Постанова

від 15.02.2017 по справі 913/1232/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.02.2017 справа №913/1232/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 - довіреність №35 від 10.01.2017р. Не з'явився Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 05 грудня 2016 р. (повний текст складено та підписано 06.12.2016р.) у справі№ 913/1232/16 (суддя Ворожцов А.Г.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , м. Луганськ доВиконавчого комітету Золотівської міської ради Попаснянського району Луганської області, м. Золоте Луганської області простягнення 2780 грн. 35 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.12.2016р. у справі №913/1232/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , м. Луганськ до Виконавчого комітету Золотівської міської ради Попаснянського району Луганської області, м. Золоте Луганської області про стягнення 2780 грн. 35 коп., з яких: пеня у розмірі 2216,10 грн., 3% річних у розмірі 173,37 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 390,88 грн. - задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 3% річних у розмірі 173,37 грн., інфляційні нарахування у розмірі 390,88 грн. та витрати по сплаті судового збору В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , м. Луганськ подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі. Зокрема, підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки посилаючись на ст.614 Цивільного кодексу України останнім було залишено поза увагою положення ст.617 цього кодексу та положень ст.218 Господарського кодексу України, відповідно до яких боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання ним зобов'язань у разі недодержання його контрагентом своїх обов'язків, що також вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 27.10.2011р. по справі №11/446, залишеною без змін постановою Верховного суду України від 15.05.2012р. по означеній справі. Окрім того, апелянт зазначає, що відповідачем не доведено належним чином вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача наданими йому правом не скористався, в судове засідання не з'явився, у відзиві заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У вказаному відзиві відповідач також просив суд розглянути справу без його участі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , м. Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Виконавчого комітету Золотівської міської ради Попаснянського району Луганської області, м. Золоте Луганської області про стягнення пені в розмірі 2216,10 грн., 3% річних у розмірі 173,37 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 390,88 грн.

Позовні вимоги до Виконавчого комітету Золотівської міської ради Попаснянського району Луганської області, м. Золоте Луганської області обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № А4137 від 20.02.2013. в частині своєчасної оплати поставленої активної електроенергії за період січень - липень 2016р., у зв'язку з чим позивачем на суму заборгованості нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № А4137 від 20.02.2013р. щодо своєчасної оплати поставленої позивачем електроенергії, у зв'язку з чим стягнув 3% річних у розмірі 173,37 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 390,88 грн. При цьому, суд першої інстанції відмовив у стягненні 2216,10 грн. пені з посиланням на ст. 610, 614 Цивільного кодексу України та зазначив, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, і що вина відповідача після внесення ним відповідних сум до реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів - відсутня.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні пені з наступних підстав.

Так, 20.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (позивачем у справі) та Виконавчим комітетом Золотівської міської ради Попаснянського району Луганської області (відповідачем у справі) укладено Договір № А4137 про постачання електричної енергії з відповідними додатками до нього (далі за текстом -Договір).

За умовами пункту 1.1. договору, Постачальник зобов'язався постачати Споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електричних установок Споживача із загальною дозволеною потужністю 17,90 кВт, а Споживач - оплатити Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 8 Додатку до Договору «Порядок розрахунків» остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електричної енергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2013р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. (пункт 9.3. Договору)

Доказів розірвання, припинення або визнання недійсним спірного договору, сторонами не представлено. Тобто, на момент виникнення вказаної заборгованості, сторони перебували у договірних правовідносинах.

Додатковими угодами від 01.07.2015р. сторонами вносились зміни до договору, зокрема, в частині зміни найменування постачальника та банківських реквізитів.

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Також, згідно з ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов укладеного договору позивач протягом січня - липня 2016 року поставив відповідачу активну електричну енергію на суму 15 883,20 грн., рахунки на оплату якої отримані представником відповідача, що підтверджується матеріалами справи та останнім не заперечується. (а.с. 25, 27, 28, 30, 32, 33, 35, 37, 38, 40).

В свою чергу, відповідач за спожиту активну електроенергію, отриману відповідно до Договору, розрахувався лише 09.08.2016 року, що підтверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 42).

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за поставлену активну електроенергію, всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, виконав з простроченням.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості спожитої активної електроенергії, позивачем нараховано суму пені за загальний період з 28.01.2016р. по 09.08.2016р. в розмірі 2216,10грн. (нарахування здійснено за кожним з рахунків окремо).

Судом першої інстанції відмовлено у стягненні зазначеного розміру пені з посиланням на ст.ст. 610, 614 Цивільного кодексу України та зазначено, що відповідачем вживались всі залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, а відтак вина відповідача після внесення ним відповідних сум до реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів у даному випадку -відсутня.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В матеріалах справи наявне листування між відповідачем та органами Держказначейства щодо непроведення останніми оплати за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії» за зобов'язаннями перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (а.с.72-75), зміст якого зводився до можливості проведення Казначейством розрахунків лише після перереєстрації кредитора на території підконтрольній українській влади згідно п.2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014р.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою (п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ), окрім того, посилання місцевого господарського суду та відповідача на відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розумінні ст.614 Цивільного кодексу України через відсутність вини останнього у зволіканні Третьої особи - органу Держказначейства щодо непроведення проплати за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії» за зобов'язаннями перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» суперечить спеціальним приписам ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, яка забороняє будь-яке звільнення від відповідальності за неможливості виконання боржником грошового зобов'язання через відсутність вини. В таких випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи статті 218 ГК України). (п.1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.).

Окрім того, п.2. Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014р., на який посилався орган держказначейства, визнано незаконним та не чинним з моменту прийняття постанови Окружного адміністративного суду України м. Києва по справі №826/18826/14 від 11.02.2015р., яке залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015р.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач не позбавлений можливості звернутися із позовом про відшкодування збитків, завданих зволіканням органів Держказначейства коштів, однак майнові інтереси Позивача в контексті розглядуваної справи порушені саме діями Виконавчого комітету Золотівської міської ради Попаснянського району Луганської області, який не забезпечив своєчасного, у розумінні п.30.1 ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про відмову у стягненні пені.

Як вбачається з вимог позову в цій частині, позивачем заявлено до стягнення пеню на підставі п. 4.4.1. договору про постачання електричної енергії № А4137 від 20.02.2013р.

Пунктом 4.4.1. договору сторони передбачили, що у разі порушення Споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за не обліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нарахову ється пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення пені у розмірі 2216,10грн., апеляційна інстанція вважає його арифметично невірним, у зв'язку з тим, що позивачем помилково визначено кінець періоду прострочення за рахунком № А4137/1/1 від 20.01.2016р., оскільки нарахування пені обмежено шестимісячний строком у світлі приписів абзацу 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому нарахування пені за цим рахунком повинно здійснюватись з 28.01.2016р. по 28.07.2016р., у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 2120,50грн.

В свою чергу, за приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Одночасно, згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Відтак, враховуючи сплату відповідачем основного боргу за спожиту активну електричну енергію в повному обсязі, обставини виникнення заборгованості, статус відповідача (орган місцевого самоврядування, який фінансується за рахунок державного бюджету), місцезнаходження відповідача (місто Золоте Луганської області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, выдповыдно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р) та недоведеність позивачем збитків від несвоєчасного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про застосування п.3. ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст.233 та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та зменшення розмір неустойки (пені) на 90%.

Таким чином, належна до стягнення з відповідача сума пені з урахуванням такого зменшення становить 212,05грн.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 173,37 грн. за період з 28.01.2016р. по 09.08.2016р. та інфляційних втрат у розмірі 390,88грн. за період лютий - червень 2016р.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 173,37 грн., а також інфляційних нарахувань у розмірі 390,88грн., апеляційна інстанція вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності задоволення позовних вимог у цій частині.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 173,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 390,88грн.

Доводи апелянта стосовно відсутності звернення до суду зі скаргою на бездіяльність органів Державного казначейства - не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки таке звернення до суду є правом, а не обов'язком відповідача

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області - скасуванню в частині відмови у стягненні пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , м. Луганськ- задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 05 грудня 2016 р. у справі № 913/1232/16- скасувати в частині відмови у стягненні пені та розподілу судових витрат за подання позову, у зв'язку з чим викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з відповідача, Виконавчого комітету Золотівської міської ради Попаснянського району Луганської області, 93295, Луганська область, Попаснянський район, м. Золоте, кв. Сонячний, буд. 8-А, код 04051738, на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-А, код 31443937, (поштова адреса: 93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Спортивна, буд. 11, Попаснянський РЕМ): пеню у розмірі 212,05грн. 3% річних у сумі 173,37 грн., інфляційні нарахування у сумі 390,88 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1330,62 грн. на п/р № 26006304703374 в філії ЛОУ АТ «Ощадбанк» у м. Сєвєродонецьк, МФО 304665. "

Стягнути з Виконавчого комітету Золотівської міської ради Попаснянського району Луганської області, 93295, Луганська область, Попаснянський район, м. Золоте, кв. Сонячний, буд. 8-А, код 04051738, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-А, код 31443937, (поштова адреса: 93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Спортивна, буд. 11, Попаснянський РЕМ судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1463,68грн.

Господарському суду Луганської області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України «Про виконавче провадження» .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3