Постанова

від 22.02.2017 по справі 910/2800/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 910/2800/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Столичний Сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 року у справі № 910/2800/16 за позовом приватного підприємства "Столичний Сервіс" до комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів, в якій просив витребувати у КП "Київблагоустрій" малої архітектурної форми (тимчасової споруди), яку було демонтовано 23.10.2015 року за адресою: АДРЕСА_1, та передати ПП "Столичний Сервіс"; стягнути солідарно з відповідачів збитки в сумі 8 000 грн.

Позов обгрунтовано відсутністю законних підстав перебування спірного майна у володінні КП "Київблагоустрій", оскільки дії відповідачів з демонтажу спірного майна здійснено з порушенням вимог законодавства, якими завдано майнову шкоду позивачу, що складається з оплати вартості ліцензії, пайової участі та недоотриманого прибутку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2016 року (суддя Усатенко І.В.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 року (судді: Чорна Л.В., Разіна Т.І., Яковлєв М.Л.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати та позов про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача КП "Київблагоустрій", дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 30.06.2006 року за договором №30/06-06 на замовлення СПД ОСОБА_5 було виготовлено торговий павільйон розміром 6700-3000 та передано замовнику за актом приймання здачі робіт від 04.08.2006 року.

За договором купівлі-продажу торгівельного павільйону №1 від 04.08.2006 року ФОП ОСОБА_5 продав, а ПП "Столичний сервіс" придбав торгівельний павільйон, який належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу №30/06-06 від 30.06.2006 року.

Санітарно-епідеміологічною станцією Подільського району м. Києва погоджено надання висновку щодо можливості в оренду земельної ділянки для встановлення кіоску по продажу продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 (лист від 21.04.2006 року №630).

10.07.2006 року Подільське районне управління ГУ МНС України в м. Києві видало довідку за №14/787, якою надало згоду ФОП ОСОБА_5 на отримання дозволів на розміщення об'єкту торгівлі продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 05.11.2010 року №2-350/ВД/10 Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією погоджено режим роботи павільйону "Продукти" з 8:00 до 22:00, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за умови дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року №833 "Про затвердження Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення".

24.07.2015 року ФОП ОСОБА_5 отримав ліцензію НОМЕР_1 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

18.08.2015 року між ПП "Столичний сервіс" та Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено договір № 02332-15/3 щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою.

10.09.2015 року відповідно до квитанції №ПН636 позивачем сплачено пайовий внесок у розмірі 3 858,00 грн. та отримано інформаційний талон від 17.11.2015 року серія ТС №02332-15/3.

Листом від 29.09.2015 року №222-2849 (043-1224) КП "Київблагоустрій" повідомило Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про проведення перевірки та встановлення, що ПП "Столичний сервіс" здійснює продаж алкогольних напоїв після 23:00, що є порушенням п. 9 рішення Київської міської ради від 04.09.2014 року №62/62 "Про затвердження порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібно роздрібної торговельної мережа в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради".

На засіданні комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібно-роздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства було вирішення анулювати договір пайової участі та інформаційний талон №02332-14.

22.10.2015 року представниками КП "Київблагоустрій" було проведено перевірку правомірності встановлення (розміщення) малої архітектурної форми (тимчасової споруди) по АДРЕСА_1 та було встановлено порушення п. 15.3.5. Правил благоустрою міста Києва, про що складено припис №1513834.

За твердженням відповідача Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 23.10.2015 року №14559/0/16-2/27-15 позивача повідомлено про припинення дії договору № 02332-15/2 пайової участі.

23.10.2015 року Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища видано доручення КП "Київблагоустрій" про вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, в разі відсутності проектно-дозвільної документації на розміщення павільйону по АДРЕСА_1.

23.10.2015 року співробітниками КП "Київблагоустрій" виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено демонтаж малої архітектурної (тимчасової споруди) за адресою: АДРЕСА_1. і транспортовано на майданчик тимчасового складу та зберігання безхазяйного майна, про що складено акт проведення демонтажу.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2015 року позивач звернувся до КП "Київблагоустрій" із заявою про повернення МАФу, демонтованого 23.10.2015 року.

Предметом даного судового розгляду є вимога власника майна до особи, яка незаконно заволоділа його майном про витребування цього майна з чужого незаконного володіння у зв'язку із здійсненням демонтажу спірного майна з порушенням вимог законодавства, а також вимога про стягнення матеріальної шкоди і упущеної вигоди.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові про витребування майна з чужого незаконного володіння мотивовано недоведеністю позивачем незаконності демонтажу тимчасової споруди, оскільки припис та доручення відповідачів про вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою на час розгляду справи в суді є чинними та не визнані незаконними у встановленому законом порядку, тоді як до компетенції господарського суду не належить питання правомірності чи неправомірності дій суб'єкта владних повноважень щодо видачі вказаних доручення та припису. Крім того, оскільки на виконання вимог пп. 13.3.5 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 року позивач документів, що підтверджують оплату вартості демонтажу та відновлення благоустрою суду не надав, а тому підстави для витребування у відповідача вказаного майна на користь позивача відсутні.

Відмову в задоволенні позову про стягнення збитків обгрунтовано недоведеністю усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Проте, суд касаційної інстанції вважає такі висновки господарських судів передчасними, зважаючи на таке.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Правом власності у розумінні ст. 316 ЦК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.

Відповідно до ст. ст. 391, 387 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном та витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди не врахували вимоги ст. ст. 316, 317, 319, 391, 387 ЦК України, практику ЄСПЛ, а також не встановили з яких підстав у відповідача виникло право зберігати демонтовану тимчасову споруду, яка належить позивачеві на праві власності, і чи може відповідач утримувати таке майно, а також того чи не є дії відповідача з утримання цього майна втручанням в право позивача на мирне володіння своїм майном, яке йому гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

До того ж, суди попередніх інстанцій досліджуючи питання правомірності чи неправомірності демонтажу МАФу, залишили поза увагою те, що предметом спору у справі є вимоги власника про витребування майна від особи, яка утримує це майно без відповідної правової підстави; правомірність чи неправомірність демонтажу тимчасової споруди не змінює того, що власником цієї споруди є позивач, якому належать право володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном.

Водночас, Правилами благоустрою міста Києва не передбачено право відповідача у випадку демонтажу малої архітектурної форми (тимчасової споруди), яка є власністю іншої особи, і яка звернулася з вимогою про повернення такого майна, утримувати таку споруду.

Виходячи з наведеного, суду слід було ретельно з'ясувати чи може КП "Київблагоустрій" ВО Київ ради (КМДА) після демонтажу тимчасової споруди, яка належить позивачеві на праві власності, утримувати її, а також чи не суперечать такі дії відповідача вимогам ст. 316 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, та при цьому мати на увазі, що у випадку не відшкодування позивачем витрат, пов'язаних з демонтажем конструкції, відповідач не позбавлений права звернутися з відповідними вимогами до суду.

Разом з тим, відмовляючи в позові про стягнення збитків суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що сферою застосування ст. ст. 224, 225 ГК України, як і ст. 623 ЦК України, є правовідносини відшкодування збитків внаслідок порушенням господарського зобов'язання, а ст.ст. 1166, 1174, 1190 ЦК України регулюють правовідносини щодо відшкодування шкоди (деліктне зобов'язання), та достеменно не з'ясували правових підстав позову, не встановили правової природи спірних правовідносин, і не визначилися, які норми матеріального права підлягають застосуванню до таких відносин.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в порушення вимог ст. 43 ГПК України не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, є передчасними й зробленими без дослідження всіх фактичних обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Столичний Сервіс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2016 року скасувати, і справу № 910/2800/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко