Постанова

від 22.02.2017 по справі 904/5665/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 904/5665/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С. суддів:Білошкап О.В., Катеринчук Л.Й. розглянувши касаційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" Штельманчука Михайла Сергійовича на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 904/5665/16 господарського суду Дніпропетровської області за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" про визнання банкрутом в судовому засіданні взяли участь представники :

ліквідатора ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" Штельманчука М.С. Зорін Р.О. В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" (далі - ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ") за процедурою, передбаченою ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, далі - Закон).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 (суддя Владимиренко І.В.) боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича.

Не погоджуючись з постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 (колегія суддів: Кузнецов В.О., Науменко І.М., Вечірко І.О.) постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 скасовано, провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" припинено.

Ліквідатор ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" арбітражний керуючий Штельманчук М.С. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016, прийняти нове рішення, яким припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст.91, 80 ГПК України, ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2016 ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" в особі ліквідатора звернулося до суду із заявою про визнання боржника банкрутом у зв'язку з прийняттям загальними зборами учасників ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" рішення від 07.07.2016 про затвердження проміжного ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора та зобов'язання ліквідатора звернутися до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку, передбаченому ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

На виконання вимог ст.105 ЦК України, ліквідатор боржника письмово повідомив орган, що здійснює державну реєстрацію про припинення товариства шляхом ліквідації. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.02.2016 ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників від 22.02.2016. Строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи для заявлення кредиторами своїх вимог, становить до 01.05.2016 . (т.1 а.с.29-34)

На виконання вимог ч. 4 ст. 111 ЦК України ліквідатором вжито заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, про що складено відповідні інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором боржника було виявлено дебіторську заборгованість у розмірі 36000,00 грн. Ліквідатором направлено керівнику дебітора - ТОВ "МЕТ-ІМПОРТ-ПРОМ" повідомлення про погашення вказаної заборгованості. Судом першої інстанції встановлено, що станом на момент звернення ліквідатора до суду дебіторська заборгованість не погашена.

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, судом першої інстанції встановлено, що ліквідатором після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами, складено проміжний ліквідаційний баланс, згідно якого кредиторська заборгованість становить 495700,00 грн., дебіторська заборгованість становить 36000,00 грн., грошові кошти на рахунку у ПАТ "Сбербанк" становлять 468,65 грн., основні засоби, товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активі відсутні.

Отже, господарський суд, встановивши ознаки банкрутства боржника, а саме, майновий стан боржника, розмір кредиторської та дебіторської заборгованості, враховуючи обставини дотримання ліквідатором необхідних передумов для звернення з заявою про порушення справи про банкрутство боржника у порядку ст.95 Закону, які були встановлені у підготовчому засіданні, правомірно визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд безпідставно порушив провадження у цій справі в порядку ст.95 Закону, а в подальшому виніс оскаржувану постанову. Висновок, щодо незаконності постанови про визнання боржника банкрутом, обґрунтований порушеннями ліквідатором ч.ч.1, 3, 8 ст.111 ЦК України. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що до заяви про визнання банкрутом, ліквідатором не надано доказів наявності майна, необхідного для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на невірне застосуванням ст.111 ЦК України, ст.ст.16, 37, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 6 статті 16 Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, за наслідками проведення якого виноситься ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в підготовчому засіданні 19.07.2016 перевірено наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст.95 Закону. Судом встановлено обставини дотримання ліквідаційною комісією порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. Ухвала підготовчого засідання з урахуванням вимог ст.78 Податкового кодексу України направлена ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Зазначена ухвала не оскаржувалась та відповідно набрала законної сили.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи доводи заявника апеляційної скарги про безпідставність порушення справи про банкрутство та порушення прав фіскального органу, фактично переглянув ухвалу підготовчого засідання, яка не оскаржувалася ДПІ, а відповідно і не сплачувався судовий збір у розмірі, встановленому Законом, чим порушив принцип правової визначеності, який гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо невірного застосування ст.111 ЦК України судом апеляційної інстанції.

Так, зі змісту ст.95 Закону вбачається, що обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Порядок ліквідації юридичної особи встановлено ст.111 ЦК України.

Враховуючи вимоги ст.111 ЦК України, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону є: оцінка вартості наявних активів боржника (майна, дебіторської заборгованості), оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, вжиття необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, повідомлення кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки, складання проміжного ліквідаційного балансу, складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Отже, встановлення судом обставин недотримання необхідних передумов звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону може бути підставою для припинення незаконно порушеного провадження.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що в порушення ч.8 ст.111 ЦК України інвентаризації майна боржника була проведена без створення інвентаризаційної комісії. Ліквідатором не було вжито заходів щодо отримання виявленої дебіторської заборгованості, що є порушенням ч.1 ст.111 ЦК України. У проміжному ліквідаційному балансі ліквідатором не відображено дані про розмір статутного капіталу. До заяви про визнання банкрутом, ліквідатором не надано доказів наявності майна, необхідного для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Зі змісту ч.8 ст.111 ЦК України вбачається, що або ліквідаційна комісія, або ліквідатор після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який в подальшому затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, складання проміжного ліквідаційного балансу може здійснюватися як ліквідатором, так і ліквідаційною комісією боржника, тому проведення інвентаризації активів банкрута одноособово ліквідатором, який був в даному випадку єдиною матеріально-відповідальною особою на підприємстві, не є порушенням ч.8 ст.111 ЦК України.

Відносно невчинення ліквідатором жодних заходів по стягненню дебіторської заборгованості у сумі 36000,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ліквідатором направлено керівнику дебітора - ТОВ "МЕТ-ІМПОРТ-ПРОМ" вимогу про погашення вказаної заборгованості за договором від 14.12.2015.

Отже, твердження суду апеляційної інстанції про невчинення жодних заходів ліквідатором при стягненні кредиторської заборгованості є необґрунтованим, оскільки зі змісту ч.1 ст.111 ЦК України вбачається, що ліквідатор зобов'язаний вчиняти заходи по стягненню дебіторської заборгованості, а не стягнути її з дебітора.

Щодо висновків про невідображення у проміжному ліквідаційному балансі даних про розмір статутного капіталу, то з проміжного ліквідаційного балансу вбачається, що сума зареєстрованого капіталу становить 0,5 тис.грн. (код рядка 1400).

З огляду на вищевикладене, у суду апеляційної інстанції не було визначених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав для скасування постанови господарського суду Дніпропетровської області та припинення провадження у справі про банкрутство, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відносно доводів заявника касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм ст.91 ГПК України у зв'язку з відсутністю у заявника апеляційної скарги процесуального права на оскарження постанови суду про визнання банкрутом, та необхідністю припинення апеляційного провадження, колегія їх відхиляє з огляду на наступне.

Звертаючись з апеляційною скаргою на постанову господарського Дніпропетровської області від 27.07.2016, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області послалась на неможливість здійснення документальної позапланової виїзної перевірки банкрута ТОВ "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" на підставі наказу №174 від 11.03.2016.

Відповідно ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст.75, 78 Податкового кодексу України проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключній компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків, а у разі виявлення порушень норм податкового законодавства та встановленні заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) заявляти свої претензії до такого боржника шляхом подачі ліквідатору заяви з кредиторськими вимогами.

Отже, чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення постанови судом про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки боржника.

Орган податкової служби вправі звернутися з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду.

Отже, з огляду на те, що у зв'язку з порушенням справи про банкрутство у ДПІ виникають певні обов'язки щодо проведення позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства боржником, то у разі порушення учасниками провадження прав фіскального органу при здійсненні ним своїх функцій, останній набуває права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ДНІПРО-ТРАСТ" Штельманчука Михайла Сергійовича задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі №904/5665/16 скасувати.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді О.В. Білошкап

Л.Й. Катеринчук