Рішення

від 14.02.2017 по справі 910/357/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017Справа №910/357/17

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХІДІНФО до товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ - ПЛАЗА про стягнення грошових коштів, що знаходяться на збереженні без достатньої правової підстави, індексу інфляції та 3% річних за користування чужими коштами в розмірі 84 205, 54 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Дмитренко В.П. (довіреність № 258 від 09.11.2015);

від відповідача - не з'явилися,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю ЗАХІДІНФО (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ - ПЛАЗА (далі по тексту - відповідач) про стягнення грошових коштів, що знаходяться на збереженні без достатньої правової підстави, індексу інфляції та 3% річних за користування чужими коштами в розмірі 84 205, 54 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем на підставі рахунку від 06.08.2015 № 164 на користь відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 79 999, 97 грн за поставку товарів, однак відповідач товар, зазначений в рахунку не поставив, а сплачені позивачем грошові кошти не повернув, а тому позивач вважає, що відповідач безпідставно отримав від позивача грошові кошти в сумі 79 999, 97 грн та просить суд стягнути їх з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3 720, 32 грн, а також 3% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 485, 25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 порушено провадження у справі № 910/357/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.02.2017.

07.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 14.02.2017 представник позивача з'явився, надав суду пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням обставин, викладених у позовній заяві.

Ухвала про порушення провадження у даній справі надсилалися сторонам на їх адреси місцезнаходжень, які відповідають відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, сторони вважаються повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Однак, відповідач у судове засідання 14.02.2017 свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судове засідання до суду не подав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представника позивача, судом встановлено таке.

06.08.2015 товариством з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ - ПЛАЗА (далі по тексту - постачальник, відповідач) виставлено товариству з обмеженою відповідальністю ЗАХІДІНФО (далі по тексту - покупець, позивач) рахунок на оплату № 164 на суму 79 999, 97 грн, згідно якого покупець зобов'язувався перерахувати постачальнику вказану суму грошових коштів за наступний товар: швеллер 12 б/у в кількості 2 шт. загальною вартістю 16 666, 66 грн, швеллер 16 б/у в кількості 4 шт. загальною вартістю 33 333, 32 грн та швеллер 20 б/у в кількості 2 шт. загальною вартістю 16 666, 66 грн.

У вказаному рахунку зазначено, що оплата останнього означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов'язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.

На підставі вказаного рахунку позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 79 999, 97 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 11.08.2015 № 3491 на суму 20 000, 00 грн та від 12.08.2015 № 3496 на суму 59 999, 97 з призначенням платежу оплата за швеллер згідно рах. № 164 від 06.08.2015 .

Проте відповідач товар, оплачений позивачем, не поставив.

У зв'язку з цим, 07.10.2016 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 05.10.2016 № 198 про повернення грошових коштів у розмірі 79 999, 97 грн протягом семи календарних днів з дати пред'явлення вимоги. Докази направлення вказаної вимоги, а саме належним чином засвідчена копія поштового чеку та опису вкладення у цінний лист, містяться в матеріалах справи.

Спір між сторонами у даній справі виник, як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свого зобов'язання з поставки товару та не повернув позивачу грошові кошти, сплачені останнім. Вважаючи, що сторонами не досягнуто всіх істотних умов договору, позивач просив повернути суму грошових коштів у розмірі 79 999, 97 грн, сплачену ним на користь відповідача на підставі рахунку від 06.08.2015 № 164, як безпідставно набутих відповідачем.

З огляду на викладені вище обставини та наявні у матеріалах даної справи докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (частина 1 статті 641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1 статті 642 ЦК України).

Частиною 1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

При цьому, враховуючи положення ч. 2 ст. 644 ЦК України, ст. 645 ЦК України, відповідь про прийняття пропозиції, зробленої у письмовій формі, повинна бути надана у строк вказаний для відповіді, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу. Інакше, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (стаття 646 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та подальшої поведінки сторін, позивач погодився на пропозицію відповідача та здійснив попередню оплату товару в повному обсязі. Таким чином, позивач здійснив акцептування запропонованої відповідачем оферти, зокрема, шляхом оплати виставленого відповідачем рахунку протягом нормально необхідного для цього часу (рахунок був виставлений 06.08.2015, а оплата здійснена 11.08.2015 та 12.08.2015).

Згідно з абзацом другим частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Досліджувана судом поведінка сторін свідчить про те, що між ними була досягнута згода щодо асортименту, кількості та ціни товару.

Відповідно до частини 8 статті 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Отже, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди на укладання договору поставки (купівлі-продажу) товару (швелерів), і відтак, такий договір слід вважати таким, що відбувся.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Згідно статті 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Щодо посилань позивача на відсутність у рахунку найменування сторони та строку поставки відповідачем товару, суд зазначає, що у відповідності до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та усних пояснень, наданих представником позивача у судовому засіданні, позивач вимогу (претензію) щодо виконання відповідачем свого зобов'язання з поставки товару на адресу відповідача не надсилав, а тому строк виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару не настав та, відповідно, відповідач свого зобов'язання не порушив.

Твердження позивача про те, що відсутність у рахунку найменування сторони-покупця свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору поставки суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, оплата позивачем рахунку від 06.08.2015 № 164 з призначенням платежу: оплата за швеллер згідно рах. № 164 від 06.08.2015 свідчить про прийняття ним пропозиції відповідача щодо придбання товару згідно переліку, зазначеного в рахунку, волю позивача до настання правових наслідків, передбачених чинним законодавством України для договору поставки, та визначення себе стороною такого договору - покупцем.

Водночас, відповідно до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналіз змісту статей 1212, 1213 ЦК України вказує на те, що положення цих норм права не можуть застосовуватися до правовідносин, які врегульовуються договором.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 ЦК України. Така позиція суду узгоджена з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.09.2016 у справі № 6-122 цс 14.

Таким чином, правила, встановлені ст. 1212 ЦК України, до спірних правовідносин сторін в частині стягнення 79 999, 97 грн застосуванню не підлягають, оскільки ці грошові кошти набуто відповідачем на підставі договору поставки, укладеного у спрощений спосіб.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 720, 32 грн та 3% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 485, 25 грн суд зазначає, що вказані вимоги є похідними від позовної вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 79 999, 97 грн, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на викладені вище обставини справи, з урахуванням того, що строк виконання зобов'язання відповідача з поставки товару не настав, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХІДІНФО про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ - ПЛАЗА грошових коштів, що знаходяться на збереженні без достатньої правової підстави, індексу інфляції та 3% річних за користування чужими коштами в розмірі 84 205, 54 грн задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХІДІНФО відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 лютого 2017 року.

Cуддя Я.А. Карабань