Постанова

від 22.02.2017 по справі 816/155/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/155/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - Клименко В.В.,

представника відповідача - Базавлук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Техінпром" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2017 №№ 0004441404, 0004451404.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає прийняті відповідачем за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки при формуванні податкового кредиту та визначенню витрат позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірністю висновків позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ фірми "Техінпром" щодо встановлення порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Стверджував про оформлення господарських операцій між позивачем та його контрагентами в паперовому вигляді без їх фактичного здійснення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, ТОВ фірми "Техінпром" (код ЄДРПОУ 30485824) зареєстровано як юридична особа 22.07.1999, перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість /том 1 а.с. 141-144/. Основними видами діяльності товариства є виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування, виробництво інших кранів та клапанів, виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва /том 1 а.с.146/.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2016 у справі № 757/29598/16-к призначено проведення документальної позапланової податкової перевірки ТОВ фірми "Техінпром" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного, митного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими особами у період із 01.01.2013 по 17.06.2016, проведення якої доручено співробітникам Головного управління Державної фіскальної служби України /том 4 а.с. 170/.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, направлень на перевірку від 04.07.2016 № 1256 та від 16.09.2016 № 1857, згідно наказів від 05.07.2016 № 759 та від 09.09.2016 № 1133 ГУ ДФС у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ фірми "Техінпром" з питань дотримання податкового, валютного, митного та іншого законодавства за період із 01.01.2013 по 17.06.2016, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2013 по 17.06.2016.

За результатами перевірки складено акт від 28.09.2016 №420/16-31-14-04-14/30485824 /том 4 а.с. 186-218/, за висновками якого встановлено порушення ТОВ фірми "Техінпром":

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму податку на прибуток до сплати до бюджету на суму 171260 грн за 2015 рік;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 363009 грн, в тому числі за лютий 2015 року на суму 18038 грн, липень 2015 року - 106540 грн, грудень 2015 року - 65711, січень 2016 року - 6784 грн, лютий 2016 року - 40291 грн, березень 2016 року - 125645 грн.

На підставі акту перевірки від 28.09.2016 №420/16-31-14-04-14/30485824 контролюючим органом складено податкові повідомлення-рішення від 19.10.2016:

- № 0004441404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 171260 грн /том 1 а.с. 121/;

- № 0004451404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 544514 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 363009 грн та за штрафними санкціями в розмірі 181505 грн /а.с. 122/.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.12.2016 № 28308/6/99-99-11-01-02-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.10.2016 № 0004441404 у частині донарахувань по операціях за період 2015 року щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати скаржником на користь контрагентів та не встановлено наявність дебіторської заборгованості, а в іншій частині зазначене рішення та рішення від 19.10.2016 № 0004441404 залишено без змін /том 1 а.с. 132-137/.

11.01.2017 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0004441404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 59140 грн /том 1 а.с. 139/.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, у перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини щодо придбання ТМЦ із ТОВ Вестінг на підставі договору від 12.02.2015 № 03-15 та додаткових угод з додатками /том 1 а.с. 170-176/, ТОВ Аламан-Байга на підставі договору від 03.07.2015 № 08/1 та додаткових угод з додатками /том 1 а.с. 188-205/, ТОВ Інтер-Холдинг на підставі договору від 21.12.2015 № 1221-15 та додаткових угод з додатками /том 2 а.с. 12-22/, ТОВ Аріал Торг на підставі договору від 20.01.2016 № 2001-16 та додаткових угод з додатками /том 2 а.с. 50-61/, ТОВ НПЛ Ком на підставі договору від 14.03.2016 № 03-16 та додаткових угод з додатками /том 2 а.с. 96-113/.

За умовами вказаних договорів, які є аналогічними за змістом, Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, наведені у додаткових угодах, а Покупець - приймати та оплачувати їх.

За наслідками здійснення господарських операцій вказаними контрагентами видано позивачу: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури /том 1 а.с. 177-184, 213-250, том 2 а.с. 1-6, 23-46, 62-89, 114-145/.

Згідно з видатковими накладними позивач придбав заготовки ковані на фланець, під приварку, заготовки трубні фланцеві, поковки колінні, комплекти запчастин для ремонту ЗМ, поковки відводів, поковки трійника, корпуси елеватора, штропи елеватора, корпуса крана кульового комплектуючі клапана, заготовка пружини, заготовка гайки тощо.

Розрахунки між контрагентами за отриманий товар проведено у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками /том 1 а.с. 185-186, том 2 а.с. 7-10, 47-48, 90-92, 147-153/.

Дослідивши вказані первинні документи для документального оформлення господарських операцій з придбання товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість послуг, ціну послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні. Податкові накладні зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Відвантаження та доставка придбаних ТМЦ відповідно до додаткових угод здійснювалася Постачальниками власними силами та за власний рахунок.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів .

На підставі журналу реєстрації доручень за січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року /том 5 а.с. 196-245/ встановлено, що придбаний товар отримувався ОСОБА_3 підписи якого містяться у видаткових накладних.

Згідно з наказом від 31.05.2011 №м 21-ОС ОСОБА_3 працює на посаді першого заступника директора з 01.06.2011 /том 1 а.с. 153/.

Із пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що товар (заготовки) у контрагентів придбано для подальшої обробки та виготовлення готової продукції (устаткування та деталей), що відповідає основним видам діяльності товариства, а саме: виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування, виробництво інших кранів та клапанів, виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва.

Для обробки придбаних заготовок та виготовлення готової продукції позивач має відповідні дозволи Держгірпромнагляду №№ 007.15.33, 591.14.53 /том 3 а.с. 10-11/, потужності та приміщення - виробничий цех /том 1 а.с. 157-158/, відповідний штат кваліфікованих працівників та інженерно-технічного персоналу /том 3 а.с. 12-13/.

Списання придбаних ТМЦ у виробництво здійснювалось на підставі накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів /том 3 а.с. 94-250 том 4 а.с. 1-163/ у відповідності до наказу від 28.12.2012 № 12-ОД Про оприбуткування ТМЦ в механічний цех підприємства /том 3 а.с. 92/.

Оприбуткування готової продукції підтверджується накладними на передачу готової продукції /том 5 а.с. 140-195/.

Таким чином, придбані ТМЦ призначалися для використання у власному виробництві.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ фірми "Техінпром" чи його контрагентів. В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності поставки тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товари необхідні для здійснення діяльності позивача та отримання останнім прибутку.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає, що їх відсутність не може слугувати підставою для висновків про нереальність господарської операції між контрагентами, оскільки товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним і безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку відповідача про безтоварність операцій, оскільки вище зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки товарів, укладені між позивачем та його контрагентами.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказана позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.08.2015 у справі №К/800/29695/15.

Щодо посилань податкового органу на відсутність сертифікатів якості, то суд зазначає, що надання документів, підтверджуючих якісні характеристики товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим, дотримання ним умов договору, що встановлені його умовами до предмету поставки.

Суд також зазначає, що сертифікати якості не є документами суворої звітності, а тому їх відсутність не свідчить про безтоварність спірних господарських операцій.

Дослідивши в судовому засіданні вищеперелічені копії документів суд дійшов висновку, що матеріалами справи у їх сукупності підтверджено товарність спірних господарських операцій та правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за їх результатами.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ фірми "Техінпром" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки від 28.09.2016 № 420/16-31-14-04-14/30485824, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення .

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2017 року №0004441404 та від 19 жовтня 2016 року №0004451404 не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ фірми "Техінпром" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 11 січня 2017 року №0004441404 та від 19 жовтня 2016 року №0004451404.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Техінпром" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 11 січня 2017 року №0004441404 та від 19 жовтня 2016 року №0004451404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Техінпром" у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 9054 (дев'ять тисяч п'ятдесят чотири) гривні 81 (вісімдесят одна) копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2017 року.

Суддя С.О. Удовіченко