Рішення

від 21.02.2017 по справі 910/485/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017Справа №910/485/17

За позовом Приватного малого підприємства Геліка

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Відбудова ;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРСПЕЦТОРГ

про стягнення 80 170,20 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Левченко А.О. (дов. від 17.01.2017);

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

05.01.2017 Приватне мале підприємство Геліка звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Відбудова та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна про солідарне стягнення заборгованості в сумі 80 170,20 грн., з яких 66 244,31 грн. - основного боргу; 1791,31 грн - 3% річних; 6954,73 грн. - пеня та 5179,85 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань за договором №3548 від 08.09.2014 про поставку готової продукції в торгівельну мережу замовника та додатковою угодою №1 до цього договору від 07.07.2015 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.01.2017 порушено провадження у справі №910/485/17, розгляд справи призначено на 31.01.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2017, з урахуванням ухвали цього ж суду від 31.01.2017 про виправлення описки, у зв'язку із неявкою представників відповідачів, невиконанням ними вимог ухвали про порушення провадження у справі, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 21.02.2017.

20.02.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав уточнену позовну заяву, у якій посилався на те, що відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРСПЕЦТОРГ відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв'язку із чим просив стягнути вказану вище заборгованість солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Відбудова та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРСПЕЦТОРГ .

21.02.2017 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши в судовому засіданні 21.02.2017 уточнену позовну заяву позивача, суд зазначає, що в уточненій позовній заяві позивач уточнив найменування відповідача-2 з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна на Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРСПЕЦТОРГ , посилавшись на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; при цьому всі інші дані відповідача-2 залишилися без змін.

З метою приведення найменування відповідача-2 у відповідність до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд приймає уточнену позовну заяву до розгляду.

Представник позивача в судове засідання 21.02.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті справи.

Представники відповідачів 1,2 у судове засідання 21.02.2017 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 21.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

08.09.2014 між Приватним малим підприємством Геліка (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Практікер Україна , яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Схід Відбудова (далі - відповідач-1) було укладено договір №3548.

07.07.2015 між Приватним малим підприємством Геліка (позивач, постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю Практікер Україна , яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Схід Відбудова (Практікер, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна , яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРСПЕЦТОРГ (відповідач-2, поручитель), було укладено додаткову угоду №1 до договору №3548 від 08.09.2014, відповідно до якого сторони вирішили внести зміни до договору №3548 від 08.09.2014 в частині введення поручителя за зобов'язаннями Практікер перед постачальником.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди сплата зобов'язань Практікер, які виникли за договором в якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання визначені п. 4 цієї угоди, з моменту укладання цієї угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється Практікер до їх повного виконання. При цьому, поручитель поручається за виконання Практікер визначених зобов'язань. В разі невиконання Практікер визначених зобов'язань, Практікер та поручитель несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між Практікер та поручителем стосовно даного регулюються окремою угодою між ними.

Позивач поставив відповідачу-1 готову партію продукції, що підтверджується:

- рахунком на оплату №7272 від 26.11.2014 на суму 9 964,68 грн.; видатковою накладною №5162 від 26.11.2014 на суму 9 964,68 грн.; товарно-транспортна накладна №Р5162 від 26.11.2014;

- рахунком на оплату №7339 від 27.11.2014 на суму 32 379,96 грн.; видатковою накладною №5248 від 28.11.2014 на суму 32 379,96 грн.; товарно-транспортна накладна №Р5248 від 28.11.2014;

- рахунком на оплату №7825 від 15.12.2014 на суму 29 351,76 грн.; видатковою накладною №5820 від 25.12.2014 на суму 29 351,76 грн.; товарно-транспортна накладна №Р5820 від 25.12.2014;

- рахунком на оплату №7828 від 15.12.2014 на суму 29 351,76 грн.; видатковою накладною №5821 від 25.12.2014 на суму 29 351,76 грн.; товарно-транспортна накладна №Р5821 від 25.12.2014;

- рахунком на оплату №7818 від 15.12.2014 на суму 2 032,80 грн.; видатковою накладною №5822 від 25.12.2014 на суму 2 032,80 грн.; товарно-транспортна накладна №Р5822 від 25.12.2014;

- рахунком на оплату №764 від 10.03.2015 на суму 23 788,63 грн.; видатковою накладною №820 від 24.03.2015 на суму 23 788,63 грн.; товарно-транспортна накладна №Р820 від 24.03.2015.

Вказані рахунки на оплату, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні містять посилання на договір №3548 від 08.09.2014, а також містять підписи та печатки сторін, що свідчить про прийняття вказаного товару відповідачем-1.

Крім того, відповідачем-1 було частково сплачено отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а саме: 26.02.2015 - 30 000 грн., 10.03.2015 - 25 000,00 грн. з призначенням платежу - оплата за товар згідно договору №3548.

Також відповідачем-2, як поручителем, було частково сплачено заборгованість відповідача-1, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а саме: 28.09.2015 - 162,12 грн., 30.09.2015 - 5463,16 грн. з призначенням платежу - оплата за товар згідно договору №3548 від 08.09.2014.

Матеріали справи містять претензію позивача №175 від 22.09.2015 про сплату заборгованості за отриманий товар станом на 02.09.2015 у розмірі 38 869,76 грн., яка була надіслана на адресу відповідачів та отримана ними 30.11.2015, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, матеріали справи містять претензії позивача від 11.07.2016 про сплату заборгованості за отриманий товар станом на 08.07.2016 у розмірі 66 244,31 грн., які були надіслані на адреси відповідачів 1, 2 та отримані останніми 18.07.2016 та 22.07.2016, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачами матеріали справи не містять.

Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідачі не здійснили своєчасну оплату за поставлений товар, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 66 244,31 грн., а тому ним нараховано та заявлено до стягнення також 1791,31 грн - 3% річних; 6954,73 грн. - пеню та 5179,85 грн. - інфляційні нарахування.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, що у пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення; підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується: рахунком на оплату №7272 від 26.11.2014 на суму 9 964,68 грн.; видатковою накладною №5162 від 26.11.2014 на суму 9 964,68 грн.; товарно-транспортна накладна №Р5162 від 26.11.2014; рахунком на оплату №7339 від 27.11.2014 на суму 32 379,96 грн.; видатковою накладною №5248 від 28.11.2014 на суму 32 379,96 грн.; товарно-транспортна накладна №Р5248 від 28.11.2014; рахунком на оплату №7825 від 15.12.2014 на суму 29 351,76 грн.; видатковою накладною №5820 від 25.12.2014 на суму 29 351,76 грн.; товарно-транспортна накладна №Р5820 від 25.12.2014; рахунком на оплату №7828 від 15.12.2014 на суму 29 351,76 грн.; видатковою накладною №5821 від 25.12.2014 на суму 29 351,76 грн.; товарно-транспортна накладна №Р5821 від 25.12.2014; рахунком на оплату №7818 від 15.12.2014 на суму 2 032,80 грн.; видатковою накладною №5822 від 25.12.2014 на суму 2 032,80 грн.; товарно-транспортна накладна №Р5822 від 25.12.2014; рахунком на оплату №764 від 10.03.2015 на суму 23 788,63 грн.; видатковою накладною №820 від 24.03.2015 на суму 23 788,63 грн.; товарно-транспортна накладна №Р820 від 24.03.2015, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем-1 і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.).

Оскільки вказані видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір, штамп позивача та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що відповідач-1 за отриманий товар розрахувався лише частково на загальну суму 55 000,00 грн., а відповідач-2 - на загальну суму 5 625,28 грн., що підтверджується банківськими виписками по банківському рахунку позивача (копія міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачами не спростовано факт поставки позивачем товару за вказаними вище видатковими накладними, що підтверджується й частковою сплатою наявної заборгованості.

Доказів неналежної поставки товарів, як і доказів сплати заборгованості у розмірі 66 244,31 грн. матеріали справи не містять.

При цьому, 07.07.2015 між Приватним малим підприємством Геліка , Товариством з обмеженою відповідальністю Практікер Україна , яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Схід Відбудова та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна , яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРСПЕЦТОРГ , було укладено додаткову угоду №1 до договору №3548 від 08.09.2014, відповідно до якого сторони вирішили внести зміни до договору №3548 від 08.09.2014 в частині введення поручителя за зобов'язаннями Практікер перед постачальником.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди сплата зобов'язань Практікер, які виникли за договором в якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання визначені п. 4 цієї угоди, з моменту укладання цієї угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється Практікер до їх повного виконання. При цьому, поручитель поручається за виконання Практікер визначених зобов'язань. В разі невиконання Практікер визначених зобов'язань, Практікер та поручитель несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між Практікер та поручителем стосовно даного регулюються окремою угодою між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою , гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідачів 1, 2 за поставлений товар складає 66 244,31 грн., яка підлягає стягненню з останніх у солідарному порядку на користь позивача.

Крім того, у зв'язку із простроченням сплати заборгованості, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідачів 1791,31 грн - 3% річних; 6954,73 грн. - пені та 5179,85 грн. - інфляційні нарахування.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять претензію позивача №175 від 22.09.2015 про сплату заборгованості за отриманий товар, яка була надіслана на адресу відповідачів та отримана ними 30.11.2015, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, матеріали справи містять претензії позивача від 11.07.2016 про сплату заборгованості за отриманий товар, які були надіслані на адреси відповідачів 1, 2 та отримані останніми 18.07.2016 та 22.07.2016, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, в межах заявленого позивачем періоду, а тому з відповідачів 1, 2 на користь позивача підлягає солідарному стягненню 1791,31 грн - 3% річних та 5179,85 грн. - інфляційних нарахувань.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів пені у розмірі 6954,73 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Разом з тим позивачем не надано суду укладеного між сторонами договору №3548 від 08.09.2014, що унеможливлює встановлення факту погодження сторонами нарахування пені за прострочення відповідачем оплати за отриманий товар, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині позивачем не доведено, а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 6954,73 грн. слід відмовити.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідачів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"), то розмір судового збору та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи розподіляється між відповідачами порівну.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Відбудова (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, буд. 61, код 33938302) та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРСПЕЦТОРГ (02094, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, буд. 14, офіс 32, код 39320208) на користь Приватного малого підприємства Геліка (21034, м. Вінниця, вул. Чехова, 35-А/2, код 13319677) заборгованість у розмірі 66 244 (шістдесят шість тисяч двісті сорок чотири) грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 1791 (одну тисячу сімсот дев'яносто одну) грн. 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 5179 (п'ять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 85 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Відбудова (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, буд. 61, код 33938302) на користь Приватного малого підприємства Геліка (21034, м. Вінниця, вул. Чехова, 35-А/2, код 13319677) судовий збір у розмірі 629 (шістсот двадцять дев'ять) грн. 23 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРСПЕЦТОРГ (02094, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, буд. 14, офіс 32, код 39320208) на користь Приватного малого підприємства Геліка (21034, м. Вінниця, вул. Чехова, 35-А/2, код 13319677) судовий збір у розмірі 629 (шістсот двадцять дев'ять) грн. 23 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане - 27.02.2017.

Суддя В.О. Демидов