Ухвала

від 23.02.2017 по справі 813/67/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2017 р. м. Київ К/800/21110/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Веденяпіна О. А.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства „Оланд-Партнер" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства „Оланд-Партнер" до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство „Оланд-Партнер" звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів позивачем подано касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди дійшли висновку, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій з ПП „Простір".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків із контрагентом ПП „Простір" за період з 01.10.2014 до 31.12.2014. За результатами перевірки складено акт №36/2200/37711733 від 01.09.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено задекларовану суму доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього у сумі 1258099 грн., завищено задекларовану суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 1061254 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 417483, 54 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено задекларовану суму податкового кредиту у сумі 209683, 00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 209683, 00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000412200 від 10.09.2015, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 521854, 43 грн.: (417483, 54 грн. основний платіж, 104370, 89 грн. штрафні санкції); № 0000422200 від 10.09.2015, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 262103,75 грн.: (209683, 00 грн. основний платіж, 52420, 75 грн. штрафні санкції).

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Червонограді №0000412200 від 10.09.2015, №0000422200 від 10.09.2015 були залишені без змін.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішення не досліджено реальність та виконання договорів між позивачем та ПП „Простір".

Крім того, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та зміни у їх майновому стані, як обов'язкова ознака господарської операції.

Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття судами попередніх інстанцій рішень, які не відповідають вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства „Оланд-Партнер" задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року - скасувати.

Справу за позовом Приватного підприємства „Оланд-Партнер" до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О. А. Веденяпін О.І. Степашко