ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2017 року Справа № 908/1916/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Бондар С.В. (доповідач), суддівВасищака І.М., Студенця В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Комунального підприємства "Водоканал" від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 23.08.2016 року та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року у справі№ 908/1916/16 за позовомКомунального підприємства "Водоканал" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_3 простягнення 20 233, 46 грн.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Водоканал" (далі позивач) звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі відповідач) про стягнення 20 233, 46 грн. заборгованості за безоблікове водокористування.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.08.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Суди прийшли до висновку про те, що відповідач не порушував Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 від 27.06.2008 року (далі Правила), і відповідно у позивача не було підстав для нарахування плати за воду в розмірі 20 233, 46 грн., як за безоблікове водокористування.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішенням, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті по справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
В своїй касаційній скарзі позивач посилається на те, що судами невірно застосовано Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (далі Закон), Правила та ДСТУ 2708:2006 Національний стандарт України "Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення". Позивач, зокрема, зазначає, що суди помилково не звернули увагу на те, що Законом та Правилами передбачена відповідальність саме за користування приладом обліку із порушенням міжповіркових інтервалів, тобто приладом обліку, строк державної повірки якого сплив.
Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
01.02.2006 року між позивачем (водоканал) та відповідачем (абонент) було укладено Договір № 7468 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (далі Договір) (а.с. 9-11).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач забезпечує відповідачу подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: АДРЕСА_1.
За умовами п. 3.2.1 Договору абонент зобов'язаний своєчасно сплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку та у відповідності з цим Договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 цього Договору.
Пунктом 3.2.3 Договору передбачено, що при відсутності або не встановленому обліковому приладі у встановлений водоканалом термін або розміщенні абонентом водолічильних вузлів чи то їх експлуатації з порушенням "Правил користування...", "Правил експлуатації..." водопостачання абонента вважається безобліковим, а витрати води і об'єм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 9.6 та 21.5 "Правил користування...", починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.
Як свідчать матеріали справи, 24.10.2013 року представником позивача був здійснений огляд мереж водопостачання та водовідведення відповідача, на підставі якого складено акти технічного обстеження водопроводу абонента № 134 та № 135 (а.с. 15-16).
В акті № 134 зазначено, що водоспоживання абонента забезпечується від мережі житлового дому по двом вводам 15мм. (перший ввід - ХВП, другий ввід - ГВП). На вводі ХВП раніше встановлений прилад обліку IS-1,5, № 8135115, держповірка здійснена у ІІ кв. 2009 року, показання 00179 куб.м., водомір припломбований до трубопроводу свинцевою пломбою "ВКЦ-1/НАРЦИС", пломба збережена. Строк держповірки засобу обліку сплинув. На вводі ГВП раніше встановлено прилад обліку IS-1,5 № 8023829, держповірка здійснена у ІІ кв. 2011 року, показання 00050 куб.м. Водомір припломбовано до трубопроводу роторною пломбою, пломба збережена.
Вищевказаним актом зобов'язано відповідача терміново встановити на ввід ХВП держповірений, резервний, технічно справний засіб обліку та зобов'язано у термін п'яти календарних днів надати проектно-технічну документацію для узгодження.
З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2013 року представником позивача також було складено акт технічного обстеження водопроводу № 135, який містить розрахунок об'єму води та стоків, проведений розрахунковим способом згідно з п.п. 3.3, 3.4, 3.14 Правил за період з 12.07.2013 року по 13.09.2013 року (витрати води - 30,528 куб.м. на добу, період - 64 діб; об'єм води - 30,528 куб.м. х 64 діб) та дорівнює 1953,792 куб.м., відповідності об'єм води дорівнює об'єму стоків.
Відповідач підписав акт № 134, але відмовився від підписання акту № 135.
На підставі вказаних актів позивачем було складено акт-рахунок № 7468/1 від 24.10.2013 року (а.с.17) за період з 12.07.2013 року по 13.09.2013 року на суму 20 233,46 грн., від підписання якого представник відповідача також відмовився.
Як вбачається з тексту касаційної скарги позивач вважає, що порушення міжповіркових інтервалів свідчить про неможливість стверджувати про технічну придатність облікового засобу та про правильність і точність вимірювання. Тому, на думку позивача, в такому випадку абонент на підставі п. 5.14 Правил та п. 3.2.3 Договору має сплатити за безоблікове водокористування за період починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.
Відповідно до п. 3.2 Правил, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ним.
Пунктами 3.3, 3.4 Правил передбачено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
В ст. 1 Закону визначено, що повірка засобів вимірювальної техніки - встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.
Усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку (п. 5.14 Правил).
Аналіз ст. 1 Закону, який був чинний на час проведення перевірки, та пункту 5.14 Правил свідчить про те, що повірка засобів вимірювальної техніки це - відповідний строк у який встановлюється придатність засобів вимірювальної техніки, на які поширюються державний метрологічний нагляд.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що повірка засобу обліку відповідача тривала понад місяць суди обґрунтовано визнали відсутніми підстави для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. В задоволенні касаційної скарги Комунального підприємства "Водоканал" відмовити.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.08.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року, прийняті у справі № 908/1916/16, залишити без змін.
Головуючий С.В.Бондар
Судді І.М.Васищак
В.І.Студенець
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 22.02.2017 |
Оприлюднено | 27.02.2017 |
Номер документу | 64949387 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Бондар C.B.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні