Постанова

від 12.02.2018 по справі 910/485/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р. Справа№ 910/485/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Пугачовій А.С.

представники учасників справи в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2017

за скаргою Приватного малого підприємства "Геліка" на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикової Лілії Олександрівни

у справі №910/485/17 (Демидова В.О.)

за позовом Приватного малого підприємства "Геліка"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг"

про стягнення 80 170,20 грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне мале підприємство "Геліка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Практікер Україна" 66 244,31 грн основного боргу, 1 791,31 грн 3% річних, 6 954,73 грн пені, 5 179,85 грн втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань за договором №3548 від 08.09.2014 про поставку готової продукції в торгівельну мережу замовника та додатковою угодою №1 до цього договору від 07.07.2015 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства та Торгового дому на користь Підприємства: 66 244,31 грн. заборгованість; 1 791,31 грн. 3% річних; 5 179,85 грн. втрат від інфляції; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 629,23 грн. судового збору; стягнуто з Торгового дому на користь Підприємства 629,23 грн. судового збору.

10.03.2017 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази.

В серпні 2017 року Приватне мале підприємство "Геліка" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою на дії старшого державного виконавця ВДВС Новикової Лілії Олександрівни, в якій просить:

- визнати незаконними та скасувати рішення старшого державного виконавця ВДВС Новикової Л.О. (повідомлення) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 27.07.2017 зі справи №910/485/17;

- зобов'язати старшого державного виконавця ВДВС Новикову Л.О. розпочати виконавче провадження на підставі наказів Господарського суду міста Києва від 10.03.2017 щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг" на користь Приватного малого підприємства "Геліка" 66 244,31 грн заборгованість, 1 791,31 грн 3% річних, 5 179,85 грн втрат від інфляції, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" на користь Приватного малого підприємства "Геліка" 629,23 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 скаргу Приватного малого підприємства "Геліка" на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикової Лілії Олександрівни у справі № 910/485/17 задоволено повністю; визнано незаконними та скасовано повідомлення старшого державного виконавця ВДВС Новикової Л.О. про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання від 27.07.2017; зобов'язано Центральний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийняти до виконання накази Господарського суду міста Києва від 10.03.2017, видані на виконання рішення суду від 21.02.2017 у справі №910/485/17.

Суд першої інстанції задовольняючи скаргу виходив з того, що державним виконавцем ВДВС не були вчинені дії, покладені на нього законом, що в свою чергу є незаконною бездіяльністю органів ВДВС.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, Центральний відділ державної виконавчої служби м. Маріуполь звернувся до Київського апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить "…скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 910/485/17 та прийняти нове рішення".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №910/485/17 повернуто апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 з доданими матеріалами без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017).

08.12.2017 згідно відбитку поштового штемпелю на конверті в якому подано апеляційну скаргу, Центральний відділ державної виконавчої служби м. Маріуполь після усунення недоліків повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить "…скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 910/485/17 та прийняти нове рішення", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Також, в апеляційній скарзі Центральний відділ державної виконавчої служби м. Маріуполь просив визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження посилаючись на те, що оскаржувану ухвалу суду було отримано лише 10.10.2017 та в найкоротший час подано скаргу до суду апеляційної інстанції, однак ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 було повернуто апеляційну скаргу на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України. В зв'язку з чим, усунувши в найкоротший час недоліки, які зумовили повернення апеляційної скарги просить відновити пропущений строк на подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 10.01.2018 апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Чорної Л.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у складі колегії суддів: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Чорної Л.В., Тищенко О.В. поновлено Центральному відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 910/485/17; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 910/485/17; призначено справу №910/485/17 до розгляду на 12.02.2018 року о 09 год. 40 хв.; зупинено дію ухвали Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/485/17 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

12.02.2018 враховуючи положення п.п.17.4 п.17 Розділу ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/343/18 від 12.02.2018 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/485/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.02.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Чорна Л.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/485/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Разіної Т.І., Чорної Л.В. та ухвалено розгляд справи №910/485/17 здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні 12.02.2018р. о 09:40 год.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Також, учасники процесу не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

З урахуванням приписів частини 1 статті 270 та частини 1 статті 252 ГПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей передбачених у Главі Апеляційний розгляд . При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах Апеляційний розгляд і Розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження .

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.2 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження").

З огляду на зазначені правові норми Приватне мале підприємство "Геліка" мало б сплати авансовий внесок за заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м.Києва від 10.03.2017 (щодо солідарного стягнення з боржників 66 244,31 грн заборгованість, 1 791,31 грн 3% річних, 5 179,85 грн втрат від інфляції) у сумі 1 464,31 грн, а за заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м.Києва від 10.03.2017 (щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" 629,23 грн судового збору) - 12,59 грн.

Як свідчать матеріали справи, Приватне мале підприємство "Геліка" при зверненні до ВДВС з відповідними заявами про відкриття виконавчого провадження, на підтвердження сплати авансового внеску, було подано платіжні доручення від 26.05.2017 №1723 на суму 12,60 грн та від 26.05.2017 №1724 на суму 1 464,40 грн.

Таким чином, Приватним малим підприємством "Геліка" за платіжним дорученням від 26.05.2017 №1723 було переплачено авансовий платіж на 0,01 коп., а за платіжним дорученням від 26.05.2017 №1724 - на 0,09 коп.

Державним виконавцем ВДВС було прийнято повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання від 27.07.2017.

Підставами для повернення виконавчих документів Приватному малому підприємству "Геліка" без прийняття їх до виконання стала оплата останнім авансового внеску у більшому розмірі.

Разом з тим, у відповідності до п.8 ч.4 ст.4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Отже, норми чинного законодавства України не містять положень щодо повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття їх до виконання з підстав оплати авансового внеску у більшому розмірі, в зв'язку з чим ВДВС неправомірно прийнято повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання від 27.07.2017 та внаслідок чого державним виконавцем ВДВС не були вчинені дії, покладені на нього Законом, що в свою чергу є незаконною бездіяльністю органів ВДВС.

У відповідності до 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження №14 від 26.12.2003 у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст.35 Закону N 606-XIV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону N 606-XIV).

Також, у пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції також правомірно зобов'язано Центральний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийняти до виконання накази Господарського суду міста Києва від 10.03.2017, від виконання яких ВДВС безпідставно ухиляється.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційні скарги та скасування оскаржуваної ухвали.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-285 та Розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/485/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/485/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/485/17.

Повний текст судового рішення складено 14.02.2018

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна