Рішення

від 22.02.2017 по справі 903/1005/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 лютого 2017 р. Справа №903/1005/16

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСИР ПРО» , с.Старі Кодаки, Дніпровський район, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства «АУТСТАФФ-2016» , м. Луцьк

про стягнення 4621,84 грн.

Суддя Вороняк А. С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Відповідно до п.8 ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСИР ПРО» звернулось з позовом до Приватного підприємства «АУТСТАФФ-2016» про стягнення 4621,84 грн., з них 4402,38 грн. - основної заборгованості по Договору поставки №22/05/16 від 01.05.2016р. та 219,46 грн. - пені. Судовий збір просять стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір поставки №22/05/16 від 01.05.2016р., видаткові накладні на поставку товару, довіреності на отримання товару, видаткові накладні на повернення товару, банківські виписки(за весь час договірних відносин по договору поставки №22/05/16 від 01.05.2016р. з 10.05.2016р. по 13.10.2016р.), претензію б/н від 15.11.2016р., звіт про залишки та продаж товару за період з 01.07.2016р. по 31.07.2016р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.12.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 25.01.2017р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 25.01.2017р. розгляд справи відкладено на 08.02.2017р. через не з'явлення сторін у судове засідання, неподання сторонами витребуваних документів, витребування нових доказів.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.02.2017р. розгляд справи відкладено на 22.02.2017р. через неподання сторонами всіх витребуваних документів та необхідність витребування нових доказів.

13.02.2017р. на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі з додатками.

20.02.2017р. на адресу суду та 22.02.2017р. на електрону адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі(деталізований розрахунок основної заборгованості) з додатками, а саме: видатковими накладними на поставку товару, видатковими накладними на повернення товару та доказами часткових проплат(банківські виписки) за весь час договірних відносин по договору поставки №22/05/16 від 01.05.2016р.. В даних поясненнях просять розгляд справи 22.02.2017р. проводити за відсутності їх представника. Додатково зазначають, що договір поставки №22/05/16 від 01.05.2016р. на час розгляду справи є чинним, позов підтримують в повному обсязі.

Позивач у судове засідання 22.02.2017р. не з'явився, компетентного представника не направив, ухвала господарського суду Волинської області від 08.02.2017р. направлялась останньому листом з рекомендованим повідомленням №4301034442848.

Відповідач у судове засідання 22.02.2017р. не з'явився, компетентного представника не направив, вимог ухвал господарського суду Волинської області від 29.12.2016р., від 25.01.2017р. та від 08.02.2017р. не виконав, ухвала господарського суду Волинської області від 08.02.2017р. повернулась до суду із позначкою відділення зв'язку «відсутність адресата» .

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду(пп.3.9.1. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення сторін про час та місце слухання справи та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

01.05.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСИР ПРО» (далі - Постачальник) та Приватним підприємством "НОРМА Д" (далі - Покупець) було укладено договір поставки №22/05/16(далі - Договір)(а.с.12-13).

Згідно п.1.1 Договору, Постачальник продає, а Покупець купує і сплачує на умовах цього Договору продукцію(далі - товар) у кількості, асортименті та за цінами, вказаними в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п.2.1 Договору, товар за цим Договором, поставляється окремими партіями у відповідності з видатковими накладними на основі заявок Покупця, замовлення на партію товару Покупець направляє Постачальнику факсимільним, електронним або телефонним зв'язком з послідуючим узгодженням сторонами умов поставки.

Згідно п.2.2 Договору, Покупець не заперечує приймати товар, відправлений Постачальником залізницею, поштова-вантажними відправленнями, і зобов'язується забрати його зі станції своїм транспортом на наступний день з дня повідомлення станції про прибуття вантажу.

Згідно п.2.4 Договору, перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття Покупцем партії товару в місці постачання. Доказом передачі партії товару у власність Покупця є видаткова накладна, оформлена належним чином та доручення, які Покупець повинен направити в триденний термін Постачальнику з дня отримання товару. Ризик випадкової загибелі, або випадкового псування товару, що поставляється, переходить на Покупця одночасно з виникненням у нього права власності.

Згідно п.п.4.1-4.5 Договору, загальна вартість Договору складається з вартості всіх партій товару, поставлених Покупцю за цим Договором. Ціна товару визначається в національній валюті України та узгоджується сторонами для кожної окремої партії товару. Ціна товару на кожну окрему партію товару вказується у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець зобов'язаний надавати Постачальнику кожного 1-го числа поточного місяця відомість (звіт) про залишки та продаж товару, починаючи з дня поставки. Розрахунок за фактично реалізований товар, відповідно до п.4.4., здійснюється на протязі 3-х (трьох) банківських днів з моменту пред'явлення Покупцем відомості (звіту) про залишки та продаж товару.

Згідно п.4.6 Договору, у випадку невиконання Покупцем п.4.3, п.4.4, п.4.5 даного Договору, Постачальник має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, призупинити подальшу поставку товару, а також має право вимоги на повернення Покупцем товару, за який не був здійснений грошовий розрахунок відповідно до п.4.5 Договору. При цьому Покупець зобов'язаний повернути товар на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту виставленої Постачальником вимоги (претензії). У випадку повернення товару, відповідно до умов цього пункту, Покупець зобов'язаний повернути такий товар у його первісному зовнішньому вигляді та якості. При цьому строк придатності товару, який підлягає поверненню, повинен складати не менш 50% від загального строку придатності (реалізації).

Згідно п.6.1 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених даним Договором, сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

Згідноп.9.5 Договору, останній вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016р., але якщо у сторін на момент закінчення строку дії Договору залишаються невиконанні договірні зобов'язання та законні вимоги, дія Договору продовжується по відношенню до таких зобов'язань, до повного задоволення законних вимог.

Даний Договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками Постачальника та Покупця.

07.11.2016р. Приватне підприємство Норма Д здійснило державну реєстрацію змін до установчих документів, якою були змінені:

- повне найменування з ПП НОРМА Д на ПП АУСТАФФ-2016 ;

- скорочене найменування;

- місцезнаходження;

- види діяльності;

- склад та інформація щодо засновників, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ на ПП АУСТАФФ-2016 станом на 31.01.2017р.(а.с.71-80).

На виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку товару на суму 12768,60 грн., що стверджується видатковими накладними №15 від 10.05.2016р. на суму 1095,72 грн., №16 від 10.05.2016р. на суму 1427,58 грн., №17 від 10.05.2016р. на суму 2675,94 грн., №21 від 11.05.2016р. на суму 3441,54 грн., №7 від 01.06.2016р. на суму 2382,30 грн. №116 від 13.07.2016р. на суму 1745,52 грн.(а.с.14, 16, 103-106).

Видаткова накладна №108 від 09.09.2016р. на суму 1128,66 грн.(а.с.18), не приймається судом, як належний та допустимий доказ здійснення поставки товару відповідачу, оскільки остання не відповідає вимогам абз.6 п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме на ній відсутні відмітки відповідача(печатка, підпис) або інші дані, що дають змогу його ідентифікувати у здійсненні господарської операції про отримання саме ним партії продукції.

Твердження позивача, що товар по вказаній видатковій накладній, отримано відповідачем, що стверджується експрес-накладними(ТОВ НОВА ПОШТА а.с.19-20), не приймаються судом, оскільки у вказаних експрес-накладних відсутні вказівки на те, який саме товар нею супроводжується та відповідно отримується адресатом(одержувачем).

Суд зауважує, що в експрес-накладній №20400017408578(а.с.20) є дані представника одержувача, а саме дата отримання - 19.09.2016р., час - 11:26, посада - приватна особа, П.І.Б. - ОСОБА_1, паспортні дані - АМ064708, проте в матеріалах справи наявні довіреності на отримання товару видані на ім'я ОСОБА_2 Геннадієвни(а.с.15, 17, 107), а отже стверджувати, що товар за видатковою накладною №108 від 09.09.2016р. на суму 1128,66 грн. отримано ПП АУСТАФФ-2016 (ПП НОРМА Д ) немає підстав.

Згідно п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають видаткові накладні №15 від 10.05.2016р. на суму 1095,72 грн., №16 від 10.05.2016р. на суму 1427,58 грн., №17 від 10.05.2016р. на суму 2675,94 грн., №21 від 11.05.2016р. на суму 3441,54 грн., №7 від 01.06.2016р. на суму 2382,30 грн. №116 від 13.07.2016р. на суму 1745,52 грн., що засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар зазначеним накладним, за винятком видаткової накладної №108 від 09.09.2016р. на суму 1128,66 грн., яка ним не підписана.

Відповідач здійснив часткове повернення товару на загальну суму 3127,32 грн., що стверджується накладними на повернення за №73 від 07.09.2016р. на суму 288,36 грн., №74 від 07.09.2016р. на суму 137,52 грн., №72 від 07.09.2016р. на суму 444 грн., №75 від 07.09.2016р. на суму 293,52 грн., №71 від 07.09.2016р. на суму 1103,34 грн., №99 від 13.10.2016р. на суму 471,96 грн., №104 від 13.10.2016р. на суму 50,28 грн., №100 від 13.10.2016р. на суму 208,74 грн., №101 від 13.10.2016р. на суму 129,60 грн.(а.с.112-120), а також провів часткові проплати за поставлений товар в сумі 6367,56 грн., що стверджується банківськими виписками по рахунку позивача(а.с.108-111).

Таким чином на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує основна заборгованість за Договором в сумі 3273,72 грн.(12768,60 грн. - 3127,32 грн. - 6367,56 грн.).

Вказана заборгованість в сумі 3273,72 грн. відповідачем не сплачена, доказів протилежного суду не подано.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, відпуск позивачем на виконання її умов відповідачу товару, отримання його відповідачем здійснення часткових повернень продукції(товару) та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 4402,38 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 3273,72 грн., в іншій частині стягнення основної заборгованості в розмірі 1128,66 грн. слід відмовити, через необґрунтованість та безпідставність.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 219,46 грн. за період прострочення оплати з 04.08.2016р. по 20.12.2016р. нараховану на суму заборгованості 1970,82 грн.(розрахунок а.с.11), суд зазначає таке.

Згідно п.4.5 Договору, розрахунок за фактично реалізований товар, відповідно до п.4.4., здійснюється на протязі 3-х (трьох) банківських днів з моменту пред'явлення Покупцем відомості (звіту) про залишки та продаж товару.

Згідно п.6.2 Договору, за несвоєчасну оплату за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє Покупця під виконання договірних зобов'язань. Пеня нараховується протягом всього періоду прострочки до моменту повного виконання Покупцем зобов'язань (в частині погашення заборгованості). Позовна давність до вимог про стягнення пені застосовується в три календарні роки.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При нарахуванні пені позивач взяв за основу суму заборгованості 1970,82 грн., яка зазначена в графі Розход оборотної відомості по постачальнику «ЕЛІКСИР ПРО» за період з 01.07.2016р. по 31.07.2016р.(а.с.21-27).

Позивач вважає вказану оборотну відомість - звітом відповідача про залишки та продаж товару за липень 2016р.. У поясненнях(надійшли до суду 20.02.2017р.) зазначають, що такий звіт був відправлений відповідачем позивачу по e-mail 03.02.2017р.(додають відповідну інтернет переписку(web-скріншоти) а.с.93-94).

Суд критично оцінює дані твердження позивача з огляду на таке.

Оборотна відомість по постачальнику «ЕЛІКСИР ПРО» за період з 01.07.2016р. по 31.07.2016р.(а.с.21-27), не містить жодних ідентифікуючих ознак, зокрема щодо суб'єкта формування(відсутня вказівка на юридичну особу), підстави формування(вказівка на договір), також відсутня вказівка на особу, яка сформувала вказану відомість(директор, бухгалтер тощо), а тому не приймається судом, як належний та допустимий доказ в розумінні ст.34 ГПК України.

Окрім того, долучені представником позивача інтернет відомості(інтернет переписка(web-скріншоти), які засвідченні згідно з оригіналом представником позивача ОСОБА_3, в підтвердження надходження звіту відповідача позивачу по e-mail, не приймаються судом, оскільки згідно ч.10 п.46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності", роздруківки Інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі. Але якщо відповідні документи видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, то згідно із статтею 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р. вони мають на території України доказову силу офіційних документів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про відмову у задоволені позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 219,46 грн. пені через безпідставність та необґрунтованість.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача слід стягнути 3273,72 грн. - основного боргу, а в частині стягнення 1348,12 грн., з них 1128,66 грн. - основна заборгованість та 219,46 грн. - пеня - відмовити через безпідставність та необґрунтованість.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 976,06 грн. судового збору, в іншій частині(401,94 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АУТСТАФФ-2016» (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лесі Українки, буд. 33А, код ЄДРПОУ 38850361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСИР ПРО» (52072, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, с. Старі Кодаки, вул. Аеродром, буд. 144, код ЄДРПОУ 40383360) 3273,72(три тисячі двісті сімдесят три гривні сімдесят дві копійки) грн. - основного боргу та 976,06(дев'ятсот сімдесят шість гривень шість копійок) грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСИР ПРО» до Приватного підприємства «АУТСТАФФ-2016» в частині стягнення 1348,12 грн., з них 1128,66 грн. - основна заборгованість та 219,46 грн. - пеня - відмовити .

Повний текст рішення складено

27.02.2017

Суддя А. С. Вороняк