Постанова

від 21.02.2017 по справі 911/3879/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р. Справа№ 911/3879/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Куксова В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Лопушенко А.М., дов. б/н від 12.12.2016р.

Тоцький Б.А., дов. б/н від 12.12.2016р.

від відповідача: Корсун С.І., дов №16-01/17-ж від 1601.2017р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВАНТАЖСЕРВІС" на рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2017р.

у справі №911/3879/16 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАС МОТОР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВАНТАЖСЕРВІС"

про стягнення 34 385,86 грн.

В судовому засіданні 21.02.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАС МОТОР" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВАНТАЖСЕРВІС" про стягнення 34 385,86 грн. за Договором про технічне обслуговування та ремонт автотранспортної техніки № ЗТО від 02.06.2015р., у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку по оплаті ремонту транспортного засобу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.01.2017р. у справі №911/3879/16 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортне підприємство "Вантажсервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бас-Мотор" 21 042,07 грн. основної заборгованості, 4 678,63 грн. пені, 2 829,95 грн. інфляційних втрат, 761,59 грн. 3% річних та 1378,00 грн. судового збору.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та не врахуванням обставин, що мають істотне значення для справи.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду, згідно п.п 2.3.44 п.п 2.3.46 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційну скаргу ТОВ "ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВАНТАЖСЕРВІС" 02.02.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 21.02.2017р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.02.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.02.2017р. заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю БАС МОТОР (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортне підприємство ВАНТАЖСЕРВІС (відповідач) було укладено Договір про технічне обслуговування та ремонт автотранспортної техніки № ЗТО (далі - Договір).

Предметом договору є надання послуг з ремонту і технічного обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів (ДТЗ), що належать Замовнику, а Замовник зобов язується прийняти та оплатити надані послуги (пункт 1.1. статті 1 Договору).

Згідно п. 4 Додаткової угоди № 1 від 02.06.2015р. до Договору про технічне обслуговування та ремонт автотранспортної техніки №ЗТО, відповідач має оплатити послуги з ремонту та технічного обслуговування автотранспортної техніки протягом 21 календарного дня з моменту їх отримання.

Згідно п. 3.3. Договору первинними документами, які підтверджують надання послуг, є, зокрема, наряд-замовлення, підписаний представниками сторін.

Позивач зазначає, що 20.08.2015р. надав відповідачу послуги (виконав роботи) з технічного обслуговування ДТЗ відповідача (вантажний автомобіль НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2) на загальну суму 15 584,05 грн. (в тому числі ПДВ 2597,34 грн.).

Надання зазначених вище послуг підтверджується рахунком-заказом (актом виконаних робіт) № БМ-0000325 від 20.08.2015р., довіреністю представника відповідача від 13.08.2015р. № 105, належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи.

Згідно вказаних документів, позивачем було виконано на користь відповідача роботи з технічного обслуговування належного відповідачу автотранспортного засобу тип вантажний автомобіль НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, а саме - капітальний ремонт двигуна.

Представником відповідача - одержувачем транспортного засобу ОСОБА_5 висловлені письмові зауваження при отриманні автомобіля, однак автомобіль не залишений позивачеві для проведення повторних робіт, а забраний відповідачем для подальшої експлуатації.

Крім того, 04.09.2015р. позивач надав відповідачу послуги (виконав роботи) з технічного обслуговування ТЗ відповідача (вантажний автомобіль НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2) на загальну суму 5 458,02 грн. (в тому числі ПДВ 909,67 грн.).

Надання зазначених вище послуг підтверджується рахунком-заказом (актом виконаних робіт) № БМ-0000438 від 04.09.2015р., довіреністю представника відповідача від 13.08.2015р. № 108, належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи.

Згідно вказаних документів, позивачем було виконано на користь відповідача роботи з технічного обслуговування належного відповідачу автотранспортного засобу тип вантажний автомобіль НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, а саме - ремонт ТНВД (паливний насос високого тиску).

Вказані роботи були прийняті представником відповідача ОСОБА_5 без зауважень щодо якості та термінів ремонту.

Виходячи з умов п. 4 Додаткової угоди № 1 від 02.06.2015р. до Договору, граничним терміном оплати наданих послуг було 11.09.2015р. за послугами, наданими 20.08.2015 року та 25.09.2015р. за послугами, наданими 04.09.2015р.

Однак відповідач свій обов язок по оплаті наданих послуг своєчасно та в повному обсязі не виконав.

Відповідно до частини першої статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Отже, у відповідача після підписання актів здачі-приймання робіт та отримання автомобіля після проведених робіт, за відсутності належних та допустимих доказів проведення позивачем неякісного ремонту на момент отримання відповідачем автомобіля 20.08.2015р. та 04.09.2015р., відсутності письмових звернень з посиланням на умови договору щодо обов'язку позивача усунути можливі недоліки проведеного ремонту, - виник обов'язок оплатити вартість виконаних позивачем робіт в повному обсязі протягом 21 дня з дня підписання відповідних рахунків-заказів (актів виконаних робіт).

Позивач зазначає, що на момент подання позовної заяви відповідач прострочив терміни виконання грошового зобов язання з оплати наданих послуг (виконаних робіт) по ремонту автомобіля: згідно рахунку-заказу (акту виконаних робіт) № БМ-0000325 від 20.08.2015р. - 428 календарних дні на суму 15 584,05 грн.; згідно рахунку-заказу (акту виконаних робіт) № БМ-0000438 від 04.09.2015р. - 415 календарних дні на суму 5 458,02 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що в разі порушення термінів сплати послуг, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

У зв язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 21 042,07 грн. основного боргу, 9 752,25 грн. пені, 761,59 грн. плати за користування коштами у вигляді 3% річних та 2 829,95 грн. інфляційних втрат.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надано уточнений розрахунок позову, нараховано пеню у відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв язку з чим позивач уточнив (зменшив) позовні вимоги і просить стягнути з відповідача, крім суми основного боргу, 4 678,63 грн. пені, 761,59 грн. 3% річних та 2829,95 грн. інфляційних втрат.

Відповідач (апелянт) проти позову заперечує, зазначаючи, що позивач здійснював ремонт двигуна за Заявкою на виконання послуг по ремонту автотранспортного засобу ЗИЛ, д.н.з. АА 2206МН, кузов НОМЕР_2 в період з 05.08.2015р. по 20.08.2015р., за наслідками якого сторонами було оформлено Рахунок-заказ № БМ-0000325 (акт виконаних робіт) від 20.08.2015р.

Крім того зазначає, що 20.08.2015р. під час отримання автомобіля ЗИЛ з ремонту, механіком (уповноваженою особою) на примірнику Рахунку-заказу № БМ-0000325 (акт виконаних робіт) було зазначено зауваження щодо нерівної роботи двигуна.

Апелянт посилається на те, що позивач пояснив, що перебої в роботі пов язані з неналежною роботою паливного насосу та пообіцяв усунути виявлені зауваження, однак належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного відповідачем суду не надано.

04.09.2015р. позивач виконав ремонт паливного насосу високого тиску та передав автотранспортний засіб відповідачу за Наряд-замовленням (Рахунок-заказ) № БМ-0000438 (акт виконаних робіт) від 04.09.2015р.

02.10.2015р. автомобіль НОМЕР_1, відповідно до подорожнього листа № 126847 виїхав у відрядження до м. Херсон, однак не доїхав до пункту призначення, оскільки двигун автомобіля вийшов з ладу у м. Миколаєві.

Відповідач зазначає, що повідомляв позивача про поломку двигуна і просив здійснити гарантійний ремонт, однак позивач відмовився, посилаючись на відсутність у м. Миколаєві його станцій техобслуговування, транспортувати автомобіль до себе на СТО також відмовився.

У зв язку з чим, відповідач звернувся до СТО у м. Миколаєві, де було здійснено огляд автомобіля НОМЕР_1 , та складено Акт огляду автомобіля від 02.10.2015р. Після попередньої діагностики було прийнято рішення про демонтаж та розбірку двигуна внутрішнього згорання з послідуючим дефектуванням та вибраковкою деталей силового агрегата.

В період з 02.10.2015р. по 19.10.2015р. проводився ремонт двигуна та заміна паливного насосу високого тиску автомобіля НОМЕР_1. Вартість запасних частин, що були замінені, складає 19 880,00 грн.

Відповідно до п. 2 розділу VIII Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 року № 615 (далі - Правила), Виконавець гарантує відповідність КТЗ, його складових частин (систем) у процесі технічного обслуговування та (або) ремонту вимогам технічної документації. Гарантійні зобовязання виконавця стосовно виконаних робіт (операцій) з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів та їх складових частин (систем) наведено у додатку 4 до цих Правил.

Згідно п. 6.1 Додатку 4 Правил гарантійні зобов язання Виконавця (позивача) стосовно виконаних робіт з ремонту двигуна складають 2 місяці або 5000 км.

Згідно п. 6.1.5.1 Додатку 4 Правил гарантійні зобов язання Виконавця (позивача) стосовно виконаних робіт з ремонту паливного насоса складають 4 місяці або 7000 км.

Відповідно до п. 6.7 Договору у випадках неякісного надання послуг Виконавець (позивач) зобов язується усунути недоліки в послугах за власний рахунок.

Відповідач зазначає, що станом на 02.10.2015р., у момент виходу з ладу двигуна автомобіля, гарантійні зобов"язання позивача щодо двигуна та паливного насоса були дійсними. Однак, позивач відмовився усувати виявлені недоліки за власний рахунок та власними силами, чим порушив п. 6.7 Договору, порушивши таким чином гарантійні зобовязання.

Також відповідач зазначає, що звертався до фахівця у сфері автомобільних двигунів та систем з питанням щодо причини виходу з ладу двигуна автомобіля НОМЕР_1, що сталася 02.10.2015р., яким 01.11.2015р. складено Висновок спеціаліста, відповідно до якого основною причиною виходу з ладу поршневої групи двигуна Д-240 автомобіля НОМЕР_1 є ненормальна робота паливного насосу високого тиску; причиною ненормальної роботи паливного насосу високого тиску є неналежний ремонт виконаний 20.08.2015р. та 04.09.2015р.

Відповідачем 03.11.2015р. надсилано позивачу претензію №1 про відшкодування збитків на суму 19 880,00 грн., отриману позивачем 03.11.2015р., однак залишену без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що згідно з п. 2.2.1. Договору Замовник зобов'язаний попередньо, в письмовому вигляді, інформувати Виконавця про необхідність надання послуг.

Пунктом 3.1.3. Договору передбачено, що якщо доставка автотранспортного засобу Замовника утруднена або неможлива, представник Виконавця, за погодженням сторін, може виїхати на місце знаходження автотранспортного засобу для проведення ремонту поза територією Виконавця, або здійснити буксирування автотранспортного засобу.

Порядок послуг буксирування автотранспортного засобу врегульовано ст. 3.2. Договору, зокрема, згідно п.п. 3.2.1 Замовник складає Заявку на надання послуг з буксирування і передає Заявку Виконавцю за допомогою факсимільного зв'язку або через представників.

Згідно п.п. 3.2.2. Договору Виконавець приймає рішення про можливість або неможливість буксирування автотранспортного засобу, залежно від його технічного стану і несправностей, а також від наявності в даний момент у Виконавця технічних можливостей для здійснення буксирування, про що Виконавець негайно інформує Замовника. При наявності можливості буксирування, Виконавець виїжджає до місця знаходження автотранспортного засобу для здійснення буксирування.

Гарантії якості встановлені розділом 4 Договору і відповідають Правилам, а саме, на ремонт двигуна 2 місяці, на ремонт паливного насоса 4 місяці.

Пунктом 6.7. Договору визначено, що у випадку неякісного надання послуг Виконавець зобов язується усунути недоліки в послугах за власний рахунок та власними силами.

Відповідно до п. 10.1. Договору Сторони будуть направляти повідомлення один одному за узгодженими адресами, телефонами і факсимільними номерами, а також за допомогою електронної пошти.

Як передбачено ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, враховуючи, що ремонт автомобіля передбачає досягнення певного матеріального результату, відповідні послуги підпадають під кваліфікацію ст. 837 Цивільного кодексу України і фактичною є підрядними роботами з ремонту автомобіля.

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Частиною 3 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи врегульована ст. 858 Цивільного кодексу України, якою зокрема передбачено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 858 Цивільного кодексу України підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

З огляду на наведені умови Договору та норми чинного законодавства, місцевий господарський суд зазначає, що згідно п.п. 2.2.1., 10.1. Договору будь-які повідомлення вважаються направленими в разі надіслання на поштову адресу, за допомогою факсу чи на електронну адресу. В разі повідомлення по телефону, відповідний факт також має бути підтверджений (телефонограма чи інше).

Однак, відповідачем при виявленні недоліків, які не могли бути встановлені під час прийняття роботи, не надано доказів негайного звернення до позивача (Виконавця) з повідомленням про поломку двигуна, необхідність усунення недоліків виконаної роботи, відмови позивача від усунення недоліків та погодження з позивачем виконання ремонту іншим ремонтним підприємством з подальшим відшкодуванням відповідних витрат.

Також, умовами Договору передбачено буксирування транспортного засобу Виконавцем, про що Замовник має подати Заявку Виконавцю за допомогою факсимільного зв'язку або через представників, після чого Виконавець приймає рішення щодо можливості чи неможливості буксирування автотранспортного засобу.

Відповідачем не надано доказів звернення до позивача щодо вирішення питання про ремонт транспортного засобу (усунення недоліків), відмови Виконавця від усунення недоліків. Відповідачем взагалі не надано жодного доказу негайного повідомлення позивача про поломку двигуна, необхідність усунення недоліків та відмови позивача від усунення недоліків та буксирування транспортного засобу на власну СТО.

Щодо надісланої відповідачем 03.11.2015р. претензії №1 про відшкодування збитків на суму 19 880,00 грн., яку вручено позивачу 03.11.2015 року, в наведеній претензії Замовник (відповідач) не вимагав усунути недоліки ремонту, просив відшкодувати збитки у вигляді витрат на ремонт вже після фактичного здійснення ремонту іншим ремонтним підприємством. Таким чином, відповідна претензія не може вважатись повідомленням Замовника про недоліки виконаної роботи і вимогою про їх усунення.

Таким чином, з огляду на ст. 858 Цивільного кодексу України, Замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Умови Договору (п. 6.7.) передбачають, що Виконавець усуває недоліки виконаної роботи власними силами і за власний рахунок, умов щодо зобов язань Виконавця відшкодувати витрати на усунення недоліків ремонту іншим ремонтним підприємством Договір не містить.

Таким чином, за відсутності доказів звернення до позивача з вимогою про усунення недоліків та доказів відмови позивача, без погодження з позивачем проведення ремонту іншим підприємством, відповідач вважається таким, що не вжив всіх необхідних (передбачених Договором) заходів для врегулювання питання усунення недоліків виконаного ремонту.

У зв"язку з цим, надані послуги по ремонту двигуна та паливного насосу підлягають оплаті в порядку, визначеному Договором (з урахуванням умов додаткової угоди). Крім того, станом на момент спірної поломки 02.10.2015р., строк оплати послуг по ремонту спірного автомобіля настав.

Питання щодо відшкодування збитків у вигляді витрат на усунення недоліків виконаного позивачем ремонту, про які своєчасно не було заявлено, не впливає на результат вирішення спору про оплату наданих послуг і може бути предметом окремого спору.

Відповідач заявляв збитки до відшкодування в зустрічному позові, який був повернутий судом без розгляду у зв язку з недоліками в його оформленні, що не позбавляє відповідача звернутись з відповідними вимогами в порядку позовного провадження (самостійного позову) і вирішити питання, в тому числі шляхом експертних досліджень, щодо якості ремонту, наявності підстав для відшкодування збитків чи з вимогами щодо неналежної якості підрядної роботи.

Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що строк оплати виконаних робіт згідно Актів-приймання робіт сплив 12.09.2015р. та 25.09.2015р. відповідно, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязань щодо оплати робіт, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 21042,07 грн. заборгованості по оплаті виконаних робіт підлягають задоволенню.

Відповідачем не надано належних доказів того, що жодних документів, передбачених п.3.3 договору позивачем не виготовлено, та не доведено відсутній у нього обов"язок з оплати виконаних робіт.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на норму ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 230 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (уточненого), пеня нарахована на фактичні суми заборгованості (в залежності від термінів прострочення по кожному акту) протягом 6 місяців від настання прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Таким чином, вимога про стягнення 4 678,63 грн. пені обґрунтована і підлягає задоволенню.

Інфляційні та річні нараховані за фактичні періоди існування заборгованості на суми боргу, що існували на відповідні дати, таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 829,95 грн. інфляційних та 761,59 грн. 3% річних також вірно задоволені місцевим господарським судом.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, повністю спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВАНТАЖСЕРВІС" на рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2017р. у справі №911/3879/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2017р. у справі №911/3879/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3879/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

В.В. Куксов