №259; від 08 жовтня 2014 року №53, від 22 жовтня 2014 року №179, від 13 жовтня 2014 року №97, від 28 листопада 2014 року №226, від 26 червня 2014 року №92 та інші.

Крім того, слід зазначити, що позивачем по ланцюгу підрядників було обґрунтовано мету укладення та реалізації відповідних правочинів з контрагентами.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ТОВ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23 березня 2015 року №0002262208 в частині нарахування ТОВ податку на додану вартість на суму 912439,00 грн. та штрафних санкцій на суму 456219,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме податкове повідомлення-рішення в цій частині - скасуванню.

Отже, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук