Постанова

від 21.02.2017 по справі 910/14144/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р. Справа№ 910/14144/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Буравльова С.І.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Фурман В.М. - директор;

від відповідача за первісним позовом: Бацуца О.М. (дов. від 01.10.2016 р.); Песиголовець Я.О. (дов. від 01.08.2015 р.);

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"

на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2016р.

у справі № 910/14144/16 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Космос Лайтінг Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"

про стягнення 152 176,14 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Космос Лайтінг Україна"

про стягнення 125 070,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Космос Лайтінг Україна" про стягнення 152 176,14 грн., з яких: 140 259,81 грн. - основний борг, 11 074,77 грн. - пеня та 841,56 грн. - 3% річних.

08.09.2016 р. через відділ документального забезпечення господарського суду міста Києва відповідачем за первісним позовом була подана зустрічна позовна заява про стягнення з позивача за первісним позовом 125 070,00 грн. заборгованості за договором надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 11.04.2013 р. № 78530.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.09.2016 р. зазначена зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2016 р. у справі № 910/14144/16 первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Космос Лайтінг Україна" задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Космос Лайтінг Україна" 140 259 грн. 81 коп. боргу, в іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню лише частково в розмірі 140 259,81 грн. основного боргу. В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 11074,77 грн. суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог позивача відмовив, оскільки пеня договором поставки № 78430 від 11.04.2013 р. не була передбачена. Суд першої інстанції також відмовив в частині стягнення з відповідача 3% річних, оскільки договором № 78430 від 11.04.2013 р. не встановлений строк оплати поставленого товару, а вимога відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України боржнику не заявлялась. Щодо зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції відмовив в її задоволенні, посилаючись на те, що позивач за зустрічним позовом всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надав суду доказів надання відповідачу за зустрічним позовом послуг за договором від 11.04.2013 р. № 78530 по організації просування товарів ( торгової марки ) у 3 - му та 4 - му кварталі 2015 р.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2016 р. у справі № 910/14144/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Космос Лайтінг Україна" відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав на те, що судом першої інстанції не правильно застосовано ст.ст. 251, 692, 712 ЦК України, оскільки сторони, керуючись засадами свободи договору, погодили власний порядок та строк здійснення розрахунків за ним (як це і допускає ч. 3 ст. 6, ст.. 627, ст.. 692 ЦК України). Крім того, апелянт зазначає, що ТОВ Епіцентр К повністю довело факт надання послуг за 3-й та 4-й квартали 2015 р., надіславши позивачу відповідного змісту два деталізовані звіти до договору надання послуг по організації просування товару (торгової марки) № 78530 від 11.04.2013 р. за вказаний період та повністю оплативши за реалізований за даний період товар.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/14144/16.

В судовому засіданні 21.02.2017 року представники відповідача за первісним позовом просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Космос Лайтінг Україна" відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" задовольнити.

В судовому засіданні 21.02.2017 року представник позивача за первісним позовом вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.04.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (позивач за первісним позовом, покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Космос Лайтінг Україна" (відповідач за первісним позовом, постачальник) було укладено договір поставки № 78430 (договір поставки), відповідно до п.п. 1.1, 1.2. якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору. Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях та/або інших документах згідно умов договору, підписаних постачальником та покупцем. (том 1, а.с. 30-36).

Поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) - склад покупця згідно заявок останнього (п. 2.1. договору поставки).

Пунктами 3.1., 3.2. договору поставки передбачено, що загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура тощо) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, визначаються Специфікацією за згодою сторін. Специфікація після погодження сторонами є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1. договору поставки, поставка товару здійснюється на підставі попередньої письмової заявки покупця, оформлення якої проводиться покупцем у порядку, визначеному договором.

Оплата здійснюється у розмірі повної вартості реалізованого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника у договорі. Оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень (п.п. 9.1., 9.2. договору поставки).

Відповідно до п. 12.1. договору поставки договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 р. Сторони домовилися, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна із сторін не заявить про намір розірвання договору, то договір автоматично (без укладання додаткової угоди) продовжує свою дію на наступний календарний рік.

01.09.2014 р. сторони додатковою угодою продовжили термін дії договору поставки № 78430 до 31 грудня 2017 року (том 1, а.с. 164).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом на виконання умов договору поставки протягом липня-жовтня 2015 р. всього було поставлено товару на загальну суму 1 417 589,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (том 1, а.с. 40-78).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідач за первісним позовом не здійснив оплату поставленого товару у сумі 140 259,81 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: від 21.07.2015 р., від 27.07.2015 р., від 05.08.2015 р., від 11.08.2015 р. та від 29.10.2015 р., актами звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями.

Задовольняючи первісні позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача за первісним позовом в розмірі 140 259,81 грн. В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 11 074,77 грн. суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом відмовив, оскільки пеня договором поставки № 78430 від 11.04.2013 р. не була передбачена. Суд першої інстанції також відмовив в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних, оскільки договором № 78430 від 11.04.2013 р. не встановлений строк оплати поставленого товару, а вимога відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України боржнику не заявлялась.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" та товариство з обмеженою відповідальністю "Космос Лайтінг Україна" при укладанні договору поставки № 78430, який підписаний сторонами без заперечень та є чинним на теперішній час, дійшли згоди щодо порядку розрахунків за договором.

Так, у розділі 9 договору сторони визначили, що оплата здійснюється у розмірі повної вартості реалізованого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника у договорі. Оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень. Оплата здійснюється покупцем на підставі договору.

Отже, сторонами в спірному договорі поставки визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем тільки після настання певної події - реалізації товару споживачам.

Положеннями ч. 1 ст. 212 ЦК України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що сторонами у спірному договорі поставки обумовлена відкладальна обставина щодо моменту оплати за поставлений позивачем за первісним позовом (постачальником) товар, яка залежить від реалізації відповідачем за первісним позовом (покупцем) поставленого товару за договором поставки, а тому зобов'язання відповідача з оплати поставленого позивачем товару виникає саме після реалізації товару.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2016 р. у справі № 910/8664/16.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що право пред'явлення вимоги щодо оплати вартості поставленої продукції за спірним договором поставки виникає у постачальника (позивача за первісним позовом) після реалізації її покупцем (відповідачем за первісним позовом).

В свою чергу, позивачем за первісним позовом не надано доказів реалізації поставленого товару на суму 140 259,81 грн.

При цьому, спірний договір поставки містить умови про те, що у випадку, якщо частина товару залишається нереалізованою через мережу покупця, покупець має право повернути її в період дії договору (п. 4.12 договору поставки), а у випадку припинення дії договору, покупець має право повернути постачальнику товар, що залишається нереалізованим через торгівельну мережу покупця на умовах п. 4.12. договору (п. 12.7 договору поставки).

Також, на підтвердження своїх позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на акти звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2015 р., 31.12.2015 р., 31.01.2016 р. та 31.05.2016 р.(том 1, а.с. 79-103).

Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2015 р. підписаний відповідачем за первісним позовом, проте зазначений акт не охоплює заявлений позивачем за первісним позовом період виникнення заборгованості.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2016 р., сума різниці між вартістю поставленого товару та оплатами становить 140 259,81 грн.

Однак, вказаний акт не може бути належним доказом на підтвердження розміру заборгованості, оскільки він не підписаний відповідачем за первісним позовом.

Крім того, акт звірки взаєморозрахунків являє собою лише зведений обліковий документ, який фіксує стан розрахунків між сторонами, проте сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін та не може використовуватись як підтвердження наявності заборгованості, оскільки не фіксує жодних господарських операцій та не є бухгалтерським документом відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" до матеріалів справи в якості доказів було долучено довідку щодо залишків нереалізованого товару постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю "Космос Лайтінг Україна" за період з 01.01.2016 р. по 01.11.2016 р., який підписано економістом та головним бухгалтером ТОВ "Епіцентр К", згідно якої сума поставленого та нереалізованого товару становить 125 663,20 грн. (том 2, а.с. 152-160).

Таким чином, оскільки за умовами спірного договору поставки у відповідача за первісним позовом виникає обов'язок з оплати поставленого товару лише після його фактичної реалізації, тоді як в матеріалах справи відсутні докази того, що товар на суму 140 259,81 грн. був реалізований відповідачем за первісним позовом, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 140 259,81 грн., оскільки строк оплати за поставлений товар на суму 140 259,81 грн. відповідно до розділу 9 договору поставки № 78430 віл 11.04.2013 р. не настав.

Оскільки позовні вимоги за первісним позовом про стягнення 11 074,77 грн. пені та 841,56 грн. 3% річних є похідними від позовної вимоги за первісним позовом про стягнення 140 259,81 грн. заборгованості за договором поставки № 78430 віл 11.04.2013 р., в задоволенні якої колегією суддів було відмовлено, то вказані вимоги також задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" до товариства з обмеженою відповідальністю Космос Лайтінг Україна про стягнення заборгованості в розмірі 125 070 грн. за договором надання послуг по організації просування товарів ( торгової марки) , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог зважаючи на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, пунктом 2.5 договору поставки передбачено, що з метою просування товарів (торгової марки) постачальника, покупець може надавати постачальнику рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги згідно з умовами, визначеними в додаткових договорах, угодах, додатках.

11.04.2013 р. та 30.04.2013 р. на виконання вказаного пункту 2.5 договору поставки між товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Космос Лайтінг Україна (замовник) були укладені договори надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) № 78530 (договір надання послуг № 1) та № 84520 (договір надання послуг № 2) (том 1, а.с. 165-171), предметом яких є надання виконавцем послуг щодо просування товару (торгової марки) в регіонах України на умовах, передбачених договорами.

Розмір оплати за послуги з просування по вказаних договорах встановлений у відсотковому еквіваленті від суми реалізованого товару за договором поставки від 11.04.2013 р. № 78430 і становить відповідно сукупно 10% ( пункти 4.1.1, 4.1.2) за договором просування № 78530 від 11.04.2013 р. та 12 % (пункти 4.1.1, 4.1.2) за договором просування № 84520 від 30.04.2013 р.

Як вбачається з п. 7.1. зазначених договорів, вони вступають в дію з дати укладення обома сторонами і діють до 31 грудня 2014 р. та автоматично (без укладання додаткової угоди) продовжують свою дію на наступний календарний рік, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна із сторін не заявить про намір його розірвання.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, протягом дії вказаних договорів просування, сторонами сумлінно виконувалися їх умови та замовником не висувалися жодних зауважень чи претензій з приводу якості та об'єму отриманих послуг. ТОВ "Космос Лайтінг Україна" з моменту укладання договорів просування сумлінно сплачувало їх в повному об'ємі згідно рахунків, які виставлялись ТОВ " Епіцентр К ".

Протягом 1-го та 2-го кварталів 2015 р. ТОВ "Космос Лайтінг Україна" востаннє сплатило за надані ТОВ "Епіцентр К" послуги згідно вказаних договорів просування. Проте, відповідач за зустрічним позовом відмовився оплачувати за надані в 3 - му та 4 - му кварталі послуги за договором від 11.04.2013 р. № 78530 на суму 125 070,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач за зустрічним позовом всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надав суду доказів надання відповідачу за зустрічним позовом послуг за договором від 11.04.2013 р. № 78530 по організації просування товарів ( торгової марки ) у 3-му та 4-му кварталі 2015 р.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору надання послуг, згідно якого в силу вимог ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 1.6. договорів про надання послуг № 1 та № 2 надання послуг за цими договорами підтверджуються актами прийому-передачі послуг, які оформляються виконавцем та підписуються сторонами протягом 5 робочих днів від дати оформлення.

Позивач за зустрічним позовом, як на доказ надання відповідачу за зустрічним позовом послуг за договором надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) № 78530 від 11.04.2013 р. посилається на акти виконання робіт № Ком/00-0022057 на суму 59 740,00 грн. та № Ком/00-0022058 на суму 65 330,00 грн. на загальну суму 125 070,00 грн. (том 1, а.с. 178-179).

Проте, зазначені акти виконання робіт не можуть бути доказами надання відповідачу за зустрічним позовом послуг з просування товарів (торгової марки) у 3-му та 4-му кварталі 2015 р., оскільки вони не підписані як виконавцем (ТОВ Епіцентр К ), так і замовником (ТОВ Космос Лайтінг Україна ) послуг, та зі змісту вище перелічених актів не вбачається, за який період надавались послуги з просування товарів.

Крім того, з наявної в матеріалах справи електронної переписки сторін вбачається, що відповідач за зустрічним позовом заперечував проти отримання послуг з просування товарів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви, оскільки позивачем за первісним позовом відповідно до ст.33 ГПК України не надано належних доказів надання послуг з просування товарів ( торгової марки ) у 3-му та 4-му кварталі 2015 р. на суму 125 070,00 грн.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2016р. підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2016р. року у справі № 910/14144/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2016р. року у справі № 910/14144/16 скасувати в частині часткового задоволення первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.

В частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2016 р. у справі № 910/14144/16 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Космос Лайтінг Україна" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, 3, код 38364003 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" ( 02139, м. Київ, вул. Братиславська, 11, код 32490244) 2 287,29 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/14144/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді С.І. Буравльов

Є.Ю. Пономаренко