Постанова

від 22.02.2017 по справі 489/3971/16-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 489/3971/16-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Тихонова Н.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування рішення в частині нарахування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування рішення в частині нарахування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 05.02.2016 р. ДПІ в Корабельному районі було прийняте податкове повідомлення - рішення про оплату ним грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в розмірі 8 228 грн. 38 коп. (6 446 грн. 7 коп. - заниження ПДФО, 1 781 грн. 68 коп. - штрафні санкції). Крім того, ОСОБА_1 було надано для сплати розрахунок пені в сумі 1 258 грн. 90 коп.

В 2014 р. позивачем було отримано спадок у вигляді нерухомого майна, однак він вважав, що не повинен сплачувати податки, оскільки на майно було накладено заборону його відчуження протягом 5 років. Натомість ДПІ такі дії позивача були розцінені як податкове правопорушення. При цьому податковим органом за одне правопорушення було застосовано до позивача дві штрафних санкції (штраф та пеню), що на переконання позивача є порушенням положень діючого законодавства.

Посилаючись на вищевикладене просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001221701, прийняте ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 05.02.2016 р. стосовно нього в частині нарахування сум фінансових санкцій в розмірі 1 781 грн. 68 коп. - штрафу, та 1 258 грн. 90 коп. - пені.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволений частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001221701, прийняте ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 05.02.2016 р. стосовно ОСОБА_1 в частині нарахування сум фінансових санкцій в розмірі 1 258 грн. 90 коп. - пені.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що з метою реалізації п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року № 892 Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби , керуючись пунктом 7 Положення про Державну фіскальну службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, та на виконання вимог наказу ДФС України від 24 лютого 2016 року № 168 Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Миколаївській області розпочато процедуру реорганізації ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (код за ЄДРПОУ 39551947, індекс 54052, м. Миколаїв, вул. Артема, 1А) шляхом приєднання до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.

ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФО ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік, за результатами якої був складений акт від 15.01.2016 р. № 15/14-05-17-01/НОМЕР_2.

Перевіркою згідно з інформацією приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Козленок С.І. відповідно до листа від 23.06.2015 р. № 213/01-16 встановлено, що ФО ОСОБА_1 (онук) отримано у 2014 році дохід у вигляді спадщини від ОСОБА_3, а саме житловий будинок вартістю 128 934 грн. та грошові кошти, які знаходяться в АТ Ощадбанк в розмірі 6 373 грн. 72 коп.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що необхідно скасувати один із видів штрафних санкцій, а саме - пеню.

Проте з вказаним висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що ДПІ в Корабельному районі м. Миколаєва 05.02.2016 р. було складено повідомлення - рішення № 0001221701 про сплату ним суми заниження ПДФО в розмірі 6 446 грн. 70 коп., а також штрафу в розмірі 1 781 грн. 68 коп. Крім того було складено Розрахунок пені, належної до сплати відповідачем, яка склала 1 258 грн. 90 коп.

Однак висновок суду першої інстанції, що одночасне застосування за вчинене ним порушення двох штрафних санкцій (штрафу та пені) є протиправним є передчасним з огляду на наступне.

За змістом п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

У відповідності до пп. 129.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження.

Згідно положень ст. 116 Податкового кодексу України за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Водночас суд першої інстанції, врахувавши положення Цивільного Кодексу України визначив штраф та пеню як різні види штрафної (фінансової) санкції (штрафу).

Однак застосування в цьому випадку застосування положень Цивільного Кодексу України є помилковим, адже позивачем порушено норми податкового законодавства і в даному випадку виникають адміністративні правовідносини між ним та контролюючим органом. Цивільно-правова відповідальність не охоплюється поняттям адміністративної відповідальності.

До того ж згідно листа Державної фіскальної служби від 14.06.2016 р. N 6414/П/99-99-10-02-14 положення ст. 116 Податкового кодексу України закріплює правило, згідно з яким за одне податкове правопорушення може бути застосовано тільки один вид штрафу, передбаченого цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, у разі притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за певною статтею Кодексу, виключається можливість притягнення останнього до відповідальності, передбаченої іншими статтями Кодексу, за одне і те ж правопорушення (одне податкове правопорушення не може тягнути відповідальність за різними статтями Кодексу).

Таким чином, враховуючи, що відповідальність позивача охоплюється ст. 120 Податкового кодексу України, податковий орган обґрунтовано визначив грошове зобов'язання, що включає штрафну санкцію та пеню.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001221701, прийнятого ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 05.02.2016 р. стосовно ОСОБА_1 в частині нарахування сум фінансових санкцій в розмірі 1781 грн. 68 коп. - штрафу, колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду в апеляційному порядку не оскаржується, а тому відповідно до п. 13.1. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013, № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

До того ж суд апеляційної інстанції зазначає, що справа розглянута судом першої інстанції з порушенням правил предметної підсудності та, відповідно, неповноважним судом.

За змістом положень п. 1 ч.2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, однією із сторін в яких є орган державної влади, інший держаний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

У відповідності до ч. 1 ст. 50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Так, ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про оплату ним грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

У зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи було допущено порушення предметної підсудності адміністративних справ, справа була розглянута неповноважним судом, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

До того ж, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції правил предметної підсудності при розгляді даної адміністративної справи та, відповідно, розглядом справи неповноважним судом, колегія суддів на підставі вимог ст. 202 КАС України приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2016 року з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п. 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів.

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2016 року у справі № 489/3971/16-а - скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 27 лютого 2017 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин