Постанова

від 13.02.2017 по справі 910/7342/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа№ 910/7342/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Васійчук Л.Ф. - за дов. № 2-467 від 28.12.2016р.

від відповідача: Шегер І.П. - за дов. № 17-У від 22.12.2016р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.12.2015р.

у справі № 910/7342/15-г (суддя Селівон А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 127 197, 70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості в розмірі 127197,70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2015р. у справі № 910/7342/15-г в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. у справі № 910/7342/15-г рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2015р. у справі № 910/7342/15-г постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. та рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015р. скасовано. Матеріали справи № 910/7342/15-г направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2015р. справу № 910/7342/15-г прийнято до провадження суддею Селівоном А.М. та призначено до розгляду на 01.12.2015р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2015р. у справі № 910/7342/15-г позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 98 940,13 грн. основного боргу та 1978,80 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі № 910/7342/15-г рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2015р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2798, 34 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Доручено Господарському суду міста Києва видати накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2016р. у справі № 910/7342/15-г постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. суд касаційної інстанції зазначив про те, що суд апеляційної інстанції, на спростування доводів позивача про підписання акту звірки взаєморозрахунків зі сторони відповідача головним бухгалтером та відповідних висновків місцевого господарського суду, та в обґрунтування власних висновків про підписання акту невстановленою особою, мав встановити, що відповідач взагалі не вчиняв дій, зокрема з підписання акту звірки взаєморозрахунків, та навести в обґрунтування цього висновку докази, які свідчать, що такий акт не підписувався саме головним бухгалтером відповідача та не засвідчувався печаткою "Для довідок", а також висновки щодо того за яких обставин мав місце факт використання печатки відповідача невстановленою особою та чим це підтверджується.

Як свідчить акт звірки від 01.10.2013 спірна сума, яку заявлено до стягнення у даному позові, включена в загальну суму заборгованості, яка відображена в акті.

В постанові касаційної інстанції зазначено, що суд апеляційної інстанції, зробив висновок, що в акті відсутні посилання на договір поставки, не звернув увагу, що відповідач не заперечував наявності у нього заборгованості перед позивачем, не наводить доказів наявності інших договірних зобов'язань на виконання яких міг би бути складений даний акт.

Таким чином, апеляційний господарський суд відповідних обставин, які б на спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення відповідача, не встановив, обґрунтованих висновків щодо цих обставин не навів.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Мартюк А.І., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., суддів: Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016р. апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2015р. у справі № 910/7342/15-г прийнято до провадження та призначено на 17.01.2017р.

17.01.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду представником відповідача було подано письмове пояснення по справі № 910/7342/15-г .

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 р. по справі № 910/7342/15-г було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці з 10.01.17 - 20.01.17 та судді Зубець Л.П. з 16.01.17 - 20.01.17.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.01.2017 р. для розгляду справи № 910/7342/15-г було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Пономаренка Є.Ю., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017р. апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2015р. у справі № 910/7342/15-г прийнято до провадження та призначено на 13.02.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав повністю та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

30.09.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (постачальник за договором, позивач у справі) та Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Регіонального виробничого управління "Харківавтогаз" (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки продукції № 258-Х/Х-1111-42 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність (повне господарське володіння) покупцеві запчастини до компресорів автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС) (далі - Продукцію), згідно специфікації, які додаються до даного Договору та є невід'ємними його частинами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Розділами 2 - 5 Договору сторони узгодили кількість та якість продукції, умови поставки продукції, ціну продукції, суму договору, порядок проведення розрахунків та відповідальність сторін за порушення Договору тощо.

Відповідно до п.9.1. Договору він вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього Договору починає перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього Договору, та діє до 31 грудня 2010 року.

У відповідності до п.п. 2.1, 3.1 Договору назва, кількість та асортимент продукції, а також ціна продукції зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Загальна сума цього Договору визначається сумою всіх специфікацій до нього і складає 98940,13 грн., в т.ч. ПДВ 16490,02 грн. (п. 3.3 Договору).

Згідно специфікації № 1 до Договору, копія якої наявна в матеріалах справи, позивач зобов'язався поставити відповідачу запчастини до компресорів автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС) в кількості 55 штук на загальну суму 98940,13 грн. з ПДВ.

Постачальник здійснює поставку продукції покупцю за власний рахунок протягом 30 днів з моменту підписання цього Договору (п. 4.1 Договору).

Постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує продукцію, загальна кількість, асортимент, номенклатура, одиниця виміру,ціна на одиницю виміру та загальна вартість якого визначена сторонами у специфікаціях та видаткових накладних. (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору продукція вважається поставленою постачальником та переданим у власність покупця з моменту підписання покупцем відповідних товаросупровідних документів.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку покупцю товару (запчастин до компресорів) на суму 98940,13 грн. за видатковою накладною № 541 від 30.09.2010р.

Факт передачі позивачем та отримання товару відповідачем підтверджується засвідченими печатками підприємств підписами на вищевказаній накладній уповноважених представників Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відповідно.

Відповідно до п. 2.2 Договору якість продукції, що поставляється, має відповідати стандартам, технічним умовам та вимогам, які звичайно пред'являються до продукції даного виду.

Якість та кількість продукції, що постачається, перевіряється покупцем в момент його отримання. У випадку виявлення нестачі або поводження продукції підчас транспортування складається Акт, підписаний уповноваженими представниками сторін (п. 2.3 Договору).

Заперечень щодо факту поставки продукції за вказаною видатковою накладною сторонами суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості та кількості поставки продукції у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій та актів щодо якості або кількості поставленої продукції від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" умов Договору з боку відповідача відсутні.

Таким чином, позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі продукції ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", а відповідачем, у свою чергу, прийнята ця продукція без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем продукції належним чином підтверджено матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно п. 3.4 Договору покупець оплачує постачальнику 100 % вартості продукції по факту поставки зазначеної продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до закінчення терміну дії договору.

Отже, прийняття відповідачем продукції від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказану продукцію відповідно до змісту товаророзпорядчих документів на неї.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, строк оплати товару, який було поставлено на підставі Договору поставки продукції № 258-Х/Х-1111-42 від 30.09.10 р. на загальну суму 98940,13 грн., настав 31.12.2010р.

Таким чином, свої зобов'язання щодо сплати Публічному акціонерному товариству "УКРТРАНСГАЗ" грошових коштів в сумі 98940,13 грн. у встановлений строк відповідач не виконав, в результаті чого у Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки продукції № 258-Х/Х-1111-42 від 30.09.2010р. або його окремих положень суду не надано.

22.04.2015р. представником відповідача до Господарського суду міста Києва було подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначалось про сплив строку позовної давності 01.01.2014 р., що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат застосовується загальна позовна давність.

Відповідно до п. 4.2 Постанови № 10 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Судом встановлено, що в порушення умов Договору Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" продукція на загальну суму 98940,13 грн. оплачена не була. Строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості почав свій перебіг 31.12.2010р., а отже строк позовної давності встановлюється до 31.12.2013 р.

Статтю 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Таки чином, по суті даної норми визнанням боргу є вчинення особою будь-яких дій, що дозволяють встановити, що така особа визнає себе зобов'язаною перед кредитором.

Пунктом 4.4.1. Постанови № 10 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Суд звертає увагу щодо дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Позивач зазначив, щодо пропуску строку позовної давності на те, що сторонами було підписано акти звірки від 01.10.2013 р. та 01.01.2014 р., тобто внаслідок вчинених відповідачем дій відбулось переривання строку позовної давності.

Як свідчать матеріали справи, зі сторони відповідача Акти звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2013р. та 31.12.2013 р. підписано головним бухгалтером РВУ "Харківавтогаз" ДП "УКРАВТОГАЗ" НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_5, зі сторони позивача - ПАТ "Укртрансгаз" ОСОБА_6 - заступником головного бухгалтера ПАТ "УКРТРАНСГАЗ". Тобто сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків станом 30.09.2013 р. та 31.12.2013 р. в межах трирічного строку позовної давності.

Суд зазначає, що акти звірки взаємних розрахунків підписані сторонами 01.10.2013 р. та 01.01.2014 р., отже строк позовної давності переривався та починався заново з моменту підписання актів звірки - 01.10.2013 р. та 01.01.2014 р. Таким чином, загальний строк позовної давності за вимогою про стягнення суми основного боргу, враховуючи підписані сторонами акти звірки від 01.10.2013 р. та 01.01.2014 р., спливає 01.01.2017р.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог з підстав підписання акту звірки взаєморозрахунків від 01.10.2013 р. станом на 30.09.13 р. з боку відповідача неуповноваженим представником слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Згідно з ч. 7 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

В постанові Вищого господарського суду України від 29.10.15 р. у справі № 910/7342/15-г зазначено, що відповідно до п. п. 5.1., 5.2. посадової інструкції головного бухгалтера РВУ "Харківавтогаз" ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" головний бухгалтер має право, зокрема, діяти від імені бухгалтерії Управління, представляти інтереси Управління у взаємовідносинах із структурними підрозділами та іншими організаціями з фінансово-господарських та інших питань; в межах своєї компетенції підписувати та візувати документи

Згідно п. 6.2. Наказу ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" від 29.11.2012 року № 284 "Про виготовлення, облік, зберігання та використання печаток і штампів" перший заступник директора, заступники директора, головний інженер і головний бухгалтер мають право підписувати документи, а в подальшому і ставити на них відбитки основної печатки виключно з питань своїх повноважень і посадових обов'язків.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України від 10.11.1998 № 148/234/383 затверджено форму акту звіряння розрахунків, згідно якої не вимагається підписання такого акту керівниками підприємств (дебітора та кредитора).

Згідно пояснень позивача, які не заперечувались з боку відповідача, у вказаних вище актах визначався зведений розмір заборгованості Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у сумі 479693,76 грн. станом на 01.01.2013р., 30.09.2013р. та 31.12.2013р., до якого входить, в тому числі, основна заборгованість в сумі 98940,13 грн., що виникла на підставі Договору поставки продукції № 258-Х/Х-1111-42 від 30.09.2010 р.

Також згідно інформації, викладеній у наданій позивачем довідці станом на 02.03.2015 року, яка підписана головним бухгалтером ПАТ "Укртрансгаз", на балансі ПАТ "Укртрансгаз" обліковується дебіторська заборгованість по ДП "Укравтогаз" РВУ "Харківавтогаз" у сумі 479 693,76 грн., вказана сума заборгованості включає в себе, зокрема, борг за договором від 30.09.2010 року № 258-Х/Х-1111-42 у розмірі 98 940,13 грн.

За змістом норми ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Таки чином, по суті даної норми визнанням боргу є вчинення особою будь-яких дій, що дозволяють встановити, що така особа визнає себе зобов'язаною перед кредитором.

Перелік таких дій законом не встановлено, тому суд правомірно дійшов висновку, що акт звірки взаєморозрахунків може бути обставиною, що свідчить про визнання боргу.

Тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення основного боргу в сумі 98940,13 грн. за вказаним Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 5.3. Договору за кожен день несвоєчасної оплати вартості продукції на умовах, вказаних у договорі, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати продукції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 4 848,07 грн. за період з 01.01.11 р. по 01.01.14 р., 3% річних в розмірі 8 920,87 грн. за період з 01.01.11 р. по 01.01.14 р., пеню в розмірі 7 562,82 грн. за період з 01.01.11 р. по 29.06.11 р. та штраф 7 % в розмірі 6 925,81 грн., які останній просив стягнути з відповідача.

При цьому суд звертає увагу, що згідно п. 4.4 Постанови №10 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Отже, 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою є правовими наслідками порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань. Вимоги про сплату нарахувань, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є частиною основного зобов'язання. Вказану правову позицію наведено у п.1.14 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14).

Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що переривання строку позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу не свідчить про переривання такого строку за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи встановлену дату звернення позивача до суду з даним позовом - 25.03.2015 р., строк позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період за період з 01.01.2011 р. по 01.01.2014 р. фактично сплив 31.12.2013р.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (зокрема пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк позовної давності для вимоги про стягнення неустойки, передбаченої п. 5.3 Договору, сплинув 31.12.2011 р., тобто до моменту звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду 25.03.2015 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності, з урахуванням якого позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом позовної давності.

Щодо заявлених Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" позовних вимог до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення штрафу в розмірі 7% в сумі 6925,81 грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України суд зазначає, що відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зокрема, пункт 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк оплату за поставлену продукцію (запчастини) не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У п. 2.2 Постанови № 14 зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Тобто, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача 6925,81 грн. штрафу, що виключає у даному випадку можливість нарахування штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2015р. у справі № 910/7342/15-г прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2015р. у справі № 910/7342/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/7342/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.Г. Сітайло

Є.Ю. Пономаренко