Ухвала

від 20.02.2017 по справі 910/19137/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20.02.2017Справа № 910/19137/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ТРАНЗИТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНАР ЕКСПРЕСС"

про стягнення 51 881, 31 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Гордієнко А.І. - за довіреністю № 25 від 30.08.2016;

від відповідача: Зурнаджи Є.Є. - за довіреністю № б/н від 06.12.2016.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ТРАНЗИТ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНАР ЕКСПРЕСС" (далі - відповідач) про стягнення 51 881, 31 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2016 порушено провадження у справі № 910/19137/16, її розгляд призначено на 09.11.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2016 в порядку статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 07.12.2016 року.

05.12.2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2016 в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/19137/16 на п'ятнадцять днів, згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 03.01.2016 року.

26.12.2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

03.01.2017 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2017, після виходу судді Літвінової М.Є. з лікарняного, розгляд справи призначено на 30.01.2017 року.

При цьому, в судовому засіданні 30.01.2017 року представник позивача подав клопотання в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України про витребування у господарського суду Дніпропетровської області копію рішення від 27.09.2016 у справі № 904/6895/16 та копію позовної заяви з додатками у справі № 904/6895/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2017 в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України витребувано у господарського суду Дніпропетровської області копії матеріалів справи № 904/6895/16, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 20.02.2017 року.

В судовому засіданні 20.02.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.02.2017 року проти задоволення позову заперечив.

Водночас, витребувані ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2017 з господарського суду Дніпропетровської області документи на адресу господарського суду міста Києва не надійшли.

За таких обставин, суд вирішив повторно витребувати у господарського суду Дніпропетровської області документи, необхідні для вирішення спору по суті, виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст. 82 ГПК України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, згідно з положеннями ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд має створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в тому числі й шляхом витребування доказів на підставі поданого стороною або прокурором клопотання (ст. 38 ГПК України).

Так, відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Слід звернути увагу на те, що приписи статті 38 ГПК України не обмежують суд в праві витребувати необхідні для розгляду справи докази колом учасникiв даного судового процесу, тобто суд наділений правом витребувати такі докази також від iнших підприємств, установ та організацій, державних та інших органів чи посадових осіб, незалежно від їх участі у справі.

Необхідно враховувати, що за змістом системного аналізу приписів ст. ст. 43, 104 ГПК України з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.

Слід зазначити, що вказані висновки в тому числі відповідають рекомендаціям Ради Європи, членом якої є Україна.

Так, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Крім того, відповідно до п. 62 Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, - судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.

Оскільки за змістом рішення, прийнятого господарським судом Дніпропетровської області у справі № 910/6895/16 вбачається, що матеріали вказаної судової справи можуть містити документи, які мають значення при вирішенні даного спору, а також з огляду на те, що позивач не був учасником судового процесу у справі № 904/6895/16, суд вирішив в порядку ст. 38 ГПК України повторно витребувати належним чином завірені копії матеріалів зазначеної судової справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи.

Так, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, необхідність витребувати додаткові докази у справі, з метою встановлення створення учасникам судового процесу необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи.

Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 38, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Розгляд справи № 910/19137/16 відкласти на 13.03.17 р. о 10:00 год. , про що повідомити сторін. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б в залі № 2 (корпус Б).

2. На підставі статті 38 Господарського процесуального кодексу України повторно витребувати у господарського суду Дніпропетровської області (49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1) копії матеріалів справи № 904/6895/16.

3. Відповідачу надати суду:

- власний розгорнутий та обґрунтований контррозрахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на первинні документи;

- податкові накладні, складені на виконання спірних зобов'язань з доказами їх надання до органів Державної фіскальної служби України.

4. Сторонам оформити письмові докази відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України та завчасно подати їх з супровідним листом через відділ діловодства господарського суду міста Києва (пункт 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

5. За відсутності витребуваних доказів надати обґрунтовані письмові пояснення з даного приводу.

6. Зобов'язати сторін направити для участі у розгляді справи своїх представників, повноваження яких повинні бути оформлені у відповідності з вимогами ст. 28 ГПК України, та надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представників.

7. Попередити сторін, що при ухиленні від виконання вимог суду та участі у судовому засіданні до них можуть бути застосовані заходи, передбачені п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а позивача - про правові наслідки, передбачені п. 5. ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

8. Явку повноважних представників сторін в судове засідання визнати обов'язковою.

9. Копію даної ухвали направити сторонам у справі та господарському суду Дніпропетровської області.

Суддя М.Є. Літвінова