Ухвала

від 25.04.2017 по справі 816/155/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 р.Справа № 816/155/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі № 816/155/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром" (в подальшому - ТОВ фірма "Техінпром") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (в подальшому - ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2017 р. № НОМЕР_1, від 19.10.2016 р. № НОМЕР_2.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 р. позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 р.

та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ фірми "Техінпром" зареєстровано як юридична особа 22.07.1999 р., перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість ( т. 1 а.с. 141-144).

Основними видами діяльності товариства є виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування, виробництво інших кранів та клапанів, виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва (т.1 а.с.146).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2016 р. по справі № 757/29598/16-к призначено проведення документальної позапланової податкової перевірки ТОВ фірми "Техінпром" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного, митного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими особами у період із 01.01.2013 р. по 17.06.2016 р., проведення якої доручено співробітникам Головного управління Державної фіскальної служби України (т. 4 а.с. 170).

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, направлень на перевірку від 04.07.2016 р. № 1256 та від 16.09.2016 р. № 1857, згідно наказів від 05.07.2016 р. № 759 та від 09.09.2016 р. № 1133, ГУ ДФС у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ фірми "Техінпром" з питань дотримання податкового, валютного, митного та іншого законодавства за період із 01.01.2013 р. по 17.06.2016 р., правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2013 р. по 17.06.2016 р.

За результатами перевірки складено акт від 28.09.2016 р. №420/16-31-14-04-14/30485824, висновками якого встановлено порушення ТОВ фірми "Техінпром": пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму податку на прибуток до сплати до бюджету на суму 171260 грн. за 2015 рік; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 363009 грн., в тому числі за лютий 2015 р. на суму 18038 грн., липень 2015 р. - 106540 грн., грудень 2015 р. - 65711, січень 2016 р. - 6784 грн., лютий 2016 р. - 40291 грн., березень 2016 р. - 125645 грн. (т. 4 а.с. 186-218).

На підставі вищезазначеного акту контролюючим органом складено податкові повідомлення-рішення від 19.10.2016 р.: № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 171260 грн. (т. 1 а.с. 121); № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 544514 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 363009 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 181505 грн. ( т. 1 а.с. 122).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.12.2016 № 28308/6/99-99-11-01-02-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.10.2016 р. № НОМЕР_1 у частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати скаржником на користь контрагентів та не встановлено наявності дебіторської заборгованості, а в іншій частині зазначене рішення та рішення від 19.10.2016 р. № НОМЕР_1 залишено без змін (том 1 а.с. 132-137).

11.01.2017 р. ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 59140 грн. (т. 1 а.с. 139).

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що оскаржувані податкове повідомлення - рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини щодо придбання ТМЦ із: ТОВ «Вестінг» на підставі договору від 12.02.2015 р. № 03-15 та додаткових угод з додатками (т. 1 а.с. 170-176); ТОВ «Аламан-Байга» на підставі договору від 03.07.2015 р. № 08/1 та додаткових угод з додатками (т. 1 а.с. 188-205); ТОВ «Інтер-Холдинг» на підставі договору від 21.12.2015 р. № 1221-15 та додаткових угод з додатками (т. 2 а.с. 12-22); з ТОВ «Аріал Торг» на підставі договору від 20.01.2016 р. № 2001-16 та додаткових угод з додатками (т. 2 а.с. 50-61); ТОВ «НПЛ Ком» на підставі договору від 14.03.2016 р. № 03-16 та додаткових угод з додатками (т. 2 а.с. 96-113).

На підставі умов цих договорів, які є аналогічними за змістом, Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, наведені у додаткових угодах, а Покупець - приймати та оплачувати їх.

За наслідками здійснення господарських операцій вказаними контрагентами видано позивачу: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури (т. 1 а.с. 177-184, 213-250, т. 2 а.с. 1-6, 23-46, 62-89, 114-145).

Згідно з видатковими накладними позивач придбав заготовки ковані на фланець, під приварку, заготовки трубні фланцеві, поковки колінні, комплекти запчастин для ремонту ЗМ, поковки відводів, поковки трійника, корпуси елеватора, штропи елеватора, корпуса крана кульового комплектуючі клапана, заготовка пружини, заготовка гайки тощо.

Розрахунки між контрагентами за отриманий товар проведено у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 185-186, т. 2 а.с. 7-10, 47-48, 90-92, 147-153).

Відвантаження та доставка придбаних ТМЦ відповідно до додаткових угод здійснювалася Постачальниками власними силами та за власний рахунок.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі журналу реєстрації доручень за січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року (т. 5 а.с. 196-245) встановлено, що придбаний товар отримувався ОСОБА_1, підписи якого містяться у видаткових накладних.

Згідно з наказом ТОВ фірма "Техінпром" від 31.05.2011 р. №м 21-ОС ОСОБА_1 працює на посаді першого заступника директора з 01.06.2011 р. (т. 1 а.с. 153).

Судовим розглядом встановлено, що товар (заготовки) у контрагентів придбано для подальшої обробки та виготовлення готової продукції (устаткування та деталей), що відповідає основним видам діяльності товариства, а саме: виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування, виробництво інших кранів та клапанів, виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва.

Для обробки придбаних заготовок та виготовлення готової продукції позивач має відповідні дозволи Держгірпромнагляду №№ 007.15.33, 591.14.53 (т. 3 а.с. 10-11), потужності та приміщення - виробничий цех (т. 1 а.с. 157-158), відповідний штат кваліфікованих працівників та інженерно-технічного персоналу (т. 3 а.с. 12-13).

Списання придбаних ТМЦ у виробництво здійснювалось на підставі накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. 3 а.с. 94-250, т. 4 а.с. 1-163) відповідно до наказу від 28.12.2012 р. № 12-ОД «Про оприбуткування ТМЦ в механічний цех підприємства» (т. 3 а.с. 92).

Оприбуткування готової продукції підтверджується накладними на передачу готової продукції (т. 5 а.с. 140-195).

Колегія суддів вважає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідачем не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними чи вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ фірми "Техінпром" чи його контрагентів.

В акті перевірки податковим органом не встановлено факту відсутності поставки товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати та не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції, придбані товари необхідні для здійснення діяльності позивача та отримання прибутку.

Доводи апелянта, що відсутність у позивача товарно - транспортних накладних і сертифікатів якості, є доказом нереальності господарських операцій, колегія суддів вважає безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінітрансу України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним і безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку відповідача про безтоварність операцій, оскільки вищезазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не за договорами поставки товарів, укладеними між позивачем та його контрагентами.

Відсутність сертифікатів якості не може підтверджувати безтоварність спірних господарських операцій, оскільки надання документів, які не є документами суворої звітності та підтверджують якісні характеристики товару стосуються правовідносин між продавцем і покупцем.

Крім того, товарно-матеріальні цінності, які придбавалися позивачем не відносяться до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005 р.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, що нереальність господарських операцій підтверджується невідповідністю придбаних і реалізованих товарів у ТОВ Токмар - Груп , ТОВ Інтер - Холдинг ТОВ Київ ОСОБА_2 , ТОВ Аріал Торг ТОВ НПЛ КОМ , оскільки відповідачем не доведено, що придбаний товар не міг перебувати на складі та не був придбаний контрагентом у попередніх періодах.

Висновки відповідача, які ґрунтуються не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо неправомірності, на думку апелянта, надання до суду першої інстанції документів, які не надавалися позивачем під час проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункт 44.6 статті 44 Податкового Кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Проте, колегія суддів вважає, що суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі № 816/155/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 26.04.2017 р.