Ухвала від 21.02.2017 по справі 809/1188/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 р. №876/10286/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа І.Я.,

за участі представників позивача - Фреїшин Т.М.,

та відповідача - Лаврука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будімпульс на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі за його позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будімпульс (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 02.09.2016 №№0002021401, 0002011401. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні ППР прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на формування витрат та податкового кредиту підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нереальності (фіктивності) господарських операцій позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Люфт Сервіс (далі - ТОВ-1) у зв'язку із фіктивністю господарської діяльності останнього, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Придбаний у ТОВ-1 щебінь породи карбонатної фракції 80-120 (м-400) (далі - Щебінь) використаний в господарській діяльності позивача. На підтвердження розміру понесених позивачем витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем належним чином не були взяті до уваги.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі №809/1188/16 в задоволенні позову відмовлено.

Постанову оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована покликанням на обставини викладені в позовні заяві. Додатково зазначено, що ТОВ-1 було належними чином зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності та платник податку на додану вартість (далі - ПДВ), його установчі документи не визнані недійсними в судовому порядку, як не визнаний недійсним договір поставки товару від 20.10.2015 №020/110 (далі - Договір).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у ТОВ-1 були відсутні необхідні матеріально-технічні умови для здійснення господарських операцій з поставки товару, а метою його діяльності було здійснення незаконної господарської діяльності шляхом надання податкових пільг іншим суб'єктам господарювання, в тому числі ТОВ.

Такі висновки цього суду є правильними з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта від 19.08.2016 №481/09-19-14-01/37419669 (далі - Акт) позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ-1 за період з 16.10.2015 по 30.06.2016 податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог:

-пунктів 44.1, 44.2 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 65978грн;

-пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, пунктів 201.1, 201.4 ст.201 ПК, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка сплачується до Державного бюджету України в сумі 105000грн, в т.ч. за жовтень-листопад 2015 року в розмірі 40780 та 64220грн відповідно (а.с.13-40 т.1).

02.09.2016 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР:

№0002011401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 65978грн за основним платежем;

№0002021401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 131215 грн (основний платіж 105000грн, штрафні (фінансові) санкції 26250грн) (а.с.59-63 т.1).

Під час перевірки податковий орган надавав оцінку господарським операціям між ТОВ-1 і ТОВ, які документально оформлені такими чином.

Між ТОВ-1 (продавець) та ТОВ (покупець) укладено Договір за яким продавець зобов'язувався поставити покупцю Щебінь, а покупець прийняти і сплати за товар згідно додатків до договору. (а.с.237-240 т.2).

На виконання умов Договору ТОВ-1 складено та виписано видаткові накладні від 20.10.2015 №РН-0000001, 30.10.2015 №РН-0000008, 06.11.2015 №РН-0000035, 20.11.2015 №РН-0000046 на загальну суму 650000грн, в т.ч. ПДВ 108333,33грн (а.с.233-236 т.2).

ТОВ-1 виписані також податкові накладні від 20.10.2015 №1, 30.10.2015 №8, 06.11.2015 №35, 20.11.2015 №46 (а.с.243-246 т.2).

У виписаних ТОВ-1 видаткових та податкових накладних проставлено підпис, прізвище, ім'я та по батькові у графі від постачальника - ОСОБА_3, вказано номенклатуру і кількість придбаного товару, та скріплені печаткою цього товариства.

Поставка товару здійснювалася транспортом, а саме, зокрема, автомобілями НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 відповідно до накладних та товаро-транспортних накладних на кожну партію Щебеню (а.с.95-250 т.1, а.с.1-84 т.1).

Розрахунок за отриманий товар проведено повністю шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ-1 у Публічному акціонерному товаристві Ідея Банк (далі - ПАТ) №26004355014763 (далі - Рахунок) згідно платіжних доручень від 20.10.2015 №402, 29.10.2015 №407, 30.10.2015 №408, 06.11.2015 №415, 20.11.2015 №424, 18.12.2015 №432, 25.12.2015 №433, 28.12.2015 №435, 05.01.2016 №437 (а.с.205-2013 т.2).

Вироками Сихівського районного суду м.Львова від 10 травня 2016 року у справі №464/3867/16-к (набрав законної сили 09.06.2016) та від 21 червня 2016 року у №464/4705/16-к (набрав законної сили 21.07.2016) відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (а.с.91-94 т.2).

По цих справах, зокрема, затверджено угоди від 27.04.2016 та 30.05.2016 між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відповідно та прокурором відділу управління нагляду прокуратури Львівської області про визнання винуватості.

Цими судовими рішеннями встановлено, що вищезазначені особи в період відповідно жовтня-листопада 2015 року та листопада 2015 року по березень 2016 року здійснили придбання ТОВ-1 з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та вчинили співучасть з невстановленими слідством особами у фіктивному підприємництві.

У ці періоди ТОВ-1 використовувався раніше відкритий Рахунок у Львівському відділенні № 1 ПАТ. Службовими особами та єдиним працівником ТОВ-1 в період з 16.10.2015 по 30.11.2015 був ОСОБА_3, а період з 30.11.2015 - ОСОБА_4, які з метою отримання додаткового заробітку підписали ряд документів для придбання, перереєстрації ТОВ-1 та внесення змін для використання банківського рахунку в ПАТ. Без мети здійснення фактичної діяльності підприємства інколи підписував ряд документів за що отримував винагороду по 450грн.

ТОВ відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької (економічної) діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, кількість працівників - одна особа, товариство не знаходилося за юридичною адресою, тобто здійснення операційної діяльності без реальної мети настання правових наслідків, що свідчить про нікчемність укладених ними угод.

Згідно із ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законої сили, є обов'язковиим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, згідно із довідкою Регіонального сервісного центру в Івано-Франківській області Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1632 вище вказані транспортні засоби у період з 19.10.2015 по 18.11.2015 не реєструвалися та тимчасові талони на право керування не видавалися (а.с.247 т.2).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХIV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ст.1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами 1 та 2 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.44 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом пунктів 44.1, 44.2 ст.44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом а п.198.1 цієї є статті встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм матеріального права апеляційний суд приходить до висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Подібний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року справа №21-3788а15.

До такого висновку на підставі зібраних доказів фактично прийшов і суд першої інстанції.

Доводи апелянта є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог податкового законодавства, правил бухгалтерського та податкового обліку.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні данного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та наддав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будімпульс залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я.Качмар

Суддя О.М.Гінда

Суддя В.В.Ніколін

Повний текст виготовлений 27 лютого 2017 року.