Постанова

від 12.04.2017 по справі 813/67/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року справа № 813/67/16

17 год. 25 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

представника позивача Занько М.Р.,

представника відповідача Пилип'юка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства Оланд-Партнер до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекцієї Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

приватне підприємство Оланд-Партнер (надалі- ПП Оланд -Партнер ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000412200, №0000422200 від 10.09.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв оскаржені рішення на підставі помилкових і необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки №36/2200/37711733 від 01.09.2015. Позивач подав первинні бухгалтерські документи, які в своїй сукупності підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ПП Простір . Долучені до матеріалів справи докази, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про відсутність господарських операцій з ПП Простір , а тому прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтовані неможливістю реального здійснення правочинів між позивачем та його контрагентом ПП Простір , оскільки до перевірки не надано доказів, які б підтверджували те, що вугілля, отримане від ПП Простір відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, а також умовам укладених договорів. Відповідач зазначає, що подані позивачем первинні документи не відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , а тому, не можуть підтверджувати реальність господарських відносин з вказаним контрагентом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 у справі №813/67/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 у справі №876/2387/16, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2017 у справі №К/800/21110/16 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 у справі №813/67/16 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 у справі №876/2387/16 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, вказав на те, що ними не досліджено реальність та виконання договорів між позивачем та ПП Простір . Також, не досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень. Тому, суд повинен самостійно обрати спосіб захисту порушеного права позивача, який би гарантував дотримання і захист його прав, свобод чи інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ухвалою від 30.03.2017 суд допустив заміну відповідача у справі Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області його правонаступником - Червоноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з врахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з таких підстав.

ПП "Оланд-Партнер" зареєстроване Червоноградським міським відділом юстиції Львівської області 16.05.2011 як юридична особа. На податковий облік позивача взято 17.05.2011. У періоді, що перевірявся, ПП "Оланд-Партнер" зареєстровано як платник ПДВ згідно з свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 08.12.2011.

ДПІ у м.Червонограді ГУ ДФС у Львівській області в період з 18.08.2015 по 25.09.2015 проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Оланд-Партнер" щодо дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків із контрагентом ПП "Простір" (код ЄДРПОУ 30953943) за період з 01.10.2014 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт №36/2200/37711733 від 01.09.2015 (надалі - акт перевірки ), в якому встановлені порушення податкового законодавства, допущені ПП "Оланд-Партнер", а саме:

1) п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено задекларовану суму доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього на суму 1 258 099,00 грн., завищено задекларовану суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього на суму 1061254,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 417483,54 грн., в тому числі за звітний податковий період 2014 року на суму 417483,54 грн.;

2) п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено задекларовану суму податкового кредиту всього на суму 209683,00 грн., в тому числі по періодах: листопад - 189771,00 грн., грудень - 19912,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 209683,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення №0000412200 від 10.09.2015, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі в розмірі 521854,43 грн. (417483,54 грн. за основним платежем та 104370,89 грн. за штрафними санкціями) та №0000422200 від 10.09.2015, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 262103,75 грн. (209683,00 грн. за основним платежем та 52 420,75 грн. за штрафними санкціями).

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Львівській області та ДФС України.

За результатами розгляду первинної скарги позивача №б/н від 18.09.2015 рішенням Головного управління ДФС у Львівській області №5260/10/13-01-10-07-05 від 12.11.2015 податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Червонограді ГУ ДФС у Львівській області від 10.09.2015 №0000412200, №0000422200 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Рішенням ДФС України від 18.12.2015 №26195/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду повторної скарги, оскаржені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II вказаного Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до вказаного Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II Податкового кодексу України.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 вказаного Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу).

Згідно з ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд встановив, що між позивачем (покупець) та ПП "Простір" (продавець) укладені договори купівлі-продажу (вугілля кам'яне) від 10.10.2014 №01/10/14 та від 03.11.2014 №01/11/14, згідно з якими продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (вугілля кам'яне) відповідної якості, асортименту, вартість якого вказана у накладних (рахунках).

Договори підписані сторонами та скріплені печатками, відповідно до вимог ст.ст.203, 204, 207, 208, 655, 656 Цивільного кодексу України з дотриманням усіх істотних умов.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав: акти прийому передачі товару від 21.10.2014 та від 11.11.2014 (а.с. 174,175 Т.2); видаткові накладні №РН-0000001 від 21.10.2014, №РН-0000016 від 11.11.2014, №РН-0000015 від 11.11.2014, №РН -0000014 від 10.11.2014, №РН-0000013 від 07.11.2014, №РН-0000012 від 05.11.2014, №РН-0000011 від 04.11.2014, №РН-0000010 від 03.11.2014 (а.с. 43, 53-59 Т.3).

Для підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні: №1 від 03.11.2014, №7 від 11.11.2014, №6 від 11.11.2014, №5 від 10.11.2014, №4 від 07.11.2014, №3 від 05.11.2014, №2 від 04.11.2014 (а.с. 60-66 Т.3).

Вказані податкові накладні, складені ПП Простір не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні, які отримані від ПП Простір , внесені в реєстр податкових накладних (а.с. 148 Т.2, а.с. 46-48 Т.3) та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями.

Оплата за поставлений товар проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с.198- 233 Т.2) та картками рахунку (а.с. 106- 126, 239-246 Т.2, а.с 37-42 Т.3).

Транспортування товару від ПП Простір здійснювалось із залученням транспортних перевізників. Для підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір про надання транспортних послуг №02-Т від 02.01.2014, укладений з ФОП ОСОБА_4, згідно з яким надаються послуги вантажного автомобіля з причіпом по перевезенню вугілля кам'яного (а.с. 163 Т.2); акт здачі - приймання робіт від 21.10.2014 №21/10 (а.с.250 Т.2, а.с.29 Т.3); товарно - транспортні накладні (а.с.1-6, 30-36 Т.3); картки рахунку (а.с.236-238 Т.2).

Позивач для підтвердження обставин щодо перевезення товару надав також договір №02-П від 02.01.2014, укладений з ФОП ОСОБА_5, згідно з яким надаються послуги вантажного автомобіля з причіпом по перевезенню вугілля кам'яного (а.с 186-187 Т.2; акт здачі- прийняття послуг від 21.10.2014 №21/10-п (а.с.14 Т.3); товарно транспортні накладні (а.с.8-13, 15-28 Т.3); свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів; картками рахунку (а.с.234, 235 Т.2).

Позивач для зберігання придбаного вугілля орендував нерухоме майно, що підтверджується договором оренди нежитлового складського приміщення від 01.10.2014 (а.с. 153-155 Т.2); договором оренди майданчика для складування вугілля №02/01 від 02.01.2014 (а.с. 159-160 Т.2).

Позивач має право на експлуатацію устаткування для сортування корисних копалин - грохот інерційний ГІЛ-52А, що підтверджується дозволом №0225.15.46, виданим територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Львівській області 06.05.2015 (а.с. 94 Т.2); має право виконувати роботи із збагачування корисних копалин, що підтверджується дозволом №0226.15.46, виданим територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Львівській області 06.05.2015.

Для використання в господарській діяльності позивач орендував устаткування для сортування корисних копалин - грохот інерційний ГІЛ-52А, що підтверджується договором оренди обладнання від 01.09.2014 (а.с. 161-162 Т.2).

Використання позивачем отриманого вугілля у переробці підтверджується видатковими накладними №1 від 03.11.2014, № 2 від 10.11.2014 (а.с. 194, 196 Т.2).

Отриманий товар від ПП Простір , в результаті переробки в подальшому реалізовувався іншим контрагентам, що підтверджується актами здачі - приймання робіт (а.с. 26, 69 Т.2), накладними та видатковим накладними (а.с. 41-47, 61-68 Т.2), товарно - транспортними накладними (а.с. 27-40, 57-60, 70-90 Т.2).

Таким чином, позивач надав усі первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами відповідних договорів на підтвердження фактичного виконання сторонами їх умов. У висновках акта перевірки не міститься будь-яких застережень щодо невідповідності документів вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім цього, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обставини щодо обізнаності позивача про неправомірну, на думку відповідача, діяльності його контрагента, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Суд також зазначає, що відповідач не надав належним чином засвідченої копії вироку Сихівського районного суду м.Львова від 17.06.2015 у справі №464/3740/15-к, як на основну підставу всіх своїх заперечень, з відміткою про набрання ним законної сили.

Суд бере до уваги лист Головного управління ДФС у Львівській області №15302/13-01 від 31.12.2015 в контексті кримінально - правової оцінки господарських відносин позивача з ПП Простір , згідно з яким кримінальне провадження щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст. 209 Кримінального кодексу України закрите на підставі п.2 ч.1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю в діяннях службових осіб позивача ознак кримінальних прапорушень, передбачених ч.5 ст.191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч.1 ст. 209 (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) Кримінального кодексу України. Кримінальне провадження в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.4 ст. 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) скероване до прокуратури Львівської області для визначення підслідності. Таким чином, в межах кримінального судочинства не встановлено вини посадових осіб позивача у вчиненні злочину у сфері оподаткування.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що надані позивачем докази спростовують доводи відповідача про те, що господарська операція щодо купівлі - продажу товару не мала реального характеру. Враховуючи наведене, суд вважає, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд також зазначає, що перевіркою не встановлено, що здійснені позивачем господарські операції з вказаним в акті перевірки контрагентом суперечать (є нетиповими) видам діяльності позивача або є збитковими.

Суд встановив, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача перебував на обліку в органах ДФС та був зареєстрованим у встановленому законом порядку платником податку. Відповідач не надав жодних доказів на спростування вказаних обставин.

З огляду на викладене, в ході розгляду справи суд дійшов до висновку, що позивач належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами відповідних договорів), податковими накладними, складеними з дотриманням вимог податкового законодавства, документами, що свідчать про фактичне понесення витрат на придбання товару, підтвердив, що господарські операції з контрагентом обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані, в зв'язку з чим позивач правомірно включив до складу витрат операційної діяльності вартість (собівартість придбаних товарів (робіт, послуг)) та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках із контрагентом.

В разі наявності в органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Суд зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Податкового кодексу України не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Згідно з ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію вказаного суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, необхідно враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивач не порушив вимоги податкового законодавства в межах спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області №0000412200, №0000422200 від 10.09.2015 є протиправними, і тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь ПП Оланд-Партнер необхідно стягнути з Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 11759 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн.37 коп.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області №0000412200, №0000422200 від 10.09.2015.

Стягнути з Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства Оланд-Партнер судовий збір в сумі 11759 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн.37 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Г. Гулик