Рішення

від 20.02.2017 по справі 922/4690/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р.Справа № 922/4690/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків до Приватного медично-оздоровчого методичного центру "МАН", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 14905,11 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 29.12.2016р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного медично-оздоровчого методичного центру "МАН" м. Харків, про стягнення заборгованості за договором на послуги з постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-ПР-2025 від 20.12.2012р., в розмірі 14905,11 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.01.2017р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2017р. розгляд справи відкладався на 20.02.2017р. о 12:15 год.

У судовому засіданні 20.02.2017р. представник позивача позов підтримав. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 3516), які долучаються судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 20.02.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на дату розгляду справи, про що свідчать відмітки про направлення ухвал суду, які направлялись на адресу відповідача. Як свідчать матеріали справи, ухвали суду повернулись на адресу господарського суду з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання» .

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Приватний медично-оздоровчий методичний центр "МАН", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 20.02.2017р. позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 серпня 2013р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, між ПАТ "Харківміськгаз" та Приватним медично-оздоровчим методичним центром "Ман" укладено договір на послуги з постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-ПР-2025 від 20.12.2012 р.

Відповідно до положень вказаного вище договору ПАТ "Харківміськгаз" зобов'язувалось надати послуги з постачання природного газу відповідачу, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах, визначених договорами.

Як вказує позивач, за час дії договору № 2013/ТП-ПР-2025 від 20.12.2012 р. ПАТ "Харківміськгаз" належним чином виконувало прийняті на себе зобов'язання, надаючи послуги з постачання природного газу відповідачу, однак відповідач розрахунки за надані йому послуги здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушував суттєві умови Договору.

Відповідно до умов Договору (п.п.2.6 - 2.8.2) послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу.

Постачальник направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акта приймання- передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання- передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від підписання протягом двох робочих днів з дати одержання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг та вартість послуг з постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.05.2015р., 30.06.2015р., в травні, червні 2015р. відповідачу було надано послуги з постачання газу у кількості 2039,00 тис.м.куб. на суму 18615,15 грн., але відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, в розмірі 3500,00 грн., що підтверджується наданою позивачем банківською випискою (вх. № 3516). Таким чином, ПМО МЦ "Ман", на час звернення позивача з даним позовом до господарського суду, має заборгованість перед ПАТ Харківміськгаз в сумі 14905,11 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, ПАТ Харківміськгаз направило на адресу Відповідача два примірники Акту приймання-передачі газу за травень, червень 2015р, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника.

Відповідач один примірник Акту, підписаний зі свого боку, не повернув, письмової обґрунтованої відмови від підписання не надав, заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.05.2015р., 30.06.2015р., в травні, червні 2015р. відповідачу було надано послуги з постачання газу у кількості 2039,00 тис.м.куб. на суму 18615,15 грн., але відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, та на час звернення позивача з даним позовом до господарського суду, має заборгованість перед ПАТ Харківміськгаз в сумі 14905,11 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № 2013/ТП-ПР-2025 від 20.12.2012 р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором № 2013/ТП-ПР-2025 від 20.12.2012 р. в сумі 14905,11 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем, тому такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного медично-оздоровчо-методичного центру "Ман" (61052, м. Харків, вул. Конторська (Червоножовтнева), 16, код 14063487) на користь Публічного акціонерного товариства „Харківміськгаз" (61004, Україна, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код 03359552) суму основного боргу в розмірі 14905,11 грн. та судовий збір в розмірі 1378,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/4690/16